неділя, 12 квітня 2020 р.

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК На Малому Повечер’ї

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК

На Малому Повечер’ї

ТРИПІСНЕЦЬ
кир Андрея Критського, глас 8
Пісня 1
Ірмос: Тому́, Хто сокруши́в войо́вників раме́ном Своїм і провів Ізра́їля крізь Черво́не мо́ре, – Йому́ співа́ймо як Ізбави́телю на́шому Бо́гові, Він бо просла́вився.
Приспів: Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
Йо́сифову цнотли́вість наслідуймо, вірні; пізна́ймо То́го, Хто вшанува́в лю́дську розу́мну істо́ту; живімо, дія́льною чесно́тою всіля́ко себе́ оберіга́ючи.
До́брих діл нечи́нення уподібнилося до смоко́вниці; від сьо́го вла́сне ухилімося, щоб не всо́хнути нам, як вона́ тоді – проо́браз синаго́ги, що ли́стям прикрива́ється.[1]
Іко́ну Влади́ки зобража́ючи, Йо́сиф рідними у рів вкида́ється і продає́ться, все те́рпить, піснесла́вний – на о́браз воістину Христо́вий.
Уника́ючи безпліддя смоко́вниці, бра́ття, зрозуміймо сей о́браз, щоб не всо́хнути нам, як вона́ тоді, коли́ Чоловіколю́бець, поверта́ючись, підійшо́в до не́ї зголоднілий.
Ісус, пра́гнучи за світ постражда́ти, добровільно восхо́дить з у́чнями Своїми в град Єрусали́м на во́льну страсть, яку́ прийшо́в зазна́ти.
Прилучи́вшись до Го́спода, що все спішить перетерпіти, гото́ві бу́дьмо до нару́г, до оплюва́ння й до прини́жень, щоб пречи́стими Його́ страстя́ми просла́вилися з Ним ми, вірні.
Страстя́ми при́страсті зціля́є Постражда́лий за нас, бо хо́че перенести́ на на́ше лю́дське єство́ Свої животво́рні стражда́ння, щоб ми спасли́ся.
Слава, троїчний: Трьох Безнача́льних прославля́ю, Трьох Святи́х оспівую, Трьох Співвічних в одній су́щності проповідую; Єди́ний бо в Отці, Си́ні і Ду́сі славосло́виться Бог.
І нині, богородичний: І жезл Мойсе́їв, і жезл Ааро́нів несли́ в собі ди́вне перетво́рення і ви́ще від ро́зуму Провидіння; Твоя́ ж утро́ба, Богороди́телько, Наро́дженням нови́м оно́влюється.

Сідальний, глас 4. Под. «Явился єси днесь»:
Засу́дження смоко́вниці хай не спітка́є тебе́,* але́ поспіша́й, душе́,* благі плоди́ на ріллі се́рця Творцю́ Твоє́му Христо́ві зрости́ти,* в покая́нні Йому́ плодоно́сячи.

Пісня 8
Ірмос: Того́, Хто на горі святій просла́вився і та́йну Діви в купині вогне́м Мойсе́єві яви́в, – Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!
Цілому́дрієм прикра́сивши життя́ і му́дрістю зберігши віру, пра́ведности зви́чаїв набу́дьмо, щоб, у му́жності за Христо́м пішо́вши, з Ним розп’ясти́ся.
Дру́гу Єву ви́явивши в єгиптя́нці, не зва́бився на нечести́вий чин патріа́рх Йо́сиф, але́ ви́стояв, нена́че адама́нт, не охо́плений при́страстями гріхо́вними.
Прохо́дячи життє́вими шляха́ми, Спа́се мій, во́льно запра́гнув єси́ смокв, спасіння всіх жада́ючи; бо сього́ пра́гнув єси́: пове́рнення відда́лених від Те́бе.
Пра́отець, скуштува́вши з де́рева, пізна́в себе́ наги́м і, засоро́млений, ли́стя смоко́вне взя́вши, перепояса́вся; нагота́ синаго́ги без Христа́ тим прообразува́лася.
Готу́йся, душе́, пе́ред ісхо́дом, опоряди́ся до тамте́шнього життя́, і з Христо́м, що за́для те́бе постражда́ти поспіша́є, щоб тебе́ просла́вити, – з Ним спіши́ стражда́ти, і розп’ясти́ся, і поме́рти.
Як не вжахне́ться смерть, Спа́се мій? Як не убоїться Ад, зустрівши Тебе́, що з благо́ї во́лі на смерть поспіша́єш, і ба́чачи Тебе́, пра́ведного, що за непра́ведних прийшо́в постражда́ти?
Ла́зареве воста́ння ба́чивши, кни́жники, свяще́ники і левіти, кля́твену змо́ву з за́здрости укла́вши, обма́ном зра́ди Христа́ ви́дали на смерть Пила́тові.
Агниця Твоя́ і Слуги́ня, і Діва, ба́чачи Тебе́, До́брого Па́стиря, що на страсть виряджа́єшся і ду́шу за нас поклада́єш, – матери́нською утро́бою по Тобі рида́ла.
Благословім Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, Го́спода. Троїчний: Як Одини́цю по су́щності – Тебе́ оспівую, як Тро́йцю по осо́бах – Тебе́ вшано́вую, Отче, Си́ну і Ду́ше Всесвяти́й; безнача́льну вла́ду Твого́ Ца́рства сла́влю на віки!
І нині, богородичний: Блага́є Тебе́, Хри́сте, Богоро́диця, мо́лить Учнів собо́р: Твій мир дару́й світові Твоє́му і щедро́тами Твоїми обдару́й нас бага́то на віки!
Пісня 9
Ірмос: Невласти́ве матеря́м дівство і чуже́ дівам діторо́дження; на Тобі, Богоро́дице, обо́є доверши́лися. Тому́ Тебе́ ми, всі племе́на землі, безнаста́нно ублажа́ємо.
Невласти́ве нечести́вим цілому́дріє, і чужа́ пра́ведним протизако́нність; Йо́сиф же вели́кий ухили́вся од гріха́ і цілому́дрія став іко́ною, і о́бразом воістину Христо́вим.
Невласти́ва беззако́нникам зако́нність, і чуже́ безвірникам Богопізна́ння; вожді ж юде́йські їх відки́нули по беззако́нності. Тим-то й самі успадкува́ли, як смоко́вниця, прокля́ття.
Запра́гнув лю́дського спасіння су́щий Хліб життя́ – Христо́с і Бог мій. Тим-то, натра́пивши на смоко́вницю – безплідну синаго́гу, що обросла́ ли́стям Зако́ну, – враз її прокля́в.
Безпліддя Зако́ну прокля́в Ти, що розпуска́ло, немо́в ли́стя, затінене бу́квою розуміння, плодів же діл не ма́ло че́рез беззако́ння; нас же всіх, синів благода́ті, Спа́се, благослови́.
Жезл Мойсе́їв коли́сь у змію́, а жезл Ааро́нів – у зе́лень перетвори́вся і розцвів ли́стям; а безплідна, всо́хла і законопересту́пна синаго́га – у безплідну оберну́лася смоко́вницю.
Готу́й, Юде́є, свяще́ників твоїх і споряди́ ру́ки на боговби́вство! Се бо прийшо́в ла́гідний і мовчазни́й на смерть – Агнець су́щий і Па́стир наш, Христо́с, Цар Ізра́їлів.
Прийми́, Юде́є, Царя́: се бо на страсть прихо́дить власновільно, щоб постражда́ти і спасти́ тих, що взива́ють безнаста́нно: «Благослове́н, Хто йде спасти́ Хресто́м усе́світ!»
Оберну́в, Юде́є, свя́та твої у плач Влади́ка по проро́цтву: бо ви́явилася ти боговби́вцею Того́, Хто оберну́в у давнину́ ске́лю у во́ди і крутосхи́л – у озе́ра, як співа́є Дави́д.
Слава, троїчний: Невласти́во беззако́нникам Тебе́ сла́вити, безнача́льну Су́щність, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха – нество́рене Вседержи́тельство, Яки́м усе́світ учини́вся – велінням боже́ственної си́ли Твоє́ї.
І нині, богородичний: Приво́димо в засту́пництво Богоро́дицю; Її та Твоїх Апо́столів моліннями сотвори́ нас, Влади́ко, спільниками благ Твоїх і удосто́й світлости, Спа́се, Воскресіння Твого́.

Кондак, глас 8. Под. «Яко начатки»:
Яків був у жало́бі, втра́тивши Йо́сифа,* а той, як вельмо́жа, возсіда́в на колісни́ці, шано́ваний як цар;* бо не ста́вши сво́го ча́су рабо́м насоло́д з єгиптя́нкою,* він здобу́в за се просла́ву від То́го, Хто ба́чить лю́дські серця́* і посила́є віне́ць нетлінний.

Переклад майстерні літургійних перекладів «Трипіснець»


[1] Вбачання у всохлій смоковниці прообразу синагоги поділяли далеко не всі давні Отці, про що свідчить, зокрема, слово св. Йоана Золотоустого, подане на Утрені.

Немає коментарів:

Дописати коментар