СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК На Утрені

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК

На Утрені

Тропар, глас 8: Ось Жени́х гряде́ опівночі, і блаже́н раб, яко́го Він заста́не невсипу́щим; недосто́йний же той, яко́го заста́не недба́лим. Гляди́, о́тже, душе́ моя́: сно́ві не піддава́йся, аби́ сме́рті тебе́ не віддано і не за́мкнено по́за Ца́рством, але́ отя́мся і взива́й: Свят, Свят, Свят єси́, Бо́же, Богоро́диці ра́ди поми́луй нас!

По катизмі зразу сідальний, глас 1. Подібний «Гроб Твой»:

Стражда́ння свяще́нні,* як світи́ла спасе́нні,* в ни́нішній день восхо́дять над світом:* Христо́с бо гряде́ стражда́ти з бла́гости;* Хто все́світ де́ржить у доло́ні* – Той благоволи́ть бу́ти повішеним на Дре́ві,* щоб спасти́ люди́ну.

Інший сідальний, глас 1. Подібний той же:

Неви́димий Судде́* – як став Ти ви́димим у пло́ті?* і як іде́ш, щоб бути вби́тим мужа́ми беззако́нними,* на́ше осу́дження осу́джуючи Своїм стражда́нням?* Тим-то хвалу́, ве́лич і сла́ву возсила́ючи,* вла́ді Твоїй, Сло́ве,* суголо́сно їх прино́симо.

Інший сідальний, глас 8. Подібний «Премудрости»:

Страсте́й Госпо́дніх первопло́дами* ни́нішній день світлоно́сить.* Тож прийдіте, святолю́бці,* зустрінемо його́ пісня́ми:* бо Творе́ць прихо́дить Хрест прийня́ти,* до́пити і ра́ни на Пила́товім суді.* Тим-то й од раба́ уда́р по щоці прийня́вши,* все перено́сить, щоб спасти́ люди́ну.* Тому́ голосімо: «Чоловіколю́бче, Хри́сте Бо́же,* дару́й відпу́щення прогрішень* тим, що з вірою поклоня́ються* пречи́стим страстя́м Твоїм!»

Ієрей читає Євангеліє від Матея, з зачала 84: (Мт 21:18-43).

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК На Малому Повечер’ї

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК

На Малому Повечер’ї

ТРИПІСНЕЦЬ

кир Андрея Критського, глас 8

Пісня 1

Ірмос: Тому́, Хто сокруши́в войо́вників раме́ном Своїм і провів Ізра́їля крізь Черво́не мо́ре, – Йому́ співа́ймо як Ізбави́телю на́шому Бо́гові, Він бо просла́вився.

Приспів: Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.

Йо́сифову цнотли́вість наслідуймо, вірні; пізна́ймо То́го, Хто вшанува́в лю́дську розу́мну істо́ту; живімо, дія́льною чесно́тою всіля́ко себе́ оберіга́ючи.

До́брих діл нечи́нення уподібнилося до смоко́вниці; від сьо́го вла́сне ухилімося, щоб не всо́хнути нам, як вона́ тоді – проо́браз синаго́ги, що ли́стям прикрива́ється.[1]

Іко́ну Влади́ки зобража́ючи, Йо́сиф рідними у рів вкида́ється і продає́ться, все те́рпить, піснесла́вний – на о́браз воістину Христо́вий.

Уника́ючи безпліддя смоко́вниці, бра́ття, зрозуміймо сей о́браз, щоб не всо́хнути нам, як вона́ тоді, коли́ Чоловіколю́бець, поверта́ючись, підійшо́в до не́ї зголоднілий.

Ісус, пра́гнучи за світ постражда́ти, добровільно восхо́дить з у́чнями Своїми в град Єрусали́м на во́льну страсть, яку́ прийшо́в зазна́ти.

Прилучи́вшись до Го́спода, що все спішить перетерпіти, гото́ві бу́дьмо до нару́г, до оплюва́ння й до прини́жень, щоб пречи́стими Його́ страстя́ми просла́вилися з Ним ми, вірні.

Страстя́ми при́страсті зціля́є Постражда́лий за нас, бо хо́че перенести́ на на́ше лю́дське єство́ Свої животво́рні стражда́ння, щоб ми спасли́ся.

Слава, троїчний: Трьох Безнача́льних прославля́ю, Трьох Святи́х оспівую, Трьох Співвічних в одній су́щності проповідую; Єди́ний бо в Отці, Си́ні і Ду́сі славосло́виться Бог.

І нині, богородичний: І жезл Мойсе́їв, і жезл Ааро́нів несли́ в собі ди́вне перетво́рення і ви́ще від ро́зуму Провидіння; Твоя́ ж утро́ба, Богороди́телько, Наро́дженням нови́м оно́влюється.

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК У Квітну Неділю ввечорі

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК

У Квітну Неділю ввечорі

На «Господи, візвав» співаємо самогласні стихири, глас 8:

Ра́дуйся і весели́ся, гра́де Сіо́не;* красу́йся і пиша́йся, Це́ркво Бо́жа!* Ось бо Цар твій прийшо́в у пра́вді,* на осля́ті си́дячи,* дітьми оспівуваний:* «Оса́нна в ви́шніх,* Благослове́нний Ти, що ма́єш мно́жество щедро́т,* поми́луй нас!»

Прийшо́в Спаси́тель днесь у град Єрусали́м* спо́внити Писа́ння,* і всі взя́ли в ру́ки па́льмове віття, і оде́жі розстеля́ли пе́ред Ним,* зна́ючи, що Він є Бог наш,* Яко́му Херуви́ми взива́ють безуста́нно:* «Оса́нна в ви́шніх,* Благослове́нний Ти, що ма́єш мно́жество щедро́т,* поми́луй нас!»

На Херуви́мах носи́мий і оспівуваний Серафи́мами,* возсів єси́ на осля́, як наща́док Дави́да, Благи́й.* І діти Тебе́ оспівували богодосто́йно,* старійшини ж ганьби́ли беззако́нно.* Возсіда́ння на необ’їждженому осля́ті* прообразува́ло перетво́рення язи́чників із невірних у вірних.* Сла́ва Тобі, Хри́сте,* єди́ний Ми́лостивий і Чоловіколю́бний!

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ На Утрені

КВІТНА НЕДІЛЯ

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

На Утрені

На «Бог – Господь» тропар, глас 1: Всезага́льне Воскресіння пе́ред Твоїми Страстя́ми завіря́ючи,* із ме́ртвих воздви́г єси́ Ла́заря, Хри́сте Бо́же.* Ти́м-то й ми, як діти, несучи́ си́мволи перемо́ги,* Тобі, Перемо́жцеві сме́рти, воскли́куємо:* «Оса́нна в ви́шніх, благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє!»

Інший тропар, глас 4:

Похо́вані з Тобо́ю в хре́щенні, Хри́сте Бо́же наш,* безсме́ртного життя́ сподо́билися ми Воскресінням Твоїм* і, виспівуючи, кли́чемо:* «Оса́нна в ви́шніх,* благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє!»

По першому стихослов’ї сідальний, глас 4. Под. «Удивися Йосиф»:

Як діти з галу́зками,** ми́сленно восхвалімо Христа́ з вірою,* очи́щені ду́шами,* дзвінкоголо́со кли́чучи до Влади́ки:* «Благослове́н єси́, Спа́се,* що у світ прийшо́в спасти́ Ада́ма* від прада́внього прокля́ття,* духо́вно ста́вши, Чоловіколю́бче, Нови́м Ада́мом* по благоволінню Твоє́му.* Все на ко́ристь уряди́в Ти, Сло́ве, сла́ва Тобі!»

Слава, і нині: інший сідальний, глас 4. Под. «Явился єси»:

Чотириде́нного Ла́заря з гро́бу воскреси́вши, Го́споди,* всіх навчи́в єси́ взива́ти Тобі* з па́ростками пальм і галу́зками:* «Благослове́н єси́, Гряду́щий!»

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ На Великій Вечірні зі Всенічним

КВІТНА НЕДІЛЯ

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

На Великій Вечірні зі Всенічним

На «Господи, візвав» стихири, глас 6. Йоана Дамаскина

Днесь благода́ть Свято́го Ду́ха нас зібра́ла,* і всі, взя́вши Хрест Твій, промовля́ємо:* «Благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє!* Оса́нна в ви́шніх!»

Андрея Єрусалимського

Ма́ючи престо́лом не́бо,* а підніжжям зе́млю,* Бо́га Отця́ Сло́во і Син Співвічносу́щий* на осля́ті безслове́сному смири́вся ни́ні,* до Вита́нії прийшо́вши.* Ти́м-то діти євре́йські,* галу́зки в рука́х трима́ючи,* вихваля́ли велегла́сно:* «Оса́нна в ви́шніх,* Благослове́н гряду́щий Цар Ізра́їлів!»

Андрея Пирра

Прийдімо і ми сього́дні, ввесь нови́й Ізра́їль* – Це́рква із наро́дів,* і з проро́ком Заха́рією воззовімо:* «Ра́дуйся ве́льми, до́чко Сіо́нова,* викли́куй, до́чко Єрусали́мова,* бо ось Цар твій гряде́ до те́бе, ла́гідний і спаса́ючий,* си́дячи на молодо́му осля́ті, си́нові під’яре́мної».* Святку́й із дітьми, галу́зки в рука́х трима́ючи, і вихваля́й:* «Оса́нна в ви́шніх,* Благослове́н гряду́щий Цар Ізра́їлів!»

Свяще́нне Воскресіння Твоє́ прообразу́ючи нам,* воздви́г єси́ із гро́бу чотириде́нного поме́рлого* – бездиха́нного, смердя́щого дру́га Ла́заря повелінням Твоїм, Благи́й.* Тому́ й на осля́ сів ве́рхи знаме́нно* – немо́в на колісни́ці носи́мий,* наро́ди покоря́ючи, Спа́се.* Тому́ й хвалу́ Тобі прино́сить возлю́блений Ізра́їль* уста́ми грудни́х діте́й і маля́т беззло́бних,* що ба́чать Тебе, Хри́сте, гряду́щого у Святи́й Го́род* шість день пе́ред Па́схою.

Шість день пе́ред Па́схою* прийшо́в Ісу́с у Вита́нію,* і приступи́ли до Ньо́го у́чні Його́, ка́жучи:* «Го́споди, де хо́чеш, щоб ми приготува́ли Тобі їсти Па́сху?»* Він же посла́в їх:* «Підіть у найбли́жчу части́ну Міста,* і стрінете чоловіка, що глек води́ нести́ме,* ідіть услід за ним і скажіть госпо́дареві до́му:* “Учи́тель гово́рить:* у те́бе споряджу́ Па́сху з у́чнями моїми”».

Слава, і нині… Днесь благода́ть Свято́го Ду́ха нас зібра́ла,* і всі, взя́вши Хрест Твій, промовля́ємо:* «Благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє!* Оса́нна в ви́шніх!»

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ На Малій Вечірні

КВІТНА НЕДІЛЯ

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

На Малій Вечірні

На «Господи, візвав» 4 стихири, глас 6, подібний «Тридневен»:

Од беззло́бних дитя́т, Хри́сте,* на осля́ті си́дячи,* прийня́в єси́ перемо́жну пісню,* йдучи́ на стражда́ння,* Ангелами оспівуваний трисвяти́м піснеспівом.

Се Цар твій, Сіо́не,* ла́гідний і спаса́ючий,* гряде́ на осля́ті,* жада́ючи здола́ти ворогів у кріпості;* ра́дуйся і красу́йся, з па́льмовим віттям святку́ючи!

Заплещімо однозгідно, вірнії,* галу́зки чесно́т і ми, як діти,* ни́ні прино́сячи Христо́ві,* і боже́ственних діл простелім Йому́ оде́жі,* і таїнстве́нно Його́ приймімо.

Віття чесно́т, бра́ття,* принесімо Христу́ Бо́гові,* що гряде́ ра́ди нас єство́м лю́дським* постражда́ти во́льно* і Божества́ кріпостю всім безстра́стя дарува́ти.

Слава, і нині: глас і подібний той же: На плеча́х Херуви́мських* я́ко Бог носи́мий* сіда́є на осля́,* за нас на зако́лення йдучи́ добровільно;* прийдіте, ре́вно Його́ з па́льмовим віттям оспіва́ймо.

Прокімен, глас 6: Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся.

Стих: Зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався.

Стихири на стиховні, глас 2, подібний «Доме Ефратов»:

Світи́ся, Сіо́не нови́й,* па́льмовим віттям,* оспівуй з дітьми:* се Цар твій спаса́ючий* на Страсть гряде́.

Стих: Із уст младе́нців і грудни́х діте́й* учини́в єси́ хвалу́. (Пс 8:3)

Веселітеся,* Ада́ме і Єво,* з Проро́ками:* се призва́ти вас Стра́стю* Госпо́дь прихо́дить.

Стих: Го́споди, Госпо́дь наш,* яке́ чу́дне Ім’я́ Твоє́ по всій землі! (Пс 8:2)

Хто вгорі з Отце́м і Ду́хом* пісню а́нгельську прийма́є* – Той преди́вно* убожіє до́лі* і прийма́є хвалу́ діте́й.

Слава, і нині: подібний той же: Страшни́й Твій Про́мисел* оспівую з тре́петом;* взива́ю Тобі: «Оса́нна!»* – мене́ бо гряде́ш спасти́,* благослове́нний Го́споди!

Тропар, глас 1:

Всезага́льне Воскресіння пе́ред Твоїми Страстя́ми завіря́ючи,* із ме́ртвих воздви́г єси́ Ла́заря, Хри́сте Бо́же.* Ти́м-то й ми, як діти, несучи́ си́мволи перемо́ги,* Тобі, Перемо́жцеві сме́рти, воскли́куємо:* «Оса́нна в ви́шніх, благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє!» Двічі.

Інший тропар, глас 4:

Похо́вані з Тобо́ю в хре́щенні, Хри́сте Бо́же наш,* безсме́ртного життя́ сподо́билися ми Воскресінням Твоїм* і, виспівуючи, кли́чемо:* «Оса́нна в ви́шніх,* благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє!» Один раз.

Переклад майстерні літургійних переклалів "Трипіснець"

СУБОТА СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ На Малому Повечер’ї

СУБОТА СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ

На Малому Повечер’ї

КАНОН

Творіння святого отця кир Андрея Критського, Єрусалимлянина. Глас 1

Пісня 1

Ірмос: Пісню перемо́жну співа́ймо всі Бо́гові, що сотвори́в небува́лі чудеса́ раме́ном висо́ким і спас Ізра́їля, – Він бо просла́вився.

Приспів: Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.

Мерця́ чотириде́нного воскреси́вши, Спа́се мій, – Ла́заря, Ти відчужи́в його́ від тління раме́ном висо́ким, і показа́в єси́, як Си́льний, вла́ду Твою́.

Покли́кавши Ла́заря із гро́бу, Ти його одра́зу воскреси́в; але́ Ад до́лу гірко рида́в і, сто́гнучи, трепета́в, Спа́се, пе́ред вла́дою Твоє́ю.

Сльо́зи проли́в Ти, Го́споди, над Ла́зарем, пока́зуючи вопло́чення Про́мислу Твого́, і що Ти, за приро́дою – Бог, став єси́ за приро́дою, як ми – Чоловік.

Ма́ртині і Маріїні сльо́зи втамува́в єси́, Го́споди, із ме́ртвих Ла́заря воскреси́вши, Спа́се, і показа́вши, що дух верну́вся в ме́ртвого вла́дою Твоє́ю.

По зако́ну приро́ди лю́дської запита́в єси́, Влади́ко: «Де покла́ли Ла́заря?» – пока́зуючи всім, Спа́се, істинний що́до нас Про́мисел Твій.

За́суви сокруши́в єси́ тоді а́дові, ви́кликавши Ла́заря, і вла́ду захита́в єси́ протибо́рця – і зму́сив його́ ще до Хреста́ трепета́ти пе́ред Тобо́ю, єди́ний Спа́се.

В’я́зня Ла́заря, Адові підвла́дного, Влади́ко, Ти як Бог перейня́в і звільни́в від око́в; усе́ бо, Си́льний, прихо́дить на Твоє́ веління.

Слава, троїчний: Отця́ прославля́ємо, Си́на і Ду́ха – Тро́йцю, нероздільну в о́дності приро́ди, і з Ангелами Її, як Єди́ного нество́реного Бога, славосло́вимо.

І нині, богородичний: Без переміни породи́ла єси́, Діво-Ма́ти, від Свято́го Ду́ха Творця́ приро́ди, що по благоволінню Отчому став таки́м, як ми, не зазна́вши зміни і зміша́ння.

Пісня 2

Ірмос: Воньми́, не́бо, – і я промо́влю, і оспіва́ю Христа́, Спаси́теля світу, єди́ного Чоловіколю́бця.

Сла́ва Тобі, що тільки возгласи́в – і з гро́бу ме́ртвого чотириде́нного воздви́гнув дру́га Ла́заря.

Го́лос Твій почу́в бездиха́нний – і зра́зу воста́в, одушевле́нний, з ме́ртвих, сла́влячи Тебе́, Го́споди.

Повеління живоно́сного го́лосу Твого́ прийня́вши, смердя́щий воста́в із гро́бу, Спа́се мій, Ла́зар.

Просльози́вся Ти над дру́гом, Спа́се мій, засвідчуючи, що на́шу носи́в Ти приро́ду, – і його́ воскреси́в єси́.

Затрепета́в Ад, як поба́чив, що пелена́ми зв’я́заний – нега́йно поверта́ється на го́лос до туте́шнього життя́.

Вжахну́лися євре́йські грома́ди, коли́ Ти, Спа́се, покли́кавши, воскреси́в єси́ сло́вом Ла́заря, що вже смердів.

Затрясли́ся тоді схо́вища а́дові, як одушевле́нним став нега́йно внизу́ Ла́зар від го́лосу Оживи́теля.