НЕДІЛЯ МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ - утреня

НА УТРЕНІ

Все за Уставом чергового гласу. По Євангелії Воскресіння Христове бачивши, псалом 50-й.

Слава, глас 8-й:

Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче. Лине бо зранку дух мій до Храму святого Твого. Храм же мій тілесний ввесь забруднів. Ти ж, як Щедрий, очисти з добросердечної Твоєї милости.

І нині:

На стежку спасіння направ мене, Богородице, бо ганебним гріхами осквернив я душу свою і в лінощах все життя своє прожив. Молитвами ж Твоїми позбав мене від всякої нечистоти.

Також, глас 6-й:

Помилуй мене, Боже, з великої ласки Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої.

Багато заподіяних мною гріхів згадуючи, окаянний, жахаюсь страшного дня судного. Проте, надіючись на ласку милосердя Твого, як Давид, благаю: помилуй мене, Боже, з великої Твоєї милости.

По Спаси Боже людей Твоїх

КАНОН

воскресний з Октоїха на 4, хрестовоснресний на 2 і Богородиці на 2, а з Тріоді на 6, глас 6-й.

ПІСНЯ І

Ірмос: Як по суші перейшов Ізраїль по безодні стопами; бачачи, як гнобитель фараон потопає, взивав: пісню перемоги Богові співаймо.

Христос, притчами ведучи всіх до поправи життя, митаря підносить за смирення, показавши фарисея приниженим за самохвальство.
Через смирення високотворчу честь бачачи і через самохвальство — тяжке падіння, наслідуй митарів добрий вчинок, а фарисейську злобу зненавидь.

Через зарозумілість знищується всяке благо, через смирення викорінюється всяке зло. Це приймаймо, вірні, явно відвертаючись з презирством від вчинків самохвальства.

Цар усіх, бажаючи Ученикам Своїм бути смиренномудрими, повеліваючи, навчав наслідувати митареве зідхання і смирення.

Слава: Як митар стогну і з неьмовклими риданнями нині приходжу до Твого милосердя, Господи; змилуйся і наді мною, що в смиренні життя своє нині проводжу.

І нині: Розум, наставляння, надію, тіло, душу і дух на Тебе, Владичице, покладаю: від лютих ворогів і напастей і майбутньої загрози визволи і спаси мене.

Катавасія: Відкрию уста мої.

ПІСНЯ ІІІ 
Ірмос: Нема святішого, як Ти, Господи Боже мій, Ти підніс долю вірних Твоїх, Милосердний, і утвердив нас на камені визнавання заповітів Твоїх.

Із багна пристрастей смиренний підноситься, з висоти чеснот падає всякий гордий: уникаймо прикладу цього зла.

Зарозумілість збавляє багатство правди, смирення ж розганяє множество пристрастей: нас наслідувачами митаревої долі, Спасе, покажи.

Як митар, і ми, б'ючи себе в груди, з жалю взиваймо: очисти, Боже, нас грішних, щоб прийняти прощення, як він.

З щирою любов'ю прийдімо, вірні, виявляючи кротість, сполучену з смиренням, у скрусі серця, в плачі і молитві, щоб мали ми від Бога прощення.

Слава: Відкиньмо, вірні, високохвальну гординю, заносливість пагубну і пиху огидну і найлютішу невгодну Богові фарисеєву жорстокість.

І нині: На Тебе, Єдине Пристановище, уповаючи, не втрачу доброї надії, а одержу Твою поміч, Чистая, від усякої злої напасти визволюваний.

Сідальний, глас 4-й:

Смирення піднесло одержимого гріхами митаря, що, застогнавши, благав Творця про очищення, а самохвальство відкинуло від правди окаянного фарисея говорливого. Тому, наслідуймо чесноти, від зла відступаючи.

Слава: Смиренність колись піднесла митаря, що з плачем взивав: „очисти", — і оправдався. Тому, наслідуймо всі, що в глибину зла упали, кликнім до Спаса із глибин серця: згрішили — очисти, Єдиний Чоловіколюбче.

І нині: Скоро прийми моління наші, Владичице, і принеси їх Синові і Богу, Госпоже Всенепорочная. Від напастей звільни тих, що вдаються до Тебе, зруйнуй підступи і знищ зухвальство тих, що безбожно повстають на рабів Твоїх, Пречистая.

ПІСНЯ IV 
Ірмос: Христос — моя сила, Бог і Господь, — святая Церква побожно співає, взиваючи, від розуму чистого Господа прославляючи.

Особливий шлях до піднесення смиренням показало Слово, що упокорилось аж до вигляду раба: Його ж наслідуючи, всякий упокорюючись, підноситься.

Піднісся праведник, і упав фарисей. Многими ж гріхами обтяжуваний, упокорився митар, але піднісся, несподівано оправданий.

Заступниче убогости, від надмірної величі добрих діл виявилася зарозумілість, в той же час багатство смирення є великим оправданням від надзвичайної вбогости, про це ж і дбаймо.

Провістив єси, Владико, стати цілком проти велемудрих, а смиренним, Спасе, благодать Свою подав, пошли ж і нам, що нині ширилися, Твою благодать.

Слава: До Божественного піднесення завжди спрямовуючи нас, Спас і Владика високотворче смирення показав, Своїми руками обмивши ноги Ученикам Своїм.

І нині: Діво, що Світ Неприступний породила, морок душі моєї світлосяйною зорею розжени і на стежки спасіння життя моє направ.

ПІСНЯ V

Ірмос: Божественним світом Твоїм, Милосердний, просвіти, молюся, душі тих, що зрання з любов'ю линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів визволяє.

Фарисеєві чесноти поспішаймо наслідувати і візьмімо за приклад митареве смирення, в обох ненавидячи негідну зарозумілість і пагубу падіння.

Марним виявився подвиг чесноти, коли фарисей сполучив у ньому гординю, але митар високотворною чеснотою негайно придбав супутника, смирення.

Погоничем на колісниці мислив поспішати до чеснот фарисей, але піший митар, бистріше лідійської колісниці біжачи, набагато випередив, сполучивши смирення з чеснотою.

Митареву притчу збагнувши розумом, прийдіть наслідуючи плач, дух сокрушенний Богові приносячи і благаючи прощення гріхів.

Слава: Відкиньмо далеко, розумні, фарисеїв норов, чванливий, злобний, гордий же і зухвалий, лютий і самохвальний, і не позбавмо себе Божественної благодаті.

І нині: Жезл сили усім нам, що до Тебе, Благодатна, вдаємося, пошли, перемогу над усіма ворогами подаючи і від усякого зла визволяючи.

ПІСНЯ VI

Ірмос: Житейськеє море, схвильоване бурею напастей, бачачи, і до тихого пристановища прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє, Многомилостивий.

Шлях життя проходили разом митар і фарисей, але один, зарозумілістю опанований, ганебно загинув, другий же смиренням спасся.

Марного життя ми течія минуща, наслідуймо ж митарів помисел старанно, утікаймо від гордині огидного фарисея, і живі будемо.

Мислями і почуваннями наслідуймо Спаса Ісуса і Його смирення, коли хочемо безупинне оселення радости мати, в країні живих перебуваючи.

Показав єси, Владико, Твоїм Ученикам високотворче смирення, коли Ти, підперезаний рушником, ноги помив і приклад цей наслідувати звелів.

Слава: Життя пройшли фарисей і митар чеснотами, до небесної висоти прославившись. Перший через хворобливу гординю зрікся смирення, другий же підноситься, смиренномудрим явившись.

І нині: Мене нагого простотою, нелукавим життям створеного, ворог одягає спокусою переступу і дебелістю тіла. Нині ж Твоїм заступництвом, Отроковице, спасаюся.

Кондак, глас 4-й:

Тікаймо від фарисеєвої хвальби і навчімося митаревої величі слів смиренних, у покаянні взиваючи: Спасителю світу, очисти рабів Твоїх.

Другий кондак, глас 3-й:

Митареві зідхання принесімо Господеві і приступімо до Нього, грішні, як до Владики, бо Він хоче спасти всіх людей і прощення подає всім, хто кається, ради нас бо тіло прийняв, як Бог Сущий з Безпочатковим Отцем.

Ікос:

Самі себе, браття, всі смирімо зідханнями, риданнями заглушімо докори совісти і тоді на суд вічний явімося, вірні, невинними, щоб одержати прощення. Там бо воістину є полегшення, щоб пізнати нам його нині благаймо: там хворість печаль і глибокі зідхання зникнуть в Едемі дивному, Творцем якого Христос Бог Сущий з Отцем Безпочатковим.

ПІСНЯ VII

Ірмос: Росоносною учинив піч Ангел для побожних Отроків, а веління Боже, що халдеїв опаляло, нахилило гнобителя взивати: благословен єси, Боже отців наших.

Ділами чеснот пишаючись, фарисей у сітях гордощів люто піднісся, без міри вихваляючись; митар же, легким крилом смирення піднісшись, до Бога наблизився.

Прикладом смирення, як сходами, скористався митар і до небесної висоти піднявся. Через гнилу гординю ж і безумство окаянний фарисей занісся і зійшов до пекла підземного.

Лукавий, ловлячи праведних, прикладами самохвальства спокушає, грішних же сітями безнадійности зв'язує, але одного і другого зла ми, наслідувачі митаря, стараймося позбутися.

З молитвою припадімо до Бога нашого, вірні, з сльозами і теплими зідханнями, наслідуючи митареве високотворче смирення і співаючи: благословен єси, Боже отців наших.

Слава: Навчаючи Учеників, попереджав еси їх, Владико, не марнославити себе, а уподоблятися смиренним повеліваючи. Тому ми вірні взиваємо до Тебе, Спасе: благословен єси, Боже отців наших.

І нині: Тебе, Красу і Божественну Ліетвицю, що її колись бачив Яків простертою від землі до неба, знаємо, Чистая, що приводиш із неба втіленого Бога і земнородних підносиш знову до небес.

ПІСНЯ VIII

Ірмос: Із полум'я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив єси; все, бо Ти твориш, Христе, тільки з Своєї волі, Тебе прославляємо по всі віки.

Смиренномудрим прагненням надхнувшись, митар Милостивого Господа знайшов і став спасенним. Через злий же приклад язика говіркого фарисей відпав від правди.

Від фарисеєвої свавільної пихи і самохвальства чистотою утікаймо, вірні, наслідуючи митареве щедро дароване смирення і вдачу.

Проказуймо, вірні, митареві слова їв Церкві Святій: „Боже, очисти" і сподобімося з ним прощення, щоб врятуватися від загибелі самохвального фарисея.

Наслідуймо всі митареве зідхання і, промовляючи до Бога гарячими сльозами, кликнім до Нього: Чоловіколюбче, згрішили ми, милосердям Щедрий, очисти і спаси.

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

До митаревого стогону Бог прихилився, виправдавши ж Його, навчив усіх завжди упокорятися, зідханням і сльозами благаючи прощення гріхів.

І нині: Не знаю, крім Тебе, іншого захисту, Тебе визнаю за Молитвеницю, Чистая, Всенепорочная. Тебе, Заступницю перед Рожденним Тобою, непокою: від усіх напасників мене визволи.

ПІСНЯ ІХ

Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього й Чини Ангельські не сміють дивитись. Через Тебе ж, Всечиста, Слово стало тілом і з'явилось людям. Величаючи Його з Небесними Силами, Тебе прославляємо.

Шлях прославлення смирення, від Христа взявши цей приклад спасіння, митарів звичай наслідуймо, пиху зарозуміння далеко відкидаючи, а прагненням до смиренномудрости Бога благаючи.

Душевну гординю відкиньмо, правдивий звичай смиренномудрости придбаймо, себе прославляти не поспішаймо, горду чванливість зненавидьмо і з митарем Бога ублагаймо.

Митарські молитви милосердя принесімо Творцеві, ухиляючись від невдячних молитов фарисейських і самохвальних слів, якими на ближнього осуд чинять, щоб Милостивого Бога і Світ прихилити до себе.

На мене, множестаом гріхів обтяженого, що насиченістю злобою перевищив митаря, фарисеєву самохвальну пиху придбав і зовсім занехаяв добрі діла, зглянься, Господи.

Сподоби Твого блаженства ради Тебе убогих духом сущих. За наукою Твоїх заповітів дух сокрушенний Тобі приносимо, прийми, Спасе, і спаси слуг Твоїх.

Слава: Колись митар помолився Богу, до Храму благочестиво ввійшовши, і оправдався, бо прийшов із зідханням, сльозами і сокрушенним серцем, ввесь тягар гріхів скинувши духовним очищенням.

І нині: Оспівувати, славити і ублажати Тебе дозволь нам, що достойно шануємо Тебе, Пречиста, і народження Твоє величаємо, Єдина Благословенна. Ти бо єси похвала християнам і Молнтвениця перед Богом благоугодна.

Ексапостиларій воскресний. Також із Тріоді.

Слава: Втечімо від найзлішого фарисеєвого самохвальства і научімось митаревого надзвичайного смирення, щоб піднестися разом із ним, взиваючи до Бога: очисти рабів Твоїх, Христе Спасе, що з волі Своєї родився від Діви, хрест перетерпів і підніс світ Своєю Божественною могутністю.

І нині: Творець світу і Бог усіх тіло людське прийняв із непорочної утроби Твоєї, Всехвальна Богородице, і тлінне все моє єство обновив, подібно, як і Твоє перед народженням, залишив нетлінним і по народженню. Тому де Тебе всі кличемо, істинно прославляючи: радуйся, Славо світу.

На „Хвалітніх" стихири воскресні Октоїха 4.

Із Тріоді 4: Не молімось, браття, по-фарисейськи, бо всякий, хто підноситься, принизиться. Смирімо себе перед Богом, у пості, як митар, взиваючи: Боже, очисти нас грішних. (Двічі)

Фарисей, гордістю поборюваний, і митар, покаянням упокорюваний, приступили до Тебе, Єдиного Владики. Але той через похвальбу позбувся благ; а цей, нічим не вихваляючись, сподобився дарів. У цих зідханнях утверди мене, Христе Боже, як Чоловіколюбець.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Глас 3-й: Душе моя, зрозумівши різницю між фарисеєм і митарем, зненавидь горделввии голос першого і наслідуй сокрушенну молитву другого і взивай: Боже, очисти мене грішного і помилуй мене.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповім про всі чудеса Твої.

Фарисеїв гонористий голос зненавидівши і митареву смиренномудру молитву унаслідувавши, не заносьмося мудрістю, вірні, а смиряючи себе, жалісливо взиваймо: Боже, очисти гріхи наші.

Слава, глас 8-й:

Фарисея, що оправдував себе хвальбою діл, осудив єси, Господи, і митаря, що смирився і з зідханням очищення просив, оправдав ееи, бо не зважаєш Ти на помисли самохвальні, а сокрушенних сердець не відкидаєш. Тому і ми до Тебе, що постраждав за нас, у смиренні припадаємо: подай прощення і велику милість.

І нині:

Преблагословенна єси, Богородице Діво.

Велике Славослов'я і Відпуст.

Текст за Постовою тріоддю 1976 р.(Видання Консисторії Української Православної Церкви в Сполучених Штатах Америки)