середа, 12 грудня 2012 р.

СТИХИРИ ВЕЧІРНІ ГЛАС 6

Глас 6
На “Господи, взиваю”:
Перемогу здобуваючи, Христе, над адом,* на Хрест зійшов єси,* аби тих, що у темряві смерти сидять, воскресити з Собою;* серед мертвих – Вільний,* що виточуєш життя від Свого світла,* всесильний Спасе, помилуй нас!
Днесь Христос, смерть подолавши,* як сказав, воскрес,* і радість світові дарував,* щоб усі ми, виголошуючи пісню, так промовляли:* «Джерело життя,* неприступне Світло,* всесильний Спасе, помилуй нас!»
Від Тебе, Господи, сущого у всьому творінні,* куди ми, грішні, втечемо?* На небо? Але там Сам живеш Ти.* До Аду? Але подолав Ти смерть.* У глибини морські? І там рука Твоя, Владико.* До Тебе прибігаємо, до Тебе припадаючи, благаємо:* «Воскреслий із мертвих, помилуй нас!»

Хрестом Твоїм, Христе, хвалимося,* і воскресіння Твоє оспівуємо і славимо;* Ти бо єси Бог наш,* крім Тебе іншого не знаємо.
Завжди благословляючи Господа,* оспівуємо воскресіння Його,* Хрест бо перетерпівши,* Він смертю смерть зруйнував.
Слава силі Твоїй, Господи!* Ти бо низложив того, хто мав владу смерти;* оновив єси нас хрестом Твоїм,* даруючи нам життя і нетління.
Погребення Твоє, Господи,* окови Аду, сокрушивши, розірвало;* воскресіння з мертвих – світ просвітило.* Господи, слава Тобі!
Хто Тебе не ублажить, Всесвятая Діво? Хто ж не оспіває дівственне народження від Тебе? Бо Той, Хто поза часом від Отця возсіяв, Син Єдинородний – Він же і від Тебе, Чистої, вийшов, несказанно воплочений. По природі – Бог Він, і задля нас ставши по природі людиною, Він не на дві особи розділяється, але у двох незлитих природах пізнається. Його моли, Священная, Всеблаженная, щоб помилував Він душі наші.
На стиховні:
Воскресіння Твоє, Христе Спасе,* ангели оспівують на небесах,* і нас на землі сподоби чистим серцем* Тебе оспівувати і славити.
Врата сокрушивши мідні* і засуви Аду розбивши, яко Бог всесильний,* Ти рід людський упалий воскресив єси.* Тим-то й ми суголосно виспівуємо:* «Воскреслий із мертвих Господи, слава Тобі!»
Із тління древнього бажаючи нас воздвигнути,* Христос до хреста прибивається* і в гробі покладається.* Мироносиці жінки, зі сльозами Його шукаючи,* в голосінні промовляли:* «Леле, Спасе всіх!* Як зволив Ти у гріб вселитися?* Якщо ж добровільно Ти вселився, то як Тебе викрадено?* Як перенесено?* І яке місце сховало життєносне Твоє тіло?* Але, Владико, як обіцяв Ти нам, явися* і припини наше ридання слізне!»* Коли ж вони голосили, Ангел їм возгласив:* «Припиніте голосіння і Апостолам звістіте, що воскрес Господь,* світові даруючи очищення* і велику милість!»
Розп’ятий був Ти з волі Своєї, Христе,* і смерть погребенням Своїм роззброїв;* на третій день воскрес єси, як Бог, зо славою,* світові даруючи життя безконечне* і велику милість.
Творець і Відкупитель мій, Всечистая, Христос Господь із Твого лона вийшов, у мене зодягнувшись, і від древнього прокляття Адама визволив. Тому Тобі, Всечистая, яко Божій воістину Матері і Діві, «Радуйся!» голосимо з Ангелом не змовкаючи: «Радуйся, Владичице, Провіднице і Покрове, і спасіння душ наших!»
(Переклад майстерні "Трипіснець")

Немає коментарів:

Дописати коментар