СЛУЖБА СВ. СВЯЩЕННОМУЧЕНИКОВІ ЙОСАФАТОВІ, АРХИЄП. ПОЛОЦЬКОМУ

СЛУЖБА СВ. СВЯЩЕННОМУЧЕНИКОВІ ЙОСАФАТОВІ, АРХИЄП. ПОЛОЦЬКОМУ

На великій вечірні співаємо Блажен муж, перший антифон.

На Господи, візвав стихири свята на 8. Глас 1, под. Прехвальнії мученици.

о. Ісидора Дольницького:

Стих:  Із глибини́ взива́ю до Те́бе, Го́споди; Го́споди, почу́й го́лос мій.

М

у́ченичою кро́в’ю* свяще́нну ри́зу обагри́вши,* ввійшо́в єси́ у Свята́я Святи́х, достосла́вний,* де чу́ти го́лос Святку́ючого,* від яко́го за труди́ свої прийма́єш нагоро́ду* і віне́ць нев’я́нучий,* і вічносу́щу красу́, і ра́йське життя́.* Йосафа́те священному́ченику,* і ни́ні моли́ся,* щоб даро́вано Церква́м з’єдна́ння і мир,* і ду́шам на́шим – вели́ку ми́лість.

Стих:  Хай бу́дуть ву́ха Твої ува́жні до го́лосу моління мого́.

М

у́ченичою кро́в’ю* свяще́нну ри́зу обагри́вши,* ввійшо́в єси́ у Свята́я Святи́х, достосла́вний,* де чу́ти го́лос Святку́ючого,* від яко́го за труди́ свої прийма́єш нагоро́ду* і віне́ць нев’я́нучий,* і вічносу́щу красу́, і ра́йське життя́.* Йосафа́те священному́ченику,* і ни́ні моли́ся,* щоб даро́вано Церква́м з’єдна́ння і мир,* і ду́шам на́шим – вели́ку ми́лість.

Стих:  Якщо́ беззако́ння назира́тимеш, Го́споди, Го́споди, хто всто́їться? Бо в Те́бе – поми́лування.

Ж

е́ртву безкро́вну* Бо́гові пе́рше прино́сивши, я́ко святи́тель боже́ственний,* Ти, я́ко всепа́лення,* я́ко приє́мну же́ртву,* сам себе́ кро́в’ю, як священному́ченик істинний, Христо́ві привів,* благомо́вний всечесни́й.* І ни́ні моли́ся,* щоб даро́вано Церква́м з’єдна́ння і мир,* і ду́шам на́шим – вели́ку ми́лість.

Стих: За́для Імені Твого́ дожида́в я Тебе́, Го́споди, дожида́ла душа́ моя́ сло́ва Твого́,

упова́ла душа́ моя́ на Го́спода.

Ж

е́ртву безкро́вну* Бо́гові пе́рше прино́сивши, я́ко святи́тель боже́ственний,* Ти, я́ко всепа́лення,* я́ко приє́мну же́ртву,* сам себе́ кро́в’ю, як священному́ченик істинний, Христо́ві привів,* благомо́вний всечесни́й.* І ни́ні моли́ся,* щоб даро́вано Церква́м з’єдна́ння і мир,* і ду́шам на́шим – вели́ку ми́лість.

Стих:  Від сторо́жі ра́нньої до но́чі, від сторо́жі ра́нньої хай упова́є Ізра́їль на Го́спода.

Н

изложи́в єси́ розко́льницьке сум’я́ття* святи́тельським твоїм сло́вом* і утверди́в єси́ у вірі серця́ неутве́рджені,* і до життя́ вічного переста́вився єси́.* Постражда́вши за з’єдна́ння,* свідком Госпо́днім став єси́, священному́ченику Йосафа́те.* І ни́ні моли́ся,* щоб даро́вано Церква́м з’єдна́ння і мир,* і ду́шам на́шим – вели́ку ми́лість.

Стих: Бо в Го́спода ми́лість, і ще́дре в Ньо́го ізбавління,

і Він ізба́вить Ізра́їля од усіх беззако́нь його́.

С

вяще́нну о́діж обагри́вши* кро́в’ю свяще́нної пло́ті твоє́ї,* святи́телю о́тче,* прийня́в єси́, пребага́тий, од Христа́ віне́ць подвійний* і з Ангелами лику́єш на Небеса́х,* предстоячи́ Святій Тро́йці,* Якій ни́ні моли́ся,* щоб даро́вано Церква́м з’єдна́ння і мир,* і ду́шам на́шим – вели́ку ми́лість.

Стих: Хваліте Го́спода, всі наро́ди, похваліте Його́, всі племе́на.

С

вященному́ченику Йосафа́те,* чеснотли́вого життя́ чи́сто забажа́в єси́,* честода́вцем бу́дучи Ісу́са Вседержи́теля,* і до з’єдна́ння наста́вив єси́ люд* чеснотли́вими слова́ми твоїми і благода́ттю.* Перейшо́в єси́ до недоча́сного, стра́дницькою кро́в’ю оми́вшися, богоблаже́нний.* І ни́ні моли́ся,* щоб даро́вано Церква́м з’єдна́ння і мир,* і ду́шам на́шим – вели́ку ми́лість.

Стих:  Бо утверди́лася ми́лість Його́ на нас, і вірність Госпо́дня трива́є повік.

В

неме́ркнуче ся́йво* невимо́вного Світла зійшо́вши умозри́мо,* священному́ченик і па́стир* навчи́вся несказа́нної та́йни Христо́вої,* бо як му́ченик – просвіща́вся,* а як па́стир – таїнстве́нно навча́вся.* Тому́ й подвійним вінце́м од Ви́шньої Слави увінча́вся.* І ни́ні моли́ся,* щоб даро́вано Церква́м з’єдна́ння і мир,* і ду́шам на́шим – вели́ку ми́лість.

Слава; глас 6.

С

вяще́ником дійсним аж до твоє́ї кончи́ни* був єси́, священному́ченику Йосафа́те,* бо, священнодіючи боже́ственні неописа́нні та́їнства,* кров свою́ проли́в у Христі Бо́зі,* як же́ртву благоприє́мну себе́ привів єси́.* Тому́ дерзнове́ння ма́ючи до Ньо́го,* горли́во моли́ся* за тих, що з вірою зве́ршують твою́ всечесну́ па́м’ять* і почита́ють її:* щоб ста́до твоє́ з усім світом* ви́зволилося од на́пастей,* од уся́кого марновірства* та од уся́ких бід і гно́блення.

І нині; богородичний-догмат, глас той же.

Х

то Тебе́ не ублажи́ть, Всесвята́я Діво? Хто ж не оспіва́є дівственне наро́дження від Те́бе? Бо Той, Хто по́за ча́сом від Отця́ возсія́в, Син Єдиноро́дний – Він же і від Те́бе, Чи́стої, ви́йшов, несказа́нно вопло́чений. По приро́ді – Бог Він, і за́для нас ста́вши по приро́ді люди́ною, Він не на дві осо́би розділя́ється, але́ у двох незли́тних приро́дах пізнає́ться. Його́ моли́, Свяще́нная, Всеблаже́нная, щоб поми́лував Він ду́ші на́ші.

На Литії стихири, глас 1 болгарський.

П

рийдіте всі, духо́вно святку́ймо* священносло́в’ям боже́ственним* па́м’ять священному́ченика Йосафа́та,* він бо посік терни́ну ро́збрату* і прищепи́в ду́шам спасе́нне вче́ння,* що рясніє плода́ми чесно́т освя́чення.

С

вященнодіючи Бо́же Єва́нгеліє* і запеча́тавши боже́ственне вче́ння кро́в’ю,* проли́тою ско́рими до роздо́ру вівцями,* ти течію́ бісівську ви́сушив* і перемо́жцем на Небеса́ зійшо́в,* перемо́ги віне́ць отри́мавши.

М

ов сту́пені восхо́дження,* здобула́ тебе́ Це́рква че́рез свяще́нні твої по́двиги,* священному́ченику Йосафа́те,* і ти її охороня́єш непохи́тною і неома́нною од вовків воро́жих,* а вона́ проповідує відва́гу твою́* і велича́є тебе́, блаже́нний.

Слава; глас 5:

С

вітлоно́сне* оце́ твоє́ торжество́ Це́рква святку́є, радіючи,* священному́ченику Йосафа́те,* тебе́ вірно вшано́вуючи;* ти ж її благословля́ти як па́стир не припиня́й,* за всіх моли́тву зве́ршуючи.

І нині; богородичний.

Х

рам і бра́ма єси́, пала́та і престо́л Царе́вий, Діво всечесна́я, че́рез Яку́ Відкупи́тель мій, Христо́с Госпо́дь, у пітьмі спля́чим яви́вся, як Со́нце Пра́вди, просвіти́ти бажа́ючи тих, кого́ Він созда́в за о́бразом Своїм руко́ю Своє́ю. Тим-то, Всеоспівана, матери́нську відва́гу до Ньо́го здобу́вши, безнаста́нно блага́й, щоб спас Він ду́ші на́ші.

На стиховні, глас 4. Под. «Яко добля во мучениціх»:

Н

а́че со́нце пишнося́йне* умогля́дно возсія́в ти на церко́вному небозво́ді:* ду́ші, затьма́рені зло́бою во́рога,* ти світлістю слів твоїх і навча́нням богому́дрим,* і життя́м рівноа́нгельним просвіти́в* і заблу́каних на путь істинну напра́вив,* і до возз’є́днаної Це́ркви – Правосла́вної Като́лицької – привів.* Тому́ днесь, радіючи,* зве́ршуємо світлоно́сну і святу́ па́м’ять твою́.

Стих: Свяще́ники Твої зодягну́ться в пра́ведність і преподо́бні Твої возра́дуються.

А

по́столам рівний по че́сті був єси́,* священному́ченику Йосафа́те:* рівним по ре́вності по́мислом запа́лений,* не побоя́вся ти безжа́льности мучи́телів злочести́вих,* але́ му́жньо з дерзнове́нням проповідував є́дність віри* і перетерпів багатоманітні ра́ни і му́ки.* А ни́ні бага́ту нагоро́ду за довготерпіння своє́ отри́мав єси́* од єди́ного подвигополо́жника – Христа́ Бо́га на́шого,* Яко́го моли́ горли́во за всіх, що з вірою вшано́вують святу́ па́м’ять твою́.

Стих: Чесна́ пе́ред Го́сподом смерть преподо́бних Його́.

С

лу́жбу прино́сячи чесну́,* священному́ченику Йосафа́те,* Ти і же́ртву непоро́чну приніс Влади́ці Христу́ Бо́гові: як доскона́ле всепа́лення – сам себе́,* постражда́вши му́жньо зара́ди любо́ви до Ньо́го.* І кров свою́ проли́в єси́,* і, як істинний па́стир та наслідник Христо́вий, взива́ти не переста́в єси́:* «Отче, збережи́ всіх в Ім’я́ Твоє́, щоб були́ всі одно́!»* І ни́ні, всеблаже́нний Йосафа́те, моли́ся, щоб даро́вано Церква́м з’єдна́ння* і щоб усім нам, у з’єдна́нні су́щим, спасти́ся!

Слава; глас той же, самогласний:

З

ася́яли до́брі діла́ твої, як со́нце,* на землі й на Не́бі,* Христо́вий уго́днику, всеблаже́нний священному́ченику Йосафа́те,* правосла́вно бо проповідував ти нам* істинну і непоро́чну віру Христо́ву,* ра́ди яко́ї й ду́шу свою́, як до́брий па́стир, положи́в ти,* я́ко спра́вжній наслідник па́стирів Нача́льника – Христа́ Бо́га на́шого;* Його́ ж моли́, всеблаже́нний святи́телю,* щоб у помина́нні твоє́му, Богоно́сцю,* спасли́ся всі, що з любов’ю святку́ють* всечесну́ па́м’ять стражда́ння твого́.

І нині; богородичний:

З

гля́нься на моління Твоїх слуг, Всенепоро́чная, зупиня́ючи ли́ха, що повстаю́ть на нас, з уся́кої скорбо́ти нас визволя́ючи: Тебе́ бо єди́ну твердо́ю і надійною опо́рою ма́ємо, і в Тобі засту́пництво здобу́ли. Тож хай не осоро́мимось, Влади́чице, Тебе́ призива́ючи! Поспіши́, щоб Тебе́ вблага́ли ті, що з вірою Тобі голо́сять: «Ра́дуйся, Влади́чице, всім Допомо́го, Ра́досте і Покро́ве, і спасіння душ на́ших!»

Тропар, глас 4:

Я

к світи́льник світлий яви́вся єси́, священному́ченику Йосафа́те,* і як до́брий па́стир положи́в єси́ ду́шу твою́ за вівці,* розбратолю́бними ворога́ми убіє́нний.* І ввійшо́в єси́ у Свята́я Святи́х,* з безтіле́сними у двора́х їх оселя́ючись.* Тому́ мо́лимо тебе́, многострада́льний:* моли́ па́стирів Нача́льника Христа́* і нас причи́слити до пра́вого ове́ць стоя́ння,* і спасти́ ду́ші на́ші. Двічі.

І Богородице Діво один раз.

Український текст приготований майстернею літургійних перекладів "Трипіснець". Просимо Ваших святих молитов!
*****
Тут можна завантажити разом із чином вечірні форматі .epub