субота, 17 травня 2014 р.

Неділя Антипасхи



На утрені
Сідальний, глас 1: До учеників, що зі страху перед юдеями, ховаючись від них, зібралися на Сіоні, ввійшов Ти, Милосерд­ний, через замкнені двері і став посеред них, подаю­чи їм радість; Ти показав їм руки і рани на пречис­тих ребрах Твоїх, кажучи невіруючому ученикові: подай руку твою і пізнай, що Я є Той Самий, що за тебе постраждав.
Ірший сідальний, глас 1: Коли двері були зачинені, Ти, Життя, став перед учениками і показав ребра і руки і ноги Твої, Христе, щоб утвердити віру у Твоє воскресіння із гробу; але Томи не було, тому він сказав: якщо не побачу Його, не повірю словам вашим.

Далі полієлей і цей сідальний, глас 5: Побачивши Мої ребра і рани від цвяхів, Томо, чому не віруєш у Моє воскресіння? - говорить Гос­подь після воскресіння із гробу, явившись апосто­лам невимовно. Близнюк же увірував і взивав до Творця: Ти Бог мій і Господь.
Прокимен, глас 4: Похвали, Єрусалиме, Господа, хва­ли Бога Твого, Сионе.
Стих: Як укріпив ти засуви врат Твоїх.
Слава... Молитвами апостолів, Милостивий...
І нині... Молитвами Богородиці...
Потім стихира: Воскрес Ісус із гробу, як прорік, дав нам життя вічне і велику милість.
Канон свята,творіння Іоана-ченця, Глас 1.
Пісня 1. Ірмос: Співаємо, всі люди, Тому, Хто визволив Ізраїля від гіркого рабства фараона і провів по глибині морській сухи­ми ногами, пісню перемоги, бо Він прославився.
Нині весна духовна, бо Христос триденно засяяв із гробу, як сонце, і розігнав темну бурю гріха нашого; Його оспівуємо, бо Він прославився.
Цариця часу явно приносить дари світлоносного дня Цареві днів, прикрашаючи людей церковних, що безперестанно оспівують Воскреслого Христа.
Ні врата смерти, Христе, ні гробові печаті, ні клю­чі дверей не могли протистояти Тобі; Ти воскрес і став перед друзями Твоїми, Владико, даруючи мир, що перевищує всякий розум.
Пісня З. Ірмос: Утверди мене, Христе, на непорушному камені за­повідей Твоїх і просвіти мене світлом лиця Твого: бо нема святого більше за Тебе, Чоловіколюбче.
Новими замість застарілих, замість же тлінних нетлінними зробив нас хрестом Твоїм, Христе, і по­велів жити достойно оновленим життям.
У гробі покладений Ти був описаною Твоєю плоттю; неописаний же Ти, Христе, воскрес, крізь зачинені двері став Ти перед учениками Твоїми, Всесильний.
Рани Твої, Христе, які Ти добровільно перетерпів за нас, для учеників Твоїх зберіг і показав свідчення Твого славного воскресіння.
Пісня 4. Ірмос: Велика таїна Твого, Христе, провидіння, яку з ви­соти боговіданням передбачив Авакум, і, вийшовши, взивав до Тебе на спасіння людей Твоїх, Чоловіколюбче.
Жовчі Ти спожив, зціляючи стародавнє споживан­ня, нині ж з сотовим медом просвічення дарував Христос праотцю і Своє солодке причастя.
Радієш Ти, випробуваний, Чоловіколюбче, тому дав на це дозвіл Томі, показавши невіруючому ребра; утверджуючи віру світу у Твоє, Христе, триденне воск­ресіння.
Багатство почерпнувши, з проколотого списом Твого ребра, як із скарбниці божественної, з якої не­можливо вкрасти, Благодійнику, Близнюк наповнює світ премудрістю і розумом.
О Близнюк! Твій блаженний прославляється язик, бо він першим проповідував побожно Життєдавця Ісуса, Бога і Господа, через доторкання сповнившись благодаті.
Пісня 5. Ірмос: 3 ночі до ранку оспівуємо Тебе, Христе, співбезначального з Отцем, і Спаса душ наших; мир світові подай, Чоловіколюбче.
Постав Спас перед скорботними друзями, Своїм пришестям зняв скорботу, і спонукає веселитися Своїм воскресінням.
О воістину достойного похвали Томи страшне по­чинання! Бо сміливо доторкнувся до ребра, що Бо­жественним вогнем сяяло.
Ти показав, як невір'я Томи породило нам віру; Ти бо, Христе, премудрістю Твоєю промишляєш ко­рисне як Чоловіколюбець.
Пісня 6. Ірмос: Пророка Ти спас від кита, Чоловіколюбче, і мене із безодні гріхів визволи, молюся.
Не залишав Ти, Владико, Тому, який потрпав у гли­бині невір'я, руки простягнувши для випробовування.
Спас наш сказав: доторкніться до Мене і побачте кості і плоть, які маю; Я не змінився.
Тома, який не був при першому Твоєму явленні, доторкнувшись до ребра, пізнав Тебе і увірував.
Пісня 7. Ірмос: Ідолу поклонитися звучанням музики скликалися люди; юнаки Давидові, що співали пісні сионські отців сво­їх, відкинули мучителя злочестиве веління і, полум'я на росу перемінивши, пісню співали: прославлений отців і наш Боже, благословенний Ти.
В цей перший і Господній світлоносний день подобає з трепетом радіти новим і побожним людям: бо він є прообразом віку, як восьмий день є завершен­ням грядущого; прославлений отців і наш Боже, благословенний Ти.
Один, насмілившись, Тома Близнюк невір'ям облагодіяв нас вірою, бо визволив від затьмареного не­відання усі краї вірним невір'ям; собі ж сплів вінець, ясно промовляючи: Ти єси Господь, прославлений отців і наш Боже, благословенний.
Недаремно засумнівався у Твоєму воскресінні Тома; він не був відкинутий, але безсумнівним намагався показати його всім народам. Тому через невірство увірував і всіх навчив промовляти: Ти єси Господь, прославлений отців і наш Боже, благословенний.
Зі страхом Тома вклав руку в ребра Твої жит­тєдайні, Христе; тремтячи, відчув, Спасе, подвійне дійство двох природ, у Тобі незлйтно з'єднаних, і з вірою взивав, промовляючи: Ти єси Господь, про­славлений отців і наш Боже, благословенний.
Пісня 8. Ірмос: В полум'ї вогняному гарячої печі Ти охоронив юна­ків в образі ангела, що зійшов до них; Господа оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Бажаючи побачити Твоє радісне видіння, раніше Тома не повірив, сподобившись же його, Богом і Гос­подом Тебе назвав, Владико; Тебе ж прославляємо по всі віки.
Тебе, що перетерпів невір'я Томи і показав йому ребра, і дозволив доторкнутися, оспівуйте Господа і прославляйте Його по всі віки.
Твою утаємничену скарбницю відкрив нам Тома; богословив бо язиком богоносним: оспівуйте Госпо­да і прославляйте Його по всі віки.
Чеснішу не співаємо.
ПІСНЯ 9. Ірмос: Тебе, світлий світильник, і Матір Божу, предивну славу, і вищу за все творіння, піснями величаємо.
Твій світлий і пресвітлий день, Христе, всесвітлу благодать, в який Ти представ перед учениками Тво­їми, сяючи добротою, в піснях величаємо.
Тебе, до ребра Якого доторкнувся Тома тлінною рукою і не опалив її вогнем духовного Божественно­го єства, в піснях величаємо.
Тебе як Бога, із гробу воскреслого Христа, не очи­ма бачачи, але сердечною любов'ю віруючи, піснями величаємо.


На Хваліте... стихири, на 4, глас 1:
Як не порушив Ти, Життєдавче Христе, печатей гробу після страшного Твого воскресіння, так уві­йшов Ти до славних апостолів крізь замкнені двері, сповнивши їх радістю, і подав їм Твого Духа істини, з безмежної Твоєї милости.
Тома, який називався Близнюком, не був, коли Ти, Господи, явився ученикам, тому не вірив у Твоє воскресіння, і тим, що бачили Тебе, говорив: якщо не вкладу пальця мого в ребра Його і в рани від цвя­хів - не повірю, що Він воскрес.
Якщо хочеш, доторкнися, - Христос Томі сказав, - вклади руку і пізнай, що Я маю кості і земне тіло, і не будь невіруючим, а увіруй, як і всі. Він же виклик­нув: Ти єси Бог мій і Господь, слава воскресінню Твоєму.
Слава... глас 6: На восьмий день після Твого воскресіння, Ісусе Царю, Єдинородне Слово Отця, явився Ти ученикам крізь замкнені двері і мир подав їм; і невіруючому ученику Ти показав чудо, промовивши: прийди і до­торкнись до рук і ніг, і до нетлінного Мого ребра. Він же увірував, викликуючи Тобі: Господь мій і Бог мій, слава Тобі.
І нині... Преблагословенна Ти, Богородице Діво, бо Волочений з тебе полонив ад. Покликав Адама, усунув прокляття, визволив Єву, переміг смерть і ми ожили, тому співаючи кличемо: «Благословенний Христос Бог наш, що на це зволив, слава Тобі!»

Немає коментарів:

Дописати коментар