НЕДІЛЯ СИРОПУСНА - вечірня

НЕДІЛЯ СИРОПУСНА

В суботу вечором на Вечірні після передпочаткового псалма стихословимо Блажен муж, першу кафізму всю.

На Господи я звав стихири на 10: з Октоїха 6 і з Тріоді 4.

Глас 6-й:

Творець мій, Господь, взяв мене з пороху земного, живоносним подихом дихнувши, оживив і призначив бути на землі господарем над усім видимим і співжити з Ангелами. Але облесний сатана, змія за знаряддя використавши, їжею спокусив, з Божою славою розлучив і пекельній смерті віддав у землю. Але, як Владика і Милосердний, знов поклич мене.

Одежі, витканої Богом, позбувся я окаянний, не послухавши Твого Божественного наказу, Господи, з намови ворога, і в листя смоковниці та в шкіряну одежу тепер зодягнувся, і засуджений був у поті лиця хліб тяжкий добувати. Земля ж проклята родила мені терни й будяк. Але Ти, що прийняв тіло'від Діви в останній час, покликавши мене, введи знову до раю.

Раю всечесний, найкраща доброто, Богом створена оселе, втіхо безмежна і насолодо, славо праведних, красо пророків і житло святих, шумом листя твого моле Сотворителя всіх відчинити мені ворота, які я через непослух зачинив, і щоб' сподобився я дерево життя прийняти і радість, якою раніше насолоджувався я в тобі.

Адам був вигнаний із раю за непослух і від блаженства відкинутий, жінчиними словами спокушений, і нагим сидить зовні проти раю і ридає: горе мені. Тому стараймося всі час посту додержати, пильнуючи євангельських заповітів, щоб стали ми благовгодними Христові і оселення в раю одержати.

Слава, глас 6-й:

Сидів Адам проти раю і, ридаючи, оплакував свою наготу: горе мені лукавою спокусою вмовленому бувши, обманеному і від слави віддаленому! Горе мені нагому без чистосердечности і нині розгубленому! О раю, до всього цього ще й твоєї насолоди не зазнаю, а також Господа Бога мого і Сотворителя не побачу, бо в землю піду, із неї ж і взятий був. Милостивий і Щедрий, взиваю до Тебе: помилуй мене занепалого в гріхах.

І нині, Богородичний догматик гласу.

На Літії стихири святого храму і далі з Тріоді.

Слава, глас 6-й:

Сонце проміння своє заховало, місяць і зорі в кров обернулися, гори вжахнулися, горби затряслися, коли закрився рай. Виходячи, Адам бив себе руками в лице, промовляючи: Милостивий, помилуй мене занепалого в гріхах.

І нині, Богородичний:

Таємно оспівуємо Тебе, Богородице Маріє, явилася єси Престолом Великого Царя, Скинією всесвятою, ширшою за небеса, Херувимською Колісницею вищою від Серафимів, Чертогом слави, — з Тебе бо народився тілом Бог усіх, Його моли спастися душам нашим.

На стиховні стихири октоїха

Слава, глас 6-й:

Вигнаний був Адам із раю на споживу забороненого, тому й ридав, сидячи проти нього, стогнучи жалібним голосом, і промовляв: як постраждав я, окаянний, єдину заповідь Владики порушив і позбувся всяких благ. Раю найсвятіший, що ради мене насаджений був і через Єву зачинений, моли Творця твого і мого Создателя, сподобитися мені втішатися квітами твоїми, бо ж і Спаситель говорив: не хочу, щоб створіння Моє загинуло, але хочу, щоб воно спаслося і до пізнання істини дійшло, бо, хто приходить до Мене, я не вижену геть.

І нині, Богородичний:

Творець і Визволитель мій, Христос Господь, що вийшов із Твоєї, Пречиста, утроби, в мене зодягнувшись, від давнього прокляття Адама визволив. Тому Тобі, Владичице, Матері Божій і Істинній Діві, невмовкно по-ангельськи викликуємо: радуйся, Владичице, Заступнице і Покрово і Спасіння душ наших.

Тропар: Богородице Діво,  (тричі)

Текст за Постовою тріоддю 1976 р.(Видання Консисторії Української Православної Церкви в Сполучених Штатах Америки)