НЕДІЛЯ ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ

НЕДІЛЯ ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ

НА УТРЕНІ

Сідальний чергового гласу.

Сідальний тріоді, глас 4-й: Смирення піднесло одержимого гріхами митаря,* що, застог­навши, благав Творця про очищення,* а самохвальство відкинуло від правди окаянного фарисея говорливого.* Тому, наслідуймо чес­ноти,* від зла відступаючи.

Слава: Смиренність колись піднесла митаря,* що з плачем взивав: «очисти», — і оправдався.* Тому, наслідуймо всі, що в гли­бину зла упали,* кликнім до Спаса із глибин серця:* «згрішили — очисти, Єдиний Чоловіколюбче».

І нині: Скоро прийми моління наші, Владичице,* і принеси їх Синові і Богу, Госпоже Всенепорочная.* Від напастей звільни тих, що вдаються до Тебе,* зруйнуй підступи і знищ зухвальство тих,* що безбожно повстають на рабів Твоїх, Пречистая.

Після Євангелія Кондак, глас 4-й: Тікаймо від фарисеєвої хвальби* і навчімося митаревої величі слів смиренних,* у покаянні взиваючи:* «Спасителю світу, очисти рабів Твоїх».

Другий кондак, глас 3-й: Митареві зідхання принесімо Господеві* і приступімо до Нього, грішні, як до Владики,* бо Він хоче спасти всіх людей* і прощення подає всім, хто кається,* ради нас бо тіло прийняв,* як Бог Сущий з Безпочатковим Отцем.

Ікос: Самі себе, браття, всі смирімо зідханнями,* риданнями заглу­шімо докори совісти* і тоді на суд вічний явімося, вірні, невинними,* щоб одержати прощення.* Там бо воістину є полегшення,* щоб пізнати нам його нині благаймо:* там хворість печаль і глибокі зідхання зникнуть в Едемі дивному, *Творцем якого Христос Бог Сущий з Отцем Безпочатковим.

Після псалма 50:

Слава, глас 8-й: Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче.* Лине бо зранку дух мій до Храму святого Твого.* Храм же мій тілесний осквернений весь.* Ти ж, як Щедрий, очисти з добросердної Твоєї милости.

І нині: На стежку спасіння направ мене, Богородице,* бо ганебним гріхами осквернив я душу свою* і в лінощах все життя своє про­жив.* Молитвами ж Твоїми позбав мене від всякої нечистоти.

Стих: Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї* і з великого мило­сердя Твого прости беззаконня мої.

Багато гріхів мною вчинених згадуючи, окаянний,* жахаюсь страшного дня судного.* Проте, надіючись на ласку милосердя Твого, як Давид, благаю:* помилуй мене, Боже, з великої Твоєї милости.

КАНОН, глас 6-й.

ПІСНЯ 1 Ірмос: Як по суші пройшов Ізраїль,* по безодні стопами,* бачачи, як гонитель фараон потопляється, взивав:* «Пісню перемоги Богові співаймо».

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Христос, притчами ведучи всіх до поправи життя, митаря підно­сить за смирення, показавши фарисея приниженим за самохваль­ство.

Через смирення високотворчу честь бачачи і через самохваль­ство — тяжке падіння, наслідуй митарів добрий вчинок, а фари­сейську злобу зненавидь.

Через зарозумілість знищується всяке благо, через смирення викорінюється всяке зло. Це приймаймо, вірні, явно відвертаючись з презирством від вчинків самохвальства.

Цар усіх, бажаючи Ученикам Своїм бути смиренномудрими, повеліваючи, навчав наслідувати митареве зідхання і смирення.

Слава: Як митар стогну і з невмовкними риданнями нині приходжу до Твого милосердя, Господи; змилуйся і наді мною, що в смиренні життя своє нині проводжу.

І нині: Розум, наставляння, надію, тіло, душу і дух на Тебе, Владичице, покладаю: від лютих ворогів і напастей і майбутньої загрози визволи і спаси мене.

ПІСНЯ 3 Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи Боже мій,* що возніс ріг вірних Твоїх, благий,* і утвердив нас* на камені ісповідання Твого.

Із багна пристрастей смиренний підноситься, з висоти чеснот падає всякий гордий: уникаймо прикладу цього зла.

Зарозумілість збавляє багатство правди, смирення ж розга­няє множество пристрастей: нас наслідувачами митаревої долі, Спасе, покажи.

Як митар, і ми, б’ючи себе в груди, з жалю взиваймо: очисти, Боже, нас грішних, щоб прийняти прощення, як він.

З щирою любов'ю прийдімо, вірні, виявляючи кротість, спо­лучену з смиренням, у скрусі серця, в плачі і молитві, щоб мали ми від Бога прощення.

Слава: Відкиньмо, вірні, високохвальну гординю, заносливість пагубну і пиху огидну і найлютішу невгодну Богові фарисеєву жорстокість.

І нині: На Тебе, Єдине Пристановище, уповаючи, не втрачу доброї надії, а одержу Твою поміч, Чистая, від усякої злої напасти визволюваний.

ПІСНЯ 4 Ірмос: Христос моя сила – Бог і Господь;* чесна церква богопристойно співає, взиваючи;* від помислу чистого* у Господі празнуючи.

Особливий шлях до піднесення смиренням показало Слово, що упокорилось аж до вигляду раба: Його ж наслідуючи, всякий упокорюючись, підноситься.

Піднісся праведник, і упав фарисей. Многими ж гріхами об­тяжуваний, упокорився митар, але піднісся, несподівано оправ­даний.

Заступниче убогости, від надмірної величі добрих діл вияви­лася зарозумілість, в той же час багатство смирення є великим оправданням від надзвичайної вбогости, про це ж і дбаймо.

Провістив єси, Владико, стати цілком проти велемудрих, а смиренним, Спасе, благодать Свою подав, пошли ж і нам, що нині смирилися, Твою благодать.

Слава: До Божественного піднесення завжди спрямовуючи нас, Спас і Владика високотворче смирення показав, Своїми ру­ками обмивши ноги Ученикам Своїм.

І нині: Діво, що Світ Неприступний породила, морок душі моєї світлосяйною зорею розжени і на стежки спасіння життя моє направ.

ПІСНЯ 5 Ірмос: Божим світлом Твоїм, Благий,* озори, молюся, душі тих, що зарання в любові звертаються до Тебе,* щоб пізнати Тебе, Слове Божий,* істинного Бога, що викликає з темряви гріховної.

Фарисеєві чесноти поспішаймо наслідувати і візьмімо за прик­лад митареве смирення, в обох ненавидячи негідну зарозумілість і пагубу падіння.

Марним виявився подвиг чесноти, коли фарисей сполучив у ньому гординю, але митар високотворною чеснотою негайно придбав супутника, смирення.

Погоничем на колісниці мислив поспішати до чеснот фарисей, але піший митар, бистріше лідійської колісниці біжачи, набагато випередив, сполучивши смирення з чеснотою.

Митареву притчу збагнувши розумом, прийдіть наслідуючи плач, дух сокрушенний Богові приносячи і благаючи прощення гріхів.

Слава: Відкиньмо далеко, розумні, фарисеїв норов, чванли­вий, злобний, гордий же і зухвалий, лютий і самохвальний, і не позбавмо себе Божественної благодаті.

І нині: Жезл сили усім нам, що до Тебе, Благодатна, вдає­мося, пошли, перемогу над усіма ворогами подаючи і від усякого зла визволяючи.

ПІСНЯ 6 Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи,* і до тихого пристановища Твого прибігши,* кличу до Тебе:* «Возведи від тління життя моє, Многомилостивий».

Шлях життя проходили разом митар і фарисей, але один, за­розумілістю опанований, ганебно загинув, другий же смиренням спасся.

Марного життя ми течія минуща, наслідуймо ж митарів по­мисел старанно, утікаймо від гордині огидного фарисея, і живі будемо.

Мислями і почуваннями наслідуймо Спаса Ісуса і Його сми­рення, коли хочемо безупинне оселення радости мати, в країні живих перебуваючи.

Показав єси, Владико, Твоїм Ученикам високотворче смирен­ня, коли Ти, підперезаний рушником, ноги помив і приклад цей наслідувати звелів.

Слава: Життя пройшли фарисей і митар чеснотами, до небес­ної висоти прославившись. Перший через хворобливу гординю зрікся смирення, другий же підноситься, смиренномудрим явив­шись.

І нині: Мене нагого простотою, нелукавим життям створе­ного, ворог одягає спокусою переступу і дебелістю тіла. Нині ж Твоїм заступництвом, Отроковице, спасаюся.

ПІСНЯ 7 Ірмос: Росодайною ото вчинив ангел піч* для преподобних отроків,* а веління Боже, що халдеїв опаляло,* приневолило мучителя кликати:* «Благословен єси, Боже отців наших».

Ділами чеснот пишаючись, фарисей у сітях гордощів люто піднісся, без міри вихваляючись; митар же, легким крилом сми­рення піднісшись, до Бога наблизився.

Прикладом смирення, як сходами, скористався митар і до небесної висоти піднявся. Через гнилу гординю ж і безумство окаянний фарисей занісся і зійшов до аду підземного.

Лукавий, ловлячи праведних, прикладами самохвальства спо­кушає, грішних же сітями безнадійности зв’язує, але одного і дру­гого зла ми, наслідувачі митаря, стараймося позбутися.

З молитвою припадімо до Бога нашого, вірні, з сльозами і теплими зідханнями, наслідуючи митареве високотворче сми­рення і співаючи: благословен єси, Боже отців наших.

Слава: Навчаючи Учеників, попереджав єси їх, Владико, не марнославити себе, а уподоблятися смиренним повеліваючи. То­му ми вірні взиваємо до Тебе, Спасе: благословен єси, Боже отців наших.

І нині: Тебе, Красу і Божественну Ліствицю, що її колись бачив Яків простертою від землі до неба, знаємо, Чистая, що приводиш із неба втіленого Бога і земнородних підносиш знову до небес.

ПІСНЯ 8 Ірмос: Із полум’я преподобним Ти росу виточив* і жертву праведного водою спалив,* бо все твориш, Христе, як тільки захочеш.* Тебе превозносимо на всі віки.

Смиренномудрим прагненням надхнувшись, митар Милости­вого Господа знайшов і став спасенним. Через злий же приклад язика говіркого фарисей відпав від правди.

Від фарисеєвої свавільної пихи і самохвальства чистотою уті­каймо, вірні, наслідуючи митареве щедро дароване смирення і вдачу.

Проказуймо, вірні, митареві слова їв Церкві Святій: «Боже, очисти» і сподобімся з ним прощення, щоб врятуватися від за­гибелі самохвального фарисея.

Наслідуймо всі митареве зідхання і, промовляючи до Бога гарячими сльозами, кликнім до Нього: «Чоловіколюбче, згрішили ми, милосердям Щедрий, очисти і спаси».

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа: До митаревого стогону Бог прихилився, виправдавши ж Його, навчив усіх завжди упокоритися, зідханням і сльозами благаючи прощення гріхів.

І нині: Не знаю, крім Тебе, іншого захисту, Тебе визнаю за Молитвеницю, Чистая, Всенепорочная. Тебе, Заступницю перед Рожденним Тобою, непокою: від усіх напасників мене визволи.

ПІСНЯ 9 Ірмос: Бога людям неможливо видіти,* на нього й чини ангельські не сміють дивитись,* а через Тебе, Всечиста, з’явилося людям Слово воплочене.* Його величаючи з небесним воїнством, Тебе ублажаємо.

Шлях прославлення смирення, від Христа взявши цей прик­лад спасіння, митарів звичай наслідуймо, пиху зарозуміння дале­ко відкидаючи, а прагненням до смиренномудрости Бога блага­ючи.

Душевну гординю відкиньмо, правдивий звичай смиренномудрости придбаймо, себе прославляти не поспішаймо, горду чванли­вість зненавидьмо і з митарем Бога ублагаймо.

Митарські молитви милосердя принесімо Творцеві, ухиляю­чись від невдячних молитов фарисейських і самохвальних слів, якими на ближнього осуд чинять, щоб Милостивого Бога і Світ прихилити до себе.

На мене, множеством гріхів обтяженого, що насиченістю зло­бою перевищив митаря, фарисеєву самохвальну пиху придбав і зовсім занехаяв добрі діла, зглянься, Господи.

Сподоби Твого блаженства ради Тебе убогих духом сущих. За наукою Твоїх заповітів дух сокрушенний Тобі приносимо, прий­ми, Спасе, і спаси слуг Твоїх.

Слава: Колись митар помолився Богу, до Храму благочестиво ввійшовши, і оправдався, бо прийшов, із зідханням, сльозами і сокрушенним серцем, ввесь тягар гріхів скинувши духовним очи­щенням.

І нині: Оспівувати, славити і ублажати Тебе дозволь нам, що

достойно шануємо Тебе, Пречиста, і народження Твоє величаємо,

Єдина Благословенна. Ти бо єси похвала християнам і Молитвениця перед Богом благоугодна.

На «Хвалитних» стихири з Тріоді 4, глас 1:

Стих:Хваліте Його за сили Його,* хваліте Його в Його величі безмежній.

Не молімось, браття, по-фарисейськи,* бо всякий, хто підноситься, принизиться.* Смирімо себе перед Богом,* у пості, як митар, взиваючи:* Боже, очисти нас грішних.

Стих: Хваліте Його голосом трубним,* хваліте Його в псалтирі і гуслях.

Фарисей, гордістю поборюваний,* і митар, покаянням упоко­рюваний, *приступили до Тебе, Єдиного Владики.* Але той через похвальбу позбувся благ;* а цей, нічим не вихваляючись, сподо­бився дарів.* У цих зідханнях утверди мене, Христе Боже,* як Чоловіколюбець.

Стих: Хваліте Його тимпаном і хором,* хваліте Його на струнах і сопілці.

Глас 3: Душе моя, зрозумівши різницю між фарисеєм і ми­тарем,* зненавидь горделивий голос першого і наслідуй сокрушенну молитву другого* і взивай: Боже, очисти мене грішного* і помилуй мене.

Стих: Хваліте Його на кимвалах дзвінких, хваліте Його на кимвалах гучних.* Всяке дихання нехай хвалить Господа.

Фарисеїв гонористий голос зненавидівши* і митареву смиренномудру молитву унаслідувавши,* не заносьмося мудрістю, вірні,* а смиряючи себе, жалісливо взиваймо:* Боже, очисти гріхи наші.

Слава, глас 8: Фарисея, що оправдував себе хвальбою діл,* осудив єси, Господи,* і митаря, що смирився і з зідханням очищення просив, оправдав єси,* бо не зважаєш Ти на помисли самохвальні,* а сокрушенних сердець не відкидаєш.* Тому і ми до Тебе, що постраж­дав за нас,* у смиренні припадаємо:* подай прощення і велику милість.

І нині: Преблагословенна Ти, Богородице Діво,* бо Воплочений з тебе полонив ад.* Покликав Адама, усунув прокляття, визволив Єву,* переміг смерть і ми ожили,* тому співаючи кличемо:* «Благословенний Христос Бог наш,* що на це зволив, слава Тобі!»