У ПОНЕДІЛОК ЧЕТВЕРТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У ПОНЕДІЛОК ЧЕТВЕРТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

Сідальний (г.8): Поклонімось, вірні, всечесному Древу,* на яке піднявся Творець вселенної.* Воно лежить перед нами* й освячує душі й тіла тих, що до нього приступають,* очищуючи з гріховної скверни справжніх посників,* які з вірою оспівують Христа - єдиного Доброчинця.

Слава і нині: Слово Отче зійшло на землю,* і ангел світла до Богородиці промовив:* Радуйся, благословенна, бо ти єдина оберігаєш весільну світлицю!* Ти зачнеш предвічного Бога й Господа,* щоб він, як Бог, спас від омани рід людський.

Інший сідвльний (под.: Красотою дівицтва): Дійшовши сьогодні до половини посту,* і до поклоніння твоєму, Христе, життєдайному хрестові,* припадаємо перед ним до землі й кличемо до тебе:* Великий ти, Чоловіколюбче, і великі діла твої,* бо появив ти свій чесний хрест.* Йому ми з острахом поклоняємося, взиваючи:* Слава безмежному твоєму милосердю!

Слава і нині: Як неторканна виноградна лоза,* ти, Діво, виростила найкраще Гроно,* що нам виточує спасенне вино,* звеселяючи душі й тіла всіх.* Тому, ублажаючи тебе як джерело всіх дібр,* завжди з ангелом кличемо до тебе:* Радуйся, благодатна!

Тріодь, глас 8

Пісня 1 Ірмос: Колісницегонителя фараона,* чудотворний жезл Мойсеїв колись потопив,* навхрест ударивши й розділивши море,* а врятував Ізраїля втікача, пішоходця,* що співав пісню Богові.

Світлоносне поклоніння всім явилося, що випромінює сонячний блиск спасіння, і освічує всіх затьмарених пристрастями; зберімось його чисто цілувати.

Очистившись благодаттю посту, чистим умом, Єдиному Чистому прийдіте, закличмо голосом благодарення: Ти кров свою, Слове, за нас пролляв єси, Ти і хрестом нас освячуєш.

Оплутаний підступами зміїними, у страшному падінні завжди лежу, Спасе, Ти що падіння первозданного направив страстю Твоєю і хрестом Твоїм, направ нас і спрямуй до велінь Твоїх.

Богородичний: Стоячи перед хрестом Твоїм, Господи, Безмужня, і бачачи Твої рани, Владико, зранювана промовляла: О, горе, дитино, болів уникла я в різдві Твоєму, а нині болісно ранюся.

Пісня 8 Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель* для побожних у люті розпалив;* але побачивши їх силою вищою визволених* Творцеві й Визволителеві співав:* „Отроки, благословіте, священики, оспівуйте,* люди, прославляйте по всі віки”.

Отруйними пристрастями і душу і розум зранив я, Господи, помилуй мене, і ущедри Твоїм хрестом. Захисти із ребер Твоїх вилитими краплями, щоб усердно заспівав я: священники, благословіте, люди превозносіте по всі віки.

В давнину Мойсей прообразив Тебе, піднявши руки, і перемагаючи Амалика, хресте всечесний. Йому нині поклоняючись, перемагаємо демонські чужоземні полки, і з вірою співаємо: священники, благословіте, люди превозносіте по всі віки.

Пристрастями схиленого, скованого ворогами, ведений злим звичаєм, ущедри Милосердний, і Твоїм хрестом захисти, щоб оспівував я Тебе непохитним серцем: священники, благословіте, люди превозносіте по всі віки.

Богородичний: Болісно плачучи, і по-матірньому голосячи, і внутрішньої скорботи не зносячи, на хрест зводила погляд до народженого із Твого лона, взиваючи: Дитино, що оце бачу я? Як Ти страждаєш, за природою безстрасний, бажаючи увесь рід людський від тління визволити.

Пісня 9 Ірмос: Злякався кожний, хто почув про невимовне Боже зшестя,* бо Всевишній з волі своєї аж до тіла зійшов,* і в дівичому лоні став людиною.* Тому ми, вірні, тебе, Пречисту Богородицю, величаємо.

Коли Яків благословив своїх внучат, він ясно проображав чесний хрест.* Ним благослови і нас, Господи, подаючи благодать освячення тим,* що йому поклоняються і прославляють тебе - всіх Спасителя.

Очистивши душу й серце водою посту, цілуймо,* вірні, життєдайне й божественне дерево.* Воно, явно виставлене, зливає всім божественне відпущення,* небесне світло, життя і справжню радість.

Я знаю, Господи, що ти маєш прийти у славі божества як суворий Суддя, щоб виявити таємні гріхи всіх.* Тому кличу до тебе: Я згрішив, прости мені,* не виставляй мене на сором задля незліченних і тяжких моїх гріхів.

Богородичний: Агниця колись, бачивши до хреста прибитого Агнця* і затемнене сонячне світло, плачучи голосила:* Ісусе, Сонце слави, ти зайшов умираючи.* Але розсвіти світло Воскресіння тим, що люблять тебе.

Стихири на стиховні

(г. 6) У приниженні показав ти, Ісусе,* знамениту дорогу до вивищення,* самого себе принизив і вигляд слуги прийняв.* Самохвальної молитви фарисея ти не вислухав,* а сокрушене митареве зітхання у небі прийняв,* немов непорочну жертву.* Тому і я кличу до тебе:* Очисти і спаси мене, Боже, - Спасе мій!

Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.

У приниженні показав ти, Ісусе:

Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.

Господи, усе створіння святкує пам'ять святих твоїх,* небо радіє з ангелами й земля веселиться з людьми.* Їхніми молитвами помилуй нас.

Слава і нині: Ти прийняла слово архангела* і стала херу­вимським престолом,* та й на руках твоїх, Богородице, ти носила Надію душ наших.