Велика вечірня у свято св.Миколая

6 (19) грудня

ВО СВЯТИХ ОТЦЯ НАШОГО МИКОЛАЯ,

АРХИЄПИСКОПА МИР ЛІКІЙСЬКИХ,

ЧУДОТВОРЦЯ

На великій вечірні:

Стихословимо «Блажен муж», 1-й антифон.

На «Господи, віззвав я» стихири на 8

Глас 2. Подобен «Єгда от Древа Тя мертва»:

Стих: Із глибини́ візва́в я до Те́бе, Го́споди; * Го́споди, почу́й го́лос мій.

В

Ми́рах пожи́вши тіле́сно, * як ми́ро істинне яви́вся ти, * ми́ром пома́заний духо́вним, * святи́й Микола́ю, архиєра́рху Христо́вий, * і миру́єш ли́ця * тих, що з вірою і любо́в’ю твою́ всеоспівану па́м’ять за́вжди зве́ршують, * звільня́ючи їх од бід, і на́пастей, і скорбо́т * твоїми, о́тче, до Бо́га моли́твами.

Стих: Хай бу́дуть ву́ха Твої ува́жні * до го́лосу моління мого́.

П

еремо́ги, могу́тньої у споку́сах, * вірному лю́дові яви́вся ти * воістину тезоіме́нним, * святи́й Микола́ю, служи́телю спра́вжній Христо́вий: * бо всю́ди, де тебе́ призива́ють, * ти ско́ро йдеш назу́стріч до тих, що з любо́в’ю прибіга́ють під твій за́хист. * Ти бо, вдень і вночі до вірних явля́ючись, * спаса́єш їх од споку́с і зли́годнів.

Стих: Якщо́ беззако́ння назира́тимеш, Го́споди, Го́споди, хто всто́їться? *

Бо в Те́бе – поми́лування.

Я

ви́вся ти Константи́нові-царю́ та Авла́вію у сновидінні * і, цим страх вложи́вши, так їм мо́вив: * «Звільніть же чимшви́дше з темни́ці * тих, кого́ в у́зах де́ржите непра́ведно, * не підляга́ють вони́ беззако́нній стра́ті! * Якщо́ ж таки́ не послу́хаєш, * ска́ргу принесу́ про́ти те́бе, влада́рю, * мо́лячись до Го́спода!»

Стих: За́для Імені Твого́ дожида́в я Тебе́, Го́споди,

дожида́ла душа́ моя́ сло́ва Твого́, * упова́ла душа́ моя́ на Го́спода.

В

ели́кий і гаря́чий засту́пник * для тих, що в загро́зах перебува́ють, єси́ ти, сла́вний, * святи́й Микола́ю, священнопроповіднику Христо́вий: * для тих, що на землі і морепла́вців, * для су́щих дале́ко і бли́зько, * як ве́льми співчутли́вий і молільник могу́тній. * Тому́, зійшо́вшися, взива́ємо: «Моли́ся до Го́спода, * щоб ізба́вилися ми од уся́кої недо́лі!»

Інші стихири. Глас той же. Подобен «Кіїми похвальними»:

Стих: Від сторо́жі ра́нньої до но́чі, від сторо́жі ра́нньої *

хай упова́є Ізра́їль на Го́спода.

Я

ки́ми похва́льними вінця́ми увінча́ємо Святи́теля? – що, пло́ттю в Ми́рах бу́дучи, духо́вно всіх досяга́є, хто щи́ро його́ лю́бить; усіх ути́скуваних утіши́теля і всіх, су́щих у бідах, пристано́вище; благоче́стя ве́жу, віря́н спобо́рника. Че́рез ньо́го ворогів горди́ню низложи́в Христо́с, що ма́є вели́ку ми́лість.

Стих: Бо в Го́спода ми́лість, і ще́дре в Ньо́го ізбавління, *

і Він ізба́вить Ізра́їля од усіх беззако́нь його́.

Якими похвальними вінцями…

Стих: Хваліте Го́спода, всі наро́ди, * похваліте Його́, всі племе́на.

Я

ки́ми милозву́чними пісня́ми похва́лимо Святи́теля? – нече́стя протибо́рця і благоче́стя побо́рника; Це́ркви первостоя́теля, вели́кого засту́пника і вчи́теля, що всіх злосла́вних присоро́млює; погу́бника і палко́го супроти́вника Арія, – чию́ горди́ню че́рез ньо́го низложи́в Христо́с, що ма́є вели́ку ми́лість.

Стих: Бо утверди́лася ми́лість Його́ на нас, * і вірність Госпо́дня трива́є повік.

Я

ки́ми проро́чими пісня́ми похва́лимо Святи́теля, – що су́ще дале́ко прови́дить і я́сно його́ провіща́є, пророку́ючи мов бли́зьке; і всю вселе́нну озира́є, і всіх ути́снених визволя́є; що яви́вся в сновидінні царе́ві богому́дрому і в давнину́ ув’я́знених од стра́ти непра́ведної ізба́вив і що дару́є вели́ку ми́лість?

Слава: глас 6:

С

вяти́телів окра́су і отців сла́ву, * джерело́ чуде́с і вірних засту́пника вели́кого, * зійшо́вшись, о празнолю́бці, пісе́нними похва́лами оспіва́ймо, мо́влячи: * Ра́дуйся, ми́рян охоро́нцю і предсіднику чесни́й, * і сто́впе непору́шний; * ра́дуйся, світи́льнику всесвітлий, що світу кінці освітлюєш чудеса́ми; * ра́дуйся, скорбо́тних боже́ственна ра́досте, * і гно́блених прегаря́чий предста́телю. * І ни́ні, всеблаже́нний Микола́ю, * не перестава́й моли́тися Христу́ Бо́гові * про нас, що вірою і любо́в’ю за́вжди вшано́вують * ра́дісну і всесвятко́ву па́м’ять твою́.

І нині, передсвяття: глас той же:

В

ерте́пе, благоукраси́ся! – бо Агниця гряде́, несучи́ в ло́ні Христа́; а ви, я́сла, прийміте То́го, Хто сло́вом ви́зволив од безслове́сного ра́бства нас, земноро́дних. Па́стирі, що в по́лі живете́, засвідчіте чу́до страшне́, і волхви́, що з Персіди, зо́лото і лива́н і сми́рну Царе́ві принесіте: бо яви́вся Госпо́дь із Діви Ма́тері. До Ньо́го ж і припа́вши, як раби́ня, Ма́ти поклони́лася, і примовля́ла до Держи́мого в обіймах своїх: «Як засіявся Ти в мені, або як у мені процвів, Ізбави́телю мій і Бо́же?»

Вхід. Прокімен дня. Читання три.

На литії стихира храму.

Відтак стихири Миколая, глас 1, самогласні:

В

оззрівши невідхи́льно на висоту́ Знання́ * і узрівши та́йно Му́дрости глиби́ни, * твоїми уче́ннями світ збагати́в єси́, о́тче. * За нас за́вжди Христо́ві моли́ся, святи́телю Микола́ю.

Ч

оловіче Бо́жий і вірний уго́днику, * і управи́телю Йо́го та́їн, * і му́жу жада́нь духо́вних, * сто́впе одушевле́нний і натхне́нний о́бразе: * як боже́ственний скарб тебе́ Ми́рська Це́рква захо́плено прийня́ла * – і як молільника за ду́ші на́ші.

Глас 2, Візантієве:

П

ра́вилом віри ** і о́бразом ла́гідности * яви́в тебе́ ста́дові твоє́му Христо́с Бог, * святи́телю Микола́ю; * і в Ми́рах ми́ром ти духмя́нієш, * і всю́ди ся́єш світло боже́ственними твоїми зве́ршеннями, * си́ріт і вдів захиснику́. * Тим-то моли́сь безпереста́нно, * щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

О

тче Микола́ю, ** мирохрани́льниця моще́й твоїх збага́чує Ми́ри, * в яки́х ти й ув’я́знених, непра́ведно засу́джених, * яви́вшись царю́ у сновидінні твоїм о́бразом, * ви́зволив єси́ від сме́рти, * і око́в, і темни́ці. * Але́ й ни́ні, як і тоді, і за́вжди о́бразом твоїм явля́йся, * молільнику за ду́ші на́ші.

О

тче Микола́ю, ** хоч Ми́рський край і мовчи́ть, * але́ ввесь світ, тобо́ю просвіще́нний * ми́ра па́хощами і чуде́с мно́жеством, * взива́є благохва́льними пісня́ми, * як і врято́вані тобо́ю засу́джені. * З су́щими в Ми́рах і ми, співа́ючи, взива́ємо: * моли́, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

Глас 4:

О

тче Микола́ю, * Всесвято́го Ду́ха мирохрани́льницею бу́дучи, * духмя́нієш ти, як весна́ ра́дісна, * боже́ственними арома́тами; * бо, до Христо́вих апо́столів подібний, * обхо́диш ти вселе́нну слова́ми про чудеса́ твої. * Тим-то і да́льнім, на́че бли́зьким, у сні явля́ючись, * од сме́рти визволя́єш * тих, кому́ суд непра́ведний ви́рік уме́рти, * і ряту́єш преди́вно од мно́гих бід тих, що призива́ють тебе́. * Тим-то од на́ступу лих ви́зволи твоїми моли́твами * і нас, що за́вжди восхваля́ємо тебе́.

Глас 6:

Д

о́брий ра́бе, благи́й і вірний, ** до́брий робітнику́ виногра́дника Христо́вого! * Ти і тяготу́ де́нну поніс, * і да́ний тобі тала́нт примно́жив, * і тим, що після те́бе прийшли́, не за́здрив. * Тому́ бра́ми небе́сні одчини́лися тобі: * ввійди́ в ра́дість Го́спода твого́, * і моли́ за нас, святи́й Микола́ю.

Глас 8:

Н

а хвалу́ Госпо́дню, Микола́ю, * пробіг єси́ життя́ доча́сне * – і Він тебе́ просла́вив * у Житті небе́сному, істинному. * Тим-то, придба́вши сміли́вість до Ньо́го, * моли́ спасти́ ду́ші на́ші.

Слава: глас той же:

П

лід му́жніх учи́нків твоїх, преподо́бний о́тче, * ося́яв вірних серця́. * Хто бо, чу́вши про безмірне твоє́ смире́ння, * не здиву́ється терпінню? * до убо́гих – ла́гідності, * до скорбо́тних – потішенню? * Всьо́го боголіпно навчи́в єси́, святи́телю Микола́ю; * і ни́ні нев’яну́чим вінце́м увінча́вся єси́, * – моли́ся за ду́ші на́ші.

І нині, передсвяття:

В

ифлеє́ме, приготу́йся, благоукрасіться, я́сла, * верте́пе – прийми́! * Істина прийшла́, тінь промину́ла, * і Бог люди́ною од Діви яви́вся, * став тим о́бразом, що й ми, * і обожи́в плоть. * Тому́ Ада́м обновля́ється з Євою, кли́чучи: * «На землі Благовоління яви́лося * – спасти́ рід наш!»

На стиховні стихири. Глас 5. Подобен «Радуйся»:

Р

а́дуйся, свяще́нна главо́, * чи́ста чесно́т світли́це, * боже́ственного свяще́нства пра́вило, * па́стирю вели́кий, * пресвітлий смолоски́пе; * ти з перемо́гою спільник іменем, * і до тих, що мо́ляться, співчутли́во прихиля́єшся, * прислуха́єшся до проха́нь не́мічних; * до поряту́нку все гото́вий, * охоро́нцю спаси́тельний * для всіх, що вірою вшано́вують усесла́вну па́м’ять твою́; * Христа́ моли́, всеблаже́нний, * низпосла́ти світові вели́ку ми́лість.

Стих: Чесна́ пе́ред Го́сподом смерть преподо́бних Його́.

Р

а́дуйся, свяще́нніший у́ме, * Тро́йці чи́ста осе́ле, * сто́впе Це́ркви, вірних утве́рдження, * надла́маним по́міч, * зо́ре, що світлом благоприйня́тних своїх молито́в * за́вше розганя́є те́мряву на́пастей і скорбо́т; * при́стане ти́ха, * куди́ одержи́мі буре́мністю життя́ прибіга́ючи – спаса́ються; * Христа́ моли́ * да́ти ду́шам на́шим вели́ку ми́лість.

Стих: Свяще́ники Твої зодя́гнуться в пра́ведність

і преподо́бні Твої возра́дуються.

Р

а́дуйся, ре́вности боже́ственної спо́внений; * тих, що ма́ли непра́ведно вме́рти, * ти від наше́стя зла ви́зволив * предста́нням страшни́м і вві сні заборо́ною; * Микола́ю – джерело́, що в Ми́рах вито́чує го́йне ми́ро, * яке ду́ші напо́ює, * а смо́рід при́страстей відганя́є; * меч, що поло́ву ома́ни посіка́є; * лопа́та, що розвіює поло́ву Арієвих уче́нь; * Христа́ моли́, * щоб низпосла́в ду́шам на́шим вели́ку ми́лість.

Слава, глас 6, Йоана Монаха:

Ч

оловіче Бо́жий і вірний служи́телю, * співдійнику Госпо́дній, * му́жу жада́нний, * сосу́де о́браний, * сто́впе і опо́ро Це́ркви, * Ца́рства спадкоє́мцю, * не замовка́й, взива́ючи за нас до Го́спода.

І нині, передсвяття, глас той же, Візантієве:

Б

езневісная Діво, * звідкіля́ прийшла́ єси́? * хто народи́в тебе́ і хто ма́ти твоя́? * як ти Творця́ но́сиш в обіймах? * як не розтліла ти утро́бою? * О, вели́кі і неми́слимі страшні та́їнства на землі з тобо́ю зве́ршуються! * Вдивля́ємося, Всесвята́я, * і напере́д готу́ємо досто́йний тобі довг: * не землі – верте́п, * і з небе́с про́симо пода́ти звізду́, * і волхви́ прихо́дять зо схо́ду землі до за́ходу * ви́діти лю́дське Спасіння, * що в я́слах пелена́ми повива́ється.

На благословенні хлібів тропар святого двічі, глас 4:

П

ра́вилом віри і о́бразом ла́гідности, * учи́телем возде́ржности * яви́ла тебе́ ста́дові твоє́му всіх рече́й Істина. * Ра́ди сьо́го придба́в ти смире́нням – висо́ке, * убо́гістю – бага́те. * Отче, священнонача́льнику Микола́ю, * моли́ Христа́ Бо́га, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

І «Богородице Діво» один раз.

Переклад текстів Андрія Протопсалта

А тут чудесна підбірка ікон до свята