Хресна Дорога (+Вартоломей)

 Подарована Патріархом Вартоломеєм для Папи Івана Павла II

Розважання та молитви

Вступне розважання

У Церкві благодаттю Духа ми стаємо співучасниками земного життя Ісуса. Його страсті, Його смерть, Його похорон, Його переможне зшестя в ад — перед нами і в нас довершуються. А гріб, висічений у скелі — ніщо інше, як цей світ, запечатаний смертю.

Великий Піст звершується у Хресній дорозі, дорозі надії, яка веде в ніч Пасхи, яснішої від світла. Розважаючи над найболючішими текстами Євангелія, ми супроводжуємо Ісуса, як супроводжувала Його Мати з «прошитою мечем» душею. Однак лагідний голос Христа шепоче: «Не ридай наді мною, Мати, я третього дня воскресну як переможець».

Уся історія світу віднаходить свій сенс у цих трьох днях, коли Богочоловік іде нас шукати  вже не на горі Преображення, а в безодні та темряві. Він невіддільний від Отця, його єство є сопричастям. Він скеровує всіх до Отця і залишається назавжди між нами і небуттям.

Мовчання

Молитва

Господи, вчини, щоб наші закам'янілі серця сокрушилися, дивлячись на Твої страждання, і стали співчутливими серцями.

Нехай сила Твого хреста розвіє наші упередження. Образом Твоєї боротьби зі смертю, який роздирає серце, знищ нашу байдужість і наш бунт.

Господи, вчини так, щоб ми більше не кидали жереб на Твою одежу, як солдати біля підніжжя хреста. Вчини, щоб ми більше не жили випадковостями, що виникають зі сліпої безглуздої історії, ризикуючи знову роздерти цілотканну одіж Твоєї Церкви.

Нехай Богородиця впровадить нас у Твої таїнства, в містерію любові Пресвятої Тройці, Бо Отець є в Тобі, коли Ти страждаєш; і Дух чуває з Тобою, коли вмираєш.

Тобі, Отче, через Христа у Дусі, належить всяка слава, честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Акафіст до св. Климентія Шептицького

Кондак 1. Роде великий і давній, що з Божої ласки дав світочів із найменням Шептицьких, шаную тебе і приклад беру, як славити Бога Небесного. З глибини віків, із старожитностей воскресають забуті лики - і вже іду дорогою, освітленою архимандритом Варлаамом Шептицьким, що утвердив в Уневі друкарню кириличну і Слово Боже книжками попливло по нашій землі. І вже іду дорогою, осяяною іменем Атанасія і Лева Шептицьких, що школи закладали для меншого брата і духовну школу для пастирів його. І воздвигли вони скелю барокову віри нашої - Собор Св. Юра над Галицьким подоллям. З тріумфальної висоти розбігаються, як промені сонячні у світ, стежки Божої благодаті. Тут святий Верхівець впевнено поціляє списом у язик зла.

Ікос 1. У хвилини сумніву дай мені, Боже, достойним бути імені їхнього, пронести віру у серці, як вони усі несли. І святоюрською дорогою зійти до моїх братів і сестер поневажених у селах і містах пригнобленого мого краю. Піду у монашій рясі, підпоясаний правдою. Не хочу виділятися іменем своїм графським посеред них. Дай мені, Господи, сили, щоб і мені того протисатанинського списа потримати у слабосилій руці.

Радуйся, Старче Божий Климентію, ми йдемо нині твоєю дорогою з іменем твоїм!

Радуйся, Старче Божий Климентію, що разом із мужами свого роду стоїш перед лицем Господнім!

Радуйся, Старче Божий Климентію, молися разом із ними за нас!

Світле моління Утрені

 

Період Великої Чотиридесятниці цікавий передусім його богослужіннями. Вони зберегли дуже древній спосіб молитви і їх богословські теми дають нам можливість зануритись у віру древньої церкви. 

Із ночі лине дух мій до Тебе, Боже

Початком утрені є саме нічне богослужіння. Шість псалмів на початку утрені, є спробою з одного боку зацікавити вірних богословським різноманіттям тем, які містяться у псалмах, а з іншого - явити жагу молільника щодня медитувати над богослов'ям усього псалтиря. Ця частина сучасної утрені завершується п'ятою піснею сучасного канону - "Із ночі лине дух мій до тебе, Боже, бо світло - повеління Твої на землі". Ця гра фізичної темряви, якій протиставляється світло віри не є випадковою. Саме опівночі, коли темрява є найінтенсивнішою, коли фізичне сонце найдальше від нас, ми потребуємо певності і віднаходимо його у вірі. Вдавнину ця частина утрені, як і перша частина Великого повечер'я (псалми яких разом складають 12 псалмів по одному на кожну годину ночі), були самостійними богослужіннями, які мали б звершувати саме у нічний, а навіть і у опівнічний час, як це можна побачити у одному із троїчних піснеспівів у часі Великого посту: "Нежданно Суддя прийде, і виявляться вчинки кожного; тож зі страхом закличмо опівночі: Свят, свят, свят єси, Боже наш! Богородиці ради помилуй нас". Трисвяті піснеспіви ангелів теж є вказівками на опівнічний час цього богослужіння, як це можна побачити у багатьох свідченнях традиції, зокрема і у сучасній опівнічній молитві: "Ось Ось Жених гряде опівночі, і блажен раб, якого Він застане невсипущим; недостойний же той, якого застане недбалим. Гляди, отже, душе моя: снові не піддавайся, аби смерті тебе не віддано і не замкнено поза Царством, але отямся і взивай: Свят, Свят, Свят єси, Боже, Богородиці ради помилуй нас!"