Сторінки

вівторок, 31 березня 2020 р.

ЧИН ПОХОРОНУ ДИТИНИ

ЧИН ПОХОРОНУ ДИТИНИ
Коли помре православна дитина, її родина кличе ієрея. Ієрей, прийшовши в дім, де лежить тіло померлої, одягає єпитрахиль і фелон, насипає ладану в кадильницю, кадить тіло померлої та присутніх і зачинає, як звичайно:
Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Присутні зачинають:
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас. (3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші, імени Твого ради.
Господи, помилуй. (3)
Слава, і нині:
Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.
Ієрей: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
І тоді співають оці тропарі, глас 4:
З духами праведних померлих душу раба Твого (або раби Твоєї), Спасе, упокой, і збережи її у блаженній жизні у Тебе, чоловіколюбче.
У Твоїм місці спочинку, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (або раби Твоєї), бо Ти єдиний чоловіколюбець.
Слава:
Ти єси Бог, що до аду зійшов, і з уз розрішив закованих, сам і душу раба Твого (або раби Твоєї) упокой.
І нині:
Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімени породила, моли, щоб спаслася душа його (або її).

По тропарях диякон (або ієрей) говорить оцю єктенію:
Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Вірні: Господи, помилуй(3)
Ще молимось за упокій блаженної дитини ім’ярек, щоб по неложній обітниці своїй небесного свого царства її сподобити.
Вірні: Господи, помилуй(3)
Милости Божої, царства небесного і зі святими упокоєння у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, їй, і самим собі, просім.
Вірні: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю молитву:
Господи Ісусе Христе, Боже наш, Ти прирік дати царство небесне тим, що народилися від води й духа і в непорочному житті до Тебе переставилися, і сказав: Дозвольте дітям приходити до мене, бо таких є царство небесне. Смиренно молимося: Рабу твоєму, невинній дитині, ім’ярек, нині від нас переставленій, за правдивою обітницею Твоєю, царства Твого насліддя подай, а нас сподоби безпорочно перейти і християнське скінчити життя, з усіма святими в небесних чертогах оселитися.
І виголошує:
Бо Ти є воскресення, життя і упокій всіх рабів Твоїх і нині переставленого раба Твого, дитини ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Тоді творить цей відпуст:
Христос, істинний Бог наш, що живими і мертвими володіє, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих своїх, душу від нас переставленої дитини ім’ярек в оселях святих оселить і до праведних причислить, і нас помилує і спасе як благий і чоловіколюбець.
Якщо все готове до виходу, зачинаємо співати: Святий Боже, зі страхом і зворушенням.
Узявши тіло усопшого, відходимо до церкви. Попереду йдуть ієреї зі свічками і диякон з кадильницею. Коли прийдуть до церкви, то кладуть тіло у притворі або у храмі.
Ієрей починає:
Благословен Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Прийдіте, поклонімся цареві, нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся Христові, цареві, нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, царя і Бога нашого.
І починають, Псалом 90:
Хто живе в помочі Всевишнього, під крівлею Бога небесного поселиться. Скаже Господеві: заступник мій єси і прибіжище моє, Бог мій, і надіюся на Нього. Бо Він вирятує мене від сіті ловця, і від слова тривожного. Плечима своїми тебе закриє, і під крилами Його будеш надіятися. Як зброя, оточить тебе істина Його, не злякаєшся страху нічного, ні стріли, що літає удень, ні мари, що в пітьмі блукає, ані напасти і біса полуденного. Впаде побіч тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, до тебе ж не приблизиться. Однак ти очима споглянеш і відплату грішників побачиш. Бо Ти, Господи, уповання моє. Всевишнього поклав ти як прибіжище твоє — не прийде до тебе зло і рана не доторкнеться тіла твого. Бо ангелам своїм заповість про тебе, щоб хоронили тебе на всіх путях твоїх. На руках візьмуть тебе, щоб ти часом не спіткнув об камінь ногу твою. На гаспида і василіска наступиш і потопчеш льва і змія. Бо на мене він уповав, і вирятую його, покрию його, бо пізнав ім’я моє. Візве до мене, і почую його, з ним я в скорбі, і визволю його і прославлю його. Довгим віком обдарую його, і явлю йому спасення моє.
Алилуя на глас 6.
Стих 1: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Стих 2: Пам’ять його з роду в рід.
Стих 3: Душа його в блаженстві перебуватиме.
Тропар на глас 8: Глибиною мудрости чоловіколюбно все управляєш і корисне всім подаєш, єдиний Творче; упокой, Господи, душу дитини Твоєї (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх), бо на Тебе уповання поклав (або поклала, або поклали), Творця і будівника, і Бога нашого.
Слава: і нині.
Богородичний: Тебе і стіну і пристанище маємо, і молитвенницю богосприятливу до Бога, якого ти родила єси, Богородице безневісна, вірних спасення.
Канон, глас 8.
Пісня 1
Ірмос: Воду пройшовши наче сушу і єгипетського лиха уникнувши, Ізраїль взивав: «Визволителю й Богові нашому співаймо».
Приспів: Упокой, Господи, дитя Твоє.
Ти, Слово Боже, що тілом зубожів і дитиною стати зволив без зміни єства, осели, благаємо, на лоні Авраама дитину, що її прийняв Ти.
Ти, що перше всіх віків як дитя з’явився і, як Благий, Царство Твоє дітям обіцяв; до них і цю дитину приєднай.
Слава…
Христе Спасе, Ти взяв непорочну дитину перше, ніж вона зазнала спокус земних насолод, тому сподоби її благ вічних, як Чоловіколюбець.
І нині…
Богородичний: Ти, що Премудрість і Слово Отчеє несказанно породила, зціли тяжку рану душі моєї і заспокой скорботу серця.
Пісня 3
Ірмос: Небесного кола Верхотворче, Господи, і Церкви Зиждителю, утверди мене в любові Твоїй, Ти Найвище Бажання, вірних Утвердження, єдиний Чоловіколюбче.
Приспів: Упокой, Господи, дитя Твоє.
Ти, від віку довершене Слово, що як дитя звершене явився, прийняв до Себе неповнолітню дитину; упокой її, єдиний Чоловіколюбче, з усіма праведними, що Тобі благоугодні.
Причасником небесних благ учини, Милосердний, благаємо, дитину невинну, що її з Твоєї Божественної волі прийняв єси; утіх земних не зазнавши, одійшла вона.
Слава…
Причасником небесних осель, світлого спокою і найсвященнішого собору святих учини, Господи, найчистішу дитину, що її, Спасе, прийняти зволив Ти.
І нині…
Богородичний: Усього позбавившись, до Твого, Пречиста Владичице, єдиного покрову звертаюся, допоможи мені; многі бо зібрав я багатства гріховні, на чесноти ж був вельми убогий.
Пісня 4
Ірмос: Почув я, Господи, про Провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество.
Приспів: Упокой, Господи, дитя Твоє.
Не плачмо за дітьми, а більше за собою, завжди грішними, ридаймо, щоб від пекла визволитися.
Ти, Владико, дитину земних утіх позбавив, сподоби її, як Праведний Суддя, благ небесних.
Слава…
Блаженна ти воістину, дитино: Той, що взяв тебе від землі, жителем раю робить тебе і до собору святих приєднує.
нині…
Богородичний: Усі ми, просвітлені, знаємо Тебе, Всечистая Богородице, бо Ти, Приснодіво, породила Сонце правди.
Пісня 5
Ірмос: Навіщо Ти відкинув мене від лиця Твого, Світло незаходиме, і покрила темрява ворожа мене окаянного; але наверни мене й до світла заповідей Твоїх путі мої направ, молюся.
Приспів: Упокой, Господи, дитя Твоє.
Праведним судом Твоїм Ти, Господи, немов молоду стеблину, скосив дитину, взявши її, перш ніж дожила вона до зрілого віку; але Ти, Слово, перенісши її, посади на Божественній горі вічних благ.
Як молоду гілку, тебе, о блаженна, що не пізнала земних утіх, зрізав меч смерти; але ось Христос, як Милосердний, небесні двері тобі відчиняє і до обраних тебе приєднує, 
Слава…
«О рідні і друзі, за мною не ридайте! — кличе померла дитина. — Не треба плакати, а більше самих себе, що грішите, завжди оплакуйте, щоб ви через спокуси не зазнали мук».
І нині…
Богородичний: Впадаю я у відчай, коли розглядаю безліч діл моїх, коли ж помислю про Тебе, Богомати, що незбагненно породила Господа, то заспокоюю себе надією, бо Тебе, єдину заступницю, маємо.
Пісня 6
Ірмос: Молитву проллю я до Господа і Йому звіщу печалі мої, злом бо сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилось; і молюсь, як Іона: «Від тління, Боже, мене визволи».
Приспів: Упокой, Господи, дитя Твоє.
Як дитину, в яслах було покладено Тебе, і на руках старець носив Тебе. Ти твориш образ немовлят в утробі, і цю дитину, перше ніж досягти зрілого віку, привів до життя, тому з подякою Тебе славимо.
Ти, Слово, апостолам сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо Царство Моє дається тим, що своїми помислами подібні до дітей. Тому дитину, що до Тебе преставилася, світла Твого сподоби.
Слава…
Ти позбавив земних благ Твоє дитя, яке не порушило Божественного Твого повеління, щоб учинити його причасником небесних Твоїх благ. Прославляємо, Благий, безмежну глибину присудів Твоїх.
І нині…
Богородичний: В Тобі, Діво, стіну захисту, звершене спасіння душ і в скорботах полегшення маємо, світлу Твоєму повсякчас ми радіємо; ним, Владичице, і нині від страждань та небезпек спасай нас.
Пісня 7
Ірмос: Юнаки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Приспів: Упокой, Господи, дитя Твоє.
Запиши до книг спасенних, як Милосердний і Чоловіколюбець, Твою дитину, що, радіючи, до могутности Твоєї слави взиває: благословен єси, Господи Боже, навіки.
Світлом лиця Твого, Слово, просвіти дитину Твою, що нині в незрілому віці з вірою відійшла до Тебе, співаючи Тобі: благословен єси, Господи Боже, навіки.
Слава…
Розлука з тобою стала нині причиною скорботи тих, що люблять тебе, дитино, просячи для тебе правдиву радість та втіху, бо ти успадкуєш життя вічне.
І нині…
Богородичний: Поглянь, Діво, на скорботу мою, яку повела на мене безліч гріхів моїх, і, перше ніж відійду, подай мені заспокоєння Материнськими молитвами, щоб Бог змилувався наді мною.
Пісня 8
Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель для побожних отроків у люті розпалив і, побачивши, що вони спасенні Силою Вищою, до Творця й Визволителя став взивати: «Отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки».
Приспів: Упокой, Господи, дитя Твоє.
На лоні Авраама, в оселях спокою, де завжди радість тих, що святкують, в місцях утішення, де вода жива, — нехай оселить тебе Христос, що заради нас дитиною був. Його безперестанно, отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.
Вічнопам’ятна розлука з тобою воістину стала для нас причиною горя та сліз, бо, перше ніж зазнати насолоди в цьому житті, покидаєш ти землю і батьківський дім. Зате прийняло тебе лоно Авраама, як дитину, непричетну до всякої скверни.
Слава…
«Чому плачете наді мною, дитиною, що відійшла? — невидимо кличе померла. — Не треба по мені плакати, бо дітям, що не чинили діл, достойних сліз, призначена радість усіх праведних, що співають Христу: «Отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки».
І нині…
Богородичний: Стань на поміч мені, Богородице, вислухай молитву мою і визволи мене від суворого осуду й тяжкого випробування, темряви, вогню й скреготу зубів, загрози демонів і від усякої нужди, надіє безнадійних і життя зневірених.
Пісня 9
Ірмос: Жахнулося тоді небо, і землі здивувалися кінці, коли Бог явився людям тілесно і утроба Твоя стала ширшою небес. Тому Тебе, Богородице, ангельські й людські собори величають.
Приспів: Упокой, Господи, дитя Твоє.
Ти, Христе, став дитям без зміни єства, з волі Своєї був на хресті і бачив муку Матері, що породила Тебе, полегши печаль і тяжку муку вірних батьків померлої дитини, щоб ми прославили силу Твою.
Блаженну дитину з висоти пославши, Владико, і, як чисту пташку, до гнізда небесного прийнявши, спас Ти, Царю всіх, душу її від усяких спокус; і до душ праведних приєднай, щоб насолоджувалася вона у Царстві Твоєму.
Слава…
Ти, Слово Боже, дав небесну оселю дітям, що нічого поганого не зробили, бо така, Благий, була Твоя воля.
Між ними ставиш Ти творіння Твоє, дитину, що нині прийшла до Тебе, скорботу батьків Сам полегши, як Милостивий і Чоловіколюбець.
І нині…
Богородичний: Очі серця завжди зводжу до Тебе, Всенепорочна, що маєш молитву Материнську до Народженого Тобою; Тебе благаю, Всечистая, втихомир пристрасті душі моєї, пробуди мене рано до покаяння й світлом Твоїм осяй.
Екзапостиларій
Священик: Я нині упокоївся і знайшов велике полегшення, бо преставився від тління і перейшов до життя.
Вірні: Господи, слава Тобі.
Священик: Людина — як трава, дні її — як цвіт польовий, одцвітуть.
Священик: Бо вийде дух її, і не буде її, і не побачить уже місця свого.
Священик: А правда Господня перебуває повіки.
Слава: і нині.
Священик: Нині покладаю надію на Божу Матір Отроковицю, бо від Неї народився Христос, Визволитель усіх.

А потім диякон говорить:
Будьмо уважні.
Ієрей: Мир всім.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Прокімен, глас 6:
Блаженна путь, що нею підеш, душе, бо приготовлене тобі місце упокоєння.
Стих: Вернися, душе моя, до упокою твого, бо Господь сотворив тобі добро.
Апостол до Коринтян, зач. 162.
Браття, не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло людей, а інакше тіло звірят, а інакше риб, а інакше птиць. І тіла небесні, і тіла земні, але інакша слава небесних, а інакша земних. Інакша слава сонця, а інакша слава місяця, а інакша звізд. Звізда бо від звізди різниться у славі. Так само і воскресення мертвих: сіється у тлінні, встає в нетлінні, сіється не в честі, встає у славі, сіється в немочі, встає в силі, сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне. Так і написано є: Став перший Адам душею живою, останній Адам духом животворящим.
Алилуя, глас 6:
Блажен, якого вибрав і прийняв Ти, Господи.
Стих: Душа Його у блаженстві перебуватиме.
Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.
Ієрей: Мир всім.
Вірні: І духові твоєму.
Ієрей: Від Йоана святого Євангелія читання.
Вірні:: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.
Ієрей читає Євангеліє від Йоана, зач. 21.
Сказав Господь до юдеїв, що до Нього прийшли: Я є хліб життя. Хто приходить до мене, не голодуватиме, і хто вірує в мене, не матиме спраги ніколи. Та я сказав вам, що ви виділи мене і не віруєте. Усе, що дає мені Отець, прийде до мене, і того, хто приходить до мене, не вижену геть, бо я зійшов з неба не щоб творити волю мою, а волю Отця, Який послав мене. Оце ж воля Отця, Який послав мене, щоб усе, що Він дав мені, я не погубив з Нього, а воскресив Його в останній день.
Тут відбувається останнє цілування, а вірні: співають стихири на глас 8, Подібний: «О преславне чудо»:
О хто не заплаче, дитино моя, над твоїм жалібним переставленням від життя цього? Як незріле дитя ти від матірних обіймів, немов пташа, нині скоро відлетіло і до Создателя всіх полинуло. О дитино, хто не заплаче, бачачи, як в’яне твоє ясне лице, що перше було, як лілея, красне?
О хто не заридає, дитино моя, і з плачем не заголосить над красою твоєю великою і за чудовим життям? Бо як корабель, що сліду не має, так скоро від очей ти зійшла. Підійдіть, друзі мої, рідні і ближні, всі разом зі мною її попрощаймо, в могилу виряджаючи.
Смерть — дітям ослаба, бо житейського зла непричасними показали себе, і до спокою наспіли небесного, на лоні Авраамовім радуються, і з божественним хором святих дітей нині веселяться, і з вірою торжествують, бо чистими відійшли від тління гріховного.
Слава, глас 6:
Болістю Адамові стало скуштування з дерева колись в Едемі, коли змій отруту з себе вилив. Бо тим увійшла в рід людський смерть, що поїдає людину. Але прийшов Владика, скинув змія і дарував нам упокоєння. До Нього ж закличмо: пощади, Спасе, і кого прийняв, з вибраними Твоїми упокой.
І нині, богородичний:
Богородице Діво, ти скорбним переміна, звільнення немічним, спасай град і людей, ти мир воюючих, ти тишина бурями гнаним, єдина заступнице вірних.
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас. (3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші, імени Твого ради.
Господи, помилуй. (3)
Слава, і нині:
Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.
Ієрей: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
І тоді співають оці тропарі, глас 4:
З духами праведних померлих душу раба Твого (або раби Твоєї), Спасе, упокой, і збережи її у блаженній жизні у Тебе, чоловіколюбче.
У Твоїм місці спочинку, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (або раби Твоєї), бо Ти єдиний чоловіколюбець.
Слава:
Ти єси Бог, що до аду зійшов, і з уз розрішив закованих, сам і душу раба Твого (або раби Твоєї) упокой.
І нині:
Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімени породила, моли, щоб спаслася душа його (або її).
По тропарях диякон (або ієрей) говорить оцю єктенію:
Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Вірні: Господи, помилуй(3)
Ще молимось за упокій блаженної дитини ім’ярек, щоб по неложній обітниці своїй небесного свого царства її сподобити.
Вірні: Господи, помилуй(3)
Милости Божої, царства небесного і зі святими упокоєння у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, їй, і самим собі, просім.
Вірні: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю молитву:
Господи Ісусе Христе, Боже наш, Ти прирік дати царство небесне тим, що народилися від води й духа і в непорочному житті до Тебе переставилися, і сказав: Дозвольте дітям приходити до мене, бо таких є царство небесне. Смиренно молимося: Рабу твоєму, невинній дитині, ім’ярек, нині від нас переставленій, за правдивою обітницею Твоєю, царства Твого насліддя подай, а нас сподоби безпорочно перейти і християнське скінчити життя, з усіма святими в небесних чертогах оселитися.
І виголошує:
Бо Ти є воскресення, життя і упокій всіх рабів Твоїх і нині переставленого раба Твого, дитини ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Тоді диякон: Премудрість.
Вірні: Чеснішу від херувимів:
Вірні: Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь. Господи, помилуй. (3) Благослови.
Ієрей творить оцей відпуст:
Христос, істинний Бог наш, що воскрес із мертвих, і живими і мертвими володіє, молитвами пречистої своєї Матері і всіх святих своїх, душу від нас переставленої дитини ім’ярек, в оселях святих оселить і до праведних причислить, і нас помилує як благий і чоловіколюбець.
По відпусті ієрей говорить:
Вічна твоя пам’ять, блаженна і приснопам’ятна дитино ім’ярек.
Вірні тричі співають: Вічная пам’ять.
Після слів диякона: Господу помолімся, і відповіді співців: Господи, помилуй,  ієрей говорить оцю молитву:
Господи, Ти охороняєш дітей у цьому житті, а в будучому віці Ти приготував їм блаженне місце, лоно Авраамове, а за чистоту ангельські світлосяйні місця, в яких оселюються духи праведних. Ти сам, Владико Христе, прийми в мирі душу раба Твого (або раби Твоєї), дитини ім’ярек. Бо Ти сказав: дозвольте дітям прийти до мене, бо таких є царство небесне. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклонення, з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Узявши тіло, йдуть до гробу. Попереду йдуть ієреї і диякони та ввесь клир і співають: Святий Боже:
Коли тіло покладуть до гробу, перший ієрей, узявши лопату, сипле землю в гріб і говорить:
Господня земля і повнота її, вселенна, і всі, що живуть на ній.
І відходять, дякуючи Богові.

1 коментар:

  1. Szczera Vdjaka Otcu Profesoru Vasylju Rudejko za dostup do vazhlivych liturgijnych tekstiv, u cjomu vypadku - poxoron dityny. Ce duzhe korysna praca Liturgisty zi LVOVA. o. Przemysław z Krakowa

    ВідповістиВидалити