середа, 31 жовтня 2012 р.

Канон апостолу і євангелисту Луці

-->
Канон апостолу і євангелисту Луці, гл. 8
Пісня 1 Ірмос: Пісню заспіваємо, люди, дивному Богові нашому, що визволив з неволі народ свій. Пісню перемоги виголошуючи: «Співаємо Тобі, Єдиному Владиці».
Приспів: Святий Апостоле й Євангелисте Луко, моли Бога за нас.
1. Ти, як колісниця Божа пресвітла, Луко всечесний, проніс перед людьми найсвятіше Ім'я Христове, потопляючи зовсім колісниці та силу темряви.
2. Прийнявши в себе джерело життя, Луко преславний, ти напоїв увесь світ, що засихав від спеки безбожности, струмками мудрости, що з серця твого витікали.
3. Сяйвом духа й чистого життя осяяний, ти, як блискавка, на весь світ з Божої ласки сяяв, Луко превеличний, просвітлюючи серця вірних. 
Пісня 3 Ірмос: Нема святішого, як Господь, і нема більш праведного, як Бог наш, що Його славить усе творіння, співаючи: «Нема більше праведного, як Ти, Господи».
1. Як сонце, ти засяяв своїм благовістям, Луко, й підвалини Церкви зміцнив, а темряву язичества промінням віри розвіяв ти, преславний.
2. Ти, Луко, духом багатий, святу Євангелію, ніби скрижалі спорудив із каменю Христового народження, язик у тебе був вогненний і вуста богонатхненні.
3. Ніби в пресвітлу хмару ввійшовши й нею обгорнений, ти, премудрий, прийняв новий закон, силою духа написаний на серці твойому. 
Пісня 4 Ірмос: Богонатхненно провидів пророк Тебе, Слово, що Ти хочеш тіло прийняти від єдиної Богородиці, як гори затіняної, і з острахом славословив силу Твою.
1. Ти, богомудрий, схвилював море язичества, бувши посланцем Царя всіх, і гірке море невірне сіллю побожности присмачив, всеславний.
2. Христос, ніби лук натягнув, і тебе, Луко, як виточену стрілу пустив, що промінням побожности світло сяє й душі наші просвітлює.
3. Вилікуй, всеблаженний, душевні й тілесні пристрасти тих, що виславляють тебе, таємним твоїм оперуванням вирізуючи гнилизну гріха, премудрий. 
Пісня 5 Ірмос: До світанку вдаємося до Тебе, Господи, спаси нас, бо Ти є Бог наш, крім Тебе, іншого не знаємо.
1. Як роса, що з неба падає, явився ти й спеку невірства простудив твоїми словами.
2. Зачавши в серці твоїм божественний острах, ти, апостоле, породив спасіння тим, що заблудили.
3. Зійшовши на гору добродійства, всеблаженний, ти всім провістив Євангелією царства. 
Пісня 6 Ірмос: Ризу подай мені світлу, Ти, що вдягаєшся в світло, як у ризу, вельми милостивий Христе-Боже наш. 
1. Випивши чашу мудрости, ти всіх напоїв мудрістю розуміння Христа Спаса, Луко премудрий.
2. Святий Павло тебе своїм супутником обрав, Луко преблаженний, і ти своїм неводом уловив народи, красномовством науки твоєї.
3. З'явився ти, Святий Апостоле, як та хмара, що тучним пожиточним дощем на нас пролилася, із джерела спасіння піднявшись.
Пісня 7 Ірмос: Побожні юнаки в Вавилоні золотому ідолові не вклонилися, а, одержавши росу серед вогненної печи, співали пісню, виголошуючи: «Хвали достойний отців і наш, Боже, благословенний Ти».
1. Бувши вірним учеником невимовних таємниць Христа-Бога, ти, премудрий, проповідував Його божественну Євангелію вірним, що співають: «Хвали достойний отців і наш Боже, благословенний Ти».
2. Ти з'явився, Луко преблаженний, в оздобі великих добродійств і в сяйві божественної красоти й безперестанно взивав до Творця твого: «Хвали достойний отців і наш Боже, благословенний Ти».
3. Проміння світла посилаючи, як зірка вночі, ти сяйвом слів твоїх темряву язичества прогнав, побожно взиваючи: «Хвали достойний отців і наш Боже, благословенний Ти».
Пісня 8 Ірмос: Того, що на Святій горі прославився й в кущі вогненному тайну Вседіви Мойсейові показав, Господа оспівуйте й вславляйте по всі віки.
1. Пожиточною мудрістю слів твоїх і дощем божественної благодати піч язичества погасив ти, бувши вісником Господа і святим промовцем, богомудрий.
2. Які красні ноги твої, всеблаженний, що благовіствуєш мир від Того, що Його ніякий розум не збагне, що Його ми хвалимо й вславляємо по всі віки.
3. Світлом світу, щоб просвіїцати тих, що в темряві сидять, явив тебе Христос — Сяйво істоти Отця, Господь слави, що Його прославляємо повіки. 
Пісня 9 Ірмос: Тебе, Пречисту Матір Бога Найвищого, що незбагненно породила істинного Бога-Слово, завжди славословимо, як вищу від небесних сил.
1. Ти був проповідником всесвітнього спасіння через Євангельське благовістя, пречесний промовче, явився, як та освячена голосна труба, що грає натхненням Св. Духа.
2. Прикрашений «Діяннями Апостолів Спасителя», ти по Божому велінню їх написав, преславний святний промовче, виявивши їх, як постійний, завжди живий образ.
3. Святий Апостоле Луко, ти досяг найкращого з бажань, бо перед Христом стоїш і задовольняєшся від Нього найвищою премудрістю. Тому ми всі тебе прославляємо.
(Текст за київською Минеєю 1927 р.Б.)

Немає коментарів:

Дописати коментар