Святого і славного великомученика Димитрія Мироточця

26 жовтня (8 листопада)

Святого і славного великомученика Димитрія Мироточця († 306).

І спомин великого і страшного землетрусу (740)

НА ВЕЛИКІЙ ВЕЧІРНІ

Співаємо Блажен муж, 1-й антифон

На Господи, візвав я стихири на 8, глас 2. Под. Єгда от Древа:

Стих: Із глибини́ візва́в я до Те́бе, Го́споди; * Го́споди, почу́й го́лос мій.

Світиш ти вітчи́зні твоїй завжди́, * сла́вний Дими́трію му́ченику, як зоря́ світлая: * захища́єш бо її повсякча́сно * від спусто́шення ворога́ми * та ізбавля́єш від ли́ха і вся́кої бу́рі; * тим-то вона́ ра́дісно прино́сить дар, * щорічну па́м’ять твою́, блаже́нний, зве́ршуючи, * і з вірою та любо́в’ю оспівуючи Го́спода, що тебе́ просла́вив.

Стих: Хай бу́дуть ву́ха Твої ува́жні * до го́лосу моління мого́.

Світиш ти батьківщині твоїй завжди…

Стих: Якщо́ беззако́ння назира́тимеш, Го́споди, Го́споди, хто всто́їться? * Бо в Те́бе – поми́лування.

Му́ченику, страстоте́рпцю Христо́вий, * чудеса́ми ти світиш світові, * як со́нце, святи́й Дими́трію. * Тим-то в день па́м’яті твоє́ї * насоло́джуємося всі твоїми чудеса́ми, блаже́нний, * особли́во торжеству́ючи з вірою. * Ти ж, дерзнове́ння ма́ючи, моли́ся до Го́спода * про спасіння від поги́белі та у́тисків рабів твоїх.

 

Стих: За́для Імені Твого́ дожида́в я Тебе́, Го́споди, дожида́ла душа́ моя́ сло́ва Твого́, * упова́ла душа́ моя́ на Го́спода.

Спи́сами проко́лений був ти в ре́бра * за Спаси́теля, в ре́бра на Хресті проко́леного; * бо ура́зам Його́ поревнува́в ти з любо́в’ю, * страстоте́рпцю Дими́трію, * явля́ю-чи всім неперемо́жне свідчення твоє́. * Тим-то й гони́тель, ура́жений, * упа́в, натра́пивши на випробува́ння * – твоє ісповідання, стражда́льцю Христо́вий.

Інші стихири. Глас 8. Под. О преславнаго чудесе:

Стих: Від сторо́жі ра́нньої до но́чі, від сторо́жі ра́нньої * хай упова́є Ізра́їль на Го́спода.

О, преди́внеє чу́до! * На небеса́х і на землі ра́дість * возсія́ла днесь у па́м’яті Дими́трія му́ченика. * Від а́нгелів він похвала́ми вінча́ється * і від люде́й піснеспіви прийма́є. * О, як він змага́вся! * Як прекра́сно подви-за́вся! * Че́рез ньо́го впав підсту́пний во́рог * – адже́ Сам Христо́с переміг його́!

Стих: Бо в Го́спода ми́лість, і ще́дре в Ньо́го ізбавління, * і Він ізба́вить Ізра́їля од усіх беззако́нь його́.

О, предивнеє чудо! На небесах і на землі радість…

Стих: Хваліте Го́спода, всі наро́ди, * похваліте Його́, всі племе́на.

О, преди́внеє чу́до! * Чуде́с про́менями * світліше від со́нця * завжди́ вибли́скує Дими́трій кінця́м землі, * від Невечірнього Світла озо́рюваний * і в Незахідному Світлі красу́ючись. * Його́ ся́яннями були́ відігнані хма́ри ва́рварські, * неду́ги про́гнані * і де́мони перемо́жені.

Стих: Бо утверди́лася ми́лість Його́ на нас, * і вірність Госпо́дня трива́є повік.

О, преди́внеє чу́до! * За Христа́ спи́сами прони́заний * три́чі блаже́нний Дими́трій * для ворогів щора́зу явля́вся мече́м обосічним, * пожина́ючи ворогів бундю́чність * і пова́люючи де́монів пиха́тість. * Йому́ воззовімо: * «Святи́й Дими́трію, захища́й нас, * що твою́ завжди́ свяще́нну па́м’ять святку́ємо!»

Слава: глас 6. Візантійця:

Днесь склика́є нас страстоте́рпця всесвітнє торжество́. * Прийдіте ж, свято-лю́бці, * світло спра́вмо па́м’ять його́, виголо́шуючи: * «Ра́дуйся, ти, що ри́зу нече́стя розірва́в вірою * і в му́жність Ду́ха зодягну́вся! * Ра́дуйся, ти, що звів нані-ве́ць у́мисли беззако́нників * кріпостю, да́ною тобі од Бо́га! * Ра́дуйся, ти, що прони́заними спи́сом чле́нами * духо́вно нам живописа́в блаже́нну Страсть Хри-ста́! * – Його́ моли́, стражда́льців окра́со, Дими́трію, * про ви́зволення нас од ви́димих і неви́димих ворогів * і спасіння душ на́ших!»

І нині: богородичний-догмат, глас той же:

[У греків сей богородичний, глас той же.

Под. Страшен єси, Господи (див. на стиховні):

Всесвята́я Влади́чице, світові По́моче, Надіє христия́н, Тебе́ ни́ні блага́-ємо і Тебе́ про́симо, Блага́я, за нас, що согріши́ли і впа́ли у відчай: Си́на Твого́ і Го́спода ми́лостивим сотвори́, Богоро́дице, ма́єш бо змо́гу ма́тірню Твою́ сміли́вість ужи́ти. Поспіши́, Чи́стая, поспіши́, будь засту́пницею і ізба́в люд Твій од тепе́рішньої загро́зи; догли́бної ра́ди ми́лости не погорди́ співця́ми Твоїми!]

Вхід. Світло тихе. Прокімен дня і три читання:

На Литії стихира храму і святого стихири самогласні, глас 1. Георгія Сікеліота:

Весели́ся в Го́споді, гра́де Тессало́ніки, * ра́дуйся і лику́й з вірою у світ-лих одіннях, * Дими́трія, всесла́вного стражда́льця і свідка істини * в на́драх ма́ючи, як скарб; * насолоди́ся чудеса́ми, спогляда́ючи зцілення, * і поба́ч того́, хто руйну́є зухва́льства ва́рварів, * і благода́рно Спа́сові закли́ч: * «Го́споди, сла́ва Тобі!»

Анатолія:

Пісе́нь красо́ю ни́нішній прикрасімо день * і возгласімо про по́двиги му́ченика, * бо приве́дений нам для похвали́ вели́кий Дими́трій. * Адже́ він, де́монські на́пади му́жньо подола́вши, * з горли́вістю ви́йшов на три́знище * і, нагоро́ди зо сла́вою отри́мавши, * Спаси́теля мо́лить * про спасіння душ на́ших.

Глас 2. Германа:

В понадсвітні оби́телі, ** Дими́трію, му́ченику му́дрий, * Христо́с Бог прийня́в дух твій непоро́чний; * ти бо Тро́йці став єси́ побо́рником, * на три́знищі му́жньо подвиза́вшись, * як діама́нт тверди́й; * а прони́заний спи́сами в ре́бра нетлінні твої, всесвяще́нний, * наслідуючи Просте́ртого на Дре́ві для спасіння всього́ світу, * отри́мав єси́ си́лу чудотво́рення, * лю́дям подаючи́ зцілення ще́дро. * Тим-то твоє́ днесь успе́ння святку́ючи, * досто́й-ним чи́ном сла́вимо * Того́, Хто тебе́ просла́вив – Го́спода.

Слава: глас 5. Под. Вострубим:

Зберімося ** з вірою і любо́в’ю, * закли́чмо по-святко́вому * і заплещімо всі рука́ми * в ни́нішньому торжестві первонача́льника на́шого. * Во́їнства Небе́сні хай веселя́ться * і хай велича́ють того́, хто був проко́лений * за Проко́леного копіє́м Царя́-Го́спода * і горди́ню Лія низложи́в сміли́во. * Хай же чуду́ються земля́ і мо́ре * з пресла́вних знаме́нь світлого світи́льника. * Хай, як довг вели́ть, восхва́лять ю́ні * – ю́ности керма́нича, * в ста́рості – жезл, в бідах – захисника́; * вбо́гі – збагати́теля, * подорожу́ючі – на путь наста́вника, * сподви́жника – во́їни * і ті, що пливу́ть у бе́змірі морів – супу́тника, * з усіма́ – їх твердо́го спобо́рника. * Гра́де Тессало́ніки! * В моли́твах так промо́вмо: * «Пресла́вний Дими́трію, * поспіши́ і ви́рятуй нас од уся́кої нужди́ * і спаси́ рабів твоїх моли́твами твоїми!»

І нині: богородичний, глас той же. Самоподібний Германа Патріарха:

Засурмімо ** сурмо́ю пісе́нь: * бо, схили́вшись із висоти́, Всецари́ця Ма́ти-Діва * благослове́ннями вінча́є * тих, хто її оспівує. * Царі і князі хай зберу́ться * і хай запле́щуть у пісня́х Цари́ці, Царя́ Роди́тельці, * – Того́, Хто пе́рше уде́ржуваних сме́ртю * ви́зволити чоловіколю́бно благоволи́в. * Па́стирі і вчителі! * До́брого Па́стиря Пречи́сту Ма́тір, * зійшо́вшись, восхвалімо. * Світи́льник золотося́йний, * світлоно́сну Хма́ру, * від Небе́с Просто́рішу, * Одушевле́нний Киво́т, * вогневи́дний Престо́л Влади́ки, * золоти́й Сосу́д, що вмісти́в ма́нну, * за́мкнену Бра́му Сло́ва, * всіх христия́н Пристано́вище, * пісня́ми Богогла́сними вихваля́ючи, так промо́вмо: * «Пала́то Сло́ва, * удосто́й смире́нних нас Небе́сного Ца́рства: * бо нема́ нічо́го неможли́вого для засту́пництва Твого́!»

На стиховні стихири землетрусу, глас 2. Симеона Дивногорця:

Коли́ земля́ здрига́ється гніву Твого́ стра́хом, * па́горби і го́ри трясу́ться, Го́споди; * але́ благосе́рдним о́ком на нас згля́нувшись, * не прогнівайся я́рістю Твоє́ю на нас, * але́ зми́лувавшись над творінням рук Твоїх, * од загро́зи страшно́го землетру́су нас ви́зволи, * як Благи́й і Чоловіколю́бець.

Стих: Він спогляда́є на зе́млю * – і чи́нить, що вона́ трясе́ться. (Пс 103:32А)

Страшни́й єси́, Го́споди, * і хто ви́тримає пра́ведний Твій гнів, * або́ хто Тебе́ вблага́є, або́ хто впроха́є, Благи́й, * за люде́й, що согріши́ли і впа́ли у відчай? * Небе́сні чи́ни, Ангели, Нача́ла і Вла́сті, * Престо́ли, Госпо́дства, Херуви́ми і Серафи́ми * за нас до Те́бе кли́чуть: * «Свят, Свят, Свят єси́, Го́споди, * діла́ми рук Твоїх не погорди́, Благи́й; * з догли́бної ми́лости * спаса́й град, ли́хом охо́плений!»

Стих: Ти струси́в зе́млю * і сколихну́в її. (Пс 59:4А)

Ніневітяни за прови́ни свої * загро́зу бу́ти заси́паними землетру́сом чу́ли; * та за посере́дництвом знаме́ння – ви́ходу Йо́ни з кита́ * – їх покая́ння відверну́ло гнів. * Але́ як їх вола́ння – наро́ду Твого́ * з немовля́тами і худо́бою, пожалівши, прийня́в Ти, * так і нас, напоу́млюваних, * зара́ди Воскресіння на тре́тій день пощади́ і поми́луй!

Слава: глас 8. Анатолія:

Ма́є боже́ственністю про́йнята і непоро́чністю твоя́ душа́, * приснопа́-м’ятний Дими́трію, * осе́лею Небе́сний Єрусали́м, * чиї стіни розпи́сані пречи́стими рука́ми Неви́димого Бо́га. * Ма́є ж і всіма́ шано́ване та многострада́льне твоє́ тіло * усла́влений сей храм на землі * – скарбни́цю неви́крадну чуде́с, * осло́ну від неду́г: * туди прибіга́ючи, ми зцілення черпа́ємо. * Охорони́ ж од воро́жих на́падів * град, що тебе́ велича́є, всехва́льний, * ти бо сміливість ма́єш до Христа́, * Яки́й тебе́ просла́вив!

І нині: богородичний:

Неневісная Діво, що Бо́га несказа́нно зача́ла пло́ттю, – Ма́ти Бо́га Ви́ш-нього! Твоїх слуг про́сьби прийми́, Всенепоро́чная, всім подаючи́ очи́щення прогрішень: ни́ні, на́ші блага́ння прийма́ючи, моли́ про спасіння всіх нас.

Нині відпускаєш. По Отче наш тропар святого, глас 3:

Вели́кого в бідах оборо́нця * знайшла́ в тобі вселе́нна, страстоте́рпцю, * над язи́чниками звитя́жний. * І як Лієву низложи́в ти горди́ню, * на боротьбу́ надихну́вши Не́стора, * так, святи́й Дими́трію, Христа́ Бо́га моли́, * щоб дарува́в нам вели́ку ми́лість. Двічі.

І Богородице Діво один раз.