Собор
Пресв. Богородиці і св. Йосифа Обручника
НА
УТРЕНІ
Сідальний
(г.3, подібний: Христос із мертвих):
Чистотою тіла ти вподібнився давньому
патріархові Йосифові.* Він зберігав
несхитну вірність своєму господареві,*
втікаючи від спокуси своєї господині.*
А ти, знавши свою Господиню — Діву, Матір
Господа твого,* і сам був стриманий, і
вірно її охороняв.* Тож і нам випроси
ласку, щоб перемагати похоті тілесні*
і чистоту тіла для Господа зберігати.
Інший
сідальний (г.4, подібний: Здивувався
Йосиф):
Чому дивуєшся, Маріє?* Чому жахаєшся
того, що в тобі?* – Бо я народила в часі
предвічного Сина –відповідає вона.* Як
же то я — дівиця народжую сина?* Хто коли
чував про безсіменне народження?* Коли
Бог хоче, то міняється і лад природи, як
написано.* Христос народився, щоб піднести
упалий колись образ.
Величання:
Величаємо тебе, всехвальний богоотче
Йосифе* і обручнику пречистої Богоматері,*
чудовий покровителю Церкви Христової.
Стих:
Бачили всі народи його славу.
Стих:
Наставив його господарем над своїм
домом і князем усього маєтку свого.
Слава
і нині:
Алилуя,
алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3
р.).
Інший
сідальний (г.4, подібний: Негайно поспіши):
Давній патріярх Йосиф на літа голоду
зберіг для Єгипту хліб,* а ти всьому
світові зберіг Хліб, що зійшов із неба
і дає життя вічне.* Тому й увесь збір
Нового Завіту з подякою оспівує тебе.*
Зволь нам насичуватись солодкістю манни
цієї небесної,* доки не дійдемо до
небесної землі обітованої.
Прокімен:
(г.4) Радіє
праведник у Господі* і на нього уповає.
Стих:
Світло засяяло праведникові, а тим, що
праві серцем – веселість.
Після
Євангелія стихири:
Слава:
Радістю все нині наповнюється, Христос
народився від Діви.
І
нині:
Радістю все нині наповнюється, Христос
народився у Вифлеємі.
Стих:
Помилуй мене,
Боже, з великої милости Твоєї,* і багатством
щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня
мого.
Стихира
(г.6): Вірний
слуга і мудрий Йосиф,* якого Господь
настановив утішителем своєї Матері,*
кормителем свого тіла,* єдиного на землі
вірного співробітника великого задуму,*
рідного собі й пречистій своїй Матері,*
тому спішіть, вірні, під покров його
могутній!
Канон,
преподобного Йоана, глас 1.
Пісня
1. Ірмос:
Чудодіючи,
Владика спас людей, мокру хвилю моря
осушивши
колись; добровільно ж народившись від
Діви, відкрив нам на небо путь; Його ж
Істоту, рівну з Отцем і людиною, славимо.
Священне
Слово народила утроба, що ясно прообразована
була неопалимою купиною, у вигляді
людському - Бога, від прокляття гіркого
окаянну утробу Єви звільняючи; Його ж,
земнородні, славимо.
Раніше
сонця зоря ясно Слово показала, що
прийшло очистити гріхи, Тебе
милостивого, пеленами повитого
в убогому вертепі; Тебе ж, радіючи,
побачили
- Самого Господа і людину.
Пісня
3. Ірмос:
Почуй
спів рабів Твоїх, Благодійнику, ворога
усмири
піднесену гордість. Піднеси ж, Всевидче,
понад гріх співців,
непохитно утверджених вірою, Блаже.
Сподобившись
побачити пребагате Різдво Пречистої
Невісти, пастирі, граючи на сопілках,
поклонилися дивному Образу; чин же
безплотних ангелів оспівував Царя
Христа, безсіменно втіленого.
Той,
Хто царює вище небес, милосердям спасає
нас, народившись від безневісної Діви;
будучи раніше безтілесним, в останні
літа Слово стає плоттю, щоб покликати
до Себе первоствореного, що впав.
Пісня
4. Ірмос:
Роду
людського оновлення, колись, співаючи,
пророк
Авакум провіщав, сподобившись невимовно
побачити образ:
Слово-Немовля, що вийшло із гори-Діви
на оновлення
людей.
Рівним
людям став Вишній, волею прийнявши плоть
від Діви, щоб очистити від отрути змієвої
глави і привести всіх до живоносного
світла від аду темного.
Народи,
які в давнину в темряві сиділи,
визволившись від загибелі ворожої,
підносять руки з похвальними піснями,
прославляючи єдиного Христа як
Благодійника, Який милостиво до нас
прийшов.
Із
кореня Єсеєвого вирісши, Діва перевищила
закони людської природи, народивши
Превічне Слово Отче, бо Сам благозволив
пройти через запечатану утробу, умалившись
дивно.
Пісня
5. Ірмос:
Від
ночі затьмареним оманою діл, Христе,
прийди і подай
очищення нам, що радісно співаємо пісню
Тобі як Благодійнику,
направляючи нас на путь, ідучи по якій,
знайдемо
славу.
Відсікаючи
люту ворожнечу проти нас, Владика
плотським пришестям зруйнував державу
душетлінного і знову з’єднав світ з
духовними істотами.
Люди,
в давнині затьмарені, побачили, як вдень,
світло небесної світлости: Син же
приносить Богу народи
в насліддя, подаючи невимовну благодать
там, де
найбільше процвітає гріх.
Пісня
6. Ірмос:
Перебуваючи
у глибині морській, Йона молив прийти
і втихомирити бурю; я ж, уранений стрілою
мучителя, Христа
благаю, зла руйнівника, щоб Він скоро
прийшов до моєї
ліності.
Той,
Хто був на початку у Бога, Бог Слово,
нині утверджує
немічне з давнини, зберігаючи в Собі
нашу істоту,
другим створенням Він являє її вільною
від пристрастей.
Гряде
заради нас із Авраамового лона, щоб
воздвигнути впалих синів, що знаходяться
в темряві гріхів; Той, Хто перебуває
у світлі, нині в яслах благозволить бути
покладеним на спасіння людей.
Пісня
7. Ірмос:
Всецаря
любов’ю уловлені, юнаки зневажили
безмежно
жорстоку мучителя безбожну хулу; їм же
підкорився вогонь великий, молитвою до
Владики: повіки благословенний
Ти.
Слуг
жорстоко спалює семикратно розпалена
піч, юнаків же спасає зі страхом,
всепалюча; тим, кого покрило полум’я,
Господь милостиво подав росу, заради
побожности.
Христе,
Спасителю людей, Ти посоромив невимовним
втіленням гадки супротивних; носячи
божественну природу, Ти нині став
зображеним, бо заради того, щоб стати
богами, ми впали з висоти і опинилися
у темряві аду.
Ти
силою подолав гріх, котрий розбестив
світ, що нестримно зростав у злі і манив
до себе; нині, воплотившись добровільно,
Ти спасаєш від сітей, Благодійнику.
Пісня
8. Ірмос:
Утробу
Отроковиці неопалимою творить, юнаки
ж були
в розпаленій печі, прообразуючи
надприродно Ту, що народжує.
Обоє бо чудодійно творить Єдиний; людей
співати
наставляє благодать.
Загибелі
уникнувши, юнаки не поклонилися омані,
безперестанно оспівуючи Слово, що
народжується, Якому все творіння
приносить хвалу в тремтінні.
Грядеш,
Христе, щоб заблудле привести на пасовище
цвітоносне від пустельних пагорбів;
спасіння народів, Ти погасив у людській
природі силу людиновбивці, ставши
Людиною і з Божеством не розлучившись.
Пісня
9. Величай,
душе моя, первопрестольного між
патріярхами — Обручника великої
Богоматері.
Нині
Діва народжує Владику в вертепі.
Ірмос:
Любити
нам зі страхом зручніше мовчання, як
безбідне;
любов’ю ж складати пісні, протяженноскладні,
Діво, незручно
є; але дай нам, Мати, силу, наскільки є
благовоління.
Нині
народжується Владика, як Немовля, від
Матері Діви.
Нині
пастирі бачать Спаса, пеленами повитого,
покладеного в яслах.
Нині
Владика неосяжний пеленається, як
Немовля.
Нині
все творіння веселиться і радується:
бо Христос народився від Діви.
Прообрази
несвітлі, і тіні перемінні; Ти, Мати
чиста, побачила Слово, що явилося із
врат зачинених, - істинну
світлість; достойно Твою прославляємо
утробу.
Небесні
Сили народженого Спаса Господа і Владику
сповіщають світу.
Величай,
душе моя, триіпостасного і
нероздільного Божества державу.
Величай,
душе моя, Того, Хто визволив
нас від клятви.
Одержавши
бажане, і сподобившись Божого пришестя,
христоімениті люди нині утішаються
духовним народженням; бо Ти, Діво
чиста, подаєш живоносну благодать
поклонятися славі.
Світильний:
Блаженне твоє упокоєння,* вельми
оспівуваний Обручнику,* взоре святої
смерти праведних перед Господом!* Бо,
прийнявши останній поцілунок від Ісуса
і Марії,* в їхніх обіймах передав ти дух
твій в руки небесного Отця.* Тож, і в
нашім теперішнім подвизі смертнім,*
будь при нас з Ісусом і Марією,* і передай
наш дух небесному Отцеві!
Стихири
на псалмі похвальнім
(г.2,
подібний: Коли з дерева):
Преславний Обручнику! Хто вискаже силу
твого заступництва в Христа Господа* і
преблагословенної його Матері?* Кому
із святих сказав Син Божий: Авва – Отче
мій?* Або хто з святих відважився сказати
коли: Бені – сину мій?* І хто ж будь–коли
насмілився сказати Богоматері: Подруго
моя?* Або кому коли–небудь сказала
Богомати: Подруже мій?* Тому–то, мавши
до них таку сміливість, моли, щоб ми
спаслися!
Кому
на землі була слухняна Цариця неба, як
жінка чоловікові,* згідно з Писанням:
«Чоловік голова жінки?»* Або кому Син
її, Ісус, будучи Богом, благословенним
навіки, як син батькові,* згідно з
Писанням: «І був їм слухняний?»* Ще
дивніше, як колись Бог Ісусові Навинові,*
що спинив біг сонця й місяця на небосхилі,*
згідно з Писанням: «Бог бо так слухав
голос людський».* Тому–то, мавши таке
довір’я, моли, щоб ми спаслися!
Згідно
з Писанням «чоловік голова жінки»,* мав
ти над Богоматір’ю і над Ісусом більшу
владу, як сам лише кормитель,* немов над
тими плодами, які виросли на твоїй ниві,*
не потребуючи від людей його всиновлення.*
Тому–то, мавши таке довір’я, моли, щоб
ми спаслися.
Не
тобі з праведними одвіт давати Христові
на страшнім його суді:* Господи, коли ми
бачили тебе голодним і нагодували,* або
спраглим і напоїли, чи нагим і зодягли?*
Все бо це ти зробив йому.* Тим–то, мавши
до Христа таку сміливість, моли, щоб ми
спаслися!
Слава
(г.5): Мати
Бога вишнього,* Богом вибрана Обручнице
для найвизначнішого між святими –
Йосифа!* Ти зливала на нього тоді ввесь
скарб свого серця* так, що незабаром
став він достовірним дзеркалом твоїх
чеснот.* Умильно молимо тебе:* Нехай за
його заступництвом ізіллється на нас
недостоиних* хоч і краплина багатства
чеснот ваших,* за благодаттю ще іншого
твого Обручника – Святого Духа,* щоб
уподібнившись вам чеснотами на землі,*
ми вподібнились вам і в славі на небесах.
І
нині (г.2):
Нині Христос у Вифлеємі народжується
від Діви; нині Безначальний починається,
і Слово воплочується; Сили Небесні
радуються, і земля з людьми веселиться;
волхви Владиці дари приносять; пастирі
Народженому дивуються; ми ж безперестанно
взиваємо: слава в вишніх Богу, і на землі
мир, в людях благовоління.
Немає коментарів:
Дописати коментар