Різдвяний ярмарок

Katie Melua: Творча зустріч з вокально-хоровою арт-студією "Жайвір"

Вечір пам'яті присвячений владиці Володимиру Стернюку

ЛАТИНІЗАЦІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ

С. СОФІЯ СЕНИК ВАСИЛІЯНКА

ЛАТИНІЗАЦІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ

Під словом «латинізація» ми розуміємо впровадження латинських елементів у богослужебні обряди, церковне законодавство та в саму ментальність вірних, зокрема єрархії й духовенства, будь-якої Східної Церкви. У цьому знаменні термін «латинізація» має неґативний відтінок, бо означає засвоєння чогось чужого, супротивного духові Східної Церкви.

Ця розвідка про латинізацію обмежується періодом існування Київської Католицької митрополії, тобто від 1596 року до початків 19-го століття. У ній маю на меті прослідити процес латинізації на тлі історичного розвитку Української (точніше: Українсько-Білоруської) Католицької Церкви, проаналізувати причини та вияви того процесу й дати йому відповідну історичну оцінку.

Немало авторів представляють латинізаційний процес у Київській митрополії приблизно так: єпископи, що приступили до з'єднання з Римом, зовсім піддалися впливові вороже наставлених до українського народу й його культури осіб, які намагалися відірвати Українську Церкву від її рідних традицій та якнайбільше наблизити її до польсько-латинської і, тим самим, ополячити її вірних. Вони твердять, що латинські практики вводилися від самого Берестейського собору, тобто від 1596 р.

Ще перед затвердженням З'єднання на подібні закиди мусів відповідати єпископ, а згодом митрополит, Іпатій Потій. У червні 1596 року зараз після собору, який вирішив з'єднати Українську Церкву з Римом, у листі до свого давнього приятеля, князя Костянтина Острозького, він писав:

Часослов 24-х часів

Молитися неустанно це як? Над цією заповіддю апостола Павла поламав собі голову не один християнин.
Спроби реалізації неустанної молитви сягають своїм корінням старозавітної традиції, але конкретні текстуальні молитовні пам’ятки – перші списки псалмів на кожну годину дня і ночі – доступні приблизно від V століття християнської ери.
Історію їх виникнення пов’язують із монастирями т. зв. «неусипаючих» монахів, засновником яких вважають преп. Олександра Акиміта (†430). Ці літургійні пам’ятки важливі не лише як джерела, без яких немислимо трактувати структуру богослужінь сучасного часослова Церков візантійської традиції, – вони є цінним джерелом духовості східних Церков, з якої може живитись як особиста, так і спільнотна молитва сучасних християн.
http://press.ucu.edu.ua/book/chasoslov-dvadtsyati-chotiroh-chasiv-vprovadzhennya/
Денні часи
 7:00 Час перший
 8:00 Час другий 
 9:00 Час третій
10:00 Час четвертий
11:00 Час п'ятий
12:00 Час шостий
13:00 Час сьомий
14:00 Час восьмий 
15:00 Час дев'ятий
16:00 Час десятий
17:00 Час одинадцятий
18:00 Час дванадцятий
Нічні часи
19:00 Час перший
20:00 Час другий 
21:00 Час третій
22:00 Час четвертий
23:00 Час п'ятий
24:00 Час шостий
 1:00 Час сьомий
 2:00 Час восьмий
 3:00 Час дев'ятий
 4:00 Час десятий
 5:00 Час одинадцятий
 6:00 Час дванадцятий 

Вечірня свята Стрітення ГНІХ

НА ВЕЛИКІЙ ВЕЧІРНІ ЗІ ВСЕНІЧНИМ

На Господи, візвав я стихири свята. Глас 1. Германа Патріарха:

Повідай, Симео́не, * Кого́ ти в обіймах но́сиш у хра́мі і ра́дуєшся? * До Ко́го взива́єш і воскли́куєш: * «Ни́ні я вільний, бо поба́чив Спаси́теля мого́»? * – «Сей є від Діви рожде́нний, * Сей є від Бо́га Бог Сло́во, * що воплоти́вся ра́ди нас і спас люди́ну!» * Йому́ поклонімся!

Прийми́, Симео́не, * Того́, Кого́ під мо́роком Мойсе́й прови́дів на Сина́ї * – Законода́вця, що Младе́нцем став * і Зако́нові підкоря́ється. * Сей є Той, Хто че́рез Зако́н промовля́в, * Сей є проро́ками звісто́ваий, * що воплоти́вся ра́ди нас і спас люди́ну. * Йому́ поклонімся!

Прийдімо і ми, * пісня́ми богонатхне́нними Христа́ зустріньмо * і приймімо Того́, * чиє́ спасіння Симео́н поба́чив. * Сей є Той, Кого́ Дави́д вісту́є, * Сей є Той, Хто че́рез проро́ків говори́в, * Хто воплоти́вся ра́ди нас і че́рез Зако́н промовля́в. * Йому́ поклонімся!

Неописа́нне і понадсу́щне Сло́во, * Небе́сними Престо́лами носи́ме зо сла́вою, * прийма́є в обійми Симео́н, взива́ючи: * «Ни́ні відпусти́ мене́ * за сло́вом Твоїм, Спа́се, * вірних спасіння і насоло́до!»

Младе́нцем ба́чачи Тебе́, * Сло́во, пе́ред віка́ми від Отця́ наро́джене, * взива́в чу́дний Симео́н: * «Страха́юся і бою́ся рука́ми моїми обня́ти Тебе́, Влади́ко, * але́ відпусти́ раба́ Твого́, – я то́го шука́ю, * – ни́ні в ми́рі, як Милосе́рдний!»

Хай відчи́ниться ни́ні бра́ма небе́сна: * від Отця́ по́за ча́сом наро́джений Бог-Сло́во * народи́вся від Діви, плоть прийня́вши, * бажа́ючи, як Благи́й, * сме́ртну приро́ду до Се́бе призва́ти * і посади́ти право́руч Отця́.

Слава, і нині; глас 6. Йоана Дамаскина.

Хай відчи́ниться бра́ма небе́сная днесь, адже́ безнача́льне Сло́во Отчеє, нача́ло прийня́вши в ча́сі, не втра́тивши Свого́ Божества́, Дівою-Ма́тір’ю як Немовля́ сорокаде́нне добровільно прино́ситься у Храм підзако́нний, і Його́ в обійми прийма́є ста́рець, «Відпусти́», – взива́ючи, як раб, Влади́ці, – «бо о́чі мої ви́діли спасіння Твоє́!» Ти, що прийшо́в у світ спасти́ рід лю́дський, Го́споди, сла́ва Тобі!

На Литії стихири, глас 1. Анатолія:

Ве́тхий де́ньми, * Той, Хто в давнину́ дав Зако́н на Сина́ї Мойсе́єві, * днесь ви́диться як Младе́нець; * і Зако́н вико́нуючи, як Творе́ць Зако́ну, * за Зако́ном у храм прино́ситься * і ста́рцеві вруча́ється. * Прийня́вши ж Його́, Симео́н пра́ведний, * і свій ви́хід із уз ба́чачи дове́ршуваним, * ра́дісно взива́в: * «Ви́діли о́чі мої та́їнство, од віку сокрове́нне * і в оста́нні оці дні об’я́влене, * – світло, що розганя́є безпросвітній мо́рок невірних наро́дів, * і сла́ву новоо́браного Ізра́їля. * Тому́ відпусти́ раба́ Твого́ з уз ціє́ї пло́ті * до нестаріючого і чуде́сного нескінче́нного життя́, * Ти, що подає́ш світові вели́ку ми́лість!»

Днесь Той, Хто в давнину́ Мойсе́єві на Сина́ї Зако́н пода́в, * при́писам Зако́ну підкоря́ється, * за́для нас, як Милосе́рдний, ста́вши, як ми. * Ни́ні чи́стий Бог, як Дитя́ святе́, * що отвори́ло пречи́сту утро́бу, * Само́му Собі, як Бог, прино́ситься, * визволя́ючи від прокля́ття Зако́ну * і просвічуючи ду́ші на́ші.

Глас 2. Андрея Пира:

Кому́ ** го́рні служи́телі з тре́петом мо́ляться, * Того́ до́лі ни́ні Симео́н у земні обійми прийня́вши, * з’єдна́ння Бо́га з людьми́ проголо́шує * і, ба́чачи Небе́сного Бо́га як сме́ртного, * розлуча́ючись із усіма́, що на землі, ра́дісно взива́в: * «Ти, що су́щим у пітьмі невечірнє світло одкрива́єш, * Го́споди, сла́ва Тобі!»

Днесь Симео́н ** в обійми Го́спода сла́ви прийма́є, * Яко́го під мо́роком раніше Мойсе́й спогляда́в, * коли́ Той на горі Сина́йській скрижа́лі вруча́в йому́. * Сей є Той, Хто че́рез проро́ків говори́в і Зако́ну Творе́ць, * Сей є Той, Кого́ Дави́д вісту́є, – всім страшни́й, * але́ по́вний вели́кої і бага́тої ми́лости.

Свяще́нного ** свяще́нна Діва принесла́ у святи́ню свяще́никові, * Симео́н же, просте́рши обійми, * прийня́в Його́, радіючи, і закли́кав: * «Ни́ні відпуска́єш раба́ Твого́, Влади́ко, * за сло́вом Твоїм, у ми́рі, Го́споди!»

Зверши́тель ** не́ба і землі днесь носи́мий був в обіймах * святи́м Симео́ном ста́рцем, * ото́ж той Ду́хом Святи́м прмовля́в: * «Ни́ні я вільний, * бо поба́чив Спаси́теля мого́!»

Днесь ** Симео́н ста́рець до хра́му вхо́дить, * радіючи ду́хом, * щоб Законода́вця Мойсе́євого і Викона́вця Зако́ну в обійми прийня́ти. * Оди́н по́через мо́рок і нея́сний го́лос Богови́дцем удосто́ївся ста́ти * і своїм лице́м покрове́нним невірні серця́ євре́їв ви́крив, * інший же поніс вопло́чене первовічне Сло́во Отчеє * і відкри́в наро́дам Світло: Хрест і Воскресіння. * І Анна проро́чицею яви́лася, * Спа́са Відкупи́теля Ізра́їлеві проголо́шуючи. * Воскли́кнім же Йому́: * «Хри́сте Бо́же наш, * Богоро́диці ра́ди поми́луй нас!»

Глас 4. Андрея Крітського:

Днесь Ма́тір свяще́нна * і від святи́лища ви́ща * у святи́лище прибула́, * явля́ючи світові Світотво́рця і Законода́вця. * І, прийня́вши Його́ в обійми, * ста́рець Симео́н ра́дісно взива́в: * «Ни́ні відпуска́єш раба́ Твого́, * бо поба́чив я Тебе́, Спаси́теля душ на́ших!»

Слава: Глас 5:

Дослідіть Писа́ння, ** як сказа́в у Єва́нгеліях Христо́с Бог наш; * бо в них ми знахо́димо, * що роди́вся Він і пелена́ми спови́тий був, * леліяний і молоко́м годо́ваний, * обрізання прийня́в і Симео́ном був носи́мий, * не спови́дно і не прима́рно, але́ істинно світові яви́вся. * До Ньо́го закли́чмо: * «Предвічний Бо́же, сла́ва Тобі!»

І нині: Патріарха Германа або Анатолія:

Ве́тхий де́ньми, ** ста́вши Немовля́м по пло́ті, * Ма́тір’ю-Дівою до Святи́ні прино́ситься, * Свого́ Зако́ну вико́нуючи вимо́гу. * Його́ ж прийня́вши, Симео́н промовля́в: * «Ни́ні відпуска́єш у ми́рі, * за сло́вом Твоїм, раба́ Твого́; * ви́діли бо о́чі мої * спасіння Твоє́, Го́споди!»

На стиховні стихири, глас 7. Косми Маюмського:

Прикраси́ свій весільний черто́г, Сіо́не, * і прийми́ Царя́ – Христа́. * Віта́й Марію – Небе́сну Бра́му, * Вона́ бо престо́лом Херуви́мським яви́лася, * Вона́ пригорта́є Царя́ сла́ви. * Хма́рою Світла є Діва, * що но́сить на рука́х Си́на, ранішого від Зірни́ці, * – Його́ ж Симео́н, узя́вши у свої обійми, * проголоси́в наро́дам, * що Він – Влади́ка життя́ і сме́рти * і Спаси́тель світу.

Стих: Нині відпуска́єш раба́ Твого́, Влади́ко, * за сло́вом Твоїм, у ми́рі. (Лк 2:29)

Хто возсія́в від Отця́ пе́ред віка́ми, * в оста́нні ж часи́ – від ло́на Діви́чого, * Хто Зако́н установи́в на горі Сина́йській * і Хто повелінню Зако́ну підкоря́ється, * – Того́ Ма́тір, що не спізна́ла подру́жжя, * несучи́ у Хра́мі, піднесла́ ста́рцеві – свяще́нику і пра́веднику, * яки́й отри́мав одкрове́ння, що поба́чить Хри́ста Го́спода. * Прийня́вши Його́ в свої обійми, * возра́дувався Симео́н, взива́ючи: * «Сей єсть Бог, Отцю́ співвічний * і Відкупи́тель душ на́ших!»

Стих: Світло на одкрове́ння наро́дам * і сла́ву лю́ду Твого́, Ізра́їля. (Лк 2:32)

Носи́мого на колісни́цях Херуви́мів * і оспівуваного в пісня́х Серафи́мів, * Законода́вця й уста́ву Зако́ну Викона́вця * несучи́ в обіймах, Богоро́диця Марія * – без спізна́ння подру́жжя із Не́ї Вопло́ченого * подава́ла на ру́ки ста́рцеві-свяще́нику. * І він, Життя́ но́сячи, * звільнення від життя́ проси́в, мо́влячи: * «Влади́ко, ни́ні відпусти́ мене́ звісти́ти Ада́мові, * що поба́чив я незмінне Немовля́ – Бо́га предвічного * і Спаси́теля світу!»

Слава, і нині; глас 8. Андрея Крітського:

Херуви́мами носи́мий * і оспівуваний Серафи́мами * днесь у Боже́ственну Святи́ню по Зако́ну прине́сений, * сіда́є, мов на престо́л, на старе́чі ру́ки * і від Йо́сифа прийма́є дари́, як подоба́є Бо́гові: * як па́ру го́рлиць – непоро́чну Це́ркву * і від язи́чників новоо́браний наро́д, * двох же пташа́т голуби́них – як Засно́вник Старо́го і Ново́го. * Симео́н же, передвіщення свого́ прийня́вши спо́внення, * благословля́ючи Діву, Богоро́дицю Марію, * о́брази стражда́ння Того́, Хто від Не́ї, передрік * і про́сить у Ньо́го відпу́щення, взива́ючи: * «Ни́ні відпусти́ мене́, Влади́ко, * як пере́дше возвісти́в мені: * бо поба́чив я Тебе́, Предвічне Світло, * Спа́са і Го́спода наро́ду, що Христо́ве Ім’я́ но́сить!»

Тропар, глас 1:

Ра́дуйся, благода́тная Богоро́дице Діво, * бо з Те́бе возсія́ло Со́нце пра́вди, Христо́с Бог наш, * що просвічує су́щих у те́мряві. * Весели́ся і ти, Ста́рче пра́ведний, прийня́вши в обійми Визволи́теля душ на́ших, * що дару́є нам воскресіння. (Тричі.)

Розклад Богослужінь на Різдво 2017

6 січня 

Навечір'я Різдва Господа нашого Ісуса Христа

  9:00 - Літургія св. Василія Великого

21:00 - Святкове Повечір'я з Литією

7 січня 

Різдво Господа нашого Ісуса Христа

  9:00 - Утреня

10:00 - Літургія св.Йоана Золотоустого

8 січня 

Собор Пресвятої Богородиці

  9:00 - Утреня

10:00 - Літургія св.Йоана Золотоустого

Тексти Утрені Різдва Христового

Сідальний, глас 1: В яслах безсловесних заради нас був покладений Ти, довготерпеливий Спасе, і Немовлям добровільно став; пастирі ж з ангелами оспівали Тебе, взиваючи: слава і хвала на землі народженому, Христу Богу нашому, що обожив земнородних єство.

Інший сідальний, глас 3: Превічного і неосяжного, єдиносущного невидимому Отцю, плоттю носила Ти, Богородице, єдине і незлитне в Тройці Божество. Засяяла благодать Твоя у світі, Всехвальна; тому безперестанно взиваємо: радуйся, Пречиста Діво Мати.

Величання: Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, що заради нас нині плоттю народився від безневісної і пречистої Діви Марії.

Тексти утрені Собору Пресвятої Богородиці

Собор Пресв. Богородиці і св. Йосифа Обручника

НА УТРЕНІ

Сідальний (г.3, подібний: Христос із мертвих): Чистотою тіла ти вподібнився давньому патріархові Йосифові.* Він зберігав несхитну вірність своєму господареві,* втікаючи від спокуси своєї господині.* А ти, знавши свою Господиню — Діву, Матір Господа твого,* і сам був стриманий, і вірно її охороняв.* Тож і нам випроси ласку, щоб перемагати похоті тілесні* і чистоту тіла для Господа зберігати.

Інший сідальний (г.4, подібний: Здивувався Йосиф): Чому дивуєшся, Маріє?* Чому жахаєшся того, що в тобі?* – Бо я народила в часі предвічного Сина –відповідає вона.* Як же то я — дівиця народжую сина?* Хто коли чував про безсіменне народження?* Коли Бог хоче, то міняється і лад природи, як написано.* Христос народився, щоб піднести упалий колись образ.

Величання: Величаємо тебе, всехвальний богоотче Йосифе* і обручнику пречистої Богоматері,* чудовий покровителю Церкви Христової.

Собор Пресвятої Богородиці

"В небі Він один від Одного Єдинородний, 

а на землі Він один від однієї Діви Єдинородний"
(Святий Йоан Золотоустий).

Свято Христового Різдва показує величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безконечної любови до нас стає малою Дитиною. Своєю Матірʼю Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці Божі плани могли стати дійсністю. Без неї не було б Христового Різдва, не було б відкуплення. Відомий церковний письменник о. М.Мешлер роздумуючи про таїнство Христового воплочення і роль в ньому Пречистої Діви Марії, вигукує: "О пречудне і взнесле створіння! В її руки і серце зложив Бог наше спасення! Без неї ми не мали б Ісуса, без неї ми не були б відкуплені. Вона дала свою згоду, і дала її свобідно з безграничної любови до нас... Безпосередній наслідок воплочення для Марії був такий, що вона справді стала Богородицею. Марія є дійсно Мати Божа якраз тому, що вона є Мати Христова" (Життя ГНІХ у розважаннях. Т. І, с. 72 і 79).

Свято Христового Різдва

"Величаємо Тебе, життєдавче Христе, 

що задля нас сьогодні народився тілом 

із Непорочної і Пречистої Діви Марії"

(Величання свята).

20 грудня 386 або 388 року святий Йоан Золотоустий, виголошуючи проповідь у річницю смерти мученика Філогонія, єпископа антіохійського, заповідав своїм вірним, що цього року Антіохія перший раз святкуватиме свято Христового Різдва 25 грудня окремо від свята Богоявлення. Він сказав, що це свято "можна б без помилки назвати матір'ю усіх свят". А це тому, що "від нього, — каже він далі, — дістали свій початок і основу Богоявлення, священна Пасха, Вознесення і П'ятдесятниця. Якщо б Христос не народився по тілі, то і не христився б, — що дало Богоявлення; і не розп'явся б, — а звідси Пасха; і не зіслав би Святого Духа, — Який творить П'ятдесятницю. Так, отже, від Христового Різдва вийшли всі ті свята, наче різні струмки від одного джерела. І не тільки з цієї причини могло б це свято слушно займати перше місце, але ще й тому, що подія цього дня це най­більш подиву гідна з усіх подій".

Навечір'я Різдва Христового

НАВЕЧІР'Я ХРИСТОВОГО РІЗДВА

"Час нашого спасення вже настав. Готуйся, вер­тепе, бо Діва надходить, щоб родити"

(Стихира вечірні навечір'я).

Свято Христового Різдва належить до найбільших свят літургійного року. Тож свята Церква, маючи на увазі велич і значення цього свята, з року в рік готує своїх вірних до зустрічі з нашим Спасителем молитвою і постом. Цій меті служить Різдв’яний піст, передсвяткові богослужіння та обряди в день навечір'я Різдва. Що ближче до Христового Різдва, то щораз частіше у стихирах, канонах та тропарях наших богослужб говориться про вифлеємські ясла, у яких має спочити Божий Син, про Його Пресвяту Матір Марію, святого Йосифа Обручника, про вертеп, зорю, ан­гелів, пастухів і царів.

Вершиною цього святкового приготування є навечір'я Різдва. Це день чування, молитви й посту. Має завитати гість із самого неба, тож треба гідно приготуватися до його приходу. Святвечір має не лише глибокі за змістом церковні богослужіння, але передусім він багатий у нашому народі на сповненні символіки обряди і звичаї.