У СЕРЕДУ ТРЕТЬОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У СЕРЕДУ ТРЕТЬОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

Сідальний (г. 3, подібний: Красотою дівицтва): Владико, піднесений на хрест, ти полум'я переступу згасив;* а добровільно життя віддавши, умертвив і ворога.* Тому благаю тебе:* Умертви пожадання мого тіла й оживи, Милосердний, моє окаянне серце,* очищуючи від усякої скверни постом, що вигублює пристрасті.

Слава і нині: Ганебну смерть і розп'яття витерпів ти добровільно, Щедрий,* а Родителька твоя, бачивши це, страждала.* Тому, її мольбами,* задля твого милосердя, змилуйся і спаси світ,* єдиний предобрий чоловіколюбче Господи,* що взяв на себе гріхи світу.

Інший сідальний (г.2): Радісно звершуючи посну трапезу, кличемо:* Збережи всіх нас, Господи, у мирі,* вибавляючи від усякого ворожого підступу.* Сподоби нас, Предобрий, твій чесний хрест з любов'ю цілувати,* бо його ти, єдиний многомилостивий, подаєш вселенній заради своєї милости.

Слава і нині: Діва і Мати твоя, Христе,* бачивши тебе на хресті повішеного і мертвого,* гірко плачучи, ридала:* Сину мій, що це за дивне таїнство?* Як це ти, що всім даєш життя вічне,* добровільно вмираєш на хресті ганебною смертю?

Тріодь, глас 3

Пісня 3 Ірмос: Твердине тих, що на Тебе уповають,* - утверди, Господи, Церкву Твою,* яку Ти придбав* пресвятою своєю кров’ю. 

Розпинаючись разом із Розп’ятим задля нас, умертвімо всі плотські члени в постах, молитвах і моліннях.

Ти, що терня гріха викорінив хрестом Твоїм, Господи, вирви тернину помислів ума мого.

Озброївши думки постом, перемагаймо ворожі полчища бісівські, силою хреста укріплені.

Богородичний: Воплочене Слово із тебе, Пречиста, пройшло, виправляючи падіння праотців, з милосердя щедрот.

Пісня 8 Ірмос: Зібрались у нестерпнім вогні* та шкоди від полум’я не зазнавши,* юнаки – провідники побожності, божественну пісню співали:* Усі створіння Господні, благословіть Господа і прославляйте по всі віки. 

Хрестом Ти переміг начала і сили темряви, Світлодавче, коли прийдеш владно судити світ увесь, не об’являй, Слове, таємних діл моїх, щоб прославив я Твоє багате милосердя.

На суд перед судилищем, Судде, став єси, засуджуючи ворожнечу хрестом Твоїм, довготерпеливий Правосуде; тому від вічного осудження визволь тих, що взивають зі страхом, і превозносять Твоє чоловіколюб’я.

Вогнем посту загартовані діти благочестиві, здійняте полум’я у давнину, божественною росою погасили воістину; і ми, постивши, печі всіх пристрастей вгасімо, щоб уникнути полум’я геєнни.

Богородичний: Божа Мудрість із тебе храм собі вчинивши, воплотилася невимовним сходженням, Діво Несупружна, Ти бо єдина із усіх родів вибрана на оселю Слова нетлінного.

Пісня 9 Ірмос: В законній тіні і прообразі бачимо, вірні, образ:* кожний чоловічої статі, що розкриває лоно - святий Богові.* Тому й первородне Слово, Сина Отця вічного,* первородного з непорочної Матері, величаємо. 

Змія Мойсей на древо підніс і прообразив Тебе, Ісусе, що на хресті добровільно був піднесений, і лукавого ядовиту злобу прогнав, і людей до себе підніс, Чоловіколюбче.

Вогнем страху Твого мене очисти, і запали в моїй душі Твою божественну любов, і хрестом Твоїм огороди мене, якого улестив древній обманець, розкошами затьмаривши мій розум, Христе.

Від безсоромних помислів та злих учинків постімось, браття; серця очистьмо, і окрильмося чеснотами божественними, відвернувшись від злоби ницих похотей, щоб Пасху велику нам, просвіченим, побачити.

Богородичний: Із тебе в нашу вбогість, Діво, бажаючи, зодягнувся, Багатий з природи; видимим для нас став Невидимий, оспівуваний небесними хорами, і обновив благістю Своєю знівечений образ.

Стихири на стиховні

(г. 2) Хоча й синівська гідність доброго Отця є на мені,* та я, нерозумний, того не збагнув* і сам позбавив себе слави,* грішно розтратив багатство благодаті.* Не маючи достатньо божественної поживи,* я підлещувався бридкому чужинцеві,* а він послав мене на власне поле, згубне для душі;* і в рабстві пристрастей й облуди життя моє минало,* на пасовиську зі скотом, та без насичення.* Однак, вертаюся і кличу до тебе,* милосердного й щедрого Отця:* Згрішив я проти неба і перед тобою, * - благаю, спаси мене.

Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.

Хоча й синівська гідність:

Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.

Безліч святих твоїх, Христе,* молиться за нас,* тож помилуй і спаси нас, як чоловіколюбець.

Слава і нині: Ти, Пречиста, перетерпівши неймовірні болі* при розп'ятті твого Сина й Бога,* у сльозах стогнала й голосила:* Горе мені, найсолодша Дитино!* Чому ж то ти, піддаючись несправедливим стражданням,* спасти Адамових нащадків хочеш?* Ми ж з вірою до тебе молимось, Пречиста Діво:* Випроси для пас милосердя у свого Сина.