вівторок, 22 листопада 2016 р.

Пустіть дітей до Мене, не забороняйте їм приходити...

Діти після хрещення стають повноправними членами Церкви, Тіла Христового. Не якимось гіршими і ущербними порівняно із дорослими. Вони прославляють Бога так, як дозволяє їх фізичний і психічний розвиток - бігають, сміються, кричать і т.д. Чи заважає це молитися? Можливо, і так. Але діти - не єдині подразники в церкві. Часто дорослі дратують усі п'ять органів наших чуттів: несвіжим запахом чи занадто гострими парфумами, фальшивим співом чи занадто голосним вторуванням "оперним" голосом, систематично невиключеними мобільними і безліччю іншого. При цьому у більшості парафіян не виникає думка робити різкі зауваження чи виводити з церкви таких осіб. А з дітьми виникає, і постійно реалізовується. Бо діти, у розумінні багатьох дорослих, - це недо-люди, що воно мале дурне знає. Воно не знає багато речей, якими хизуються дорослі, але знає те, що Господь відкрив немовлятам, сховавши це від мудрих та розумних (Лк 10:21). Проблема дітей, які заважали дорослим слухати Слово Боже, очевидно, існувала ще за часів Христа, інакше чого б Він казав "не бороніть дітям приходити до Мене" (Мт 19:13)? Явно не тому, що "добре виховані" побожні діти "стовпчиками" стояли біля своїх мамів, годинами слухаючи Месію.
Наступного разу, коли занадто активний маленький повноправний член церкви (чи великий з особливими потребами) буде заважати вам молитися, сприймайте його як фальшивого сусіда (я про спів) - з терпеливістю і поблажливістю, а його мамі можете підбадьорливо усміхнутися. І нехай Господь прийме вашу незосереджену, розсіяну молитву.


Наталя Рудейко