Глас
1
На
“Господи, взиваю”:
Оточіте,
люди, Сіон* і обійміте його,* і віддайте
в ньому славу Воскреслому із мертвих,*
Він бо єсть Бог наш,* що відкупив нас від
беззаконь наших.
Прийдіте,
люди, заспіваймо* і поклонімся Христові,*
славлячи Воскресіння Його із мертвих,*
Він бо єсть Бог наш,* що від облуди ворога
світ відкупив.
Веселітеся,
небеса!* Засурміте, підвалини землі!*
Возгласіте, гори, веселість!* Ось бо
Еммануїл гріхи наші до Хреста пригвоздив,*
і, життя даруючи, смерть умертвив,* Адама
воскресивши,* як Чоловіколюбець.
Плоттю
добровільно розп’ятого за нас,*
постраждалого і погребенного,* і
воскреслого із мертвих* оспіваймо,
промовляючи:* «Утверди православ’ям
Церкву Твою, Христе,* й умиротвори життя
наше,* як Благий і Чоловіколюбець!»
Живоносному
Твоєму гробові* предстоїмо, недостойні,*
славослов’я приносячи* невимовному
Твоєму милосердю, Христе Боже наш;* адже
хрест і смерть прийняв єси, Безгрішний,*
щоб світові дарувати воскресіння,* як
Чоловіколюбець.
Отцю
собезначальне і співвічне Слово,* що з
дівичої утроби вийшло невисловленно,*
і хрест і смерть за нас добровільно
прийняло,* і воскресло у славі,* – Його
оспіваймо, промовляючи:* «Життєдавче
Господи, слава Тобі,* Спасе душ наших!»
Всесвітню
славу, що од людей процвіла і Владику
породила, Небесну Браму – оспіваймо
Марію Діву, Безплотних пісню і вірних
окрасу. Вона бо явилась Небом і Храмом
Божества; Вона, перегороду ворожнечі
зруйнувавши, мир ввела і Царство відкрила.
Її, отже, тримаючись, як віри якоря,
Оборонцем маємо од Неї зродженого
Господа. Дерзай же, дерзай, народе Божий,
бо Він переможе ворогів, як Всемогутній.
На
стиховні:
Страстю
Твоєю, Христе,* ми від пристрастей
визволені,* і Воскресінням Твоїм* – від
тління відкуплені.* Господи, слава Тобі.
Хай
радується творіння,* небеса хай
веселяться,* руками хай заплещуть народи
з веселістю;* Христос бо, Спаситель наш,
до хреста прибив гріхи наші* і, смерть
умертвивши, життя нам дарував,* падшого
Адама всеродного воскресивши,* як
Чоловіколюбець.
Царем
будучи неба і землі, Неосягненний,* Ти
добровільно був розп’ятий з
чоловіколюбства.* Ад, зустрівши Тебе на
споді, гіркоти зазнав,* а душі праведних,
прийнявши – возрадувалися;* Адам же,
побачивши Тебе, Творця, в підземеллях,
воскрес.* О чудо!* Як скуштувало смерти
Життя всіх?* Лише тому, що захотів Він
просвітити світ, який взиває і промовляє:*
«Воскреслий із мертвих Господи,* слава
Тобі!»
Жони-мироносиці,
що миро несли,* з поспіхом і риданням
гробу Твого досягли;* і не знайшовши
пречистого тіла Твого,* але од Ангела
довідавшись про нове і немислиме чудо,*
Апостолам говорили: «Воскрес Господь,*
що дарує світові* велику милість!»
Ось,
здійснилося Ісаї передречення: Ти бо,
Діво, породила і по родинах зосталася,
як до родин: адже Богом був Рожденний,
тому й природі новий шлях проклав. Тож,
о Богомати, Твоїх рабів моліннями, що в
Твоїй святині приносяться Тобі, не
погорди, але як Та, що Милосердного у
Своїх обіймах носила, над Твоїми
служителями змилосердься і благай
спасіння для душ наших.
(Переклад майстерні "Трипіснець")
Немає коментарів:
Дописати коментар