Навечір'я Різдва Христового

НАВЕЧІР'Я ХРИСТОВОГО РІЗДВА

"Час нашого спасення вже настав. Готуйся, вер­тепе, бо Діва надходить, щоб родити"

(Стихира вечірні навечір'я).

Свято Христового Різдва належить до найбільших свят літургійного року. Тож свята Церква, маючи на увазі велич і значення цього свята, з року в рік готує своїх вірних до зустрічі з нашим Спасителем молитвою і постом. Цій меті служить Різдв’яний піст, передсвяткові богослужіння та обряди в день навечір'я Різдва. Що ближче до Христового Різдва, то щораз частіше у стихирах, канонах та тропарях наших богослужб говориться про вифлеємські ясла, у яких має спочити Божий Син, про Його Пресвяту Матір Марію, святого Йосифа Обручника, про вертеп, зорю, ан­гелів, пастухів і царів.

Вершиною цього святкового приготування є навечір'я Різдва. Це день чування, молитви й посту. Має завитати гість із самого неба, тож треба гідно приготуватися до його приходу. Святвечір має не лише глибокі за змістом церковні богослужіння, але передусім він багатий у нашому народі на сповненні символіки обряди і звичаї.

ДУХ СВЯТВЕЧІРНІХ БОГОСЛУЖІНЬ

Історія святкування навечір'я перед святом Христового Різдва сягає перших віків християнства. У V ст. Синесій, єпископ Птолемаїди, а в VI ст. святий Григорій Двоєслов у навечір'я Різдва говорили проповіді.

Богослужіння навечір'я Різдва є віддзеркаленням духа, з яким свята Церква йде назустріч своєму Спасителеві. Це дух прослави Божих планів щодо відкуплення людського роду; дух подиву щодо любови й жертви воплочення Божого Слова; дух поклоніння і благоговіння перед Божою Дитиною, а врешті дух надземної духовної радости, що мить нашого спасення вже настала. Найкращим вираженням того духа є стихири й канони богослужінь Святвечора. На третій пісні канону читаємо: "Днесь небом стала для мене земля, бо на ній родиться Творець і в яслах кладеться у Вифлеємі юдейськім. Пастухи з ангелами безустанно співають: слава во вишніх, мир у світі... " Світильний піснеспів утрені кличе нас до поклоніння новонародженому Месії: "З великим поспіхом ходімо до Вифлеєму, щоб поклонитися йому з мудрецями, несучи, як дари, плоди добрих діл". Стихира на дев'ятому часі каже: "Днесь родиться з Діви Той, Який рукою держить все створіння; пеленами повивається наче людина своїм єством недоторканий Бог. В яслах лежить Той, Який своїм словом на початку утвердив небо. Молоком із грудей кормиться Той, Який в пустині людям посилав манну. Мудреців призиває Жених цер­ковний, і їхні дари приймає Син Діви. Поклоняємося Твоєму Різдву, Христе, покажи нам і Твоє божественне Богоявління".

Навечір'я свята Різдва має окрему богослужбу – великі, або царські часи. Їх уклав єрусалимський патріярх Софроній (бл. † 641). Великі часи звершують три рази в році: у навечір'я Різдва, у навечір'я Богоявління і у Велику п'ятницю. Великі часи перед Христовим Різдвом укладені так, що в їхніх псалмах і в читаннях пророків із Старого Завіту зібрані головні пророцтва про обітованого Месію. Зі святого Євангелія читають події, пов'я­зані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують воплочення Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під час служби великих часів святе Євангеліє лежить на тетраподі як символ Христа, що вже прийшов і голосить нам Божу науку.

ДУХОВНЕ ПРИГОТУВАННЯ В РОДИНІ

День навечір'я завершує Чо­тиридесятницю перед Різдвом. Цього дня обов'язковий строгий цілоденний піст. Уся родина від­чуває, що нині ввечері до неї має завитати дуже бажаний не­бесний гість. Звідси випливає той глибоко святковий і духовний настрій у родині. Наші предки високо цінували й ревно дотри­мувалися посту цього дня аж до появи вечірньої зірки. Київський митрополит Максим (1283-1305) у своєму правилі про пости каже, що в який би день навечір'я Різдва не випадало, навіть у суботу й неділю, треба того дня зберігати строгий піст. І щойно після вечірні він дозво­ляє поживитися хлібом і вином. Такий самий піст він наказує зберігати і в навечір'я Богояв­лення.

Крім посту, наші предки від найдавніших часів до свята Христового Різдва приготовлялися сповіддю і святим причастям. Ця гарна священна традиція походить ще з першого віку християн­ської України від київського митрополита Юрія (1072). Цю святу практику поручає у своєму требнику митрополит Петро Могила, поручають її також наші Замойський і Львівський Синоди.

Давній слов'янський Пролог у своєму повчанні на 24 грудня має таку духовну заохоту для вірних, які зустрічатимуть свято Христового Різдва: "Знайте, брати, що цього дня піст перед празни­ком Христового Різдва. Тому цього дня з любов'ю і чистотою зберіться в шостий час (12 год. полудня) на молитву, перемігши гнів, очистивши тілесні провини, і всі недобрі діла відкинувши, щоб ми стали достойні чистими устами й непорочним серцем причас­титися Божого Тіла, що в нього задля нас одягнувся Господь і добровільно став убогим".

СВЯТВЕЧІРНІ ОБРЯДИ І ЗВИЧАЇ

Головне завдання родини в час святвечора це гідно приго­тувати себе і свою душу, свою хату і своє господарство до свята Христового Різдва. Господиня дому порається, щоб гарно прибрати хату всередині та надати їй святкового настрою. Найбільше часу вона присвячує приготуванню Святої вечері. Ця вечеря, хоч пісна, але багата, бо має аж 12 традиційних страв. Звідси і її назва — Багата кутя.

Між стравами Святої вечері на першому місці стоїть кутя, або коливо. Це варена пшениця з медом. Деякі автори дотримуються думки, що кутя це останок давніх братолюбних столів, які готували у дні смерти мучеників або померлих. Пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічности, а мед це символ вічного щастя святих у небі.

Коли господиня порається в хаті, то господар приводить до порядку своє обійстя, напуває і годує худібку. З настанням вечора він з особливою церемонією вносить до хати Дідуха — сніп пше­ниці і ставить його на покутті. (Дідух у кутку є образом нашого добробуту. Він являє собою світ, із його уявленням про добробут і повноту. Він теж дивиться на лежачого тут на сіні єдиного з Тройці, Слово Боже воплочене, що йде віддатися на поживу вірним. У ньому цей дідух бачить своє сповнення. Всі його зернини лише у цьому Хлібі отримають свою повноту і користь. Вони повинні будуть змолотись євангельською проповіддю і спектись вогнем Святого Духа, щоб стати поживою для тих, які через Слово пізнали Отця і постійно живляться життєдайним Тілом Спасителя. свящ.Василь Рудейко, Жива традиція)

До хати вносять також сіно й солому. Сіно кладуть під обрус на стіл, а солому на долівку. Подекуди в нас цю солому звали також дідухом. Усе відбувається за означеним обрядом, з промо­вами і віншуваннями. Під столом на долівці став­лять різні господарські знаряддя: сокиру, косу, серп і т. п., щоб на цілій господарці спочивало благословення.

Свята вечеря вже готова. На небі з'явилася вечірня зоря.

Батько родини засвічує свічку на столі. Уся родина святково вбра­на, спільно молиться і сідає за стіл до Святої вечері. Батько складає цілій родині побажання. Вечерю починають або завершують кутею з різними обрядами і віншуванням. На святвечір не забувають і про душі померлих членів родини. Для них ставлять окрему мисочку з кутею на столі або вікні, бо вірять, що сьогодні й вони беруть участь у Святій вечері. Після вечері вся родина вітає Христове Різдво коля­дами й колядками.

Із книги свящ.Юліана Катрія "Пізнай свій обряд"