середа, 12 грудня 2012 р.

СТИХИРИ ВЕЧІРНІ ГЛАС 1

Глас 1
На “Господи, взиваю”:
Вечірні наші молитви* прийми, Святий Господи,* і подай нам відпущення гріхів,* Ти бо єси Єдиний,* Хто явив у світі Воскресіння.
Оточіте, люди, Сіон* і обійміте його,* і віддайте в ньому славу Воскреслому із мертвих,* Він бо єсть Бог наш,* що відкупив нас від беззаконь наших.
Прийдіте, люди, заспіваймо* і поклонімся Христові,* славлячи Воскресіння Його із мертвих,* Він бо єсть Бог наш,* що від облуди ворога світ відкупив.

Веселітеся, небеса!* Засурміте, підвалини землі!* Возгласіте, гори, веселість!* Ось бо Еммануїл гріхи наші до Хреста пригвоздив,* і, життя даруючи, смерть умертвив,* Адама воскресивши,* як Чоловіколюбець.
Плоттю добровільно розп’ятого за нас,* постраждалого і погребенного,* і воскреслого із мертвих* оспіваймо, промовляючи:* «Утверди православ’ям Церкву Твою, Христе,* й умиротвори життя наше,* як Благий і Чоловіколюбець!»
Живоносному Твоєму гробові* предстоїмо, недостойні,* славослов’я приносячи* невимовному Твоєму милосердю, Христе Боже наш;* адже хрест і смерть прийняв єси, Безгрішний,* щоб світові дарувати воскресіння,* як Чоловіколюбець.
Отцю собезначальне і співвічне Слово,* що з дівичої утроби вийшло невисловленно,* і хрест і смерть за нас добровільно прийняло,* і воскресло у славі,* – Його оспіваймо, промовляючи:* «Життєдавче Господи, слава Тобі,* Спасе душ наших!»
Всесвітню славу, що од людей процвіла і Владику породила, Небесну Браму – оспіваймо Марію Діву, Безплотних пісню і вірних окрасу. Вона бо явилась Небом і Храмом Божества; Вона, перегороду ворожнечі зруйнувавши, мир ввела і Царство відкрила. Її, отже, тримаючись, як віри якоря, Оборонцем маємо од Неї зродженого Господа. Дерзай же, дерзай, народе Божий, бо Він переможе ворогів, як Всемогутній.
На стиховні:
Страстю Твоєю, Христе,* ми від пристрастей визволені,* і Воскресінням Твоїм* – від тління відкуплені.* Господи, слава Тобі.
Хай радується творіння,* небеса хай веселяться,* руками хай заплещуть народи з веселістю;* Христос бо, Спаситель наш, до хреста прибив гріхи наші* і, смерть умертвивши, життя нам дарував,* падшого Адама всеродного воскресивши,* як Чоловіколюбець.
Царем будучи неба і землі, Неосягненний,* Ти добровільно був розп’ятий з чоловіколюбства.* Ад, зустрівши Тебе на споді, гіркоти зазнав,* а душі праведних, прийнявши – возрадувалися;* Адам же, побачивши Тебе, Творця, в підземеллях, воскрес.* О чудо!* Як скуштувало смерти Життя всіх?* Лише тому, що захотів Він просвітити світ, який взиває і промовляє:* «Воскреслий із мертвих Господи,* слава Тобі!»
Жони-мироносиці, що миро несли,* з поспіхом і риданням гробу Твого досягли;* і не знайшовши пречистого тіла Твого,* але од Ангела довідавшись про нове і немислиме чудо,* Апостолам говорили: «Воскрес Господь,* що дарує світові* велику милість!»
Ось, здійснилося Ісаї передречення: Ти бо, Діво, породила і по родинах зосталася, як до родин: адже Богом був Рожденний, тому й природі новий шлях проклав. Тож, о Богомати, Твоїх рабів моліннями, що в Твоїй святині приносяться Тобі, не погорди, але як Та, що Милосердного у Своїх обіймах носила, над Твоїми служителями змилосердься і благай спасіння для душ наших.
(Переклад майстерні "Трипіснець")

Немає коментарів:

Дописати коментар