Виставка: "Шлях до святості митрополита Андрея"

Завантажити pdf

НЕДІЛЯ ХРЕСТОПОКЛОННА

свящ. Юліан Катрій, ЧСВВ

НЕДІЛЯ ХРЕСТОПОКЛОННА

"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо"

(Тропар утрені).

Святий Великий піст — це час особливого внутрішнього й зовнішнього вмертвіння і покути. Оскільки ця духовна боротьба триває довгий час, то звичайно буває так, що перші дні чи тижні посту ми практикуємо його ревно й мужньо, але відтак помалу фізично й душевно вичерпуємося, ослаблюємося і знеохочуємося. Свята Церква, знаючи про немічність і нестійкість людської природи, ставить посеред посту перед нашими очима надзвичайно могутню спонуку до витривалої духовної боротьби, якою є святий хрест.

У третю неділю посту, у середпістя, свята Церква для збадьорення і підкріплення нашого духа наказує по-особливому почитати святий Господній хрест. Звідси й назва цієї неділі — Хрестопоклонна.

Святий хрест має пригадати безконечну Божу любов до нас, Христові страждання задля нас і наш обов'язок мужньо нести свій хрест щоденного життя. До всіх нас звертається Ісус Христос: "Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною... Хто не несе хреста свого і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем" (Лк. 9, 23 і 14, 27).

Тайно образующе ...

Ікона у нашій традиції - щось таїнственне і особливе, особливо для галичан. Це можна побачити на вулицях Львова тоді, коли привозять якусь особливу, чудотворну ікону. Довжелезні черги паломників, бажаючих споглянути і, коли можна, торкнутись таємничого "нерукотворного" образа,  який "100 років не покидав Ватикану", відображають жагу наших людей до таємничого, а також потребу чуда, особливо у ці буремні часи. А що насправді ж для нас є образом? Що (хто) у християнській вірі є образ нерукотворний?

Щоб ми з'єдналися з самим Христом Твоїм

Період Великої Чотиридесятниці сповнений особливих богослужінь, якими Церква Христова віками провадить вірних до пережиття свята Воскресіння Христового - Пасхи, визволення нас із гріховного служіння у велич дітей Божих. Усі богослужіння у часі Великого посту мають особливий вигляд, відрізняються від щоденних, вже добре відомих нам служб, та одне із них є особливо знаковим для постового періоду - це Літургія Передшеосвячених Дарів.

Богослужіння є одним з найдавніших у нашій традиції і сягає своїми коренями 5-го століття. Відтоді є перші згадки про нього. Правдоподібно, воно прийшло у Константинополь із Александрії, а відтак поширилось у цілому візантійському світі. З огляду на це Літургія Передшеосвячених Дарів зберегла у своєму чині багато древніх елементів, які в інших богослужіннях з різних причин затратились.

Презентація книги "Христос посеред нас"

ЖИТІЄ І ХОДІННЯ ДАНИЛА, РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ ІГУМЕНА

ДАНИЛО ІГУМЕН

ЖИТІЄ І ХОДІННЯ ДАНИЛА, РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ ІГУМЕНА

Я, недостойний Данило, ігумен землі Руської, серед монахів усіх обтяжений гріхами багатьма, недосконалий в усякій добрій справі, спонуканий думкою своєю і неспокоєм своїм, забажав бачити святий град Єрусалим і землю обітовану. І благодаттю Божою дістався святого града Єрусалима, і бачив святі місця, обійшов усю землю Галілейську і святі місця коло святого града Єрусалима, які й Христос, Бог наш, сходив своїми ногами і великі чуда сотворив у місцях тих святих. І очима своїми грішними я бачив усе те, що незлобивий Бог дав мені бачити, чого я й жадав багато днів у думках своїх.

Брати й батьки, панство моє, простіть, мене, грішного, і не осудіть убогий розум мій і невігластво моє, що писав я про святий град Єрусалим, і про землю ту благу, і про путі, що до тих місць святих вели. Бо хто шляхом цим ходив зі страхом Божим і смиренністю, не погрішить проти милості Божої ніколи. Я ж недостойно ходив шляхом тим святим, у всіляких лінощах і розбещеності, і в пияцтві, і всілякі негожі діла творячи. Та сподіваюсь я на милість Божу і на вашу молитву, хай простить мені Христос Бог мої гріхи незчисленні. І тому описав шлях цей і місця ці святі, не пишаючись і не величаючись шляхом цим — яке де добро творив на шляху цьому — не буде того: мало-бо добра творив на шляху цьому; та заради любові до святих місць цих описав усе, що бачив очима своїми, аби не кануло в забуття те, що мені, недостойному, Бог дав побачити. Убоявся я бути рабом лінивим, що приховав добро пана свого і не побільшив його, і написав це віруючих ради. І той, хто почув про ті місця святі, хай прагне душею і думкою до місць цих святих і рівний дар прийме від Бога з тими, хто дійшов до святих цих місць. Багато-бо є людей добрих, що вдома знаходяться, на місцях своїх і думкою своєю та милостинею для вбогих, добрими своїми справами сягають місць цих святих, і великий дар приймуть від Бога, Спаса нашого Ісуса Христа. А багато, які досягай святих цих місць, пишаються, ніби яке добро вчинили, і нищать набуток праці своєї — серед них я найперший. Багато тих, хто відвідав святий град Єрусалим, підуть знову, бо багато добра не додивилися і знову нашвидку. А цю подорож не можна швидко здійснити, ні навіть мимохідь оглянути всі святі оті місця у місті й поза містом.

МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ ЙОГО ЖИТТЯ І ЗАСЛУГИ

О.ВАСИЛЬ ЛАБА

МИТРОПОЛИТ

АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ

ЙОГО ЖИТТЯ І ЗАСЛУГИ

Вступне слово

Зачинаю його так, як зачинав писати свою Євангелію апостол і євангелист Лука: «Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сповнилися між нами..., вирішив і я... списати їх за порядком» (Лука 1, 1-3). Досі появилося кілька життєписів Митрополита Андрея. Ще за життя Великого Митрополита такий життєпис склав о.д-р Йосиф Сліпнй, «вивідавшися про все докладно» між членами родини та старими слугами родини Митрополита. Цей життєпис, якому завдячуємо подрібно збережені відомості про хлоп'ячий і молодечий вік Митрополита, був надрукований у квартальнику «Богословія». По смерті Митрополита, вже повні його життєписи складали автори на скитальщині (І. Б. у Бразилії; д-р Степан Баран і д-р Григорій Прокопчук у Німеччині, в німецькій мові; д-р Лонгин Цегельський у ЗДА; С. Урсуля Марія Схювер, ЧСВел., в голяндській мові, о. К. Королевський у французькій мові, о. Постулятор Михайло Гринчишин, ЧШ, в Канаді), а інші записували цінні частинні спогади про нього (напр. о. Жан, ЧСВВ, о. Мітрат Я. Перрідон, Володимир Дорошенко). Усі ті автори життєписів Митрополита, здебільша «самовидці», себто наочні свідки, намагалися зберегти події з життя Митрополита, заки ще живуть ті, що їх пам'ятають.