Стихири великої вечірні свята Успення Пресвятої Богородиці

На "Господи, візвав" стихири свята, глас 1:

О, дивнеє чудо! Джерело Життя у гробі покладається, і ліствицею до Неба гріб стає. Веселися, Гетсиманіє, Богородичний святий доме! Взиваймо, вірнії, Гавриїла маючи чиноначальника: Благодатная, радуйся, з Тобою Господь, що подає світові Тобою велику милість.

Дивні Твої тайни, Богородице: як Вишнього престол явилася Ти, Владичице, і од землі на Небо сьогодні переселилася. Слава Твоя боголіпна богоподібними сяє чудесами. Діви, з Матір’ю Царевою на висоту вознесітеся. Благодатная, радуйся, з Тобою Господь, що подає світові Тобою велику милість.

Твоє славлять успення Власті і Престоли, Начала і Господства, Сили і Херувими і страшні Серафими; радіють земнородні, Божественною Твоєю славою красуючись; припадають царі з Архангелами і Ангелами, і виспівують: Благодатная, радуйся, з Тобою Господь, що подає світові Тобою велику милість.

Інші стихири, з Єрусалимського послідування, глас 6:

Днешній день тайно* великий псалмоспівець прообразував, сказавши:* Воскресни, Господи, в упокій Твій,* Ти і Кивот святині Твоєї.* І ще: Предстала, – сказав, – Цариця праворуч Тебе,* в ризу, золотом гаптовану, зодягнена.* Бо се єсть благословенна субота,* се єсть упокоєння Божественний день,* у який спочила од життя Мати Сущого Життя,* провидінням щодо смерти,* Яка суботствувала плоттю і преставилася,* і на Небеса зійшла* силою Христа Бога, що з Неї воплотився,* і з Ним на віки віків живе* і дарує нам життя вічне,* ми ж із любов’ю вшановуємо святе Її успення.

Глас 2. Подобен: Єгда от древа Тя мертва:

Коли од світу була Ти брана, Життям будучи,* Ти, що зродила Життя всього, Сина Божого у плоті,* і сходила у входи божественні, Небесні, Чиста,* – тоді чудо збулося,* що його возгласив Дух Святий:* Хто Сія, що нині сходить од пустелі?* Всі ж зо страхом взивали:* Слава сходженню Твоєму, блага в любові.

Коли у гробі, Маріам,* у Гетсиманії була покладена Ти плоттю,* природи Оживотворительнице,* тоді все творіння, бачачи Тебе, вжахнулося;* Творець же, простягнувши руки,* прийняв благодатно дух Твій як боржник Син.* Безплотних чини, се бачачи,* зо страхом взивали:* Слава сходженню Твоєму, блага в любові.

Коли три ієреї* – Ареопагіт отой та Ієротей з Діонісієм* – Твоє божественне побачили, Всенетлінна, успеніє,* тоді, плачучи, так промовляли:* Як будемо терпіти страждання у світі?* Адже в Тобі, Діво,* ніби Сина Твого зріли ми і втішалися.

Тебе, що огортаєшся світлом, наче ризою,* що Сина Божого зродила,* лик учнів Його, побачивши мертвою,* у гробі, де повний морок, простертою,* благосердий плач зчинив – ридаючи, промовляв:* Горе нам, найсолодша Маріам,* недовго мали ми в Тобі утіху* і, бачачи Тебе, Учителя нашого ніби зріли;* та ось нині бачимо, як Ти за законом єства зазнала смерти.* О, як поховаємо Тебе, Діво,* або якою плащаницею огорнемо?* Якими ж руками доторкнемося до нетлінного Твого тіла?* Та й які пісні заспіваємо, ісходу Твого достойні?* Як же стерпимо, Госпоже, Твій скорбний для нас відхід?* Або як безболісно переживемо всетяжкеє сирітство?* Не розуміємо, блаженна Богородице Маріє,* і від зболеного серця сплітаємо піснеспіви* і величаємо Тебе, Владичице:* оспівуємо зачаття Твоє,* вшановуємо Твоє божественне Різдво,* честь віддаємо сходженню Твоєму, Діво.* Ублажаємо й успення Твоє* і всесвятеє погребення Твоє з преставленням, кличучи:* Господи, слава Тобі.

Слава: і нині: Стихира всіх восьми гласів:

гл. 1: Богоначальним повелінням, звідусюди Богоноснії апостоли, на хмарах високо піднесені, гл. 5 зійшлися до пречистого і живоначального Твого тіла й з любов’ю його цілували. гл. 2 Превишні ж Небеснії сили, зо своїм Владикою прийшовши, гл. 6 богоприємне і пречистеє тіло проводжали, охоплені страхом; гл. 4 велично ж передували і невидимо взивали до превишніх чиноначалій: Се Всецариця Богоотроковиця прийшла. гл. 3 Підніміте врата і Її над світом піднесіте, Матір Споконвічного Світла, гл. 7 бо через Неї всього роду людського спасіння сталося. На Неї ж дивитися не можемо, і Їй достойну шану воздати неможливо: Її-бо преславна краса перевищує всяке розуміння. гл. 8 Тим-то, Пречистая Богородице, завжди з Живоносним Царем і Різдвом живучи, молися неустанно, щоб збереглися і спаслися од усякого підступу супротивника нові люди Твої: ми-бо, Твоє заступництво придбавши, гл. 1 світлосяйно блажимо Тебе повіки.

Прокімен, глас 2:

Воскресни, Господи, в упокій Твій, Ти і Кивот святині Твоєї.

Стих: Клявся Господь Давидові істиною, і не відречеться її.

На литії стихири самогласні (на гласи «болгарські»). Глас 1:

Належало самовидцям і служителям Слова* і по плоті Матері Його успення бачити,* остаточне над Нею таїнство,* щоб не тільки Спасове од землі сходження узріли,* але й Тієї, що Його зродила, преставлення засвідчили.* Тим-то, звідусіль Божественною силою зібрані,* досягли вони Сіону* і в відході на Небо проводжали Ту, що вища од Херувимів,* Їй же і ми з ними поклоняємося,* як Молільниці за душі наші.

Глас 2. Анатолієве:

Будучи вищою за Небеса,* і од Херувимів славнішою,* і од усього творіння чеснішою,* Та, що з премногої чистоти* Вічноіснуючу Істоту в Себе прийняла,* в Синові руки днесь всесвяту передає душу,* і з Нею все повниться радістю,* і нам дарує велику милість.

Глас той же. Йоанове:

Всенепорочна Невіста і Мати* Благовоління Отчого,* Богові передречена* стати Йому Оселею незлитного з’єднання,* днесь пречисту душу Творцю і Богу віддає,* і Безплотних сили боголіпно Її приймають,* і до Життя преставляється* Суща Мати Життя,* Свіча неприступного Світла,* спасіння вірних* і уповання душ наших.

Глас 3. Германове:

Прийдіте, всі краї землі,* чесне преставлення Богоматері прославмо:* в руки-бо Сина душу непорочну положила.* Тому святим успенням Її світ оживотворився,* в псалмах, і співах, і піснях духовних* із Безплотними й апостолами* святкує світло.

Слава, глас 5. Теофанове:

Прийдіте, празнолюбних собори,* прийдіте, і хор складемо,* прийдіте, увінчаємо піснями Церкву,* упокоєнням Ковчега Божого.* Днесь-бо Небо розширює надра,* приймаючи Ту, що зродила Невмістимого,* і земля, Джерело Життя віддаючи й благословення,* прикрашається величчю.* Ангели хор складають із апостолами,* зо страхом поглядаючи,* як від життя в Життя преставляється* Та, що зродила Початкодавця Життя.* Всі поклонімся Їй, благаючи:* єдиного з Тобою єства не забудь, Владичице,* тих, що вірно святкують всесвятеє Твоє успення.

І нині, глас той же:

Заспівайте, люди, Матері Бога нашого, заспівайте:* днесь-бо всесвітлую душу Свою в пречисті долоні* Воплоченого з Неї без сімені передає;* Його ж і благає безперестанно* дарувати вселенній мир і велику милість.

На стиховні стихири самогласні, глас 4:

Прийдіте, оспіваємо, люди,* Пресвятую Діву Чистую,* з Неї-бо невисловленно вийшло,* воплотившися, Слово Отчеє;* закличмо і промовмо:* благословенна Ти між жонами,* блаженне нутро, що вмістило Христа.* В Його святі руки душу віддавши,* молися, Пречистая,* щоб спастися душам нашим.

Стих: Воскресни, Господи, в упокій Твій, Ти і Кивот святині Твоєї.

Давидову пісню днесь, люди,* заспіваймо Христу Богові:* Приведуться, – рече, – до Царя діви слідом за Нею,* і ближні Її приведуться* в веселості і радості.* Бо від сімені Давидового* Та, завдяки Якій ми обожилися,* в руки Свого Сина і Владики* славно і вище за всяке слово переноситься;* Її ж, як Матір Божу, оспівуючи,* взиваємо і промовляємо:* спаси нас, тих, що ісповідують Тебе Богородицею,* од усякої недолі* і визволи од бід душі наші.

Стих: Клявся Господь Давидові істиною, і не відречеться Її.

Всечесне Твоє успеніє,* Пресвятая Діво Чистая,* Ангелів множество на Небі* і людський рід на землі ублажає,* адже Матір’ю була Ти Творця всього – Христа Бога;* Його благати не переставай за нас, молимося* ті, що на Тебе з Богом надію поклали,* Богородице, що шлюбу не звідала, Всеоспівана.

Слава: і нині: глас той же:                    

Коли відійшла Ти, Богородице Діво,* до Зродженого з Тебе невимовно,* були Яків, брат Божий і перший священноначальник,* Петро, всечесний верховник,* Богословів начальник,* і весь Божественний апостольський лик;* явленим богослов’ям оспівували вони* Божественне і страшне таїнство провидіння Христа Бога,* і живоначальне й богоприємне Твоє тіло поховали* в радості, Всеоспівана.* На висотах же пресвяті й найстарші ангельські сили,* чудо подивляючи,* припадали одне до одного, мовлячи:* Підніміте ваші брами* і прийміте Ту, що зродила небес і землі Творця,* у славослов’ях же оспіваймо чесне і святе тіло,* що вмістило нами Невидимого і Господа.* Тому і ми, пам’ять Твою святкуючи,* взиваємо до Тебе, Преоспівана:* християнський ріг піднеси і спаси душі наші.

(Переклад Андрія Протопсалта)