неділя, 24 лютого 2013 р.

НЕДІЛЯ ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ


НЕДІЛЯ ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ
НА УТРЕНІ
Сідальний чергового гласу.
Сідальний тріоді, глас 4-й: Смирення піднесло одержимого гріхами митаря,* що, застог­навши, благав Творця про очищення,* а самохвальство відкинуло від правди окаянного фарисея говорливого.* Тому, наслідуймо чес­ноти,* від зла відступаючи.
Слава: Смиренність колись піднесла митаря,* що з плачем взивав: «очисти», — і оправдався.* Тому, наслідуймо всі, що в гли­бину зла упали,* кликнім до Спаса із глибин серця:* «згрішили — очисти, Єдиний Чоловіколюбче».
І нині: Скоро прийми моління наші, Владичице,* і принеси їх Синові і Богу, Госпоже Всенепорочная.* Від напастей звільни тих, що вдаються до Тебе,* зруйнуй підступи і знищ зухвальство тих,* що безбожно повстають на рабів Твоїх, Пречистая.

субота, 23 лютого 2013 р.

Неділя, 24 лютого 2013 року Божого

Читання Апостола – 2 Тимотея 3, 10-15
Читання Євангелія – Луки 18, 10-14

Неділя про митаря і фарисея
  
«Не молімось, як фарисей, браття, бо хто підносить себе, буде принижений. Тому смирім себе перед Богом і, постивши, з митарем кличмо. Боже, очисти нас грішних».

(З Вечірні у Неділю митаря і фарисея)
   
«Відчини мені двері покаяння, Життєдавче, - молиться зранку дух мій у святім твоїм храмі, бо вся моя тілесна храмина осквернена; але ти, Щедрий, очисти мене своєю ласкавою милістю».
(З утрені у неділю митаря і фарисея)

Сьогодні на Божественній Літургії читається євангельська притча про митаря і фарисея, якою Церква нагадує вірним про смирення, як справжній початок і основу покаяння, і про гординю, як головне джерело гріхів.
З цього дня до П’ятого Тижня Великого Посту включно на ранішньому воскресному богослужінні співаються стихири «Відчини мені двері покаяння, Життєдавче».


Святого священномученика Власія, єпископа Севастійського

     Священномученик Власій жив у ІІІ столітті у місті Севастія, в Римській імперії. Власій з юності вирізнявся благочестивим життям, був лікарем і на прохання жителів був поставлений Севастійським єпископом. Під час гонінь християн імператором Діоклетіаном Власій потішав християн, відвідував мучеників у темницях. Гоніння, які продовжив імператор Лікіній, змусили Власія та інших християн міста ховатися у горах, де єпископ підтримував та утішав переслідуваних.                                    Переслідування продовжувались і одного разу місцевий правитель Агрікола наказав ловцям зібрати якомога більше диких тварин для знущання над християнами. Ловці помітили дивне скупчення різних тварин біля однієї з печер. Зайшовши в неї, вони побачили Власія, який молився. Тварини чекали, коли, як звичайно, святий вийде, щоб благословити їх. Святитель зціляв хворих тварин, покладаючи на них руки. Правитель наказав схопити та привести Власія до Севастії. По дорозі до Севастії Власій став творити різні чуда, призиваючи ім’я Христове – зціляв недужих, повертав вкрадене чи втрачене майно. У Севастії правитель Агрікола намагався змусити святителя відмовитися від християнської віри і поклонитися поганським богам. Але Власій залишався непохитним. Правитель жорстоко катував Власія. Бачачи його страждання, сім благочестивих жінок також засвідчили свою віру в Бога і безстрашно прийняли муки і смерть за Христову віру. Через деякий час правитель Севастії знову спробував прихилити святого до поганства, а коли Власій відмовився, то пригрозив кинути його у Севастійське озеро. Святий же відповів, що Христос врятує його і покаже свою силу. Перехрестивши воду, Власій зійшов на озеро і став ходити по воді. Сівши посередині озера, він запропонував слугам правителя, призвавши свої богів, зробити те ж саме. Язичники зійшли в озеро і зразу ж потонули. Коли святий зійшов на берег, правитель наказав відрубати йому голову мечем. За переданням тіло святого Власія поховала з великими почестями благочестива жінка на ім’я Елісса, на місці страти святого. Біля гробу святого відбувалися численні зцілення віруючих.