СТОЯННЯ ПІД ЧАС МОЛИТВИ

о.Юліан Катрій,

Наша християнська традиція, 219-222

СТОЯННЯ ПІД ЧАС МОЛИТВИ

До практик церковного обряду належать різні символічні чинності, що їх виконуємо в часі богослужень, як стояння, піднесення рук, хиления голови, приклонення колін, доземні поклони, хресне знамено і т. н. Такі символічні чинності оживляють наші богослужби. Без них наші богослужіння були б монотонні, холодні і без життя.

Під час богослужень ми можемо стояти, клячати, робити поклони, а деколи й сидіти. Тут насувається питання: Яка постава нашого тіла найкраще відповідає нам у часі богослужби? Відповідь коротка: СТОЯННЯ! Так було у Старому, так і в Новому Завіті від апостольських часів. Так учать святі Отці. Так приписують Вселенські Собори. А це тому, бо стояння має свою особливу символіку.

Іконографічний табір для дітей «РАЙСЬКИЙ САД»

Церква священномученика Климентія Шептицького

Мистецька студія Зоряни Лильо-Откович «КОЛО»

Іконографічний табір для дітей

«Райський сад»

Ура! настало довгоочікуване літо! Радіють діти, а ще більше – їхні батьки.

І щоб не так от і відразу з головою в літо – радимо легкий і корисний перехід від серйозного навчання до не менш серйозного, але з легкою подачею.

Отже,

пропонуємо іконографічний табір «Райський сад», який запрошує приєднатися до вивчення іконописних сцен. Цей табір ми наповнили веселими оповідками про серйозне. Слухаючи їх та вивчаючи, будемо створювати свої композиції, застосовуючи різні мистецькі засоби: фарби, папір, пластилін, скло, шнури, нитки, тканини.

На завершення табору показуємо виставку на подвір’ї біля церкви і вручаємо грамоти.

Чому саме «РАЙСЬКИЙ САД», бо наші діти – то прекрасні квіти, а церква – чудесний сад!

Храмове свято

Різдвяний ярмарок

Katie Melua: Творча зустріч з вокально-хоровою арт-студією "Жайвір"

Вечір пам'яті присвячений владиці Володимиру Стернюку

ЛАТИНІЗАЦІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ

С. СОФІЯ СЕНИК ВАСИЛІЯНКА

ЛАТИНІЗАЦІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ

Під словом «латинізація» ми розуміємо впровадження латинських елементів у богослужебні обряди, церковне законодавство та в саму ментальність вірних, зокрема єрархії й духовенства, будь-якої Східної Церкви. У цьому знаменні термін «латинізація» має неґативний відтінок, бо означає засвоєння чогось чужого, супротивного духові Східної Церкви.

Ця розвідка про латинізацію обмежується періодом існування Київської Католицької митрополії, тобто від 1596 року до початків 19-го століття. У ній маю на меті прослідити процес латинізації на тлі історичного розвитку Української (точніше: Українсько-Білоруської) Католицької Церкви, проаналізувати причини та вияви того процесу й дати йому відповідну історичну оцінку.

Немало авторів представляють латинізаційний процес у Київській митрополії приблизно так: єпископи, що приступили до з'єднання з Римом, зовсім піддалися впливові вороже наставлених до українського народу й його культури осіб, які намагалися відірвати Українську Церкву від її рідних традицій та якнайбільше наблизити її до польсько-латинської і, тим самим, ополячити її вірних. Вони твердять, що латинські практики вводилися від самого Берестейського собору, тобто від 1596 р.

Ще перед затвердженням З'єднання на подібні закиди мусів відповідати єпископ, а згодом митрополит, Іпатій Потій. У червні 1596 року зараз після собору, який вирішив з'єднати Українську Церкву з Римом, у листі до свого давнього приятеля, князя Костянтина Острозького, він писав: