неділя, 13 січня 2013 р.

Жива традиція

Жива традиція
У різдвяний час церкви сповнюються особливим настроєм. Перейняті із західної традиції шопки додають святкового колориту до наших святкувань. Маленький Ісусик серед овечок, осликів, пастирів, царів і ангелят вселяє в наші серця надію, радість і якесь таке зовсім людське відчуття того, що ми потрапили на реальний день народження.
Все це настільки людське і гарненьке, що інколи не зовсім ясно, що ж насправді тут відбувається. У шопці мало що відповідає строгості візантійських піснеспівів, котрі постійно наголошують на Божому приниженні, на величності цього маленького Дитяти: "Ти, Христе, принизив Себе, прийнявши смертне тіло людини, з’єднався з гіршим, щоб обожити його; ставши земним, Ти залишився Богом і підніс нашу природу; свят єси, Господи".
Різдво не є лише явлінням Божої людськості. У яслах лежить не просто дитинка. Тут один із Пресвятої Тройці, Єдинородний Отця, Слово Боже, котрим світ сотворено і все в ньому. У яслах лежить божественне Тіло, Хліб божественний сходить в Дім Хліба (так перекладається назва Вифлеєм): "Едем відкрив Вифлеєм; прийдіть, щоб побачити споживу, в таїні знайдену; прийдіть, щоб прийняти Те, що всередині вертепу. Там - корінь ненапоєний, що відпущення породжує; там - колодязь некопаний, із якого в давнину Давид пити жадав; там Діва, народивши Немовля, припинила спрагу Адама і Давида. Заради цього йдемо туди, де Немовля народилося, Превічний Бог."
Таке бачення Різдва найкраще показане у різдвяній шопці у церкві бл.Климентія Шептицького. Вже кілька років поспіль отець Севастьян Дмитрух готує для вірних своєї церкви особливий образ божественного народження. На столі, застеленому обрусом, лежить сіно. На ньому - горіючий трисвічник, образ Пресвятої Тройці. Він вказує на те, що у Христовому народженні Тройця являється світові, для нас стає можливим доступ до Неї; один із Неї стає тілом, щоб через Його тіло ми освятилися і могли брати участь у житті Пресвятої Тройці: "Царство Твоє, Христе Боже - царство усіх віків, і влада Твоя в усякому роді і роді; коли Ти воплотився від Духа Святого, і від Діви Марії став людиною, світло нам засяяло, Христе Боже, Твоє пришестя; Світло від Світла, Отче сяяння, Ти просвітив усе творіння; всяке дихання, хвалить Тебе. Образ слави Отчої, Сущий і Передсущий, від Діви возсіяв Ти, Боже, помилуй нас".
Старе Євангеліє, відкрите на різдвяній оповіді, - образ Слова Божого, котре воплочується. Вифлеємське Дитя не просто мала солодка дитинка. Дитя є “древнім немовлям”, як про нього говорять наші літургійні тексти. Воно є воплоченим Словом Божим, Євангелієм нашого спасіння. Бог Слово воплочується не для того, щоб ми дивувались Його людськості, не для того, щоб тішились гарненьким народженням, а для того, щоб дати нам Себе у Євангелії та у Своєму Тілі: "З Адамової природи народився Син, і вірним дарується Немовля мале; але Він - Отець будучого віку і Начальник, і Ангелом Великої ради називається. Він Бог кріпкий і тримає все творіння у Своїй владі."
Третім образом на різдвяному столі отця Севастьяна є різдвяний хліб — плетенка. Хліб є образом Тілом Христового, у якому переплітаються і стають єдиними тіла охрещених в ім’я Христове. Це тіло є взаємним даруванням одне одного у Тілі Христовому. Хліб небесний сходить у Дім Хліба — це один із ключових образів Різдва. Дім Хліба сповнюється у сходженні в нього істинного Хліба — Воплоченого Слова. Ми теж покликані стати таким хлібом, хлібом, який з благодаренням розламується і дарується, який, сповнений благодарення, не маліє, а помножується для духовної поживи на спасіння світу: "Едем відкрив Вифлеєм; прийдіть, щоб побачити споживу, в таїні знайдену; прийдіть, щоб прийняти Те, що всередині вертепу. Там - корінь ненапоєний, що відпущення породжує; там - колодязь некопаний, із якого в давнину Давид пити жадав; там Діва, народивши Немовля, припинила спрагу Адама і Давида. Заради цього йдемо туди, де Немовля народилося, Превічний Бог."
Дідух у кутку є образом нашого добробуту. Він являє собою світ, із його уявленням про добробут і повноту. Він теж дивиться на лежачого тут на сіні єдиного з Тройці, Слово Боже воплочене, що йде віддатися на поживу вірним. У ньому цей дідух бачить своє сповнення. Всі його зернини лише у цьому Хлібі отримають свою повноту і користь. Вони повинні будуть змолотись євангельською проповіддю і спектись вогнем Святого Духа, щоб стати поживою для тих, які через Слово пізнали Отця і постійно живляться життєдайним Тілом Спасителя.
Святкування Різдва є святом радості і близькості Бога, але водночас воно є святкуванням величі Бога. При Різдвяних столах і колядках про маленьке Дитя-Христа ми не повинні забувати також і Його велич.
Дуже часто при діленні традиціями церкви переймають одна від одної якісь особливості, які сподобались тому чи іншому пастирю, вірному, можновладцю-ктитору. Звичайно, все це є можливим. Ділитися християнським переживанням просто необхідно, але при цьому потрібно також розвивати традицію, робити її живою, додавати до побаченого своє бачення і переживання. За це глибока вдяка о. Севастьянові. За те, що перейняв і збагатив власним християнським досвідом, досвідом, який виріс і живиться нашою українською галицькою християнською традицією. Вона приховує в собі скарби, котрі можуть живити наше пережиття різдва Христового довгі віки: "Коли прийшов час Твого на землю пришестя, був перший перепис вселенної, тоді Ти зволив написати імена людей, віруючих у Твоє Різдво; заради цього таке повеління кесаря було проголошено, вічне бо Твоє Царство безначальне Різдвом Твоїм оновилося. Тому і ми приносимо Тобі замість запису імені багатство православного богослов’я як Богу і Спасу душ наших."
У ці різдвяні свята знайдіть кілька хвилин щоб зайти у церкву блаженного Климентія і помолитись біля цього чудового мистецького явління Різдва Христового.
Христос ся раждає!

Немає коментарів:

Дописати коментар