СВЯТА І ВЕЛИКА СУБОТА

На Малому Повечер’ї

КАНОН

на Розп’яття Господнє і на плач Пресвятої Богородиці

Творіння Симеона Логотета. Глас 6

Пісня 1

Ірмос: Як по су́ші, пройшо́в Ізра́їль по безо́дні стопа́ми і, гони́теля фарао́на ба́чачи потопа́ючим, взива́в: «Бо́гові перемо́жну пісню співа́ймо!»

Приспів: Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.

Як поба́чила на Хресті повішеним Си́на і Го́спода Діва Чи́стая, терза́ючись, взива́ла гірко з іншими жо́нами і, зітха́ючи, голоси́ла.

«Ви́джу Тебе́ ни́ні, возлю́блене моє́ Дитя́ й уко́хане, як на Хресті виси́ш, і зра́нююся се́рцем гірко», – віща́ла Чи́стая, – «але́ скажи́ хоч сло́во, Благи́й, рабі Твоїй!»

Слава: «Добровільно, Си́ну мій і Тво́рче, те́рпиш Ти на Дре́ві лю́ту смерть», – промовля́ла Діва, стоячи́ при Хресті з возлю́бленим у́чнем.

І нині: «Ни́ні моє́ї надії, ра́дости і весе́лости – Си́на мого́ і Го́спода була́ я позба́влена; го́ре мені, вболіва́ю се́рцем!» – Чи́стая, пла́чучи, примовля́ла.

Пісня 3

Ірмос: Нема́ свято́го, як Ти, Го́споди Бо́же мій, що возніс ріг вірних Твоїх, Благи́й, і утверди́в нас на ске́лі ісповідання Твого́.

«Зо стра́ху пе́ред юде́ями Петро́ схова́вся і втекли́ всі вірні, поки́нувши Христа́», – Діва з рида́нням промовля́ла.

«У різдві Твоє́му, що вво́дить у страх і по́див, Си́ну мій, над усіх матерів була́ я возвели́чена; та го́ре мені, ни́ні Тебе́ ба́чачи на Дре́ві, згора́ю утро́бою».

Слава: «Жада́ю Плід ло́на мого́ із Дре́ва прийня́ти на ру́ки, яки́ми Младе́нцем Його́ трима́ла», – примовля́ла Чи́стая, – «та ніхто́, ле́ле, мені Його́ не дає́».

І нині: «Ось, моє́ соло́дке Світло, Упова́ння і Життя́ моє́ Благе́ – Бог мій згас на Хресті; згора́ю утро́бою!» – Діва у стогна́нні голоси́ла.

Пісня 4

Ірмос: «Христо́с – моя́ си́ла, Бог і Госпо́дь», свята́ Це́рква богодосто́йно співа́є, взива́ючи, по́мислом чи́стим у Го́споді святку́ючи.

«Со́нце незаходи́ме, Бо́же надвічний і Тво́рче всіх творінь, Го́споди, як те́рпиш Ти стражда́ння на Хресті?» – Чи́стая, пла́чучи, голоси́ла.

З плаче́м зверта́лася Та, що подру́жжя не спізна́ла, до благоо́бразного: «Поспіши́, Йо́сифе, до Пила́та приступи́ти і попроси́ зня́ти із Дре́ва Учи́теля твого́».

Слава: Поба́чивши Пречи́сту у гірко́му голосінні, Йо́сиф збенте́жився і зі сльоза́ми приступи́в до Пила́та: «Дай мені», – взива́ючи з плаче́м, – «Тіло Бо́га мого́!»

І нині: «Зра́неним Тебе́ ба́чачи і знесла́вленим, наги́м на Дре́ві, Дитя́ моє́, утро́бою згора́ю, рида́ючи як Ма́тір», – Діва примовля́ла.

Пісня 5

Ірмос: Боже́ственним світлом Твоїм, Благи́й, ду́ші тих, що з до́світку до Те́бе ли́нуть, любо́в’ю озори́, молю́ся, – пізна́ти Тебе́, Сло́во Бо́же, істинного Бо́га, що з мо́року гріха́ призива́є.

Терза́ючись, і рида́ючи, і подивля́ючи, зняв Йо́сиф ра́зом з Никоди́мом і цілува́в Пречи́сте Тіло, рида́в і зітха́в, і оспівував Його́ як Бо́га.

Прийня́вши Його́ з плаче́м, Ма́ти, що не зна́ла му́жа, покла́ла на коліна, мо́лячи Його́ зі сльоза́ми і цілу́ючи, і гірко рида́ючи, і кли́чучи.

Слава: «Єди́ну Надію і Життя́, Влади́ко, Си́ну мій і Бо́же, світло в оча́х ма́ла я, раба́ Твоя́; ни́ні ж позба́влена Тебе́ була́ я, соло́дке моє́ Дитя́ і лю́бе!»

І нині: «Бо́лісті, і скорбо́ти, і зітха́ння спости́гли мене́, ле́ле», – Чи́стая, гірко рида́ючи, примовля́ла, – «коли́ ба́чу Тебе́, Дитя́ моє́ возлю́блене, наги́м, і само́тнім, і па́хощами пома́заним мерце́м!»

Пісня 6

Ірмос: Жите́йське мо́ре, що здійма́ється бу́рею на́пастей, ба́чачи і до ти́хої при́стані Твоє́ї прибігши, кли́чу до Те́бе: «Возведи́ од тління життя́ моє́, Многоми́лостивий!»

«Ме́ртвим Тебе́ ба́чачи, Чоловіколю́бче, що оживи́в ме́ртвих і де́ржиш усе́, зра́нююся лю́то утро́бою, хотіла б я з Тобо́ю вме́рти», – голоси́ла Пречи́стая, – «бо несте́рпно мені бездиха́нним, ме́ртвим Тебе́ ви́діти!»

«Диву́юся, спогляда́ючи Тебе́, Преблаги́й Бо́же і Преще́дрий Го́споди, без сла́ви, і без по́диху, і без о́бразу; і пла́чу, трима́ючи Тебе́, бо не сподіва́лася я, ле́ле, ви́діти Тебе́ таки́м, Си́ну мій і Бо́же!»

Слава: «Чи не промо́виш рабі Твоїй сло́ва, Сло́ве Бо́жий? Чи не пожалієш, Влади́ко, ту, що Тебе́ зроди́ла?» – голоси́ла Чи́стая, рида́ючи і пла́чучи, обціло́вуючи Тіло Го́спода Свого́.

І нині: «Помишля́ю, Влади́ко, що більше соло́дкого Твого́ не почу́ю го́лосу і не узрю́ краси́ лиця́ Твого́, як раніше, я, раба́ Твоя́: бо зайшо́в Ти, Си́ну мій, у при́смерк від оче́й моїх!»

Кондак, глас 8:

Нас ра́ди Розп’я́того, прийдіте всі, оспіва́ймо.* Його́ бо ба́чила Марія на Дре́ві і промовля́ла:* «Хоч Ти і хрест те́рпиш – Ти єси́ Син і Бог мій!»

Ікос: Ба́чила Агниця – Марія Свого́ Агнця, ве́деного на зако́лення, і, терза́ючись, простува́ла за Ним з іншими жінка́ми, так голо́сячи: «Куди́ йдеш, Дити́но? Ра́ди чо́го ско́ру путь зве́ршуєш? Невже́ інше весілля зно́ву в Ка́ні, і Ти ни́ні туди́ поспіша́єш, аби́ з води́ вино́ їм сотвори́ти? Чи йти мені з Тобо́ю, Ча́до, чи ра́дше Тебе́ почека́ти? Скажи́ мені сло́во, Сло́ве, не мина́й мене́ мо́вчки – ту, яку́ чи́стою зберіг;* Ти бо єси́ Син і Бог мій!»

Пісня 7

Ірмос: Росоно́сною вчини́в Ангел піч для преподо́бних о́троків, а обпа́лююче для халде́їв веління Бо́же мучи́теля принево́лило взива́ти: «Благослове́н єси́, Бо́же отців на́ших!»

«Де, Си́ну мій і Бо́же, да́внє благовіщення, яке́ мо́вив мені Гавриїл? Царе́м і Си́ном Бо́га Всеви́шнього він наріка́в Тебе́; ни́ні ж ба́чу Тебе́, Світе мій соло́дкий, наги́м і зра́неним мерце́м».

«Ізбавля́ючи від му́ки, візьми́ мене́ з Собо́ю ни́ні, Си́ну мій і Бо́же, щоб зійшла́ і я, Влади́ко, в ад з Тобо́ю: не оста́в мене́ одну́, бо вже не мо́жу жи́ти, не ба́чачи Тебе́, соло́дке моє́ Світло».

Слава: З іншими жо́нами мироно́сицями Непоро́чная, гірко рида́ючи і ба́чачи, як несу́ть Христа́, голоси́ла: «Ле́ле, що я ба́чу! Куди́ йдеш ни́ні, Си́ну мій, а мене́ одно́ю залиша́єш?»

І нині: Знемага́ючи і рида́ючи, Непоро́чная мироно́сицям промовля́ла: «Зарида́йте зо мно́ю і запла́чте гірко: ось бо, Світло моє́ соло́дке і Учи́тель ваш у гріб поклада́ється!»

Пісня 8

Ірмос: Із по́лум’я преподо́бним Ти росу́ ви́точив і пра́ведника же́ртву водо́ю попали́в: все бо чи́ниш, Хри́сте, одни́м Своїм хотінням. Тебе́ превозно́симо на всі віки.

Діву в рида́ннях ви́дівши, Йо́сиф побива́вся весь і кли́кав гірко: «Як Тебе́, о Бо́же мій, ни́ні похова́ю я, раб Твій? Яки́ми пелена́ми обів’ю́ Тіло Твоє́?»

Переве́ршило ум дивогля́дне Твоє́ видіння – Го́спода, що но́сить усе́ творіння; тому́ що Йо́сиф як ме́ртвого Тебе́ на рука́х своїх разо́м із Никоди́мом но́сить і погреба́є.

Слава: «Дивогля́дну ба́чу й неможли́ву та́йну», – воскли́кувала Діва Си́нові і Го́споду, – «як у нікче́мному гро́бі поклада́ють Тебе́, що ме́ртвих Своїм велінням возставля́єш у гроба́х?»

І нині: «Ні від гро́бу Твого́ не відійду, Дитя́ моє́, ні сльо́зи пролива́ти не переста́ну, раба́ Твоя́, до́кіль і я не зійду в ад; не мо́жу бо терпіти розлу́ки з Тобо́ю, Си́ну мій!»

Пісня 9

Ірмос: Бо́га лю́дям неможли́во ви́діти, на Ньо́го не сміють і чини́ Ангельські погля́нути; та че́рез Те́бе, Всечи́стая, ви́димим ста́ло для сме́ртних вопло́чене Сло́во. Його́ велича́ючи, з небе́сними во́ями Тебе́ ублажа́ємо.

«Ра́дість мене́ ніко́ли відни́ні не торкне́ться», – рида́ючи, голоси́ла Непоро́чная, – «Світло моє́ і Ра́дість моя́ у гріб зайшла́; але́ не зали́шу Його́ одно́го, а тут умру́ й похо́вана з Ним бу́ду!»

«Душе́вну мою́ ра́ну ни́ні зціли́, Дитя́ моє́», – Пречи́стая воскли́кувала зі сльоза́ми, – «воскре́сни і втаму́й мою́ му́ку та печа́ль, Ти бо мо́жеш усе́, Влади́ко, і тво́риш, що хо́чеш, хоч і дав Себе́ похова́ти добровільно!»

Слава: «О, як утаїлася від те́бе безо́дня співчуття́?» – в та́йні ви́рік Ма́тері Госпо́дь, – «творіння бо моє́ спасти́ бажа́ючи, волів я вме́рти; але́ й воскре́сну, і Тебе́ звели́чу, я́ко Бог не́ба і землі!»

І нині: «Оспівую милосе́рдя Твоє́, Чоловіколю́бче, і поклоня́юся бага́тству ми́лости Твоє́ї, Влади́ко: творіння бо Твоє́ бажа́ючи спасти́, смерть прийня́в єси́», – промо́вила Пречи́стая, – «але́ Воскресінням Твоїм, Спа́се, поми́луй всіх нас!»

Кондак Великої П’ятниці, глас 8:

Відпуст, як і в кінці вечірні, оцей: Христо́с, істинний Бог наш, що за́для нас, люде́й, і на́шого ра́ди спасіння страшні стражда́ння, і Животворя́щий Хрест, і во́льне погребе́ння пло́ттю прийня́ти зво́лив, моли́твами пречи́стої Своє́ї Ма́тері, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів, преподо́бних і богоно́сних отців на́ших, і всіх святи́х, поми́лує і спасе́ нас, як благи́й і чоловіколю́бець.

Переклад майстерні літургійних перекладів «Трипіснець»

Сторінки

вівторок, 14 квітня 2020 р.