пʼятниця, 18 січня 2013 р.

Утреня святого Богоявлення


Cвяте Богоявлення


На Утрені

Сідальний, глас 3: Коли на Йордані явився Ти, Спасе,* і хрестився від Предтечі, Христе,* глас засвідчив, що Ти Син улюблений;* тому Ти – собезначальний  Отцю.* Дух Свя­тий зійшов на Тебе;* Ним же просвітившись, взиває­мо:* слава Богу сущому у Тройці.
Слава: і нині, глас 4: Освятив Ти Йорданські струмені,* владу ворожу знищив Ти Христе Боже наш;* схилив ти до себе руки Предтечі* і спас єси від омани рід людський.* Тому молимо Тебе: спаси душі наші.
Інший сідальний, глас 5: Йорданськими струменями покрився Той,* Хто світлом одягається пре­славно;* у них же оновив Ти єство Ада­мове,* занепале через злий непослух,  Слове Божий;* тому Тебе вихваляємо* і святе Твоє явління всі славословимо.
Слава: і нині, глас 4: Йордане-ріко, чому ти здивувався, побачивши нагим Невидимого?* Побачив і затремтів, мовить:* «Як я міг не устрашитися і не повернути назад?* Ангели устрашилися, Його побачивши;* небо вжахнулося і земля затремтіла,* і розхвилювалося море, і все видиме і невидиме;* Христос бо явився на Йордані* щоб освятити води».

неділя, 13 січня 2013 р.

Жива традиція

Жива традиція
У різдвяний час церкви сповнюються особливим настроєм. Перейняті із західної традиції шопки додають святкового колориту до наших святкувань. Маленький Ісусик серед овечок, осликів, пастирів, царів і ангелят вселяє в наші серця надію, радість і якесь таке зовсім людське відчуття того, що ми потрапили на реальний день народження.
Все це настільки людське і гарненьке, що інколи не зовсім ясно, що ж насправді тут відбувається. У шопці мало що відповідає строгості візантійських піснеспівів, котрі постійно наголошують на Божому приниженні, на величності цього маленького Дитяти: "Ти, Христе, принизив Себе, прийнявши смертне тіло людини, з’єднався з гіршим, щоб обожити його; ставши земним, Ти залишився Богом і підніс нашу природу; свят єси, Господи".
Різдво не є лише явлінням Божої людськості. У яслах лежить не просто дитинка. Тут один із Пресвятої Тройці, Єдинородний Отця, Слово Боже, котрим світ сотворено і все в ньому. У яслах лежить божественне Тіло, Хліб божественний сходить в Дім Хліба (так перекладається назва Вифлеєм): "Едем відкрив Вифлеєм; прийдіть, щоб побачити споживу, в таїні знайдену; прийдіть, щоб прийняти Те, що всередині вертепу. Там - корінь ненапоєний, що відпущення породжує; там - колодязь некопаний, із якого в давнину Давид пити жадав; там Діва, народивши Немовля, припинила спрагу Адама і Давида. Заради цього йдемо туди, де Немовля народилося, Превічний Бог."
Таке бачення Різдва найкраще показане у різдвяній шопці у церкві бл.Климентія Шептицького. Вже кілька років поспіль отець Севастьян Дмитрух готує для вірних своєї церкви особливий образ божественного народження. На столі, застеленому обрусом, лежить сіно. На ньому - горіючий трисвічник, образ Пресвятої Тройці. Він вказує на те, що у Христовому народженні Тройця являється світові, для нас стає можливим доступ до Неї; один із Неї стає тілом, щоб через Його тіло ми освятилися і могли брати участь у житті Пресвятої Тройці: "Царство Твоє, Христе Боже - царство усіх віків, і влада Твоя в усякому роді і роді; коли Ти воплотився від Духа Святого, і від Діви Марії став людиною, світло нам засяяло, Христе Боже, Твоє пришестя; Світло від Світла, Отче сяяння, Ти просвітив усе творіння; всяке дихання, хвалить Тебе. Образ слави Отчої, Сущий і Передсущий, від Діви возсіяв Ти, Боже, помилуй нас".
Старе Євангеліє, відкрите на різдвяній оповіді, - образ Слова Божого, котре воплочується. Вифлеємське Дитя не просто мала солодка дитинка. Дитя є “древнім немовлям”, як про нього говорять наші літургійні тексти. Воно є воплоченим Словом Божим, Євангелієм нашого спасіння. Бог Слово воплочується не для того, щоб ми дивувались Його людськості, не для того, щоб тішились гарненьким народженням, а для того, щоб дати нам Себе у Євангелії та у Своєму Тілі: "З Адамової природи народився Син, і вірним дарується Немовля мале; але Він - Отець будучого віку і Начальник, і Ангелом Великої ради називається. Він Бог кріпкий і тримає все творіння у Своїй владі."
Третім образом на різдвяному столі отця Севастьяна є різдвяний хліб — плетенка. Хліб є образом Тілом Христового, у якому переплітаються і стають єдиними тіла охрещених в ім’я Христове. Це тіло є взаємним даруванням одне одного у Тілі Христовому. Хліб небесний сходить у Дім Хліба — це один із ключових образів Різдва. Дім Хліба сповнюється у сходженні в нього істинного Хліба — Воплоченого Слова. Ми теж покликані стати таким хлібом, хлібом, який з благодаренням розламується і дарується, який, сповнений благодарення, не маліє, а помножується для духовної поживи на спасіння світу: "Едем відкрив Вифлеєм; прийдіть, щоб побачити споживу, в таїні знайдену; прийдіть, щоб прийняти Те, що всередині вертепу. Там - корінь ненапоєний, що відпущення породжує; там - колодязь некопаний, із якого в давнину Давид пити жадав; там Діва, народивши Немовля, припинила спрагу Адама і Давида. Заради цього йдемо туди, де Немовля народилося, Превічний Бог."
Дідух у кутку є образом нашого добробуту. Він являє собою світ, із його уявленням про добробут і повноту. Він теж дивиться на лежачого тут на сіні єдиного з Тройці, Слово Боже воплочене, що йде віддатися на поживу вірним. У ньому цей дідух бачить своє сповнення. Всі його зернини лише у цьому Хлібі отримають свою повноту і користь. Вони повинні будуть змолотись євангельською проповіддю і спектись вогнем Святого Духа, щоб стати поживою для тих, які через Слово пізнали Отця і постійно живляться життєдайним Тілом Спасителя.
Святкування Різдва є святом радості і близькості Бога, але водночас воно є святкуванням величі Бога. При Різдвяних столах і колядках про маленьке Дитя-Христа ми не повинні забувати також і Його велич.
Дуже часто при діленні традиціями церкви переймають одна від одної якісь особливості, які сподобались тому чи іншому пастирю, вірному, можновладцю-ктитору. Звичайно, все це є можливим. Ділитися християнським переживанням просто необхідно, але при цьому потрібно також розвивати традицію, робити її живою, додавати до побаченого своє бачення і переживання. За це глибока вдяка о. Севастьянові. За те, що перейняв і збагатив власним християнським досвідом, досвідом, який виріс і живиться нашою українською галицькою християнською традицією. Вона приховує в собі скарби, котрі можуть живити наше пережиття різдва Христового довгі віки: "Коли прийшов час Твого на землю пришестя, був перший перепис вселенної, тоді Ти зволив написати імена людей, віруючих у Твоє Різдво; заради цього таке повеління кесаря було проголошено, вічне бо Твоє Царство безначальне Різдвом Твоїм оновилося. Тому і ми приносимо Тобі замість запису імені багатство православного богослов’я як Богу і Спасу душ наших."
У ці різдвяні свята знайдіть кілька хвилин щоб зайти у церкву блаженного Климентія і помолитись біля цього чудового мистецького явління Різдва Христового.
Христос ся раждає!

субота, 12 січня 2013 р.

Неділя по Різдві ГНІХ

Неділя по Різдві.

Пам’ять святих і праведних Йосифа Обручника, Давида Царя і Якова,

по плоті брата Господнього.


На Вечірні


На «Господи, взиваю»

Стихири воскресні, глас 7:

Прийдіте, возрадуємося Господеві,* Сокрушителеві могутности смерти* і Просвітителеві людського роду,* з Безтілесними взиваючи:* «Звершителю і Спасе наш, слава Тобі!»

Хрест перетерпів єси, Спасе,* і погребення заради нас;* та смертю, як Бог, смерть умертвив єси.* Тому поклоняємося Твоєму на третій день воскресінню.* Господи, слава Тобі!

Апостоли, видівши воскресіння Звершителя,* чудувалися, голосячи хвалу ангельську:* «Се – слава Церкви,* се – багатство Царства.* Постраждалий ради нас, Господи, слава Тобі!»

Стихири Різдва, глас 2:
Прийдіте, возрадуємося Господеві,* розповідаючи про оце таїнство;* стіну зруйновано, вогняна зброя відступила,* херувим відступає від дерева життя,* і я причащаюся їжі раю, з якого був вигнаний за непослух.* Незмінний бо Образ Отця,* Образ Його вічності,* вигляд раба приймає,* від Матері, що не знала подружжя,* народившись, залишився незмінним,* бо Яким був, Таким і є, цей Бог істинний;* і чого не було в Нього, те прийняв,* ставши людиною заради чоловіколюбства.* До Нього закличмо:* Народжений від Діви, Боже, помилуй нас.
Господом Ісусом, що народився від святої Діви просвітилося все:* пастирі, що в полі ночували,* волхви, що поклонялися,* ангели, що оспівували,* Ірод, що стривожився,* бо Бог у плоті явився, Спас душ наших.

Царство Твоє, Христе Боже, є царством усіх віків,* і безмежна влада Твоя в усякому роді і роді;* коли Ти воплотився від Духа Святого,* і від Приснодіви Марії став чоловіком,* світло нам засяяло, Христе Боже – Твоє пришестя;* Світло від Світла, Отче сяяння,* все творіння просвітив єси;* всяке дихання хвалить Тебе.* Образ слави Отчої,* Сущий і Передсущий,* що від Діви засяяв, Боже, помилуй нас.

Що Тобі принесемо, Христе,* бо явився Ти на землі заради нас як людина?* Кожне творіння, що від Тебе походить,* подяку Тобі приносить:* ангели — оспівування; небеса — зорю;* волхви — дари; пастирі — чудо;* земля — вертеп; пустеля — ясла;* ми ж — Матір Діву.* Споконвічний Боже, помилуй нас.
Стихири святих, глас 1, подібний «Небесних хорів»:

Богоотця всі восхвалімо, Давида царя,* з нього бо походить жезл – Діва,* і з Неї засяяв цвіт – Христос,* і Адам з Євою із тління віззвали,* Він бо благоутробний. 
Пророче передбачення побачивши у старості явно,* та по передзнаменуванню обручення воістину дивне виконуючи,* Йосиф Обручник одкровення прийняв* від ангелів, що викликували:* «Слава Богу, Який мир землі дарував».

Брата Божого всі восхвалімо,* як істинного святителя,* що й мучеництвом засяяв хоробро.* Його молитвами, Ісусе, Боже наш,* що у вертепі і в пеленах був сповитий,* спаси усіх, хто співає Тобі.

Слава, святих, глас 6:

Пам’ять звершуємо Давида і Якова благочестивих,* Царя пророка* і апостола, першого єпископа.* Їхнім навчанням від омани визволені,* Христа славословимо, що від Діви засяяв* і воплотився, щоб спасти душі наші.

І нині Різдва, глас 2:

Коли Август став єдиним володарем на землі,* багатовладдя людське припинилося,* а коли Ти став Людиною з Чистої,* багатобожжя ідольське було знищене;* в єдиному царстві земному всі міста були,* і в єдину владу Божества народи увірували.* Записалися люди повелінням кесаря;* записалися вірні іменем Божества,* коли Ти, Бог наш, став Людиною.* Велика Твоя милість,* Господи, слава Тобі.


Стихири на стиховні

Воскресні, глас 7:
Воскрес єси із гробу, Спасителю світу,* і воздвиг єси людей разом із плоттю Твоєю;* Господи, слава Тобі!

Воскреслому із мертвих і Просвітителеві всього* прийдіте, поклонімся;* від адової бо тиранії Він визволив нас,* Своїм тридневним воскресінням* життя нам дарувавши і велику милість.

До аду зійшовши, Христе,* смерть роззброїв єси* і, на третій день воскреснувши, нас із Собою воскресив єси,* що славимо Твоє всесильне Востання,* Господи Чоловіколюбче.

Страшний виглядав єси, Господи,* коли у гробі лежав як сплячий;* воскреснувши ж на третій день, як сильний,* воскресив єси з Собою Адама, що кликав:* «Слава воскресінню Твоєму, єдиний Чоловіколюбче!»

Слава, святим, глас 6:
Священиків пам’ять, і царів влада,* і радістю є Різдво Твоє,* у ньому ж, вихваляючись, промовляємо:* Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я Твоє, Чоловіколюбче.

І нині, Різдва, глас 4:

У вертеп вселився єси, Христе Боже наш,* ясла тебе прийняли,* пастирі ж і волхви поклонилися.* Тоді ж бо сповнилася пророча проповідь,* і ангельські сили дивувалися,* взиваючи і промовляючи:* слава сходженню Твоєму, єдиний Чоловіколюбче.


Тропар воскресний, глас 7:

Розрушив Ти хрестом твоїм смерть,* oтворив Ти розбійникові рай,* мироносицям плач перемінив єси,* і апостолам проповідати повелів єси* що воскрес Ти, Христе Боже,* даючи світові велику милість.

Слава, святим, глас 2: Благовістуй, Йосифе, чудеса Давидові, богоотцю.* Ти бачив Діву, що родила;* з пастирями славословив Ти,* з волхвами поклонився Ти, від ангела вістку прийнявши.* Моли Христа Бога спасти душі наші.
I празника, глас 4: Різдво Твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили,* від звізди навчилися* поклонятися Тобі – Сонцю правди,* і пізнавати Тебе – Схід з висоти.* Господи, слава Тобі.
(Текст адаптовано Іриною Расяк)

неділя, 6 січня 2013 р.

ЧИН ВЕЛИКОГО ПОВЕЧЕРІЯ У НАВЕЧІР'Я БОГОЯВЛЕННЯ


ЧИН ВЕЛИКОГО ПОВЕЧЕРІЯ

За давніми уставами, «о 10-ій годині ночі» по благовісті дзвониться у всі дзвони. Ієрей одягає на себе тільки епітрахиль, диякони ж зодягають усі свої облачення. І відчинивши царські врата, кадять усе, як перед початком великої вечірні на Всенічному. По кадінні диякон мовить: Благослови, владико.
Ієрей: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. І початок звичайний:
(Ієрей зачиняє царські врата.)
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. Царю Небесний: Трисвяте. Слава, і нині: Пресвятая Тройце: Господи, помилуй. (3) Слава, і нині: Отче наш:
Ієрей: Бо Твоє єсть Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Господи, помилуй (12). Слава, і нині:

Прийдіте, поклонімся Цареві нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся Христові, Цареві нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого.

субота, 5 січня 2013 р.

ЧИН ВЕЛИКОГО ПОВЕЧЕРІЯ У НАВЕЧІР'Я РІЗДВА


ЧИН ВЕЛИКОГО ПОВЕЧЕРІЯ

За давніми уставами, «о 10-ій годині ночі» по благовісті дзвониться у всі дзвони. Ієрей одягає на себе тільки епітрахиль, диякони ж зодягають усі свої облачення. І відчинивши царські врата, кадять усе, як перед початком великої вечірні на Всенічному. По кадінні диякон мовить: Благослови, владико.
Ієрей: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. І початок звичайний:
(Ієрей зачиняє царські врата.)
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. Царю Небесний: Трисвяте. Слава, і нині: Пресвятая Тройце: Господи, помилуй. (3) Слава, і нині: Отче наш:
Ієрей: Бо Твоє єсть Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Господи, помилуй (12). Слава, і нині:

Прийдіте, поклонімся Цареві нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся Христові, Цареві нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого.

вівторок, 1 січня 2013 р.

УТРЕНЯ - ГЛАС8

Глас 8
Воскресний сідальний: Воскрес Ти із мертвих, Життя всіх,* і ангел світлий оповіщав жонам:* «Покиньте плакати, благовістіть Апостолам,* співаючи проголошуйте, що воскрес Христос Господь,* Який, як Бог, зволив спасти рід людський».
Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.
З гробу воістину воскресши,* велів Ти жонам побожним оповістити про воскресіння Апостолам, як написано.* Петро поспішився до гробу і, світло в гробі бачивши, здивувався;* по тому побачив покривала, що в ньому без Божественного тіла лежали,* і, увірувавши, викликнув:* «Слава Тобі, Христе Боже, бо спасаєш усіх, Спасе наш;* Ти бо єси Отця сяєво».

УТРЕНЯ - ГЛАС7


Глас 7
Воскресний сідальний: Життя у гробі лежало,* і печать на камені було покладено;* воїни стерегли Христа, як царя, що спочиває;* і ангели прославляли, як Бога Безсмертного,* а жони взивали: «Воскрес Господь,* подаючи світові велику милість».
Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.
Ти, Христе Боже, Твоїм погребенням трьохденним смерть полонив,* і живоносним Твоїм воскресінням* воскресив людину зотлілу, як Чоловіколюбець.* Слава Тобі.