СУБОТА СВЯТОГО І ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ
На Утрені
На «Бог – Господь» тропар, глас 1:
Всезага́льне Воскресіння пе́ред Твоїми Страстя́ми завіря́ючи,* із ме́ртвих
воздви́г єси́ Ла́заря, Хри́сте Бо́же.* Ти́м-то й ми, як діти, несучи́ си́мволи
перемо́ги,* Тобі, Перемо́жцеві сме́рти, воскли́куємо:* «Оса́нна в ви́шніх, благослове́н, Хто
йде в Ім’я́ Госпо́днє!»
По першому стихослов’ї сідальний, глас 1, под. «Камени запечатану»:
Звору́шений сльоза́ми Ма́рти і Марії,* повелів єси́ ка́мінь від гро́бу
відвали́ти, Хри́сте Бо́же;* воскреси́в єси́ по́кликом ме́ртвого,
Життєда́вче світу,* че́рез ньо́го завіря́ючи
Воскресіння.* Сла́ва могу́тності Твоїй, Спа́се;* сла́ва вла́ді Твоїй;* сла́ва Тобі, що сло́вом усе́ уряди́в.
По другому стихослов’ї одразу,
як звичайно в неділю, тропарі воскресні, глас 5:
Благослове́н єси́, Го́споди, навчи́ мене́ уста́вів Твоїх.
Ангельський собо́р здивува́вся,* ба́чачи, як Ти до ме́ртвих
був причи́слений,* та сме́ртну, Спа́се, кріпость пове́ргнув* і
з Собо́ю Ада́ма воздви́гнув,* і від Аду* всіх ви́зволив.
Благослове́н єси́, Го́споди, навчи́ мене́ уста́вів Твоїх.
«Пощо́ ми́ро сльоза́ми співчуття́,* о учени́ці, розчиня́єте?»* – світлося́йний
Ангел у гро́бі* промовля́в до мироно́сиць,* – «Ви́діте ви гріб
і зрозумійте,* що Спас воскре́с
із гро́бу!»
Благослове́н єси́, Го́споди, навчи́ мене́ уста́вів Твоїх.
Ра́но-вра́нці поспіша́ли мироно́сиці* до гро́бу Твого́, рида́ючи,* але́ став пе́ред ни́ми Ангел і прорік:*
«Час рида́нь мину́в, не пла́чте,* а Воскресіння* апо́столам
звістіте!»
Благослове́н єси́, Го́споди, навчи́ мене́ уста́вів Твоїх.
Мироно́сиці-жінки́, з ми́ром прийшо́вши* до гро́бу Твого́, Спа́се, рида́ли,* але Ангел я́сно до них промо́вив:* «Чом до ме́ртвих Живо́го причисля́єте?* Адже́ як Бог* воскре́с Він із гро́бу».
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові.
Троїчний: Поклонімся
Отцю́,* і Його́ Си́нові, і Свято́му Ду́хові,* Святій Тро́йці* у
єди́ній су́щності,* з Серафи́мами взива́ючи:* «Свят,
Свят, Свят єси́, Го́споди».
І нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Життєда́вця роди́вши,* Ада́ма від гріха́, Діво, ізба́вила єси́,* а Єві ра́дість* за́мість печа́лі подала́ єси́;* відпа́лих же від життя́* до ньо́го напра́вив* із Те́бе вопло́чений* Бог і Чоловік.
Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.
Сідальний, глас 5, под. «Собезначальне Слово»:
Джерело́ прему́дрости і передвідання,* Ти, до Вита́нії прийшо́вши,* пита́в
єси́ прису́тніх з Ма́ртою:* «Де ви покла́ли, – мо́вив, – дру́га, Ла́заря?»* І
за ним у співчутті сльо́зи проли́вши,* Ти чотириде́нного мерця́ воскреси́в єси́
ви́голосом Твоїм,* Чоловіколю́бче і Ще́дрий,* як Життєда́вець і Госпо́дь.
Й одразу
співаємо як у неділю, глас 7:
Воскресіння Христо́ве ви́дівши,*
поклонімся Свято́му Го́споду Ісу́су,* єди́ному безгрішному.* Хресту́ Твоє́му
поклоня́ємося, Хри́сте,* і святе́є Воскресіння Твоє́ оспівуємо і сла́вимо,* Ти
бо єси́ Бог наш,* крім Те́бе, іншого не зна́ємо,* Ім’я́ Твоє́ імену́ємо.*
Прийдіте, всі вірнії,* поклонімся свято́му Христо́вому воскресінню,* ось бо
прийшла́ че́рез Хрест ра́дість усьо́му світові.* Завжди́ благословля́ючи Го́спода,*
оспівуємо воскресіння Його́,* бо, перетерпівши розп’я́ття,* Він сме́ртю смерть
зруйнува́в.
Псалом 50.
Євангеліє ж не читаємо, тільки у храмі святого Лазаря.
КАНОН
Канонів два, до шостої пісні – творіння Теофана
Начертанного, а звідти починаємо чотирипіснець. Перший канон глас 8.
Пісня 1
Ірмос: Співа́ймо Го́сподеві, що провів люде́й Своїх крізь Черво́не мо́ре, пісню перемо́жну, Він бо просла́вився.
Приспів: Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
Ла́заря поме́рлого велінням боже́ственним воскреси́в єси́, як досто́ту Будівни́чий і життя́ Госпо́дар, Чоловіколю́бче.
Сло́вом ви́кликав єси́ чотириде́нного Ла́заря, Безсме́ртний, тьмови́дне Адове ца́рство зруйнува́вши кріпостю.
Всім показа́в єси́ озна́ки непізна́ваного Божества́, возста́вивши з ме́ртвих чотириде́нного Ла́заря, Влади́ко.
Днесь Вита́нія передвіща́є Воскресіння Христа́ Життєда́вця, воста́нням Ла́заря лику́ючи.
Пісня 3
Ірмос: Ти єси́ Тверди́ня тих, що прибіга́ють до Те́бе, Го́споди, Ти єси́ світло затьма́рених, і оспівує Тебе́ дух мій.
Два ді́яння, Спа́се, проявля́ючи, показа́в єси́ двої́стість істо́т: Бог бо єси́ і Чоловік.
Безо́днею знання́ бу́дучи, Ти пита́єш: «Де покла́дено ме́ртвого?» – хотячи́ підня́ти, Життєда́вче, лежа́чого.
Місця́ перебува́ння змінюючи, як Той, Хто став люди́ною, яви́вся єси́ обме́женим, напо́внюючи все, як Бог безме́жний.
Ла́заря підня́в єси́ боже́ственним, Хри́сте, глаго́лом; і мене́, числе́нними прогрішеннями вме́рлого, воскреси́, молю́ся!
Сідальний,
глас 4. Под. «Удивися Йосиф»:
Предста́ли ра́зом Христо́ві** Ла́зареві се́стри* і пла́кали гірко, і
голоси́ли Йому́, ка́жучи:* «Го́споди, поме́р Ла́зар».* Він же, зна́ючи, як Бог,
про похова́ння,* пита́в, як
Чоловік:* «Де покла́ли ви його́?».* І, приступи́вши до гро́бу,* ви́кликав чотириде́нного Ла́заря,* що воскре́с і поклоня́вся Воскреси́телю.
Слава, і нині: глас 8. Под. «Премудрости»:
Передвідаючи все я́ко Творе́ць,* промо́вив єси́ у Вита́нії у́чням Своїм:*
«Друг наш Ла́зар засну́в днесь».* І,
зна́ючи відповідь, запита́в єси́:* «Де покла́ли ви його́?»* І Отце́ві помоли́вся, просльози́вшись, як люди́на.* Ти́м-то й кли́кнувши того́,
кого́ люби́в,* воскреси́в єси́ з Аду, Го́споди,
чотириде́нного Ла́заря.* Че́рез те взива́ємо до Те́бе:* «Прийми́, Хри́сте Бо́же,* тих, що нава́жуються хвалу́ Тобі прино́сити,* й удосто́й усіх сла́ви Твоє́ї!»
Пісня 4
Ірмос: Почу́в я, Го́споди,
про та́їнство Твого́ Про́мислу, збагну́в діла́ Твої і
просла́вив Твоє́ Божество́.
Не потре́буючи спобо́рника, а зве́ршуючи несказа́нний Про́мисел, мо́лячись, підня́в Ти мерця́ чотириде́нного, Всеси́льний.
Отцю́ співвічне
Сло́во і Бог, пе́рше умозри́мий, ни́ні як Чоловік мо́литься – Той,
Хто моли́тви всіх прийма́є.
Го́лос Твій
зруйнува́в, Спа́се, сме́рти всю си́лу, а підва́лини Аду боже́ственною Твоє́ю си́лою похитну́лися.
Богородичний: Діву оспіва́ймо як Ту, що, народи́вши, Дівою зоста́лася і зроди́ла Христа́ Бо́га, Яки́й від облу́ди світ ізба́вив.
Пісня 5
Ірмос: Чому́ відки́нув єси́ мене́ од лиця́ Твого́, Світе незахідній? – і покри́ла мене́ чужа́ пітьма́, окая́нного; але́ наверни́ мене́ і до світла за́повідей Твоїх путі мої спряму́й, молю́ся.
Ста́вши над гро́бом Ла́заря, Чоловіколю́бче, Ти його́ призва́в єси́ і життя́ пода́в єси́; бо Ти – су́ще Життя́ Безсме́ртне для всіх
люде́й і, як Бог, я́сно прообразу́єш майбу́тнє Воскресіння.
Зв’яза́ний по нога́х, Ла́зар хо́дить – чу́до із чуде́с! Бо сильнішим ви́явився од його́ знево́лювача Той, Хто укріпи́в його́ – Христо́с, Чийо́му сло́ву всі по чи́ну слуг скоря́ються, як Бо́гові і Влади́ці слу́жачи.
Хри́сте, що ме́ртвого смердя́щого Ла́заря чотириде́нного воздви́гнув, воскреси́ ни́ні мене́, уме́ртвленого гріха́ми моїми і
покла́деного в ро́ві, і в те́мній тіні сме́ртній, і як Благоутро́бний, ізба́в і спаси́.
Звідси
починається чотирипіснець кир Косми.
Пісня 6
Ірмос: Йо́ну в киті, Го́споди, одино́кого всели́в єси́; мене́ ж, зв’я́заного тене́тами воро́жими, спаси́, як його́ від тління.
Любо́в Тебе́ у Вита́нію, Го́споди,
привела́ до Ла́заря, і його́, вже смердя́щого, воскреси́в Ти як Бог і від кайда́нів Аду спас єси́.
Ма́рта вже втра́тила надію, бо ба́чила Ла́заря чотириде́нним, Христо́с же зотлілого воскреси́в як Бог і до життя́ переста́вив глаго́лом.
Кондак,
глас 2. Подібний «Вишніх іщя»:
Всіх ра́дість Христо́с, Істина, Світло, Життя́, і світу Воскресіння,* су́щим на землі яви́вся Своє́ю бла́гістю і став
о́бразом Воскресіння,* всім подаючи́ боже́ственне відпу́щення.
Ікос: Учням Творе́ць усьо́го передвіща́в, ка́жучи: «Бра́ття і знайо́мі, наш друг засну́в», – цим промовля́ючи і навча́ючи, що все Ти відаєш, я́ко Творе́ць усіх. – «Тож ходімо, і поба́чимо ди́вне погребе́ння і
голосіння Марії, і Ла́зарів гріб у́зримо; там бо я хо́чу чудодіяти, зве́ршуючи Хреста́ передпочи́н* і всім подаючи́ боже́ственне відпу́щення».
Пісня 7
Ірмос: Отроки євре́йські у пе́чі
потопта́ли по́лум’я відва́жно і в росу́ вого́нь переміни́ли, взива́ючи: «Благослове́н єси́, Го́споди Бо́же, повіки!»
Запла́кав Ти як люди́на, Співчутли́вий, воскреси́в єси́ як Бог, су́щого у гро́бі, і звільнений з Аду Ла́зар взива́в: «Благослове́н єси́, Го́споди Бо́же, повіки!»
Ви́йшов пелена́ми обв’я́заний, з прова́лля ж і мо́року Аду врято́ваний Влади́чим сло́вом Ла́зар, взива́ючи:
«Благослове́н єси́, Го́споди Бо́же, повіки!»
Пісня 8
Ірмос: Під музи́чних знаря́дь симфо́нію і люде́й незліче́нних поклоніння о́бразові на Деїрі – три о́троки не схили́лися, а Го́спода оспівували і славосло́вили по всі віки.
Як Па́стир, ягня́ відшука́в Ти, від во́вка – лю́того губи́теля – ви́рвавши,
обнови́в єси́ розтлілого,
щоб співа́в він Тобі: «Оспівуйте і превозносіте по всі
віки!»
Як люди́на – моги́лу шука́в Ти, як
Будівни́чий – воскреси́в повелінням Твоїм Влади́чим ме́ртвого;
йому́ ж Ад вжахну́вся, коли́ кли́кав він до Те́бе: «Оспівуйте і превозносіте по
всі віки!»
«Чеснішу» не стихословимо, але одразу:
Пісня 9
Ірмос: Чи́стую сла́вно вшану́ймо, лю́ди, Богоро́дицю; Ту, що вого́нь Божества́ прийняла́ в утро́бу неопа́льно, – пісня́ми немо́вчними
велича́ймо.
Лю́ди, поба́чивши ходя́чим мерця́ чотириде́нного і здивува́вшись чу́дові, вигу́кували Ізбави́телеві, Бо́гом Тебе в пісня́х велича́ючи.
Засвідчуючи напере́д сла́вне Воста́ння Твоє́, о Спа́се мій, Ти ме́ртвого,
чотириде́нного з Аду визволя́єш Ла́заря, що пісня́ми Тебе́ велича́є.
І
співаємо на глас 1 тричі, зі стихами:
Свят Господь Бог наш.
Стих 1: Возносіте Го́спода Бо́га на́шого.
Стих 2: І поклоня́йтеся підніжжю ніг Його́,
бо святе́ воно́.
Світильний
самогласний. Под. «Посітил ни єсть»:
Сло́вом Твоїм,
Сло́ве Бо́жий, Ла́зар ни́ні стрепену́вся, до життя́ притьмо́м верта́ючись, і з
галу́зками лю́ди Тебе́, Могу́тній, вшано́вують, бо
погу́биш остаточно Ад сме́ртю Своє́ю.
Слава, і нині:
Ла́зарем тебе́ Христо́с уже́ роззбро́ює, сме́рте, і де твоя́, Аде, перемо́га? На те́бе ни́ні плач Вита́нії перено́ситься; галу́зки перемо́ги Йому́ всі простелім!
На
хвалитних співаємо стихири самогласні, глас 1.
Воскресіння і Життя́ люде́й, Хри́сте,* Ти став
пе́ред Ла́заревим гро́бом,* засвідчуючи нам дві су́щності[1] Твої,
Довготерпели́вий,* бо як Бог і чоловік від Чи́стої Діви прийшо́в Ти.* І як чоловік запи́тував: «Де його́ похова́ли?»,* а як Бог – воскреси́в єси́ життєно́сним велінням* чотириде́нного.
Ла́заря поме́рлого, чотириде́нного воскреси́в єси́ з Аду, Хри́сте,* пе́ред Твоє́ю сме́ртю,* похитну́вши могу́тність сме́рти* і че́рез одно́го, яко́го люби́в, передвіща́ючи ви́зволення всіх люде́й від тліну.* Тому́, поклоня́ючись Твоїй всеси́льній вла́ді, взива́ємо:* «Благослове́н єси́, Спа́се,* поми́луй нас!»
Ма́рта і Марія
Спа́сові говори́ли:* «Якби́ Ти був тут, Го́споди, не вмер би Ла́зар!»* Христо́с же – Воскресіння усо́пших* – його́, вже чотириде́нного, з ме́ртвих воскреси́в.* Прийдіте, всі вірнії,* поклонімся Йому́, Гряду́щому у сла́ві* спасти́ ду́ші на́ші.
Божества́ Твого́, Хри́сте, озна́ки* подава́в Ти у́чням Своїм,* але́ в на́товпах смиря́в єси́ Себе́, таїтися воліючи.* Тому́, як передвідець Бог, апо́столам Ла́зареву смерть прорік єси́,* у Вита́нії ж, прису́тній се́ред люде́й,* зна́ючи, де гріб
дру́га Твого́ – дізнава́вся, пита́ючи, як чоловік.* Але́ завдяки́ Тобі воскре́слий чотириде́нний* Твою́ Боже́ственну могу́тність яви́в.* Всеси́льний Го́споди, сла́ва Тобі!
Глас 4. Чотириде́нного воздви́г єси́ дру́га Твого́, Хри́сте,* і погреба́льний плач Ма́рти і Марії втамува́в єси́,* показа́вши всім, що Ти єси́ Той, Хто все
зве́ршує Боже́ственною могу́тністю,* самовла́дною во́лею,* і до Ко́го Херуви́ми взива́ють безупи́нно:* «Оса́нна в ви́шніх, благослове́н єси́, над усіма́ Бо́же, сла́ва Тобі!»
Ма́рта до Марії
промо́вила:* «Учи́тель прийшо́в і кли́че тебе́, приступи́!»* А вона́, мерщій прийшо́вши, де стоя́в був Госпо́дь,* поба́чивши, воскли́кнула і, впа́вши, поклони́лася,* пречи́сті но́ги Твої цілу́ючи, і сказа́ла:* «Го́споди, якби́ Ти був тут,
не вмер би брат наш!»
Глас 8. Ла́заря поме́рлого у Вита́нії* воздви́г єси́, чотириде́нного;* бо
тільки-но предста́в Ти гро́бові – Го́лос став для поме́рлого життя́м,* і Ад, застогна́вши,* звільни́в його́ зі стра́ху.* Вели́ке чу́до!* Многоми́лостивий Го́споди, сла́ва Тобі!
Як і мо́вив Ти, Го́споди, Ма́рті:* «Я – Воскресіння!»,* сло́во ділом спо́внив єси́,* з Аду покли́кавши Ла́заря.* І мене́, Чоловіколю́бче,* ме́ртвого від при́страстей,* як
Співчутли́вий, воскреси́, молю́ся.
Слава, глас 2: Вели́ке і неми́слиме чу́до зверши́лося днесь!* – бо мерця́ чотириде́нного із гро́бу* Христо́с, возгласи́вши, підня́в* і дру́га покли́кав.*
Славосло́вимо Його́ як Пресла́вного,* щоб Він моли́твами пра́ведного Ла́заря* спас ду́ші на́ші.
І нині, глас той же: Преблагослове́нна єси́, Богоро́дице Діво,* бо Вопло́ченим
із Те́бе Ад поло́нений,* Адам возве́дений,* прокля́ття розори́лося,* Єва
звільни́лася,* смерть умертви́лася* і ми оживотвори́лися.* Тому́, виспівуючи,
взива́ємо:* «Благослове́н Христо́с Бог, що благоволи́в так, – сла́ва Тобі!»
Тропар,
глас 1:
Всезага́льне Воскресіння пе́ред Твоїми Страстя́ми завіря́ючи,* із ме́ртвих
воздви́г єси́ Ла́заря, Хри́сте Бо́же.* Ти́м-то й ми, як діти, несучи́ си́мволи
перемо́ги,* Тобі, Перемо́жцеві сме́рти, воскли́куємо:* «Оса́нна в ви́шніх, благослове́н, Хто
йде в Ім’я́ Госпо́днє!»
Відпуст: Христо́с, істинний Бог наш, що
прийшо́в у Вита́нію воздви́гнути пра́ведного Ла́заря спасіння на́шого ра́ди,
моли́твами пречи́стої Своє́ї Мате́рі, святи́х сла́вних і всехва́льних апо́столів,
преподо́бних і богоно́сних отців на́ших, і всіх святи́х, поми́лує і спасе́ нас,
як благи́й і чоловіколю́бець.
Переклад майстерні літургійних перекладів «Трипіснець»
Переклад майстерні літургійних перекладів «Трипіснець»
Немає коментарів:
Дописати коментар