Глас
6
На
“Господи, взиваю”:
Перемогу
здобуваючи, Христе, над адом,* на Хрест
зійшов єси,* аби тих, що у темряві смерти
сидять, воскресити з Собою;* серед мертвих
– Вільний,* що виточуєш життя від Свого
світла,* всесильний Спасе, помилуй нас!
Днесь
Христос, смерть подолавши,* як сказав,
воскрес,* і радість світові дарував,*
щоб усі ми, виголошуючи пісню, так
промовляли:* «Джерело життя,* неприступне
Світло,* всесильний Спасе, помилуй нас!»
Від
Тебе, Господи, сущого у всьому творінні,*
куди ми, грішні, втечемо?* На небо? Але
там Сам живеш Ти.* До Аду? Але подолав Ти
смерть.* У глибини морські? І там рука
Твоя, Владико.* До Тебе прибігаємо, до
Тебе припадаючи, благаємо:* «Воскреслий
із мертвих, помилуй нас!»
Хрестом
Твоїм, Христе, хвалимося,* і воскресіння
Твоє оспівуємо і славимо;* Ти бо єси Бог
наш,* крім Тебе іншого не знаємо.
Завжди
благословляючи Господа,* оспівуємо
воскресіння Його,* Хрест бо перетерпівши,*
Він смертю смерть зруйнував.
Слава
силі Твоїй, Господи!* Ти бо низложив
того, хто мав владу смерти;* оновив єси
нас хрестом Твоїм,* даруючи нам життя і
нетління.
Погребення
Твоє, Господи,* окови Аду, сокрушивши,
розірвало;* воскресіння з мертвих –
світ просвітило.* Господи, слава Тобі!
Хто
Тебе не ублажить, Всесвятая Діво? Хто ж
не оспіває дівственне народження від
Тебе? Бо Той, Хто поза часом від Отця
возсіяв, Син Єдинородний – Він же і від
Тебе, Чистої, вийшов, несказанно
воплочений. По природі – Бог Він, і задля
нас ставши по природі людиною, Він не
на дві особи розділяється, але у двох
незлитих природах пізнається. Його
моли, Священная, Всеблаженная, щоб
помилував Він душі наші.
На
стиховні:
Воскресіння
Твоє, Христе Спасе,* ангели оспівують
на небесах,* і нас на землі сподоби чистим
серцем* Тебе оспівувати і славити.
Врата
сокрушивши мідні* і засуви Аду розбивши,
яко Бог всесильний,* Ти рід людський
упалий воскресив єси.* Тим-то й ми
суголосно виспівуємо:* «Воскреслий із
мертвих Господи, слава Тобі!»
Із
тління древнього бажаючи нас воздвигнути,*
Христос до хреста прибивається* і в
гробі покладається.* Мироносиці жінки,
зі сльозами Його шукаючи,* в голосінні
промовляли:* «Леле, Спасе всіх!* Як зволив
Ти у гріб вселитися?* Якщо ж добровільно
Ти вселився, то як Тебе викрадено?* Як
перенесено?* І яке місце сховало життєносне
Твоє тіло?* Але, Владико, як обіцяв Ти
нам, явися* і припини наше ридання
слізне!»* Коли ж вони голосили, Ангел їм
возгласив:* «Припиніте голосіння і
Апостолам звістіте, що воскрес Господь,*
світові даруючи очищення* і велику
милість!»
Розп’ятий
був Ти з волі Своєї, Христе,* і смерть
погребенням Своїм роззброїв;* на третій
день воскрес єси, як Бог, зо славою,*
світові даруючи життя безконечне* і
велику милість.
Творець
і Відкупитель мій, Всечистая, Христос
Господь із Твого лона вийшов, у мене
зодягнувшись, і від древнього прокляття
Адама визволив. Тому Тобі, Всечистая,
яко Божій воістину Матері і Діві,
«Радуйся!» голосимо з Ангелом не
змовкаючи: «Радуйся, Владичице, Провіднице
і Покрове, і спасіння душ наших!»
(Переклад майстерні "Трипіснець")
Немає коментарів:
Дописати коментар