СУБОТА СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ На Малому Повечер’ї

СУБОТА СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ

На Малому Повечер’ї

КАНОН

Творіння святого отця кир Андрея Критського, Єрусалимлянина. Глас 1

Пісня 1

Ірмос: Пісню перемо́жну співа́ймо всі Бо́гові, що сотвори́в небува́лі чудеса́ раме́ном висо́ким і спас Ізра́їля, – Він бо просла́вився.

Приспів: Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.

Мерця́ чотириде́нного воскреси́вши, Спа́се мій, – Ла́заря, Ти відчужи́в його́ від тління раме́ном висо́ким, і показа́в єси́, як Си́льний, вла́ду Твою́.

Покли́кавши Ла́заря із гро́бу, Ти його одра́зу воскреси́в; але́ Ад до́лу гірко рида́в і, сто́гнучи, трепета́в, Спа́се, пе́ред вла́дою Твоє́ю.

Сльо́зи проли́в Ти, Го́споди, над Ла́зарем, пока́зуючи вопло́чення Про́мислу Твого́, і що Ти, за приро́дою – Бог, став єси́ за приро́дою, як ми – Чоловік.

Ма́ртині і Маріїні сльо́зи втамува́в єси́, Го́споди, із ме́ртвих Ла́заря воскреси́вши, Спа́се, і показа́вши, що дух верну́вся в ме́ртвого вла́дою Твоє́ю.

По зако́ну приро́ди лю́дської запита́в єси́, Влади́ко: «Де покла́ли Ла́заря?» – пока́зуючи всім, Спа́се, істинний що́до нас Про́мисел Твій.

За́суви сокруши́в єси́ тоді а́дові, ви́кликавши Ла́заря, і вла́ду захита́в єси́ протибо́рця – і зму́сив його́ ще до Хреста́ трепета́ти пе́ред Тобо́ю, єди́ний Спа́се.

В’я́зня Ла́заря, Адові підвла́дного, Влади́ко, Ти як Бог перейня́в і звільни́в від око́в; усе́ бо, Си́льний, прихо́дить на Твоє́ веління.

Слава, троїчний: Отця́ прославля́ємо, Си́на і Ду́ха – Тро́йцю, нероздільну в о́дності приро́ди, і з Ангелами Її, як Єди́ного нество́реного Бога, славосло́вимо.

І нині, богородичний: Без переміни породи́ла єси́, Діво-Ма́ти, від Свято́го Ду́ха Творця́ приро́ди, що по благоволінню Отчому став таки́м, як ми, не зазна́вши зміни і зміша́ння.

Пісня 2

Ірмос: Воньми́, не́бо, – і я промо́влю, і оспіва́ю Христа́, Спаси́теля світу, єди́ного Чоловіколю́бця.

Сла́ва Тобі, що тільки возгласи́в – і з гро́бу ме́ртвого чотириде́нного воздви́гнув дру́га Ла́заря.

Го́лос Твій почу́в бездиха́нний – і зра́зу воста́в, одушевле́нний, з ме́ртвих, сла́влячи Тебе́, Го́споди.

Повеління живоно́сного го́лосу Твого́ прийня́вши, смердя́щий воста́в із гро́бу, Спа́се мій, Ла́зар.

Просльози́вся Ти над дру́гом, Спа́се мій, засвідчуючи, що на́шу носи́в Ти приро́ду, – і його́ воскреси́в єси́.

Затрепета́в Ад, як поба́чив, що пелена́ми зв’я́заний – нега́йно поверта́ється на го́лос до туте́шнього життя́.

Вжахну́лися євре́йські грома́ди, коли́ Ти, Спа́се, покли́кавши, воскреси́в єси́ сло́вом Ла́заря, що вже смердів.

Затрясли́ся тоді схо́вища а́дові, як одушевле́нним став нега́йно внизу́ Ла́зар від го́лосу Оживи́теля.

СУБОТА СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ На Утрені

СУБОТА СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ

На Утрені

На «Бог – Господь» тропар, глас 1:

Всезага́льне Воскресіння пе́ред Твоїми Страстя́ми завіря́ючи,* із ме́ртвих воздви́г єси́ Ла́заря, Хри́сте Бо́же.* Ти́м-то й ми, як діти, несучи́ си́мволи перемо́ги,* Тобі, Перемо́жцеві сме́рти, воскли́куємо:* «Оса́нна в ви́шніх, благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє!»

По першому стихослов’ї сідальний, глас 1, под. «Камени запечатану»:

Звору́шений сльоза́ми Ма́рти і Марії,* повелів єси́ ка́мінь від гро́бу відвали́ти, Хри́сте Бо́же;* воскреси́в єси́ по́кликом ме́ртвого, Життєда́вче світу,* че́рез ньо́го завіря́ючи Воскресіння.* Сла́ва могу́тності Твоїй, Спа́се;* сла́ва вла́ді Твоїй;* сла́ва Тобі, що сло́вом усе́ уряди́в.

По другому стихослов’ї одразу, як звичайно в неділю, тропарі воскресні, глас 5:

Благослове́н єси́, Го́споди, навчи́ мене́ уста́вів Твоїх.

Ангельський собо́р здивува́вся,* ба́чачи, як Ти до ме́ртвих був причи́слений,* та сме́ртну, Спа́се, кріпость пове́ргнув* і з Собо́ю Ада́ма воздви́гнув,* і від Аду* всіх ви́зволив.

Благослове́н єси́, Го́споди, навчи́ мене́ уста́вів Твоїх.

«Пощо́ ми́ро сльоза́ми співчуття́,* о учени́ці, розчиня́єте?»* – світлося́йний Ангел у гро́бі* промовля́в до мироно́сиць,* – «Ви́діте ви гріб і зрозумійте,* що Спас воскре́с із гро́бу!»

Благослове́н єси́, Го́споди, навчи́ мене́ уста́вів Твоїх.

Ра́но-вра́нці поспіша́ли мироно́сиці* до гро́бу Твого́, рида́ючи,* але́ став пе́ред ни́ми Ангел і прорік:* «Час рида́нь мину́в, не пла́чте,* а Воскресіння* апо́столам звістіте!»

Благослове́н єси́, Го́споди, навчи́ мене́ уста́вів Твоїх.

Мироно́сиці-жінки́, з ми́ром прийшо́вши* до гро́бу Твого́, Спа́се, рида́ли,* але Ангел я́сно до них промо́вив:* «Чом до ме́ртвих Живо́го причисля́єте?* Адже́ як Бог* воскре́с Він із гро́бу».

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові.

Троїчний: Поклонімся Отцю́,* і Його́ Си́нові, і Свято́му Ду́хові,* Святій Тро́йці* у єди́ній су́щності,* з Серафи́мами взива́ючи:* «Свят, Свят, Свят єси́, Го́споди».

І нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Життєда́вця роди́вши,* Ада́ма від гріха́, Діво, ізба́вила єси́,* а Єві ра́дість* за́мість печа́лі подала́ єси́;* відпа́лих же від життя́* до ньо́го напра́вив* із Те́бе вопло́чений* Бог і Чоловік.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

Сідальний, глас 5, под. «Собезначальне Слово»:

Джерело́ прему́дрости і передвідання,* Ти, до Вита́нії прийшо́вши,* пита́в єси́ прису́тніх з Ма́ртою:* «Де ви покла́ли, – мо́вив, – дру́га, Ла́заря?»* І за ним у співчутті сльо́зи проли́вши,* Ти чотириде́нного мерця́ воскреси́в єси́ ви́голосом Твоїм,* Чоловіколю́бче і Ще́дрий,* як Життєда́вець і Госпо́дь.

СУБОТА СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ У п’ятницю ввечорі

СУБОТА СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ

У п’ятницю ввечорі

На «Господи, візвав я» самогласний дня. Глас 8.

Душекори́сну зверши́вши Чотиридеся́тницю,* про́симо, Чоловіколю́бче,* і святу́ седми́цю Стра́сти Твоє́ї ви́діти,* щоб просла́вити в ній вели́чні діла́ Твої* і невимо́вний Твій за́для нас Про́мисел,* єдиноми́сленно співа́ючи:* «Го́споди, сла́ва Тобі!»

Мученичний: Му́ченики Госпо́дні,* моліть Бо́га на́шого,* і ви́просіть ду́шам на́шим мно́жество щедро́т* і очи́щення мно́гих прогрішень, мо́лимося.

Відтак співаємо 5 самогласних святого Лазаря.

Творіння царя Льва Премудрого. Глас 6.

Го́споди, бажа́ючи Ла́зарів гріб ви́діти,* Ти, що добровільно мав у гріб всели́тися,* пита́в єси́: «Де покла́ли ви його́?»* А як дізна́вся те, що знав уже́, * того́, кого́ люби́в, покли́кав Ти:* «Ла́зарю, ви́йди звідти!»* І послу́хав бездиха́нний* свого́ ди́хання Пода́теля* – Тебе́, Спа́са душ на́ших.

Го́споди, на гріб чотириде́нного прийшо́в єси́, на моги́лу Ла́заря,* і, над дру́гом сльо́зи проли́вши,* мерця́ чотириде́нного возста́вив єси́, Ко́лосе Життя́.* І так смерть була́ зв’я́зана го́лосом,* пелени́ – розв’я́зані рука́ми.* Тоді ра́дістю спо́внилася грома́да у́чнів,* і всі в єди́ному служи́ли суголо́ссі:* «Благослове́н єси́, Спа́се, поми́луй нас!»

Го́споди, го́лос Твій зруйнува́в а́дове ца́рство,* і сло́во вла́ди Твоє́ї воздви́гнуло з гро́бу чотириде́нного,* і став Ла́зар зновубуття́ передвіщенням спаси́тельним.* Усе́ можли́во Тобі, Влади́ко, всіх Царе́ві,* дару́й раба́м Твоїм очи́щення* і вели́ку ми́лість.

Го́споди, Твоїм у́чням завіря́ючи* Твоє́ із ме́ртвих Воскресіння,* на гріб Ла́зарів прийшо́в єси́;* і як закли́кав Ти його́, Ад був роззбро́єний* і відпусти́в чотириде́нного, що взива́в до Те́бе:* «Благослове́нний Го́споди, сла́ва Тобі!»

Го́споди, взя́вши у́чнів Твоїх,* у Вита́нію прийшо́в єси́,* щоб воскреси́ти Ла́заря;* і, просльози́вшися над ним, за зако́ном лю́дської приро́ди,* Ти як Бог його́, чотириде́нного, воздви́гнув,* і взива́в він до Те́бе, Спа́се:* «Благослове́нний Го́споди, сла́ва Тобі!»

Собор Архистратига Гавриїла

Собор Архистратига Гавриїла

На «Господи, воззвах», стихири празника, глас 4:

Шо́стого місяця по́сланий був Арха́нгел до Діви Чи́стої* і «Ра́дуйся!» їй промо́вивши,* благовісти́в, що з Не́ї ви́йде Відкупи́тель.* Тим-то Вона́, з вірою прийня́вши привіта́ння,* зача́ла Тебе́, Предвічного Бо́га,* що несказа́нно благоволи́в вочоловічитися* для спасіння душ на́ших.

Мо́ву, яко́ї не відала,* почу́ла Богоро́диця:* адже́ Арха́нгел промовля́в до Не́ї слова́ благовіщення.* Тим-то Вона́, з вірою прийня́вши привіта́ння,* зача́ла Тебе́, Предвічного Бо́га,* Че́рез те і ми, радіючи, кли́чемо до Те́бе:* «Бо́же, що безперемінно з Не́ї воплоти́вся,* мир світові дару́й* і ду́шам на́шим вели́ку ми́лість!»

Ось, покли́кання ни́ні яви́лося нам:* по́над ро́зум Бог із людьми́ з’є́днується,* го́лосом Арха́нгела ома́на відганя́ється,* бо Діва прийма́є ра́дість;* земне́ ста́ло не́бом,* світ звільни́вся від дре́внього прокля́ття.* Неха́й радіє творіння і на всі голоси́ неха́й співа́є:* «Тво́рче і Відкупи́телю наш,* Го́споди, сла́ва Тобі!»

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ На Утрені

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

На Утрені

На Бог – Господь тропар свята тричі, глас 4:

Днесь спасіння на́шого нача́ло* й одвічного Та́їнства явління:* Син Бо́жий стає́ Си́ном Діви,* і Гавриїл благода́ть благовісту́є.* Тому й ми з ним Богоро́диці возгласімо:* «Ра́дуйся, Благода́тная, Госпо́дь з Тобо́ю!»

Сідальний Благовіщення, глас 1. Подібний «Гроб Твой, Спасе»: Вели́кий воєво́да неорече́влених полків,* у гра́ді Назаре́ті предста́вши,* возвіща́є Тобі, Пречи́стая,* про Царя́ віків і Го́спода:* «Ра́дуйся, – мо́влячи Тобі, – благослове́нная Маріє,* неося́жне й несказа́нне чу́до,* сме́ртних Обно́во!»

Сідальний Благовіщення, глас 3. Под. «Красоті дівства»: Днесь усе́ творіння ра́дується,* бо «Ра́дуйся!» Тобі виголо́шує Арха́нгел:* «Благослове́нна Ти, свяще́нна й чи́ста, Всенепоро́чная!»* Днесь затьма́рюється змієва горди́ня,* бо розрива́ються у́зи прокля́ття пра́отця.* Тим-то і взива́ємо до Те́бе вся́ким гла́сом:* «Ра́дуйся, Благода́тная!»

Величання

Приспів: Архангельський привіт співаємо Тобі, Чистая: «Радуйся, Благодатная, Господь з тобою».

Стих: Бо́же, суд Твій царе́ві дай* і справедли́вість Твою́ – си́нові царя́. (Пс 71:1)

Стих: Благовістіте день у день* спасіння Бо́га на́шого. (Пс 95:2Б)

Стих: Із пло́ду утро́би твоє́ї* посаджу́ на престо́лі твоїм! (Пс 131:11Б)

Стих: Зійде́ як дощ на руно́* і як кра́пля, що ка́пає на зе́млю. (Пс 71:6)

Стих: І приклони́в Він небеса́ і зійшо́в,* і мо́рок під нога́ми Його́. (Пс 17:10)

Стих: Бо обра́в Госпо́дь Сіо́н-го́ру,* уподо́бав її на осе́лю Собі: (Пс 131:13)

Стих: Освяти́в оби́тель* Свою́ Всеви́шній. (Пс 45:5Б)

Стих: І напо́вниться сла́вою Його́ вся земля́.* Хай так бу́де, хай так бу́де! (Пс 71:19Б)

Слава, і нині:

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ На великій вечірні

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

На великій вечірні

На «Господи, візвав»

Глас 8, подобен «Всю відклавши»: Ра́ду предвічну* відкрива́ючи Тобі, Отрокови́це,* Гавриїл предста́в, Тебе́ цілу́ючи й звіща́ючи:* «Ра́дуйся, Зе́мле незасіяна;* ра́дуйся, Купино́ неопали́ма;* ра́дуйся, Глибино́ непрогля́дна;* ра́дуйся, Мо́сте, що на Небеса́ перево́диш,* і Ліствице недося́жна, яку́ Яків ви́дів;* ра́дуйся, Боже́ственний Сосу́де ма́нни;* ра́дуйся, Звільнення від прокля́ття;* ра́дуйся, Ада́мове Покли́кання,* – з Тобо́ю Госпо́дь!»

«Явля́єшся мені як люди́на,* – гово́рить Нетлінна Отрокови́ця до Архистрати́га,* – і як же віща́єш слова́ надлю́дські?* Бо сказа́в єси́, що бу́де Бог зо мно́ю* і все́литься в утро́бу мою́.* І як же ста́ну я, скажи́ мені, кра́єм безкра́йнім* і місцем свяще́нним* То́го, Хто над Херуви́мами?* Не мани́ мене́ ома́ною,* бо не пізна́ла я насоло́ди,* не посвя́чена я в та́йну подру́жжя,* як же змо́жу я Дитя́ роди́ти?»

«Там, де хо́че Бог,* перемага́ється поря́док приро́ди,* – гово́рить безпло́тний,* – і те, що по́над люди́ну, сподіюється.* Моїм віруй істинним слова́м, Всесвята́ Пренепоро́чная».* Вона́ ж воскли́кнула:* «Хай ста́неться зо мно́ю ни́ні по сло́ву твоє́му,* і наро́джу Безпло́тного,* що плоть од ме́не при́йме,* щоб Він че́рез злиття́ привів люди́ну* до пе́рвісного досто́їнства,* як Єди́ний Си́льний».

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ На малій Вечірні

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

На малій Вечірні

На «Господи, візвав»

Глас 4, подобен «Званий свише»: Пожалівши творіння, Зверши́тель,* і з милосе́рдя Свого́ приклони́вшись,* спіши́ть всели́тися в ло́но Діви Богоотрокови́ці,* до Яко́ї вели́кий прийшо́в Арха́нгел, провіща́ючи:* «Ра́дуйся, Богоблагода́тная,* ни́ні з Тобо́ю Бог наш!* Не жаха́йся мене́, Царе́вого Архистрати́га,* адже́ знайшла́ Ти благода́ть,* яку́ раніше втра́тила Єва, прама́тір Твоя́;* і зачне́ш, і зро́диш* Отцю́ Єдиносу́щного!»

«Ди́вне сло́во твоє́ і ви́гляд,* ди́вні твої проре́чення і вістува́ння!»* – мо́вить Маріа́м до Ангела,* – «В ома́ну не введи́ мене́:* я – Діва, в подру́жжя не втаємни́чена.* Гово́риш ти, що я зачну́ Безме́жного,* – і як же вмісти́ть моя́ утро́ба То́го,* Кого́ ве́личні про́стори Небе́с вмісти́ти не спромо́жні?»* – «Авраа́мова неха́й навчи́ть Тебе́ покрівля,* що коли́сь Бо́га вмісти́ла, Діво,* прообразу́ючи Богоприє́мне Твоє́ ло́но!»

В град Назаре́т ни́ні прибу́вши,* Тебе́, Град Одушевле́нний Царя́ Христа́,* Гавриїл віта́є, взива́ючи до Те́бе:* «Ра́дуйся, благослове́нная, Богоблагода́тная!* Ти при́ймеш у ло́но Твоє́ Бо́га, що вопло́чується* і че́рез Те́бе лю́дство до дре́внього блаже́нства* у Своє́му благосе́рді призива́є.* Благослове́н ло́на Твого́* боже́ственний Плід безсме́ртний,* що подає́ світові очи́щення* і вели́ку ми́лість!»