Світле моління Утрені

 

Період Великої Чотиридесятниці цікавий передусім його богослужіннями. Вони зберегли дуже древній спосіб молитви і їх богословські теми дають нам можливість зануритись у віру древньої церкви. 

Із ночі лине дух мій до Тебе, Боже

Початком утрені є саме нічне богослужіння. Шість псалмів на початку утрені, є спробою з одного боку зацікавити вірних богословським різноманіттям тем, які містяться у псалмах, а з іншого - явити жагу молільника щодня медитувати над богослов'ям усього псалтиря. Ця частина сучасної утрені завершується п'ятою піснею сучасного канону - "Із ночі лине дух мій до тебе, Боже, бо світло - повеління Твої на землі". Ця гра фізичної темряви, якій протиставляється світло віри не є випадковою. Саме опівночі, коли темрява є найінтенсивнішою, коли фізичне сонце найдальше від нас, ми потребуємо певності і віднаходимо його у вірі. Вдавнину ця частина утрені, як і перша частина Великого повечер'я (псалми яких разом складають 12 псалмів по одному на кожну годину ночі), були самостійними богослужіннями, які мали б звершувати саме у нічний, а навіть і у опівнічний час, як це можна побачити у одному із троїчних піснеспівів у часі Великого посту: "Нежданно Суддя прийде, і виявляться вчинки кожного; тож зі страхом закличмо опівночі: Свят, свят, свят єси, Боже наш! Богородиці ради помилуй нас". Трисвяті піснеспіви ангелів теж є вказівками на опівнічний час цього богослужіння, як це можна побачити у багатьох свідченнях традиції, зокрема і у сучасній опівнічній молитві: "Ось Ось Жених гряде опівночі, і блажен раб, якого Він застане невсипущим; недостойний же той, якого застане недбалим. Гляди, отже, душе моя: снові не піддавайся, аби смерті тебе не віддано і не замкнено поза Царством, але отямся і взивай: Свят, Свят, Свят єси, Боже, Богородиці ради помилуй нас!"

У Законі Твоєму повчаюсь день і ніч

На цей опівнічний заклик до чування церква відкликається стихослов'ям псалмів. У цей спосіб виконується потрійна місія церкви: оспівувати Бога, голосити Його пророче слово і повчатись у медитації над історією спасіння. Псалми є багатофункційними текстами. У них Церква від початків вбачала і піснеспіви, і пророцтва про есхатологічну місію Христа і повчання про щоденну Божу опіку над своїм народом і праведниками у різноманітті їх життєвих ситуацій. У різний час і у різних традиціях молільники, а передусім монахи, поділяли псалтир по-різному. Інколи на 8 частин (як у вірмен), інколи на 20 (візантійці) чи 60 (сирійці) і щоденно одну чи кілька частин пропонували вірним для медитації. Сучасний псалтир візантійської традиції поділяється на 20 частин, які називають катизмами - частинами книги псалмів, які слухали сидячи.

Господеві співаймо, славно бо прославився

Із стихослов'ям псалмів пов'язані і стихослов'я інших поетичних уривків із Святого Письма, які звично називають біблійними піснями. Зазвичай їх дев'ять, але у час Великого Посту спосіб їх виконання є особливим - щодня співають лише три пісні -, від чого отримав назву навіть сам період Великого Посту, який часто називають періодом Тріоді (= три пісні). Спосіб виконання цих біблійних піснеспівів вказує на давню традицію завершувати кожну із частин псалтиря однією із біблійних пісень, а утреню починати із співу Пісні трьох отроків (Дан 3) та Пісні Богородиці (Лук 1). Відтак, ці останні пісні були сталими, а пісня, яка передувала їм, змінювалась відповідно до частини псалтиря, яку вона завершувала. Можливо цей спосіб поєднання нічної псалмодії та утрені все ще видимий у вірменській традиції.

Світло єси, Христе – просвіти нас Собою

Християнин зустрічає ранкове світло із переконанням, що світло сонця є лише кволим відблиском Світла істинного - Христа, а відтак просить Його, щоб Він просвітив своїм світлом нас. Саме тому ми і зустрічаємо світанок молитвою про те, щоб Христос послав своє світло і ним просвітив нас, щоб ходячи просвіченими Його світлом ми стали дітьми світла і дня і творили діла, вгодні для Нього. 

Ось кілька прикладів піснеспівів, якими, у наслідування ще старозавітньої традиції єрусалимського храму, рання церква благословляла своїх дітей світлом Христа, який просвітив усіх свтілом свого Воскресіння:  

Глас 1: Господи, що світло засвітив,* очисти душі наші від усякого гріха силою Хреста Твого, і спаси нас.

Глас  2: Світло Твоє споконвічне пошли, Христе Боже,* і просвіти таємні очі мого серця, заступництвом безплотних Твоїх, і спаси мене.

Глас 8: Світлом єси, Христе – просвіти нас Собою, молитвами Предтечі Твого, і спаси нас.

Всяке дихання хай хвалить Господа

Людина - вінець творіння. У ній, здатній пізнавати Бога і ісповідувати Його, усе творіння отримує своє сповнення. Саме тому людина, просвітлена сяйвом пізнання Христа, кличе все сотворене Богом разом із нею благодарити Господа за те, що Він - Творець, за те, що Він - Спаситель, за те, що Він підтримує усе в його бутті. У цьому суть радісних закликів Хвалитних псалмів. У них ми вбачаємо есхатологічне звершення спасенного Богом світу вже тут і тепер, як це гарно висловлено у молитві яка їх супроводжує: "Боже, Боже наш, що Твоєю волею встановив розумні і словесні Сили, Тебе молимо і Тебе благаємо: прийми і наше з усіма творіннями Твоїми посильне славослов’я і воздай багатими дарами Твоєї благости. Бо перед Тобою приклоняється всяке коліно на небі, на землі та під землею, і всяке дихання і створіння оспівує незбагненну Твою славу, єдиний бо єси Бог істинний і многомилостивий. Тебе бо хвалять усі Сили Небесні, і ми Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків".

Слава Тобі, що світло нам показав!

Тема світла не покидає молільника і наприкінці утрені. Заклик до вселенської прослави Бога звершується у ангельському піснеспіві "Слава в вишніх Богу і на землі мир в людях благовоління". Просвітлена Воплоченням Господа і участю у Його божественній природі людина злучається у своєму піснеспіві із ангельськими хорами. "У світлі Твоєму побачимо світло! ... Тобі слава подобає Отцю, і Сину, і Святому Духові!" - це вигуки спасенною Христом людини, її ісповідування перед тим, як вийти у світ, щоб як удень ходячи благообразно шляхом за́повідей Божих, досягти життя вічного – бо в Бога є джерело життя – і сподобитися насоло джуватися неприступним Його світлом. І це є основною причиною цього радісного вдосвітного молитовного стояння.

Просвітлене світлом Христа моління за всіх

Просвітлена світлом Христовим людина не замикається у власному споглядання небесних висот і співслужінню ангелам, але озирається навколо себе, помічає потреби своїх співбратів і просить для них усе добре і згідне із Божою волею: "Владико Боже, святий і незглибимий, що повелів із темряви світлу возсіяти, упокоїв нас у нічному сні і підвів до славослов’я і моління Твоєї благости! Даючи Себе ублагати власному Твоєму милосердю, прийми нас, що і нині поклоняємося Тобі і по силі благодаримо Тебе, і даруй нам усе, чого просимо для спасіння. Яви нас синами світла і дня та спадкоємцями вічних Твоїх благ. Пом’яни, Господи, у множестві щедрот Твоїх і всіх людей Твоїх, що тут присутні і моляться з нами, і всіх братів наших, сущих на землі, на морі та на всякому місці владицтва Твого, потребуючих Твого чоловіколюб’я і допомоги, і всім подай велику Твою милість. Щоб ми, яких Ти завжди спасаєш і душею і тілом, з дерзновенням славили чудне і благословенне Ім’я Твоє".
Моління за ближніх не полишає також і тих, які перейшли від цього життя і мають трохи інший досвід Бога. Молитвою, яка охоплює усю церкву, живих і упокоєних вірний зранку зивершує моління до Небесного Царя: "Небесний Царю, Церкву укріпи, віру утверди, народи усмири, світ утихомир, місто в добрі збережи, і тих, що раніш спочили, в оселях праведних осели, а нас у покаянні й ісповіданні прийми і помилуй як благий і чоловіколюбець".