Собор Пресвятої Богородиці

"В небі Він один від Одного Єдинородний, 

а на землі Він один від однієї Діви Єдинородний"
(Святий Йоан Золотоустий).

Свято Христового Різдва показує величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безконечної любови до нас стає малою Дитиною. Своєю Матірʼю Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці Божі плани могли стати дійсністю. Без неї не було б Христового Різдва, не було б відкуплення. Відомий церковний письменник о. М.Мешлер роздумуючи про таїнство Христового воплочення і роль в ньому Пречистої Діви Марії, вигукує: "О пречудне і взнесле створіння! В її руки і серце зложив Бог наше спасення! Без неї ми не мали б Ісуса, без неї ми не були б відкуплені. Вона дала свою згоду, і дала її свобідно з безграничної любови до нас... Безпосередній наслідок воплочення для Марії був такий, що вона справді стала Богородицею. Марія є дійсно Мати Божа якраз тому, що вона є Мати Христова" (Життя ГНІХ у розважаннях. Т. І, с. 72 і 79).

Східна Церква, з огляду на гідність богоматеринства, призначила другий день Христового Різдва на окреме звеличання гідности Пресвятої Богородиці.

ЧАС ДВАНАДЦЯТИДНЕВ'Я

Час від свята Христового Різдва до Богоявлення триває 12 днів, тому й має назву дванадцятиднев'я, по-грецьки додекамерон. Як колись, у давнину, свято Пасхи святкували цілий тиждень аж до Томиної неділі, так подібно і свято Христового Різдва тривав 12 днів аж до свята Богоявлення.

Святкування дванадцятиднев'я підтверджує Устав святого Сави Освяченого († 530), де сказано, що в той час "нема ані посту, — звідси наша загальниця, — ані коліноприклонень у церкві чи в келіях". Кодекс цісаря Юстиніяна, виданий 535 року, поручає зберігати дванадцятиднев'я. Історик Георгій Кедрин (XII ст. ) оповідає про цісаря Юстиніяна, який проводив ці 12 святкових днів особливо побожно й роздавав щедру милостиню. Другий Синод у Турі, Франція, що відбувся 567 року, називає святковими всі дні від Різдва до Богоявлення. З колишнього дванадцятиднев'я в нашій Церкві залишилися ще два святкові дні: Собор Пресвятої Богородиці і святого первомученика Степана.

ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТА СОБОРУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Після великого свята Східна Церква традиційно святкує пам'ять тих осіб, які виконували головну роль в його подіях. У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть, як Божій Матері. Від того зібрання вірних і саме свято називають зібранням, Собором.

Годі означити, у котрому столітті свято Собору Пресвятої Богородиці ввійшло у загальну практику Церкви. Деякі святі Отці IV ст., як святий Амвросій, святий Августин, святий Епіфаній Кипрський і святий Йоан Золотоустий з нагоди свята Христового Різдва у своїх проповідях прославляють Пресвяту Богородицю. Можливо також, що якийсь час свято Собору і пам'ять святого первомученика Степана святкували в один день, бо щойно в VII ст. вшанування пам'яті святого Степана перенесено на третій день свят.

Натяк на святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Христового Різдва знаходимо в 79 правилі Шостого Вселенського Собору, що відбувся в Константинополі 691 року. У той час подекуди був звичай, що другого дня після Різдва вірні обмінювалися печивом, нібито на честь болю Пречистої Діви Марії при народженні Ісуса Христа. Собор таку практику засуджує і забороняє. "Божественне з Діви народження, — каже Собор, — що було безсіменним, ми визнаємо за безболісне, і це проповідуємо всім вірним. Цим способом хочемо направити тих, що через незнання роблять щось невідповідне. Тому що деякі після святого Різдва Христа Бога нашого печуть печиво і дарують його один одному на честь мук при пологах Всенепорочної Діви Матері. Ми вважаємо, що вірні не повинні робити чогось такого. Бо не приносить чести Діві, коли її невимовне родження означують і представляють наче звичайне і властиве для нас родження, тому що вона понад усяке розуміння і вислів тілом породила невмістиме Слово. Отже, якщо це робитиме духовна особа, то її позбавлять сану, а вірного відлучать".

Навіть у нас, на Східній Україні, був колись такий звичай: по селах у день Собору жінки приносили до церкви пироги, бо вважали, що в той спосіб шанують Пресвяту Богородицю, як це прийнято щодо породіллі. Київський митрополит Михаїл Рагоза заборонив цю практику 1590 року.

ХРИСТОВЕ РІЗДВО І ГІДНІСТЬ БОГОМАТЕРИНСТВА

Христове воплочення наділило Пречисту Діву Марію найбільшою гідністю — бути Божою Матір'ю. Через народження Ісуса Христа вона стала справжньою Богородицею і не перестала бути Дівою. Ця гідність є джерелом усіх привілеїв і ласк для Богоматері.

Святий Єфрем Сирин († 373) — великий звеличник і почитатель Божої Матері у своїх різдвяних піснеспівах гарно оспівує таїнство воплочення, її дівицтво і богоматеринство.

"Ніхто не знає, — каже він, — як має назвати Твою Матір, о Господи! Назве її Дівицею, але ж вона має Дитину. Назве її Замужньою, але ж ніхто її не знав! Коли ж Твою Матір не можна збагнути, то хто в силі збагнути Тебе!" (Піснеспів, XI, 1). "Твоя Мати це чудо! Увійшов у неї Господь і став слугою. Увійшов Могучий словом і став німий. Увійшов Володар громів і Його голос замовк. Увійшов найвищий Пастир і став у ній ягнятком, яке з плачем вийшло на денне світло!" (Піснеспів XI, 6).

Святий Йоан Золотоустий у проповіді Про Святу Діву і Богородицю Марію, розмірковуючи про вибір її на Божу Матір, каже: "Нікого не можна знайти між людьми такого, як Богородиця Марія. Перейди, чоловіче, думкою всі створіння і поглянь, чи є що рівне або більше, як свята Богородиця Марія? Обійди землю, досліди море і повітря, переглянь думкою небо, подумай про всі невидимі сили, і скажи, чи є подібне чудо між усіма створіннями?... Того, що Його все створіння зі страхом і трепетом славило, то вона єдина дивно зачала у свому лоні. Блаженні через неї жінки, бо жіночий рід уже більше не є під прокляттям. Вона зродила таку Дитину, задля котрої перевищила славою ангелів... Тому скажімо їй: Благословенна ти між жінками. Ти одна зцілила печаль Єви, ти одна втерла сльози плачучої. Ти одна принесла викуп світу, Тобі одній була повірена прецінна Перлина, ти одна зачала без похоти й родила без болів. Ти одна родила Емануїла по Його вподобанні" (Твори, Т. 8, с. 906-907).

Наша Церква в дні Собору Пресвятої Богородиці у своїх богослужіннях закликає вірних до прослави Богоматері: "Прийдіть, і звеличаймо Матір Спасителя, — співаємо на хвалитних стихирах утрені, — яка і по Різдві залишилася Дівою. Радуйся, живе місто Царя й Бога, в якім Христос бувши, довершив спасення. З Гавриїлом вихваляймо і з пастухами прославляймо, кажучи: Богородице, моли з тебе воплоченого за наше спасення".

Свято Собору має мало власної служби. Він має службу Христового Різдва. Менологій цісаря Василія згадує цього дня і про втечу Пресвятої Богородиці з Дитятком Ісусом до Єгипту. Святе Євангеліє цього дня також говорить про втечу до Єгипту.