МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ ЙОГО ЖИТТЯ І ЗАСЛУГИ

О.ВАСИЛЬ ЛАБА

МИТРОПОЛИТ

АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ

ЙОГО ЖИТТЯ І ЗАСЛУГИ

Вступне слово

Зачинаю його так, як зачинав писати свою Євангелію апостол і євангелист Лука: «Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сповнилися між нами..., вирішив і я... списати їх за порядком» (Лука 1, 1-3). Досі появилося кілька життєписів Митрополита Андрея. Ще за життя Великого Митрополита такий життєпис склав о.д-р Йосиф Сліпнй, «вивідавшися про все докладно» між членами родини та старими слугами родини Митрополита. Цей життєпис, якому завдячуємо подрібно збережені відомості про хлоп'ячий і молодечий вік Митрополита, був надрукований у квартальнику «Богословія». По смерті Митрополита, вже повні його життєписи складали автори на скитальщині (І. Б. у Бразилії; д-р Степан Баран і д-р Григорій Прокопчук у Німеччині, в німецькій мові; д-р Лонгин Цегельський у ЗДА; С. Урсуля Марія Схювер, ЧСВел., в голяндській мові, о. К. Королевський у французькій мові, о. Постулятор Михайло Гринчишин, ЧШ, в Канаді), а інші записували цінні частинні спогади про нього (напр. о. Жан, ЧСВВ, о. Мітрат Я. Перрідон, Володимир Дорошенко). Усі ті автори життєписів Митрополита, здебільша «самовидці», себто наочні свідки, намагалися зберегти події з життя Митрополита, заки ще живуть ті, що їх пам'ятають.

У Києві відкрили виставку приурочену митрополиту Андрею Щептицькому

Сьогодні, 15 липня 2015 р., о 16:00 год., в Музеї історії міста Києва, відбулося урочисте відкриття виставки, приуроченої 150-річчю з дня народження митрополита Андрея Шептицького.

На презентацію виставки прибув Блаженніший Любомир (Гузар) – наступник великого митрополита. Звертаючись до присутніх, архиєпископ-емерит подякував організаторам за труд, яким спричинилися до проведення такого заходу в Києві: «Ми є присутні на виставці, де зібрано багато експонатів пов’язаних з життям Андрея Шептицького, тут митрополит говорить про себе самого… Моїм бажанням є, щоб якнайбільше киян та гостей столиці, відвідали цю виставку та послухали, що до них промовляє сам митрополит» – зазначив Блаженніший Любомир.

У МУЗЕЇ ІСТОРІЇ МІСТА КИЄВА ВІДКРИВАЄТЬСЯ ВИСТАВКА ПРО ЛЕГЕНДАРНОГО МИТРОПОЛИТА

У Музеї історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7) 15 липня о 16:00 відбудеться урочисте відкриття виставки «Андрей Шептицький (1865-1944). До 150-ліття з дня народження». Про це повідомляють у Департаменті культури КМДА, інформує «Хрещатик».

Любов понад усе!

Вих. ВА 15/215

Любов понад усе!

Звернення до вірних і всіх людей доброї волі

з нагоди сімдесятих роковин закінчення Другої світової війни

Звідки черпає силу увесь народ, як не з патріотизму?

А патріотизм є тим вищим і благороднішим,

чим більше опирається на Божому законі.

Андрей Шептицький, митр. На грані двох віків, 1900 рік

Христос воскрес!

Дорогі в Христі! Любі співвітчизники!

Сімдесят років тому закінчилася велика війна в Європі, яка забрала десятки мільйонів життів. Цими днями ми вшановуємо полеглих у цій війні, солідаризуємося з тими, хто втратив близьких, і з вдячністю згадуємо їхню жертву.

Підносячи до Господа Бога молитву за душі численних убитих, варто також замислитися над причиною цього насильства і над тим, як не допустити його повторення. У вирі війни, в якій саме наша земля стала полем бою, кривавою землею, зіштовхнулися тоталітарні ідеології, егоїстичні теорії окремих народів, різні форми поганських націоналізмів, давні імперські апетити.

Сьогодні ми відчуваємо, що не всі рани війни загоєні: минулий конфлікт став фантомним болем. Ми також бачимо, що ідеології, які стали причиною війни, не відійшли в минуле, а пам'ять про загиблих і постраждалих використовується для конструювання нових агресивних ідеологій. Перемога над злом, до якої причетна ціла світова спільнота, експлуатується для побудови неорадянського міфу, котрий породжує нову війну, а український народ стає її новою жертвою.

ВІНЧАННЯ: ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

ДЖОЗЕФ РАЙЯ

АРХИЄПИСКОП АККИ, ГАЙФИ, НАЗАРЕТУ ТА ВСІЄЇ ГАЛИЛЕЇ

ВІНЧАННЯ

ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ

ПЕРЕДМОВА

Архиєпископ Райя пропонує читачеві цієї книги глибоке й надхненне розуміння людини. Він навчає нас про нас самих: про те, що всі ми прагнемо знати і пізнавати, про нашу особисту цінність, гідність і велич.

Із цих сторінок відлунює істина і мета, яка є і шляхетною, і доступною. З красномовністю, яка не ускладнює розуміння, автор провадить нас далеко за межі властивого нам обмеженого бачення самих себе й ознайомлює нас із Божим образом, на який нас було створено і який ми віддзеркалюємо всюди, куди лишень не повертаємось обличчям.

Ця книга є гимном на честь краси й величі людини, що перебуває у відносинах із иншою людиною, в подружжі чи приязні.

Щоб долучитися до слави християнського шлюбу, потрібно бути мистцем і коханцем тілом і душею. А щоб стати таким мистцем і коханцем, треба бути відданим справі, як балерина, витривалим, як атлет, і цілеспрямованим, як аскет.

Власне до цього всі ми покликані завдяки чесноті вродженої подоби до самого Бога, який є втіленням досконалости любови та мистецтва.

Автор твердить, що свобода як суттєва та необхідна якість дає нам змогу оволодіти неосяжними скарбами гідности та добра, що криються у нас всередині, а також відкрити їх в инших.

Здобуття такої свободи вимагає героїзму. Врівноваженість, гармонія та мир — квіти цієї свободи — розквітають у нас щойно після років рішучого вправляння, стійкости та молитви. Однак, навіть попри те, що ми біжимо, часом пританцьовуючи, падаємо й піднімаємося на цьому шляху до свободи і мудрости, там на нас чекає радісне очікування, чудовий аромат квітів, що їх ми мали надію побачити, й упевненість у тому, що велич нашої мети є відображенням вічної та обожествленої людської долі, вартої неабияких зусиль з нашого боку.

Архиєпископ Райя закликає нас до смирення, визнання своїх людських обмежень навіть у сяйві нашої величі. Ще він спонукає нас до ентузіязму і надії, до віри в те, що з ласки Божої ми зуміємо переступити ці межі і жити в беззастережному, необмеженому сопричасті любови з Богом і одне з одним.

У злуці християнського подружжя ми стаємо мистцями, виявляючи винахідливість та уважність у вираженні своєї любови. З плином часу це мистецтво щораз вдосконалюється, аж доки присутність коханої людини не перетворюється для нас на осяйний схід сонця чи прохолодний дощ, сповнюючи наші серця радістю.

Ми стаємо у своїх відносинах коханцями, коли наші серця палають щедрістю і бажанням вдовольнити всі потреби иншого. Коханцями ми є і тоді, коли прагнення робити партнерові добро переважає будь-які инші бажання.

Тоді, пізнаючи і люблячи з глибокою повагою і благоговінням, ми починаємо переживати радість, яку неможливо передати на словах, радість бути водночас і коханцем, і коханим.

Такими ми є. Жодні докази чи необізнаність, гріх чи трясовина неспроможні це в нас забрати. Від нас залежить лишень, дозволити чи не дозволити світлові, яке ми випромінюємо, осяювати инших, й самим бути осяяними їхнім світлом. Чинячи так, ми стаємо подібними на того, хто є «Світлом від Світла» (Никейський Символ віри).

Нехай всі, хто прочитає цю книгу, ревно змагають до мети, в ній описаної; нехай вони осягнуть істини, тут представлені. Ніхто не зазнає розчарування.

Архиєпископ Райя сам живе переконаннями, про які говорить. Його праця є медитацією, поетичним і філософським викладом глибоких богословських істин, докладно витлумачених задля нашого просвітлення. Вона постала з мудрости, що живе в його щедрому серці.

Сам архиєпископ Райя, людина любови і мистець, поет і музикант, володіє непідробним даром справжнього наставника й істинного отця. За роки нашого знайомства я безліч разів набиралася відваги, накопичувала сили і відновлювала ревність під покровом його мудрости і любови. Я глибоко вдячна йому за надану мені честь і привілей читати рукопис цієї праці і написати передмову до неї. Рекомендую цю книгу кожному, хто прагне любови.

Щоб повністю оцінити плоди, які може принести книга, котру ви тримаєте в руках, її слід читати повільно і вдумливо, як медитацію. Вона схожа на симфонію: коли слухати її ще і ще, можна почути спершу фортеп’яно милосердя та лагідности, потім — струни радости або ж сопілки чи флейти гідности. Згодом, коли нашої душі сягне вся повнота музики, ми почуємо царські сурми, що проголошують славу, і славою цією є ми: шедевр, породжений до життя божественним Мистцем, який є Любов.

Дякую вам, дякую!

                                                                   Крістін Анн Ванхена,

                                                                   Дім Мадонни,

                                                                   Комбермер, Онтаріо

Молитва за парохію

Господи Ісусе Христе, Пастирю Добрий, Ти воплотився, щоб відшукати заблудлих овець стада Твого і проповідував євангеліє так, щоб вони вчились пізнавати голос Твій.
І нині глянь милостиво з небесних висот на нашу парохію і зішли на неї Святого Духа Твого, щоб вона була місцем пізнання євангельської радості. Скріплюй нас присутністю Твоєю і єднай нас повсякчас у молитві. Даруй нам духа служіння ближньому, щоб у нашій парохії кожний міг зустріти Тебе, милостивого Бога. Благослови наш духовний провід мудрістю Твоєю і дай, щоб ніхто з нас не шкодував ні часу, ні талантів, ні матеріальних дібр для розбудови Твого Царства. Єднай нас у миру та злагоді, щоб ми були твоєю спільнотою любові. Всели в нас місійного духа, щоб ми стали тим світлом євангельського слова, молитви і добрих діл, що кличе кожного до учсті у Божественному житті, щоб славилося, Спасе, Твоє Ім'я з безначальним Твоїм Отцем та пресвятим, благим і животворящим Твоїм Духом нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

СКАРБ ЦЕРКОВНОГО СПІВУ

1897

Утреня Пасхи

1918

Повна всенародна літургія

1929

Музична дяківська бібліотека
Випуск ІІ

1942

Бібліотека Інституту Народної Творчости

Серія 1

Колядки і щедрівки 1, 2.

Серія 6: ЛІТУРГІЧНІ ПІСНІ

Христос Воскрес, Єдинородний Сину, Святий Боже, Алилуя, Вірую, Милость миру, Милость миру, Достойно єсть, Отченаш, Єдин свят, Да ісполнятся, Всяческая, Буди Імя Господнє,

Підручна бібліотека Архикатедрального хору
Літургічні пісні
Воскресні пісні


Богородичні догмати 8-ми гласів з ісонами (переклад та адаптація Антрія Протопсалта)