У СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК УВЕЧОРІ

У СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК УВЕЧОРІ

На «Господи, візвав» співаємо стихири самогласні дня, глас 1.

Гряде́ Госпо́дь на во́льну Страсть * і Апо́столам гово́рить у путі: * «Отсе́ восхо́димо в Єрусали́м, * і ви́даний бу́де Син Чоловічий, як напи́сано про Ньо́го.» * Ходімо ж і ми, очи́щеними думка́ми * розділимо Його́ путь, і з Ним розпне́мося, * й умертвимо́ себе́ ра́ди Ньо́го для жите́йських насоло́д, * щоб і ожи́ти з Ним, і почу́ти, як Він виголо́шує: * «Вже не в земни́й Єрусали́м восхо́джу, щоб постражда́ти, * але́ до Отця́ мо́го і Отця́ ва́шого, * і до Бо́га мо́го і Бо́га ва́шого, * і вас із собо́ю вознесу́ в го́рній Єрусали́м, * у Ца́рство Небе́сне.»

Глас 5. Дійшо́вши, вірні, * до спасе́нного стражда́ння Христа́ Бо́га, * невимо́вне Його́ довготерпіння просла́вмо, * щоб Він милосе́рдям Своїм * воздви́г із Собо́ю і нас, * уме́ртвлених гріхо́м, * як Благи́й і Чоловіколю́бець.

Го́споди, йдучи́ на стражда́ння * і Своїх утве́рджуючи у́чнів, * говори́в Ти їм, осібно взя́тим: * «Як ви слів моїх не пам’ята́єте, * які я раніше сказа́в вам, * що вся́кому проро́ку * пи́сано не деінде, * тільки в Єрусали́мі бу́ти вби́тим? * Ни́ні ж наста́в час, про яки́й я сказа́в вам: * бо отсе́ я видаю́ себе́ в ру́ки грішників на нару́гу; * і вони́, до Хреста́ мене́ пригвозди́вши * і на погребе́ння відда́вши, * за мерзе́нного вважа́тимуть, як ме́ртвого. * Одна́к бу́дьте му́жні, * триде́нним бо воста́ну я на ра́дість вірним * і на життя́ вічне!»

Го́споди, не осяга́ючи * незбагне́нного та́їнства Твого́ Про́мислу, * ма́ти синів Заведе́євих проси́ла Тебе́, * щоб по́честі доча́сного ца́рства були́ даро́вані дітям її; * але́ за́мість то́го обіця́в Ти, * що ча́шу сме́рти пи́тимуть дру́зі Твої, * ту ча́шу, про яку́ Ти говори́в, * що пе́ред ни́ми Сам пи́тимеш її – очи́щення нас од гріхів. * Тому́ до Те́бе взива́ємо: * Спасіння душ на́ших, сла́ва Тобі.

Го́споди, у найдоскона́лішій му́дрості * наставля́ючи у́чнів Твоїх, Ти говори́в їм, * щоб не уподібнювалися до язи́чників у бажа́нні нача́льствувати над ме́ншими: * «Не так ма́є бу́ти у вас, моїх у́чнів, * бо сам я – вбо́гий по во́лі своїй. * Тож пе́рший се́ред вас хай бу́де всім слуга́; * нача́льник же – як піднача́льний, * а найви́браніший – як найоста́нніший. * Адже́ й сам я прийшо́в зубожілому Ада́му послужи́ти * і да́ти ду́шу мою́ * на ви́куп за багатьо́х, вопію́щих мені: * Сла́ва Тобі!»

Глас 8. Пока́ри убоя́вшись, бра́ття, * всо́хлої за безпліддя смоко́вниці, * досто́йні плоди́ покая́ння принесімо Христо́ві, * Яки́й подає́ нам вели́ку ми́лість.

Слава, і нині: Дру́гу Єву в єгиптя́нці знайшо́вши, * стара́вся Змій че́рез її уле́сливі намо́ви * привести́ до падіння Йо́сифа; * та він, зали́шивши оде́жу, втік од гріха́, * і, наги́й, не соро́мився, * як первозда́нний до непо́слуху. * Його́ моли́твами, Хри́сте, поми́луй нас.

Прокімен, глас 6: Благослови́ть тебе́ Госпо́дь із Сіо́ну, і поба́чиш добро́ Єрусали́му (Пс 127:6).

Стих: Блаже́нні всі, що боя́ться Го́спода, що хо́дять путя́ми Його́! (Пс 127:1).

З книги Виходу читання 1:1-20.

Прокімен, глас 6: Ми благослови́ли вас в Ім’я́ Госпо́днє (Пс 128:8).

Стих: Ча́сто боро́лися зо мно́ю від молоди́х літ моїх (Пс 128:1).

З книги Іова читання 1:1-12.

Молитва заамвонна у Святий і Великий Понеділок

Ца́рю віків і всьо́го творіння ви́димого й неви́димого Сотвори́телю, Хри́сте Бо́же наш, Ти з невимо́вного до нас співчуття́ добровільно зубожи́в Себе́, ста́вши, як ми, люди́ною, але́ без гріха́; і від ло́на Отчого не відлучи́вся, але́ в непору́шній тверди́ні Свого́ Божества́ і Ца́рства залиши́вся, убо́гу приро́ду на́шу прийня́вши, за нас постражда́ти і вме́рти пра́гнучи, щоб стражда́ннями і сме́ртю ви́зволити рід наш, че́рез вла́сну неува́жність осу́джений; Сам бо Ти перебува́в непристу́пним для стражда́нь боже́ственною приро́дою, якби́ не зодягну́вся добровільно у стражде́нну і сме́ртну приро́ду на́шу.

Тим-то, страсть Свою́ яви́ти забажа́вши, о Влади́ко, і йдучи́ на не́ї, Ти сло́вом могу́тнім безплідну смоко́вницю сухо́ю вчини́в, сим вказа́вши на поги́бель вождів юде́йських від невір’я і гріха́. Нас же, що відаємо Тебе́ і поклоня́ємося влади́цтву Твоє́му, сподо́би, Го́споди, вірою чи́стою і непоро́чною, неосу́дними діла́ми і доброче́сними зве́ршеннями розквітлою, Тобі плодоно́сити. Ти бо па́хощі страсте́й Твоїх вклав у чле́ни на́ші, щоб прийня́ти нас як прича́сників сла́ви Воскресіння Твого́.

Вознеси́ ж ріг христия́нський і від ярма́ ра́бського, що над на́ми тяжи́ть, ви́зволь нас! Благослови́ наро́д Твій, що для поклоніння спасе́нному Хресту́ Твоє́му і животворя́щому Воскресінню тут зібра́вся, і вчини́ всіх нас Твого́ Ца́рства прича́сниками, засту́пництвом благослове́нної Твоє́ї Ма́тері, на́шої ж Влади́чиці, і моли́твами святи́х.

Бо Твоя́ є сла́ва і вічне Ца́рство із Безнача́льним Твоїм Отце́м, і Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Переклад майстерні літургійних перекладів «Трипіснець»