Собор Пресвятої Богородиці

"В небі Він один від Одного Єдинородний, 

а на землі Він один від однієї Діви Єдинородний"
(Святий Йоан Золотоустий).

Свято Христового Різдва показує величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безконечної любови до нас стає малою Дитиною. Своєю Матірʼю Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці Божі плани могли стати дійсністю. Без неї не було б Христового Різдва, не було б відкуплення. Відомий церковний письменник о. М.Мешлер роздумуючи про таїнство Христового воплочення і роль в ньому Пречистої Діви Марії, вигукує: "О пречудне і взнесле створіння! В її руки і серце зложив Бог наше спасення! Без неї ми не мали б Ісуса, без неї ми не були б відкуплені. Вона дала свою згоду, і дала її свобідно з безграничної любови до нас... Безпосередній наслідок воплочення для Марії був такий, що вона справді стала Богородицею. Марія є дійсно Мати Божа якраз тому, що вона є Мати Христова" (Життя ГНІХ у розважаннях. Т. І, с. 72 і 79).

Свято Христового Різдва

"Величаємо Тебе, життєдавче Христе, 

що задля нас сьогодні народився тілом 

із Непорочної і Пречистої Діви Марії"

(Величання свята).

20 грудня 386 або 388 року святий Йоан Золотоустий, виголошуючи проповідь у річницю смерти мученика Філогонія, єпископа антіохійського, заповідав своїм вірним, що цього року Антіохія перший раз святкуватиме свято Христового Різдва 25 грудня окремо від свята Богоявлення. Він сказав, що це свято "можна б без помилки назвати матір'ю усіх свят". А це тому, що "від нього, — каже він далі, — дістали свій початок і основу Богоявлення, священна Пасха, Вознесення і П'ятдесятниця. Якщо б Христос не народився по тілі, то і не христився б, — що дало Богоявлення; і не розп'явся б, — а звідси Пасха; і не зіслав би Святого Духа, — Який творить П'ятдесятницю. Так, отже, від Христового Різдва вийшли всі ті свята, наче різні струмки від одного джерела. І не тільки з цієї причини могло б це свято слушно займати перше місце, але ще й тому, що подія цього дня це най­більш подиву гідна з усіх подій".

Навечір'я Різдва Христового

НАВЕЧІР'Я ХРИСТОВОГО РІЗДВА

"Час нашого спасення вже настав. Готуйся, вер­тепе, бо Діва надходить, щоб родити"

(Стихира вечірні навечір'я).

Свято Христового Різдва належить до найбільших свят літургійного року. Тож свята Церква, маючи на увазі велич і значення цього свята, з року в рік готує своїх вірних до зустрічі з нашим Спасителем молитвою і постом. Цій меті служить Різдв’яний піст, передсвяткові богослужіння та обряди в день навечір'я Різдва. Що ближче до Христового Різдва, то щораз частіше у стихирах, канонах та тропарях наших богослужб говориться про вифлеємські ясла, у яких має спочити Божий Син, про Його Пресвяту Матір Марію, святого Йосифа Обручника, про вертеп, зорю, ан­гелів, пастухів і царів.

Вершиною цього святкового приготування є навечір'я Різдва. Це день чування, молитви й посту. Має завитати гість із самого неба, тож треба гідно приготуватися до його приходу. Святвечір має не лише глибокі за змістом церковні богослужіння, але передусім він багатий у нашому народі на сповненні символіки обряди і звичаї.

Пустіть дітей до Мене, не забороняйте їм приходити...

Діти після хрещення стають повноправними членами Церкви, Тіла Христового. Не якимось гіршими і ущербними порівняно із дорослими. Вони прославляють Бога так, як дозволяє їх фізичний і психічний розвиток - бігають, сміються, кричать і т.д. Чи заважає це молитися? Можливо, і так. Але діти - не єдині подразники в церкві. Часто дорослі дратують усі п'ять органів наших чуттів: несвіжим запахом чи занадто гострими парфумами, фальшивим співом чи занадто голосним вторуванням "оперним" голосом, систематично невиключеними мобільними і безліччю іншого. При цьому у більшості парафіян не виникає думка робити різкі зауваження чи виводити з церкви таких осіб. А з дітьми виникає, і постійно реалізовується. Бо діти, у розумінні багатьох дорослих, - це недо-люди, що воно мале дурне знає. Воно не знає багато речей, якими хизуються дорослі, але знає те, що Господь відкрив немовлятам, сховавши це від мудрих та розумних (Лк 10:21). Проблема дітей, які заважали дорослим слухати Слово Боже, очевидно, існувала ще за часів Христа, інакше чого б Він казав "не бороніть дітям приходити до Мене" (Мт 19:13)? Явно не тому, що "добре виховані" побожні діти "стовпчиками" стояли біля своїх мамів, годинами слухаючи Месію.

Наступного разу, коли занадто активний маленький повноправний член церкви (чи великий з особливими потребами) буде заважати вам молитися, сприймайте його як фальшивого сусіда (я про спів) - з терпеливістю і поблажливістю, а його мамі можете підбадьорливо усміхнутися. І нехай Господь прийме вашу незосереджену, розсіяну молитву.

Наталя Рудейко

Не виводьте з Церкви плачучих дітей!

Під час пастирського візиту в римський парохію Святого Архангела Михайла всім особливо запам'яталися слова Папи, до батьків:

«Мені подобається, коли я чую дитячий плач, тому що це - обітниця життя! Коли плаче дитина, коли під час Літургії діти починають плакати, деякі парохіяльні секретарки, мабуть, скажуть: «Тихо, виведіть їх!». Ні, вони повинні залишатися там, тому що це - проповідь Бога, проповідь життя».

Під час зустрічі Папи з парохіянами римської околиці згадалися і його слова на Літургії в Сикстинській каплиці, у якій він хрестив новонароджених. Папа дав тоді чимало практичних вказівок подружжю, підкресливши, що ключ до щасливої реалізації будь-якого покликання - і до священства, і до шлюбу - у «внутрішній впевненості»: «Коли священик впевнений, то навіть серед безлічі труднощів, - це і робота, і самотність, і численні проблеми, в тому числі власні помилки і гріхи, - він йде вперед. Ми чуємо заклик Ісуса: 'Будь спокійний, не падай духом, я з вами'. Так само відбувається і в шлюбі», - сказав Папа Франциск.

джерело: www.radiovaticana.va

Виставка: "Шлях до святості митрополита Андрея"

Завантажити pdf

НЕДІЛЯ ХРЕСТОПОКЛОННА

свящ. Юліан Катрій, ЧСВВ

НЕДІЛЯ ХРЕСТОПОКЛОННА

"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо"

(Тропар утрені).

Святий Великий піст — це час особливого внутрішнього й зовнішнього вмертвіння і покути. Оскільки ця духовна боротьба триває довгий час, то звичайно буває так, що перші дні чи тижні посту ми практикуємо його ревно й мужньо, але відтак помалу фізично й душевно вичерпуємося, ослаблюємося і знеохочуємося. Свята Церква, знаючи про немічність і нестійкість людської природи, ставить посеред посту перед нашими очима надзвичайно могутню спонуку до витривалої духовної боротьби, якою є святий хрест.

У третю неділю посту, у середпістя, свята Церква для збадьорення і підкріплення нашого духа наказує по-особливому почитати святий Господній хрест. Звідси й назва цієї неділі — Хрестопоклонна.

Святий хрест має пригадати безконечну Божу любов до нас, Христові страждання задля нас і наш обов'язок мужньо нести свій хрест щоденного життя. До всіх нас звертається Ісус Христос: "Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною... Хто не несе хреста свого і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем" (Лк. 9, 23 і 14, 27).