середа, 4 січня 2017 р.

Тексти утрені Собору Пресвятої Богородиці


Собор Пресв. Богородиці і св. Йосифа Обручника
НА УТРЕНІ
Сідальний (г.3, подібний: Христос із мертвих): Чистотою тіла ти вподібнився давньому патріархові Йосифові.* Він зберігав несхитну вірність своєму господареві,* втікаючи від спокуси своєї господині.* А ти, знавши свою Господиню — Діву, Матір Господа твого,* і сам був стриманий, і вірно її охороняв.* Тож і нам випроси ласку, щоб перемагати похоті тілесні* і чистоту тіла для Господа зберігати.
Інший сідальний (г.4, подібний: Здивувався Йосиф): Чому дивуєшся, Маріє?* Чому жахаєшся того, що в тобі?* – Бо я народила в часі предвічного Сина –відповідає вона.* Як же то я — дівиця народжую сина?* Хто коли чував про безсіменне народження?* Коли Бог хоче, то міняється і лад природи, як написано.* Христос народився, щоб піднести упалий колись образ.
Величання: Величаємо тебе, всехвальний богоотче Йосифе* і обручнику пречистої Богоматері,* чудовий покровителю Церкви Христової.
Стих: Праведник квітнутиме, немов пальма; він виженеться вгору, мов кедр ливанський.
Стих: Бачили всі народи його славу.
Стих: Наставив його господарем над своїм домом і князем усього маєтку свого.
Слава і нині:
Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.).
Інший сідальний (г.4, подібний: Негайно поспіши): Давній патріярх Йосиф на літа голоду зберіг для Єгипту хліб,* а ти всьому світові зберіг Хліб, що зійшов із неба і дає життя вічне.* Тому й увесь збір Нового Завіту з подякою оспівує тебе.* Зволь нам насичуватись солодкістю манни цієї небесної,* доки не дійдемо до небесної землі обітованої.
Прокімен: (г.4) Радіє праведник у Господі* і на нього уповає.
Стих: Світло засяяло праведникові, а тим, що праві серцем – веселість.
Після Євангелія стихири:
Слава: Радістю все нині наповнюється, Христос народив­ся від Діви.
І нині: Радістю все нині наповнюється, Христос народив­ся у Вифлеємі.
Стих: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї,* і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого.
Стихира (г.6): Вірний слуга і мудрий Йосиф,* якого Господь настановив утішителем своєї Матері,* кормителем свого тіла,* єдиного на землі вірного співробітника великого задуму,* рідного собі й пречистій своїй Матері,* тому спішіть, вірні, під покров його могутній!
Канон, преподобного Йоана, глас 1.
Пісня 1. Ірмос: Чудодіючи, Владика спас людей, мокру хвилю моря осушивши колись; добровільно ж народившись від Діви, відкрив нам на небо путь; Його ж Істоту, рівну з Отцем і людиною, славимо.
Священне Слово народила утроба, що ясно прообразована була неопалимою купиною, у вигляді люд­ському - Бога, від прокляття гіркого окаянну утробу Єви звільняючи; Його ж, земнородні, славимо.
Раніше сонця зоря ясно Слово показала, що при­йшло очистити гріхи, Тебе милостивого, пеленами повитого в убогому вертепі; Тебе ж, радіючи, побачили - Самого Господа і людину.
Пісня 3. Ірмос: Почуй спів рабів Твоїх, Благодійнику, ворога усмири піднесену гордість. Піднеси ж, Всевидче, понад гріх спів­ців, непохитно утверджених вірою, Блаже.
Сподобившись побачити пребагате Різдво Пре­чистої Невісти, пастирі, граючи на сопілках, по­клонилися дивному Образу; чин же безплотних ангелів оспівував Царя Христа, безсіменно втіле­ного.
Той, Хто царює вище небес, милосердям спасає нас, народившись від безневісної Діви; будучи ра­ніше безтілесним, в останні літа Слово стає плоттю, щоб покликати до Себе первоствореного, що впав.
Пісня 4. Ірмос: Роду людського оновлення, колись, співаючи, про­рок Авакум провіщав, сподобившись невимовно побачити образ: Слово-Немовля, що вийшло із гори-Діви на оновлен­ня людей.
Рівним людям став Вишній, волею прийнявши плоть від Діви, щоб очистити від отрути змієвої гла­ви і привести всіх до живоносного світла від аду темного.
Народи, які в давнину в темряві сиділи, визво­лившись від загибелі ворожої, підносять руки з по­хвальними піснями, прославляючи єдиного Христа як Благодійника, Який милостиво до нас при­йшов.
Із кореня Єсеєвого вирісши, Діва перевищила за­кони людської природи, народивши Превічне Слово Отче, бо Сам благозволив пройти через запечатану утробу, умалившись дивно.
Пісня 5. Ірмос: Від ночі затьмареним оманою діл, Христе, прийди і подай очищення нам, що радісно співаємо пісню Тобі як Бла­годійнику, направляючи нас на путь, ідучи по якій, знайде­мо славу.
Відсікаючи люту ворожнечу проти нас, Владика плотським пришестям зруйнував державу душетлінного і знову з’єднав світ з духовними істотами.
Люди, в давнині затьмарені, побачили, як вдень, світло небесної світлости: Син же приносить Богу народи в насліддя, подаючи невимовну благодать там, де найбільше процвітає гріх.
Пісня 6. Ірмос: Перебуваючи у глибині морській, Йона молив при­йти і втихомирити бурю; я ж, уранений стрілою мучителя, Христа благаю, зла руйнівника, щоб Він скоро прийшов до моєї ліності.
Той, Хто був на початку у Бога, Бог Слово, нині утверджує немічне з давнини, зберігаючи в Собі нашу істоту, другим створенням Він являє її вільною від пристрастей.
Гряде заради нас із Авраамового лона, щоб воздвигнути впалих синів, що знаходяться в темряві грі­хів; Той, Хто перебуває у світлі, нині в яслах благозволить бути покладеним на спасіння людей.
Пісня 7. Ірмос: Всецаря любов’ю уловлені, юнаки зневажили без­межно жорстоку мучителя безбожну хулу; їм же підкорився вогонь великий, молитвою до Владики: повіки благословен­ний Ти.
Слуг жорстоко спалює семикратно розпалена піч, юнаків же спасає зі страхом, всепалюча; тим, кого покрило полум’я, Господь милостиво подав росу, за­ради побожности.
Христе, Спасителю людей, Ти посоромив невимов­ним втіленням гадки супротивних; носячи божест­венну природу, Ти нині став зображеним, бо заради того, щоб стати богами, ми впали з висоти і опинили­ся у темряві аду.
Ти силою подолав гріх, котрий розбестив світ, що нестримно зростав у злі і манив до себе; нині, воплотившись добровільно, Ти спасаєш від сітей, Благодій­нику.
Пісня 8. Ірмос: Утробу Отроковиці неопалимою творить, юнаки ж були в розпаленій печі, прообразуючи надприродно Ту, що народжує. Обоє бо чудодійно творить Єдиний; людей співа­ти наставляє благодать.
Загибелі уникнувши, юнаки не поклонилися омані, безперестанно оспівуючи Слово, що народ­жується, Якому все творіння приносить хвалу в трем­тінні.
Грядеш, Христе, щоб заблудле привести на пасо­вище цвітоносне від пустельних пагорбів; спасіння народів, Ти погасив у людській природі силу люди­новбивці, ставши Людиною і з Божеством не розлу­чившись.
Пісня 9. Величай, душе моя, первопрестольного між патріярхами — Обручника великої Богоматері.
Нині Діва народжує Владику в вертепі.
Ірмос: Любити нам зі страхом зручніше мовчання, як без­бідне; любов’ю ж складати пісні, протяженноскладні, Діво, незручно є; але дай нам, Мати, силу, наскільки є благово­ління.
Нині народжується Владика, як Немовля, від Ма­тері Діви.
Нині пастирі бачать Спаса, пеленами повитого, покладеного в яслах.
Нині Владика неосяжний пеленається, як Немовля.
Нині все творіння веселиться і радується: бо Христос народився від Діви.
Прообрази несвітлі, і тіні перемінні; Ти, Мати чис­та, побачила Слово, що явилося із врат зачинених, - істинну світлість; достойно Твою прославляємо утробу.
Небесні Сили народженого Спаса Господа і Влади­ку сповіщають світу.
Величай, душе моя, триіпостасного і нероздільного Божества державу.
Величай, душе моя, Того, Хто визво­лив нас від клятви.
Одержавши бажане, і сподобившись Божого при­шестя, христоімениті люди нині утішаються духов­ним народженням; бо Ти, Діво чиста, подаєш живоносну благодать поклонятися славі.

Світильний: Блаженне твоє упокоєння,* вельми оспівуваний Обручнику,* взоре святої смерти праведних перед Господом!* Бо, прийнявши останній поцілунок від Ісуса і Марії,* в їхніх обіймах передав ти дух твій в руки небесного Отця.* Тож, і в нашім теперішнім подвизі смертнім,* будь при нас з Ісусом і Марією,* і передай наш дух небесному Отцеві!
Стихири на псалмі похвальнім
(г.2, подібний: Коли з дерева): Преславний Обручнику! Хто вискаже силу твого заступництва в Христа Господа* і преблагословенної його Матері?* Кому із святих сказав Син Божий: Авва – Отче мій?* Або хто з святих відважився сказати коли: Бені – сину мій?* І хто ж будь–коли насмілився сказати Богоматері: Подруго моя?* Або кому коли–небудь сказала Богомати: Подруже мій?* Тому–то, мавши до них таку сміливість, моли, щоб ми спаслися!
Кому на землі була слухняна Цариця неба, як жінка чоловікові,* згідно з Писанням: «Чоловік голова жінки?»* Або кому Син її, Ісус, будучи Богом, благословенним навіки, як син батькові,* згідно з Писанням: «І був їм слухняний?»* Ще дивніше, як колись Бог Ісусові Навинові,* що спинив біг сонця й місяця на небосхилі,* згідно з Писанням: «Бог бо так слухав голос людський».* Тому–то, мавши таке довір’я, моли, щоб ми спаслися!
Згідно з Писанням «чоловік голова жінки»,* мав ти над Богоматір’ю і над Ісусом більшу владу, як сам лише кормитель,* немов над тими плодами, які виросли на твоїй ниві,* не потребуючи від людей його всиновлення.* Тому–то, мавши таке довір’я, моли, щоб ми спаслися.
Не тобі з праведними одвіт давати Христові на страшнім його суді:* Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували,* або спраглим і напоїли, чи нагим і зодягли?* Все бо це ти зробив йому.* Тим–то, мавши до Христа таку сміливість, моли, щоб ми спаслися!
Слава (г.5): Мати Бога вишнього,* Богом вибрана Обручнице для найвизначнішого між святими – Йосифа!* Ти зливала на нього тоді ввесь скарб свого серця* так, що незабаром став він достовірним дзеркалом твоїх чеснот.* Умильно молимо тебе:* Нехай за його заступництвом ізіллється на нас недостоиних* хоч і краплина багатства чеснот ваших,* за благодаттю ще іншого твого Обручника – Святого Духа,* щоб уподібнившись вам чеснотами на землі,* ми вподібнились вам і в славі на небесах.
І нині (г.2): Нині Христос у Вифлеємі народжується від Діви; нині Безначальний починається, і Слово воплочується; Сили Небесні радуються, і земля з людьми веселить­ся; волхви Владиці дари приносять; пастирі Народженому дивуються; ми ж безперестанно взиваємо: слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благово­ління.

Немає коментарів:

Дописати коментар