Глас
5
На
“Господи, взиваю”:
Воскресіння
Даруючий родові людському* як овеча на
заколення був ведений.* Устрашилися
Його князі Аду,* і піднялися врата
скорботні;* бо ввійшов Цар слави –
Христос,* говорячи сущим в узах:
«Виходьте!»,* і сущим у пітьмі: «З’явіться!»
Велике
чудо!* Творець невидимого,* з любови до
людей плоттю постраждавши,* воскрес,
Безсмертний.* Прийдіте, племена народів,*
Йому поклонімся;* бо ми, добросердям
Його від омани визволені,* єдиного в
трьох Іпостасях Бога* оспівувати
навчилися.
Вечірнє
поклоніння* приносимо Тобі – Невечірньому
Світлу,* яке в кінці віків через плоть
неначе в дзеркалі возсіяло світові* і
аж до Аду зійшло,* і тамтешню темряву
розсіяло,* і світло воскресіння народам
показало.* Світлодавче Господи, слава
Тобі!
Основоположника
нашого спасіння* – Христа славословмо;*
бо з Його воскресінням із мертвих світ
від облуди спасся.* Радується хор
Ангелів,* тікає демонів облуда,* Адам
упалий востав,* диявол силу втратив.
Навчали
вартових беззаконники:* «Приховайте
востання Христове:* візьміть срібники
і скажіть:* поки ми спали, викрадено
мерця із гробу».* Хто бачив, хто чув, щоб
коли-небудь крадено мерця,* тим паче –
смирною помазаного і нагого,* що лишив
у гробі й погребальні пелени свої?* Не
обманюйте себе, вожді юдейські,* навчіться
сказань пророчих і пізнайте,* що Він є
воістину Відкупитель світу* і Всесильний.
Господи,
що Ад роззброїв* і смерть подолав,* –
Спасителю наш, що просвітив світ хрестом
чесним,* помилуй нас!
У
Червонім морі Невісти, що подружжя не
спізнала, образ написався в давнину.
Там – Мойсей, розділитель води, тут же
– Гавриїл, служитель чуда. Тоді глибину
пройшов, не змочивши ніг, Ізраїль, нині
ж Христа зродила безсіменно Діва. Море
по проходженні Ізраїля зосталось
непрохідне, Непорочная по народженні
Еммануїла зосталась нетлінна. Сущий і
Передсущий, явився Ти як Чоловік – Боже,
помилуй нас.
На
стиховні:
Тебе,
Спаса Христа,* що воплотився й від небес
не відлучився,* голосами пісень величаємо;*
адже хрест і смерть прийняв єси за рід
наш,* як чоловіколюбний Господь;*
повергнувши адові брами, на третій день
воскрес єси,* спасаючи душі наші.
Із
проколених Твоїх ребер, Життєдавче,* Ти
пролив усім струмені відпущення,* життя
і спасіння;* плоттю ж Ти смерть прийняв,*
безсмертя нам даруючи;* а вселившися в
гріб, нас визволив,* воскресивши нас у
славі з Собою, як Бог.* Через те взиваємо:*
«Чоловіколюбче Господи,* слава Тобі!»
Дивоглядне
Твоє розп’яття* і до Аду зішестя,
Чоловіколюбче:* бо роззброївши його* і
прадавніх в’язнів воскресивши з Собою*
зі славою як Бог,* Ти, отворивши рай,
знову прийняти його їх удостоїв.* Тим-то
і нам, що славимо Твоє тридневне востання,*
даруй очищення гріхів,* раю жителями
стати удостоюючи,* як єдиний Благоутробний.
Ти,
Чоловіколюбче,* що задля нас плоттю
страсть прийняв* і на третій день із
мертвих воскрес,* плотські наші страсті
зціли* і воскреси з прогрішень лютих,*
і спаси нас.
Храм
і брама єси, палата і престол Царевий,
Діво всечесная, через Яку Відкупитель
мій, Христос Господь, у пітьмі сплячим
явився, як Сонце Правди, просвітити
бажаючи тих, кого Він создав за образом
Своїм рукою Своєю. Тим-то, Всеоспівана,
материнську відвагу до Нього здобувши,
безнастанно благай, щоб спас Він душі
наші.
(Переклад майстерні "Трипіснець")
Немає коментарів:
Дописати коментар