СТИХИРИ ВЕЧІРНІ ГЛАС 2

Глас 2

На “Господи, взиваю”:

Перед віками від Отця народженому Божому Слову,* воплоченому від Діви Марії,* прийдіте, поклонімся;* Хрест бо перетерпівши,* погребенню Він був відданий, як Сам захотів,* і воскреснувши з мертвих,* спас мене, заблудлу людину.

Христос Спаситель наш,* рукописання проти нас загладив,* пригвоздивши до Хреста,* і владу смерти знищив.* Поклоняємося Його тридневному востанню.

Із Архангелами оспіваймо Христове воскресіння,* Він бо – Відкупитель і Спаситель душ наших,* і в славі страшній та з могутньою силою* знову гряде судити світ,* який сотворив.

Тебе, розп’ятого і погребенного Владику,* Ангел звістив жінкам і промовив:* «Прийдіте, погляньте, де лежав Господь;* воскрес бо по слову Своєму яко Всесильний!»* Тому Тобі поклоняємося, єдиному Безсмертному:* Життєдавче Христе, помилуй нас!

Хрестом Своїм скасував єси* прокляття через дерево,* погребенням Своїм умертвив єси могутність смерти* і востанням Своїм просвітив єси рід людський.* Тому до Тебе кличемо:* «Добродійнику Христе, Боже наш, слава Тобі!»

Отворилися перед Тобою, Господи,* від страху брами смерти,* а прибрамники аду, побачивши Тебе, вжахнулися;* бо Ти брами мідні розтрощив єси* і засуви залізні розламав,* і вивів нас із темряви і тіні смертної,* і кайдани наші розірвав єси.

Визвольну пісню співаючи,* із уст її вознесімо:* «Прийдіте всі, в домі Господнім припадім, промовляючи:* На древі Розп’ятий, із мертвих Воскреслий* і Сущий у надрах Отчих,* очисти гріхи наші!»

Минула тінь Закону з Благодаті пришестям: бо як купина не згорала, охоплена полум’ям, так Ти, Діво, породила єси і Дівою зосталася єси; замість стовпа вогненного – засяяло Сонце правди, замість Мойсея – Христос, спасіння душ наших.

На стиховні

Воскресіння Твоє, Христе Спасе,* всю просвітило вселенну,* і наново призвав єси Своє творіння;* всесильний Господи, слава Тобі!

Древом, Спасе, скасував єси* прокляття через древо,* могутність смерти погребенням Твоїм умертвив єси,* рід же наш просвітив востанням Твоїм.* Тому взиваємо до Тебе:* «Життєдавче Христе, Боже наш, слава Тобі!»

До Хреста явившися, Христе, пригвожденним,* Ти красу створінь затьмарив;* і воїни, свою нелюдськість виявляючи,* списом ребра Твої прокололи,* а вожді єврейські, Твоєї всевладности не знаючи,* гріб запечатати просили.* Але Ти, що через співстражденне єство Своє* прийняв погребення і на третій день воскрес,* – Господи, слава Тобі!

Життєдавче Христе,* Ти, добровільно страсть перетерпів заради смертних,* а в Ад зійшовши, яко Владущий,* і тих, що там Твого пришестя дожидали,* вирвавши немовби з руки сильного,* рай замість аду на житло їм дарував.* Тим-то й нам, що славимо Твоє тридневне востання,* даруй очищення гріхів* і велику милість.

О, чудо нове, над усі древні чуда! Хто бо знав Матір, що без мужа породила і в обіймах носила все творіння Обіймущого? Божий се задум – Виношуваний! А Ти, Всечистая, що Його яко младенця на Своїх руках носила і материнську сміливість до Нього здобула, не переставай молити за тих, що почитають Тебе, щоб Він ущедрив і спас душі наші.
(Переклад майстерні "Трипіснець")