ДЖОЗЕФ
РАЙЯ
АРХИЄПИСКОП АККИ, ГАЙФИ, НАЗАРЕТУ ТА
ВСІЄЇ ГАЛИЛЕЇ
ВІНЧАННЯ
ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ
ПЕРЕДМОВА
Архиєпископ
Райя пропонує читачеві цієї книги глибоке й надхненне розуміння людини. Він
навчає нас про нас самих: про те, що всі ми прагнемо знати і пізнавати, про
нашу особисту цінність, гідність і велич.
Із
цих сторінок відлунює істина і мета, яка є і шляхетною, і доступною. З
красномовністю, яка не ускладнює розуміння, автор провадить нас далеко за межі
властивого нам обмеженого бачення самих себе й ознайомлює нас із Божим образом,
на який нас було створено і який ми віддзеркалюємо всюди, куди лишень не
повертаємось обличчям.
Ця
книга є гимном на честь краси й величі людини, що перебуває у відносинах із
иншою людиною, в подружжі чи приязні.
Щоб
долучитися до слави християнського шлюбу, потрібно бути мистцем і коханцем
тілом і душею. А щоб стати таким мистцем і коханцем, треба бути відданим
справі, як балерина, витривалим, як атлет, і цілеспрямованим, як аскет.
Власне
до цього всі ми покликані завдяки чесноті вродженої подоби до самого Бога, який
є втіленням досконалости любови та мистецтва.
Автор
твердить, що свобода як суттєва та необхідна якість дає нам змогу оволодіти
неосяжними скарбами гідности та добра, що криються у нас всередині, а також
відкрити їх в инших.
Здобуття
такої свободи вимагає героїзму. Врівноваженість, гармонія та мир — квіти цієї
свободи — розквітають у нас щойно після років рішучого вправляння, стійкости та
молитви. Однак, навіть попри те, що ми біжимо, часом пританцьовуючи, падаємо й
піднімаємося на цьому шляху до свободи і мудрости, там на нас чекає радісне
очікування, чудовий аромат квітів, що їх ми мали надію побачити, й упевненість
у тому, що велич нашої мети є відображенням вічної та обожествленої людської
долі, вартої неабияких зусиль з нашого боку.
Архиєпископ
Райя закликає нас до смирення, визнання своїх людських обмежень навіть у сяйві
нашої величі. Ще він спонукає нас до ентузіязму і надії, до віри в те, що з
ласки Божої ми зуміємо переступити ці межі і жити в беззастережному,
необмеженому сопричасті любови з Богом і одне з одним.
У
злуці християнського подружжя ми стаємо мистцями, виявляючи винахідливість та
уважність у вираженні своєї любови. З плином часу це мистецтво щораз
вдосконалюється, аж доки присутність коханої людини не перетворюється для нас
на осяйний схід сонця чи прохолодний дощ, сповнюючи наші серця радістю.
Ми
стаємо у своїх відносинах коханцями, коли наші серця палають щедрістю і
бажанням вдовольнити всі потреби иншого. Коханцями ми є і тоді, коли прагнення
робити партнерові добро переважає будь-які инші бажання.
Тоді,
пізнаючи і люблячи з глибокою повагою і благоговінням, ми починаємо переживати
радість, яку неможливо передати на словах, радість бути водночас і коханцем, і
коханим.
Такими
ми є. Жодні докази чи необізнаність, гріх чи трясовина неспроможні це в нас
забрати. Від нас залежить лишень, дозволити чи не дозволити світлові, яке ми
випромінюємо, осяювати инших, й самим бути осяяними їхнім світлом. Чинячи так,
ми стаємо подібними на того, хто є «Світлом від Світла» (Никейський Символ
віри).
Нехай
всі, хто прочитає цю книгу, ревно змагають до мети, в ній описаної; нехай вони
осягнуть істини, тут представлені. Ніхто не зазнає розчарування.
Архиєпископ
Райя сам живе переконаннями, про які говорить. Його праця є медитацією,
поетичним і філософським викладом глибоких богословських істин, докладно
витлумачених задля нашого просвітлення. Вона постала з мудрости, що живе в його
щедрому серці.
Сам
архиєпископ Райя, людина любови і мистець, поет і музикант, володіє непідробним
даром справжнього наставника й істинного отця. За роки нашого знайомства я
безліч разів набиралася відваги, накопичувала сили і відновлювала ревність під
покровом його мудрости і любови. Я глибоко вдячна йому за надану мені честь і
привілей читати рукопис цієї праці і написати передмову до неї. Рекомендую цю
книгу кожному, хто прагне любови.
Щоб
повністю оцінити плоди, які може принести книга, котру ви тримаєте в руках, її
слід читати повільно і вдумливо, як медитацію. Вона схожа на симфонію: коли
слухати її ще і ще, можна почути спершу фортеп’яно милосердя та лагідности,
потім — струни радости або ж сопілки чи флейти гідности. Згодом, коли нашої
душі сягне вся повнота музики, ми почуємо царські сурми, що проголошують славу,
і славою цією є ми: шедевр, породжений до життя божественним Мистцем, який є
Любов.
Дякую
вам, дякую!
Крістін
Анн Ванхена,
Дім
Мадонни,
Комбермер,
Онтаріо
