Вечір пам'яті присвячений владиці Володимиру Стернюку

ЛАТИНІЗАЦІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ

С. СОФІЯ СЕНИК ВАСИЛІЯНКА

ЛАТИНІЗАЦІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ

Під словом «латинізація» ми розуміємо впровадження латинських елементів у богослужебні обряди, церковне законодавство та в саму ментальність вірних, зокрема єрархії й духовенства, будь-якої Східної Церкви. У цьому знаменні термін «латинізація» має неґативний відтінок, бо означає засвоєння чогось чужого, супротивного духові Східної Церкви.

Ця розвідка про латинізацію обмежується періодом існування Київської Католицької митрополії, тобто від 1596 року до початків 19-го століття. У ній маю на меті прослідити процес латинізації на тлі історичного розвитку Української (точніше: Українсько-Білоруської) Католицької Церкви, проаналізувати причини та вияви того процесу й дати йому відповідну історичну оцінку.

Немало авторів представляють латинізаційний процес у Київській митрополії приблизно так: єпископи, що приступили до з'єднання з Римом, зовсім піддалися впливові вороже наставлених до українського народу й його культури осіб, які намагалися відірвати Українську Церкву від її рідних традицій та якнайбільше наблизити її до польсько-латинської і, тим самим, ополячити її вірних. Вони твердять, що латинські практики вводилися від самого Берестейського собору, тобто від 1596 р.

Ще перед затвердженням З'єднання на подібні закиди мусів відповідати єпископ, а згодом митрополит, Іпатій Потій. У червні 1596 року зараз після собору, який вирішив з'єднати Українську Церкву з Римом, у листі до свого давнього приятеля, князя Костянтина Острозького, він писав:

Часослов 24-х часів

Молитися неустанно це як? Над цією заповіддю апостола Павла поламав собі голову не один християнин.
Спроби реалізації неустанної молитви сягають своїм корінням старозавітної традиції, але конкретні текстуальні молитовні пам’ятки – перші списки псалмів на кожну годину дня і ночі – доступні приблизно від V століття християнської ери.
Історію їх виникнення пов’язують із монастирями т. зв. «неусипаючих» монахів, засновником яких вважають преп. Олександра Акиміта (†430). Ці літургійні пам’ятки важливі не лише як джерела, без яких немислимо трактувати структуру богослужінь сучасного часослова Церков візантійської традиції, – вони є цінним джерелом духовості східних Церков, з якої може живитись як особиста, так і спільнотна молитва сучасних християн.
http://press.ucu.edu.ua/book/chasoslov-dvadtsyati-chotiroh-chasiv-vprovadzhennya/
Денні часи
 7:00 Час перший
 8:00 Час другий 
 9:00 Час третій
10:00 Час четвертий
11:00 Час п'ятий
12:00 Час шостий
13:00 Час сьомий
14:00 Час восьмий 
15:00 Час дев'ятий
16:00 Час десятий
17:00 Час одинадцятий
18:00 Час дванадцятий
Нічні часи
19:00 Час перший
20:00 Час другий 
21:00 Час третій
22:00 Час четвертий
23:00 Час п'ятий
24:00 Час шостий
 1:00 Час сьомий
 2:00 Час восьмий
 3:00 Час дев'ятий
 4:00 Час десятий
 5:00 Час одинадцятий
 6:00 Час дванадцятий