СВЯТОГО СЛАВНОГО І ВСЕХВАЛЬНОГО АПОСТОЛА АНДРЕЯ ПЕРВОЗВАНОГО
НА ВЕЛИКІЙ ВЕЧІРНІ,
стихири на «Господи, воззвах» на 6, гл. 4, под. Званний свише:
Світлом Предтечі освічений, * коли іпостасне сяяння Отчої слави явилося, * людський рід із-за милосердя спасти бажаючи, * тоді першим ти, славний, до Нього прибіг єси, * осяяний у розумі * досконалішим блиском Його Божества; * з сієї причини і проповідником, і Апостолом став * Христа Бога нашого, * Якого благай * спасти і просвітити душі наші (двічі).
Гласом Предтечі оглашенний, * коли всесвятеє Слово воплотилося, * життя нам даючи і спасіння сущим на землі благовістуючи, * тоді за Ним, премудрий, ти послідував * і себе самого, як добірну і всесвяту * жертву первоплодів, Йому посвятив єси; * і, Його пізнавши, * відкрив єси і родичеві твоєму Бога нашого, * Якого благай * спасти і просвітити душі наші (двічі).
З неплідної розквітлого * послідовником бувши, * коли дівственне Зродження зазоріло * – благочестя Учитель і чистоти ціломудрія Явитель, * – тоді ти прегарячим чесноти ревнителем, * Андрею блаженний, став єси, * восходження в серці своєму покладаючи, * і піднявся від слави до невимовної слави Христа Бога нашого, * Якого благай * спасти і просвітити душі наші (двічі).
Слава, глас 4, самогласний: Риб ловитву полишивши, Апостоле, * людей уловлюєш ти вудкою проповіді, * спускаючи, немов гачок, благочестя приману * і витягаючи з глибини омани всі народи, * Андрею Апостоле, * верховного єдинокровний * і вселенної наставнику всюдичутний, * благати не припиняй за нас, * що з вірою і любов’ю восхваляємо, всехвальний, * завжди шановану пам’ять твою.
І нині: Ісає, ликуй, слово Боже вмісти, * проречи отроковиці Маріам * про купину, що пломеніє і в вогні не згорає – в сяйві Божества! * Вифлеєме, благоукрасися, * відчини врата, Едеме, * і волхви, мандруйте * видіти Спасіння в яслах у сповитку, * яке звізда вказала над вертепом, * – Життєдавця Господа, * що спасає рід наш.
Немає коментарів:
Дописати коментар