Ікос 1. У хвилини сумніву дай мені, Боже, достойним бути імені їхнього, пронести віру у серці, як вони усі несли. І святоюрською дорогою зійти до моїх братів і сестер поневажених у селах і містах пригнобленого мого краю. Піду у монашій рясі, підпоясаний правдою. Не хочу виділятися іменем своїм графським посеред них. Дай мені, Господи, сили, щоб і мені того протисатанинського списа потримати у слабосилій руці.
Радуйся, Старче Божий Климентію, ми йдемо нині твоєю дорогою з іменем твоїм!
Радуйся, Старче Божий Климентію, що разом із мужами свого роду стоїш перед лицем Господнім!
Радуйся, Старче Божий Климентію, молися разом із ними за нас!
Кондак 2. Зрікаюся високих чинів і титулів, зрікаюся політики і парламентів, господарювання у родинних дібрах, де вже устиг воздвигнути церкву білокам’яну, зрікаюся світських радощів і турбот. І в пам’ять Климентія-папи, мученика за віру Христову, схиму приймаю з монашим ім’ям Климентій. Допоможи мені, мій святий Патроне, з честю носити імення твоє, благослови мене на молитву і діла справедливі, і, якщо треба буде, то й на мучеництво, якого Ти зазнав, во ім’я Церкви нашої, віри Христової і Народу нашого.
Ікос 2. У хвилини безсилля будьте мені поміччю, великі отці і мученики Церкви Христової. Не відаємо про шляхи Господні, що стеляться у прийдешнє, не відаємо, яким терпінням будемо обдаровані. Тож будь зі мною у часи випробування, мій Патроне і Покровителю, Климентію-папо.
Радуйся, старче Божий Климентій, ми йдемо нині Твоєю дорогою і з іменем Твоїм!
Радуйся, старче Божий Климентію, що стоїш поруч святого Климентія-папи, який поклав своє життя за Христа на Українській землі!
Радуйся, старче Божий Климентію, що можеш молитися з мучеником папою за долю нашого краю!
Кондак 3. Дорогою моїх славних предків вирушив і брат мій єдинокровний Роман, що у схимі названий Андреєм, великий брат мій митрополит, Мойсей народу нашого. Він повірник мій, порадник і батько духовний. А я був для нього і секретарем, і капеланом, й асистентом немічному йому при щоденній Службі Божій і навіть братом найпершої помочі. Це його порив духовний покликав мене до Божого служіння у церкві наших предків, у вірі батьків, у студитських келіях. Будь благословенний! — мовив брат мені, знявши перстень із пальця і вложивши на мій. І носив я дар оцей аж до арешту, коли безбожники силою зірвали з руки. А благословення носив аж до останнього віддиху.
Ікос 3. У хвилини розпачу народу нашого, Церкви батьків наших ім’я твоє, мій брате-митрополите, вливало сили мені, отцям, монахам і монахиням, братам і сестрам, усій пригнобленій Україні, сповняло душі наші вірою у Правду і Справедливість. З іменем Христовим і Його Матері Пресвятою долаємо наші сумніви і перешкоди.
Радуйся, Старче Божий Климентію, ми йдемо нині твоєю дорогою з іменем Твоїм!
Радуйся, Старче Божий Климентію, ми віримо, що і брата твою Господь покликав близько до себе!
Радуйся, Старче Божий Климентію, ми віримо, що ви обоє молитесь за нас, за український народ!
Кондак 4. Я, озброєний знаннями і традиціями землі української, молився за її добробут і прославу. Молився і докладав зусиль, щоб відновити будівлі і господарство обителей наших, війною зруйнованих. Молився і докладав зусиль, щоб відновити чернецтво традиційне у Церкві нашій за правилами святих східних отців, аби покликати до молитви нове покоління у дусі монашої самопосвяти, аби утвердити студійський устав. Бо так говорив Господь у серці моєму. Бо так промовляли до совісті моєї великі предки з-над Дніпра, бо так казав мій брат-митрополит Андрей. Бо це полишив мені на ложі смерті, відходячи у Царство Господнє.
Ікос 4. У хвилини неспокою стою і розмовляю з Богом, стою перед його безмежною могутністю і звітую про помисли і діла мої, про молитву братів Святоуспенської Унівської Лаври і всіх дочірних обителей та й всього мого народу християнського. Бо заглада світу безбожницького чатує на нас. Оборони, захисти нас, Господи!
Радуйся, Старче Божий Климентію, ми йдемо нині твоєю дорогою і з іменем Твоїм!
Радуйся, Старче Божий Климентію, що стоїш побіч Бога нашого і молишся за нашу волю!
Радуйся, Старче Божий Климентію, що можеш просити його відвернути народ наш від диявольської заглади!
Кондак 5. Я той, що попрощав брата свого Андрея, я той, що перед тим звідав трагедію у батьківському домі - мучеництво брата Леона і його дружини. Безбожні східні деспоти хотіли посягнути і на моє життя, але Бог тоді порятував мене, готуючи інші випробування в майбутньому. Як міг, я рятував братів своїх по вірі та й іншої віри, Мойсеєвої, від катівської руки. Та шле мене преосвященний Йосиф по смерті брата мого Митрополита у лігво сатани - Москву із Христовою місією Церкву рятувати. Господь кріпить мій ум і віру в часи гоніння.
Ікос 5. У часи лихоліть - окупацій безбожних режимів коричневої і червоної чуми не відходжу від престолу - молюся за братів гнаних, переслідуваних, вивезених у концтабори Заходу і Сходу. Молюся за безвинно убієнних і рідних моїх і рідних во Христі, закатованих у тюрмах і в домівках, і на фронтах полеглих. Молюся за долю нашої церкви во время люте.
Радуйся, старче Божий Климентію, ми йдемо нині твоєю дорогою і з іменем Твоїм!
Радуйся, старче Божий Климентію, що стоїш разом із мучениками землі нашої перед Божим престолом!
Радуйся, старче Божий Климентію, що разом із нами просиш Господа за мир і спокій у містах і селах наших!
Кондак 6. Віра моя укріпла в часи гоніння Церкви нашої. Воля моя зміцнилася у ділах супроти насильства. Брати мої во Христі - Митрополит Йосиф та христолюбиві єпископи - у неволі. Хто подасть надію братам меншим? Хто гідний приклад явить отцям і мирянам переслідуваним і заляканим? Хто буде молитися за тих, що з крісом у лісах стали на захист волі? І за тих, хто з Хрестом у Божих домах правду Христову відстоюють?
Я ще з ними. Господи, захисти їх.
Ікос 6. В люте время молюся за долю Вітчизни і Церкви нашої. За народ, нищений сатанинською силою, за отців і єпископів, нищених по тюрмах і Сибірах. Важке випробування насилаєш на нас, Господи. Але стоять незламно діти твої, часи страшного Нерона спогадуючи. Бо вже двадцяте століття породжує і Церкву-мученицю і мучеників за віру. Снився мені мученик Йосафат, що благословить мене. І я щоденно молюся до нього, а це щораз більше утверджує мене у вірі.
Радуйся, старче Божий Климентію, ми йдемо нині твоєю дорогою і з іменем твоїм!
Радуйся, старче Божий Климентію, що разом зі святим Йосафатом стоїш перед Божим лицем!
Радуйся, старче Божий Климентію, що обоє вимолюєте ласку у Господа для Церкви української!
Кондак 7. І ось надходить мій час випробування — Голгофа відчиняється перед моїми очима. Нічні допити, шантажі, лайка і катування - і все це у серці моєї Вітчизни, побіч пам’ятника Володимира святого хрестителя нашого, побіч Софії Київської, що поганьблена, дивом врятована, застигла у покорі. Не прошу милості у ворога, а молюся за нього, бо не відає, шо творить у ницості та гордині. Нехай Господь простить йому. Не приймаю жодної і ласки від нього, бо ніколи присяги своєї не порушу. Я - воїн Христовий, тут поле брані моєї. Дивлюся у вічі смерті, дивлюся, вже осліпнувши.
Але віра моя не сліпне.
Ікос 7. У часи неволі пощу і молюся, караюся, але не каюсь. Як і найбільший поет народу мого. Як сотні і тисячі мучеників за Божу справу, за ідею державности поневоленої нації. Як і ті, що йшли на муки у часи національно-визвольного змагу, в часи розстріляного відродження, Голодомору, репресій, геноциду. Молюся щодня за розстріляну і катовану Україну.
Радуйся, старче Божий Климентію, ми йдемо нині Твоєю дорогою і з іменем твоїм!
Радуйся, старче Божий Климентію, що зі синами своєї нації стоїш перед лицем Бога!
Радуйся, старче Божий Климентію, що з ними складаєте молитву за мертвих живих і ненароджених дітей землі нашої!
Кондак 8. Вчуся, Господи, доброти у Тебе, милосердя у Тебе, вчуся ближнього любити понад самого себе, і вчуся допомагати йому. Ні на крок не відступав я від матері моєї хворої, бо заповів Господь: Климентію, це мати Твоя! Стеріг я брата свого недужого Андрея, бо заповів мені Господь: Климентію, це брат твій! Останньою скибкою хліба ділився з братами моїми у в’язниці. І тим яблуком, що сестри-монахині дивом передали мені. І казав я: їж, брате мій — співкамернику, це яблуко для Тебе, бо ти важко хворий. Бо так заповів мені Господь: Климентію, це брат твій у стражданні.
Ірмос 8. І казали отак до мене співузники мої: “Екселенція до Бога належить”- Дякую, браття мої. Бо хочу Богу належати, хочу з ним бути. І коли добро чиню братові моєму, то Богові.
Радуйся, старче Божий Климентію, ми йдемо нині Твоєю дорогою і з іменем твоїм!
Радуйся, старче Божий Климентію, бо ти Богові належиш!
Радуйся, старче Божий Климентію, що ти для нас, які у потребі і немочі, молитву свою даруєш!
Кондак 9. Потішаю, розраджую, поучаю і навіть лікую всіх, хто поруч зі мною, хто потребує розради. Навертаю до віри заблудлих, і молюся за братів осиротілої православної Церкви. І висвячую таємно за повелінням Божим на пастирів добрих в'язнів різних народів: на всіх язиках співаємо хвалу Господу. Увірувавши в муки Христові, їхні муки легшими ставали. Стоячи навколішки молюся за Україну і за чужинців. Молюся за цілий світ. Благословляю кожного, цілую в голову кожного. Рука Господня спочила на моїй. Усі ми діти Божі.
Ікос 9. Пригадуючи в’язниці Київську, Бутирську, Володимирську і немало ще інших, пригадуючи десятки концтаборів большевицьких, підтверджую, що всюди там катувалися, покликанні Господом — люди духовного сану. І був я одним із них. Не нарікаю на волю Божу, бо мені призначено пильнувати повірене стадо во Христі. Хай Господь має нас у своїй опіці.
Радуйся, старче Божий Климентію, ми йдемо нині твоєю дорогою і з іменем Твоїм!
Радуйся, старче Божий Климентію, бо стоїш у сонмі многомовнім - і всі друзі твої у Бозі!
Радуйся, старче Божий Климентію, бо многомовні молитви чуєш навколо себе, а сам мовою предків возносиш молитву за нас!
Кондак 10. Гнаний етапами по тюрмах, гулагах імперії зла, не прошу полегші для себе. А ближнім страдникам руку рятунку подаю. Бо маю велику любов і віру непохитну. Навіть коли забороняють мені молитися, нахиляю голову до грудей і промовляю пошепки ім’я Господнє. 1 всміхаюся всім, бо усмішка - знаряддя моє голосити правду Євангелія. Дивлюся у вічі смерті, всміхаюся до всіх вас і до Тебе, Господи. Бо мій путь - це Христовий путь, хоч ніколи ніхто не може дорівняти у Його божественному терпінні.
Ікос 10. Народові Божому слугуючи і Його святій Церкві, я був священником до останнього свого подиху, мовлячи: Блаженний той, хто перетерпів до кінця. І разом зі своїм народом. І справдиться візія брата мого Митрополита Андрея, що Церква наша воскресне із тьми. І воскресне правда Господня для нації нашої - і буде ця правда і в наших іменах.
Радуйся, старче Божий Климентію, ми йдемо нині твоєю дорогою і з іменем твоїм!
Радуйся, старче Божий Климентію, бо усміх твоєї святості осяває і нас!
Радуйся, старче Божий Климентію, бо ти зі щирим усміхом прикладаєшся до стіп Господніх за долю нашу!
Кондак 11. Завершується моя земна мандрівка, шлях мій тернистий у тюремних мурах далеко від Батьківщини, від вас усіх, рідних, знайомих, близьких, що на страждущій землі. Далеко від вас, але близько від Бога. Стаю на його Божий поріг, не зрадивши його, ні ідеалів предків своїх і героїв наших. Бо це християнські ідеали. Прийми мене, Господи. Я вже старий і немічний. Тільки духом міцний. Амінь.
Ірмос 11. І читаю про себе в брата мого тюремного: що висока постать моя з довгою білою бородою нагадує біблійську постать пророка або апостола. Моє бліде засохле лице пооране глибокими зморшками, як кора дерев. Глибокі запалі очі виражають глибокий сум, а рівночас і душевний спокій. І що я син українського народу, якого московський диявол намагався психічно і матеріально розтоптати, понизити мою священну гідність. Та сила Божа не допустила до цього, а навпаки, піднесла в мені духовну силу, ще більше утвердила стійкість, котру безбожний кат не в силі зломити.
Радуйся, старче Божий Климентію, ми йдемо Твоєю дорогою і з іменем Твоїм!
Радуйся, старче Божий Климентію, що гідно постав перед лицем Божим!
Радуйся, старче Божий Климентію, що словами високої гідності молишся за нас!
І.Калинець,
Про декого і дещо. Львів 2016, 116-122
Немає коментарів:
Дописати коментар