У СЕРЕДУ ДРУГОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У СЕРЕДУ ДРУГОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

Сідальний (г.1): Коли ти зійшов на хрест й умер, Христе,* тоді вбив ти змія - ворога,* від якого почалося зло,* та й оживив тих, що померли від його укусів.* Тому молюся: Оживи, Спасе, мою мертву душу,* яка на молитві і в пості звертається до тебе.

Слава і нині: Коли Агниця побачила тебе - свого Агнця, Христе,* на хресті розіп’ятого поміж розбійниками,* заливаючись сльозами, кликала й гірко ридала:* Дитино моя найлюбіша,* що за диво я бачу?* Мати Пречиста, у цьому ти передбачила ще тоді* життя вічне для світу.

Інший сідальний (г. 3, подібний: Красотою дівицтва): Відзначаючи урочистий час посту,* засурмімо сурмою пісень і закличмо, промовляючи:* Стриманість, послаблюючи пристрасть непоміркованости,* проростила у світі наше Життя.* Зберігай силою твого хреста, Христе Слове,* слуг твоїх у стриманості.

Слава і нині: Ганебну смерть і розп’яття* витерпів ти добровільно,* а Мати твоя, бачивши це, страждала.* Тому, за її благаннями, Щедрий,* задля твого милосердя, змилуйся і спаси світ,* єдиний предобрий чоловіколюбче Господи,* що взяв на себе гріхи світу.

Тріодь, глас 1

Пісня 3 Ірмос: Хай утвердиться серце моє у волі Твоїй, Христе Боже,* що над водами небо друге утвердив,* і на водах землю заснував, Всемогутній.

На хресті простягнув єси долоні, забираючи гріх простягнутої Адамової руки до древа пізніння, з милосердя щедрот, Слове Божий преблагий.

Утверди мій помисел, розхитаний заздрістю змієвою; на́ступи пристрастей Твоєю страстю віджени, Ти, що страстей зазнав і безстрастя вірним дарував.

Засяяла посна благодать, і нестриманости пітьму відганяє: це час благосприятливий, і день спасительний, покаяння плоди покажімо, і будемо жити.

Богородичний: Падаючих поправо, мене, що впав з гори чуттєвих задоволень у прірву лютих гріхів, воздвигни, Чистая, і до життя спрямуй.

Пісня 8 Ірмос: Піснеспівці юнаки в печі* Спасителя, що перетворив полум’я на росу, Христа Бога,* хваліте і превозносіте* по всі віки.

До беззаконних заліченим Ти стати зволив, із множества милості, тож і мої гріхи загладь, щоб вірою і любов’ю я славив Тебе повіки.

Розписку гріхів моїх Твоїм роздери копієм, і вилікуй недуги серця мого, Господи, ураженого стрілами лукавих демонів.

Затьмарене гріхом моє серце, ізбавлінням Твоїм омий, - витеклою з ребер кров’ю, Христе мій, щоб славив Тебе я повіки.

Богородичний: Ти, що проростила Небесний Колос незора́нний, Який живить усе божественною силою, Діво; насити і зголоднілу смиренну душу мою.

Пісня 9 Ірмос: Життєдайне всепливуче джерело,* світлоносний світильник благодаті, храм одуховлений,* пречистий намет, просторіший від неба і землі,* - Богородицю, вірні, величаємо.

Постився Єлисей і воскресив померлого юнака, як написано; і ми, вірні, постячи, плотські мудрування умертвити поквапмося, щоб майбутнє життя осягнути.

Горе мені, душе: страшний суд, і вирок Судді страшний! Поквапся покаятись, з Христом примирися, що задля Тебе повис на древі, і визволив вірних від засуду.

Покаяння відкрий мені двері і входи пристрастей моїх зачини, Христе, що вхід до раю розбійникові легким показав Твоїм розп’яттям, щоб славив я благість Твою.

Богородичний: У глибину злоби повержений я, і помислами супротивними збурююся, корюся демонам, поневолений пристастями: допоможи мені, Чистая Діво Мати, і на дорогу спасіння наведи мене.

Стихири на стиховні

(г. 7): Хрестом твоїм, Господи, ти смерть подолав,* що прийшла у світ через споживання плоду* із забороненого у раю дерева.* Тому благаємо тебе:* Сам, Господи, відведи нас у цьому пості від усякої згубної насолоди,* і сподоби здобувати духовну поживу,* що залишається на життя вічне,* щоб ми одержали нетлінні вінки радости,* які уготовані справжнім посникам.

Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.

Хрестом твоїм, Господи:

Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.

Всехвальні Страстотерпці,* ви явилися світилами для світу*, взиваючи до Христа: Господи, - слава тобі!

Слава і нині: Як Всенепорочна побачила тебе* добровільно прибитого до хреста,* плачучи, кликала: Дитино моя,* де поділась світла твоя краса,* що нею прикрасив ти людське єство?