Сторінки

середа, 20 березня 2013 р.

У П'ЯТНИЦЮ П'ЯТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

  У П'ЯТНИЦЮ П'ЯТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ
Сідальний (г. 1) Простерши на древі свої долоні,* ти, Христе, своїми ранами зцілив Адамову рану.* Тому молю тебе:* Зціли, Спасе, мої рани,* що їх завдав душі моїй облудник,* і дозволь мені в молитві й пості тобі служити.
Слава і нині: Побачивши тебе, Христе, мертвого, на хресті простертого,* всенепорочна Мати кликала:* Сину мій, рівновічний з Отцем і Духом!* Яке ж то дивне твоє Провидіння!* Пречистою твоєю рукою ти спас твоє створіння, Щедрий.

Інший сідальний (г. 6): Охоронче світу, чесний Хресте!* Тебе, що проганяєш демонів,* ми маємо в усьому за безпечний захист.* Сподоби, о дерево благословенне,* останок посту пройти з чистою совістю,* спрямовуючи душі наші до Христа.
Слава і нині: Свята Діво пречиста, ангелів славо,* стоячи біля хреста Сина і Бога твого,* ти не могла дивитися на зневаги ворогів,* тому з плачем по-материнському кликала:* Як же ти, Чоловіколюбче всіх, терпиш погрози?* Славлю твоє довготерпіння!
Тріодь, глас 1
Пісня 5 Ірмос: Ти, що просвітив сяйвом пришестя Твого* і хрестом Твоїм освітив світу кінці;* просвіти світлом Богопізнання Твого* серця тих, що православно оспівують Тебе.
Ти, що простер небо як шатро, простер долоні на хресті, Ісусе преблагий; тому молю Тебе: зв’язаного мене ворожими утисками, ущедри.  
Уснув Ти на хресті, Ісусе преблагий, подаючи бадьорість спасіння нам, що лежали в долині загибелі: тому вірою Тебе славимо.
День страсті Твоєї, і живоносне Твоє, Спасе, воскресіння, просвічених радістю сердечною рабів Твоїх видіти сподоби, - співців влади Царства Твого.
Хрестобогородичний: Бачачи Тебе вознесеним на хресті, Всечиста зранювана утробою голосила й промовляла: з милосердя щедрот Твоїх, Господи, страстей зазнав єси, щоб усім безстрастя дарувати.
Пісня 8 Ірмос: Чуда надприродного образ* показала вогнеросна піч у давнину:* вогонь бо не опалив юнаків,* являючи Христове безсіменне від Діви божественне Різдво;* тому оспівуючи взиваємо:* хай благословить усе творіння Господа,* і превозносить по всі віки.
Притупив єси жа̀ла лукавого, Спасе, прибитий цвяхами на древі, і зодягнутий в терновий вінець наруги, викорінив терня переступу. Тому оспівуючи Тебе, кличемо: нехай благословить усе творіння Господа, і превозносить по всі віки.
Простер єси на хресті долоні, Христе, збираючи людство до Твого пізнання, і копієм проколення в рѐбра зазнав, виточивши джерело спасіння нам, що співаємо: нехай благословить усе творіння Господа, і превозносить по всі віки.
Потоками милосердя Твого, Христе щедрий, очисти моє серце, осквернене гріховними укусами, і сподоби мене потоки сокрушення виточувати, Христе Ісусе, щоб кликав я Тобі: нехай благословить усе творіння Господа, і превозносить по всі віки.
Богородичний: Посудину божественну, що вмістила манну Божества, Ковчег і Трапезу, і Свічник, Престіл Божий і Палату, і Міст, що приводить до божественного життя пізнали ми тебе, Отроковице, тож співаємо: нехай благословить усе творіння Господа, і превозносить по всі віки.
Пісня 9 Ірмос: Образ чистого Різдва Твого явила неопалима купина.* Тож нині молимось:* Погаси розпалену на нас піч напастей,* щоб ми невпинно тебе, Богородице, величали.
Видів Ілля Господа в погідному вітрі, виснаживши спершу плоть свою молитвами та постом: його наслідуй, душе моя, і відкинь грубість сластолюбства, щоб уздріти Жаданого.
На древо возніс колись змія Мойсей, Спасе, зобразивши Твоє воздвиження на хресті, Преблагий, яким від отруйної змієвої злоби ізбавив Ти всі народи, що поклоняються Тобі.
У гробі недбальства лежу, обтяжений каменем нечулості, не розумію, Спасе, завжди живого слова Твого, і страху Твого не відчуваю: ущедри мене і спаси Твоєю благістю, Многомилостивий.
Богородичний: Вища понад всіх Владичице, вищим над пристрасті злоби мене вчини, бо славлю тебе, істинну Богородицю, оспівую вшановуване незбагненно різдво Твоє, Чиста, Богом обрадувана.
Стихири на стиховні
(г.8) З розбійниками на хресті розп'ятий був ти, Христе Боже,* і раною своєю зцілив людську природу.* Не погорди моєю душею, що попала між духовних розбійників,* які обдерли її з чеснот і важко поранили.* Жоден із преподобних не може її зцілити* і я лежу напівмертвий, а кінець життя зближається.* Єдину надію покладаю на тебе,* що подаєш життя померлим, тому й кличу:* Перев'яжи рани душі моєї, єдиний Чоловіколюбче,* і намасти її оливою доброти твоєї.
Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.
З розбійниками на хресті:
Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.
(Самоподібний): Як назвемо вас, Святі?* Чи: херувимами? - бо на вас спочив Христос.* Чи серафимами? - бо ви безустанно прославляєте його*. Чи, може, ангелами? - бо ви від тіла відвернулися.* А, може, силами? - бо ви робите чуда.* Многі ваші імена,* а ще більші дарування!* Моліть, щоб спаслися душі наші.
Слава і нині: (подібний: О, преславне чудо): О преславне чудо!* О дивне і нове таїнство!* - кликала Діва, як побачила повішеного на хресті між двома розбійниками того,* якого безболісно й предивно породила.* Плачучи, вона промовляла:* Горе мені, Дитино моя найлюбіша!* Як це тебе лютий і невдячний народ* прибив до хреста?

Немає коментарів:

Дописати коментар