У СЕРЕДУ ЧЕТВЕРТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У СЕРЕДУ ЧЕТВЕРТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

Сідальний (г. 6) Божественний і всечесний хрест, який освячує час посту,* лежить на поклоніння.* Приступімо до нього з чистою совістю,* зачерпнім освячення й просвічений та з острахом закличмо:* Чоловіколюбче, Спасе наш, слава милосердю твоєму.

Слава і нині: Стоячи біля хреста, всечиста Мати* кликала до зродженого з неї безсіменно:* Меч прошив моє серце, Сину,* бо не можу дивитися, що повішено на дереві тебе,* перед яким усе тремтить як перед Творцем і Богом.* Довготерпеливий Господи, - слава тобі!

Інший сідальний (г.1) Просвітившись чеснотами й очистившись стриманістю,* приступім до чесного хреста, взиваючи:* Єдиний Боже всього, освяти наші душі й тіла!* Сподоби нас поклонитися пречистим твоїм стражданням,* даруючи нам твої милості.

Слава і нині: Побачивши Тебе, Христе, мертвого, на хресті простертого,* всенепорочна Мати кликала:* Сину мій, рівнобезначальний з Отцем і Духом!* Що то за дивне твоє провидіння!* Пречистою твоєю рукою ти спас створіння, Щедрий!

Тріодь, глас 6

Пісня 3 Ірмос: Сущий Господь усіх, і Сотворитель Бог,* зубожівши, створене зі Собою з’єднав, безстрасний,* і, як Агнець, Сам Себе в жертву приніс,* щоб з волі Своєї вмерти за всіх.* Споживайте, - виголошує, - Тіло моє* і вірою зміцнюйтесь.

Сущий Господь усіх, і Сотворитель Бог, посеред землі на хресті вознісся єси, до Себе підносячи людське єство, упале через злу раду ворожу. Тому Тебе вірно прославляємо, страстю Твоєю утверджувані.

Очистивши почуття світлом посту, хреста мисленними променями, вірні, гойно просвітімся, і бачачи його покладеним перед нами, благоговійно устами чистими, губами і серцем цілуймо.

Місцеві, на якому стояли ноги Христові, - божественному хрестові, - поклонімося, і просімо, щоб ноги душі нашої утвердились на камені заповідей Божих, а стопи її направилися на путь миру божественною благодаттю.

Богородичний: Із Діви безмужньої вийшов Ти, Христе, прийнявши від неї плоть мисленну і одушевлену, і хрестом Твоїм ворога зруйнувавши, зотлілу людську природу знову відновив: тому прославляємо добросердя Твоє.

Пісня 8 Ірмос: За закони отців терплячи муки у Вавилоні,* блаженні юнаки зневажили безумне царське повеління* і, вкинуті у вогонь, який їх не спалив,* Вседержителю достойну пісню співали:* Господа оспівуйте, діла,* і превозносіте по всі віки.

Коли ополудні розіп’явся Ти добровільно посеред землі, кінці світу зі осердя горла змієвого вирвав єси. Тому в середню седмицю божественного посту, поклоняємося і славимо чесний хрест Твій, кличучи: Господа оспівуйте і превозносіте повіки.

Радості знамення, зброя непохитна, Церкви укріплення, мучеників похвало, апостолів окрасо, архиєреїв утвердження, скріпивши знеможену душу мою, поклонитися сподоби, і оспівувати тебе, кличучи: Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки.

Ридаю і плачу, коли в умі своєму приводжу судилище непідкупне, Довготерпеливий, будучи осудженим. Тому, пощади мене, і тяжкий тягар душі моєї облегши, щоб із радістю я взивав: Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки.

Богородичний: Купина прообразувала незбагненну тайну різдва твого, Діво всенепорочна: ти бо зосталася неопальною як вона, породивши Христа Спаса, вознесеного на хрест. Його ж моли, визволити від вічного вогню мене, що взиваю: Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки.

Пісня 9 Ірмос: Не зуміє ніякий язик* достойно благохвалити,* тривожиться й ум, і то надсвітній,* коли оспівує Тебе, Богородице;* одначе Ти, благая, прийми віру,* бо любов нашу божественну знаєш,* бо Ти є християн заступниця,* Тебе величаємо.

Єлисей у давнину витягнувши деревом сокиру із ріки тебе, хресте, - життєдайне древо, - прообразив, яким із глибини ідольського безумства, прибившись на тобі, Христос вивів народи. Тому, поклоняючись тобі, владу Його прославляємо.

Сонячне проміння, Спасе, перемінилися у темряву Твоїм розп’яттям, і сяйво місячне вгасло, і стихії всі у трепеті змінилися. Тому взиваю до Тебе: змінені пітьмою пристрастей помисли мої, Слове, десницею твоєї переміни і просвіти, і спаси мене.

Раною Твоєю зціли пристрасті душі моєї, проколенням ребер Твоїх вгамуй болісні проколення бісівські, цвяхами Твоїми, Христе, прожени чуттєві пристрасні пожадання, подаючи мені безпристрасно поклонитися страстям Твоїм чесним і воскресінню.

Богородичний: Красного красою породила єси, красна Діво, і бачачи Його без краси і виду в часі страждання, Спасе, ридаючи промовляла: Подивляю, Сину мій, незбагненне Твоє смирення, яким спасаєш принижене людське єство.

Стихири на стиховні

(г. 8) Пройшовши половину посного шляху,* що веде до твого чесного хреста,* дозволь нам побачити твій день, що його бачив Авраам* і зрадів, коли на горі, мов з гробу, одержав назад живого Ісаака* Зволь, щоб і ми, вірою визволившись від ворога та взявши участь у тайній вечері, могли в мирі кликати:* Просвітителю й Спасителю наш, - слава тобі!

Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.

Пройшовши половину посного шляху:

Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.

Мученики Христові непереможні!* Силою хресною ви перемогли обманство* й отримали благодать вічного життя.* Не злякавшись погроз мучителів, ви раділи муками й ранами,* а нині кров ваша стала зціленням для душ наших.* Моліться, щоб спаслися душі наші.

Слава і нині: Допливши до половини моря посту,* ми пристали до пристані спасіння* - до пори добровільного страждання твого, Господи.* Як милосердний і щедрий, сподоби нас у мирі оглядати* славний день твого воскресіння, Чоловіколюбче.