пʼятниця, 22 березня 2013 р.

В СЕРЕДУ П’ЯТОЇ СЕДМИЦІ УВЕЧОРІ


В СЕРЕДУ П’ЯТОЇ СЕДМИЦІ УВЕЧОРІ

Самогласний дня. Глас 8.
Стих: Впаду́ть у сіть свою́ грішники, * єди́ний я, аж до́ки пройду́.
Моїми по́мислами між розбійників попа́вши, * полони́вся я, окая́нний, умо́м * і, тяжки́х побо́їв зазна́вши, всю мою́ ду́шу пора́нив, * і відтоді лежу́ обде́ртий з чесно́т на життє́вім шляху́. * Свяще́ник же, поба́чивши мене́, * ра́нами боля́щого, незціле́нного, * на́віть не гля́нув на ме́не, презре́нного, * і левіт, не зно́сячи душетлінної бо́лісті, * так са́мо, гля́нувши на ме́не, пройшо́в ми́мо. * Але́ Ти, що благоволи́в не з Самарії, * а з Марії воплоти́тися, Хри́сте Бо́же, * чоловіколю́бством Твоїм пода́й мені зцілення, * вилива́ючи на ме́не вели́ку Твою́ ми́лість.

Стих: Го́лосом моїм до Го́спода візва́в я, * го́лосом моїм до Го́спода помоли́вся.
Моїми помислами між розбійників попавши…

Мученичний.
Стих: Проллю́ пе́ред Ним моління моє́, * печа́ль мою́ пе́ред Ним сповіщу́.
Якщо́ яка́ чесно́та і якщо́ яка́ похвала́ * – нале́жить вона́ святи́м! * Під мечі бо приклони́ли вони́ ши́ї * – ра́ди Те́бе, що приклони́в Небеса́ і зійшо́в; * проли́ли кров свою́ * – ра́ди Те́бе, що Себе́ зубожи́в і вид слуги́ прийня́в; * смири́лися аж до сме́рти * – убо́гість Твою́ наслідуючи. * Їх же моли́твами, по мно́жеству щедро́т Твоїх, * Бо́же, поми́луй нас.


Інші стихири, Кир Йосифа, глас 8 [подібний «Господи, аще і на судищі»].
Стих: Коли́ іщеза́в від ме́не дух мій, * то Ти пізна́в стежки́ мої.
Го́споди, Ти свяще́нних Учнів Твоїх * слове́сними Небеса́ми показа́в єси́; * їх свяще́нним засту́пництвом * од земни́х зол мене́ ізба́в, * стри́маністю ро́зуму підно́сячи за́вжди * до Страсте́й по́мисел мій, * як Ще́дрий і Чоловіколю́бець.

Стих: На сій путі, по якій я ходи́в, * скри́ли сіть на ме́не.
Ма́ючи всі час постува́ння,  * що співдіє Боже́ственним добродійствам, * пла́чмо од усьо́го се́рця * і Спа́сові голосімо: * Зара́ди у́чнів Твоїх, Го́споди Многоми́лостивий, * спаси́ тих, що у стра́сі оспівують * премно́ге чоловіколю́біє Твоє́.

Інша стихира, Кир Теодора, глас той же [подібний «Славную і Пречистую»].
Стих: Диви́вся я на пра́во і спогляда́в, * і не було́, хто знав би мене́.
Апо́столи всехва́льнії, за світ молільники, * не́мічних ціли́телі, здоро́в’я охоро́нці, * зоба́біч оберіга́йте нас, що постува́ння час прохо́димо, * у боже́ственному ми́рі по́між собо́ю, * ум незбу́рений при́страстями охороня́ючи, * щоб співа́ли всі ми пісню Христо́ві Воскре́слому, * як Перемо́жцеві.

Інші стихири, Великого Канону, за грецьким алфавітом – 24.
Творіння Кир Андрея Критського.

Глас 4, подібний «Хотіх слезами».

Стих: Пропа́ла вте́ча для ме́не, * і нема́, хто б шука́в душі моє́ї.
ΑВсе життя́ моє́ * з блудни́цями та ми́тарями стра́тилося, * тож чи змо́жу хоча́ б на ста́рість пока́ятися * у всьо́му, що согріши́в я? * Будівни́чий усіх і Лікарю неду́жих, * – Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.
На кожній із сих стихир творимо доземний поклін
(або, як приписують старі Тріоді, три малі поклони)

Стих: Візва́в я до Те́бе, Го́споди, я сказа́в: Ти єси́ упова́ння моє́, * Ти моя́ часть на землі живи́х.
ΒТяга́р недба́льства держи́ть мене́, * у тва́ні валя́юся, * стріло́ю підстре́лений Велія́ла, * й оскверня́ю те в мені, що за Образом. * Ми недбайли́ві – Ти наверта́єш, ми прогріши́ли – Ти визволя́єш: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Зваж на моління моє́, * бо я ду́же упоко́рений.
ΓСтав я спотика́нням для люде́й, * ро́блячи як земни́й – земне́; * подру́жжям зв’яза́вся я за Твоїм велінням * – і переступи́в його, оскверни́вши ло́же моє́. * Ти, що з землі мене́ сотвори́в, – не погорду́й творінням Твоїм; * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Ізба́в мене́ від гони́телів моїх, * бо вони́ скріпи́лися більше ме́не.
ΔКа́том став я для душі моє́ї, * пло́ті моїй догоджа́ючи, * де́монів посміхо́виськом став я * – насоло́д і неподо́бств нево́льник. * Благоутро́бієм Твоїм пощади́, Прогони́телю де́монів; * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Ви́веди із темни́ці ду́шу мою́, * щоб сповідуватися Імені Твоє́му.
ΕВласновільно согріши́в я над усіх, * ти́м-то й поли́шено мене́; * ма́ю проти́вника душі моє́ї – пло́тське мудрува́ння, * і затьма́рює мене́. * Просвічення су́щих у те́мряві і Провіднику́ заблу́каних, * – Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Мене́ ждуть пра́ведники, * до́ки нагоро́диш мене́.
ΖЖи́тиме, – говори́в проро́к, – душа́ моя́, Го́споди, і восхва́лить Тебе́, * знайди́ овеча́ заблука́ле – мене́, * і причи́сли мене́ до ста́да Твого́; * дай мені час покая́ння, * щоб, сто́гнучи, вола́в я до Те́бе: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Із глибини́ візва́в я до Те́бе, Го́споди; * Го́споди, почу́й го́лос мій.
ΗСогріши́в, согріши́в я, * зне́хтувавши повеління Твої, Хри́сте Бо́же, * ми́лостивий бу́дь мені, Доброчи́нцю, * щоб прозрів я вну́трішніми очи́ма, * і уни́к те́мряви, і зо стра́хом завола́в: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Неха́й бу́дуть ву́ха Твої ува́жливі * до го́лосу моління мого́.
ΘЗвірі мене́ хи́жі оточи́ли, * але́ з їхніх пазурів ви́рви мене́, Влади́ко: * Ти бо хо́чеш, щоб спасли́ся * та до пізна́ння істини прийшли́ всі лю́ди, як Творе́ць, * і з усіма́ й мене́ спаси́; * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Якщо́ на беззако́ння зважа́тимеш, Го́споди, – Го́споди, хто всто́їться, * бо у Те́бе очи́щення є.
ΙЛіком будь мені, Доброчи́нцю, Ізбави́телю, Спа́се мій, * і не відки́нь мене́; * погля́нь – лежу́ я в беззако́ннях, * і піднеси́ мене́ як Усеси́льний, * щоб і я ісповів дія́ння мої і вола́в до Те́бе: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Імени Твого́ ра́ди чека́в я на Те́бе, Го́споди, чека́ла душа́ моя́ на сло́во Твоє́; * упова́ла душа́ моя́ на Го́спода.
ΚСхова́вши тала́нт, да́ний мені, * я, мов нему́дрий слуга́, в зе́млю закопа́в; * і мене́, як негодя́щого, осу́джено, * і не дерза́ю нада́лі проси́ти Тебе́: * як Незлоби́вий, уще́дри мене́, щоб і я візва́в: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Від ра́нньої сторо́жі до но́чі, від ра́нньої сторо́жі * неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.
ΛТи, що ви́сушив джерело́ стражда́нь * кровоточи́вої, коли́ та доторкну́лася до країв оде́жі Твоє́ї, * дай мені відпу́щення прогрішень * – то́му, хто з безсумнівною вірою до Те́бе прибіга́є, * і прийми́ мене́, як і її, і зціли́ мою́ бо́лість; * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Бо в Го́спода ми́лість і бага́те в Ньо́го ізбавління. І Той ізба́вить Ізра́їля * від усіх беззако́нь його́.
ΜБу́деш сидіти на престо́лі, * Ти, що сотвори́в сло́вом Не́бо і зе́млю; * бу́демо всі предстоя́ти, * ісповідуючи Тобі гріхи́ на́ші; * пе́ред днем оти́м у покая́нні мене́ прийми́, * – Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Хваліть Го́спода, всі наро́ди, * хваліть Його́, всі лю́ди.
ΝЗгля́нься по́глядом добросе́рдим, * і будь до ме́не ми́лостивий, Єди́ний Спа́се, * стру́мені зцілень дару́й * бідній моїй і окая́нній душі, * відми́й від бру́ду діл моїх, щоб заспіва́в я: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Бо утверди́лася ми́лість Його́ на нас, * і істина Госпо́дня перебува́є на віки.
ΞМечі приготува́в Велія́л, * уполюва́ти поспіша́ючи смире́нну мою́ ду́шу; * чужи́м учини́в він мене́ просвіченню * від пізнання́, Ще́дрий, Лиця́ Твого́. * Си́льний у кріпості, з тене́т його́ ви́тягни мене́, * – Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: До Те́бе, що перебува́єш на Не́бі, звів я о́чі мої. Так як о́чі слуг зверта́ються до рук госпо́дарів своїх, як о́чі служни́ці – до рук господи́ні її: Так о́чі на́ші – до Го́спода, Бо́га на́шого, * по́ки поми́лує нас.
ΟУве́сь став я рабо́м при́страстей, * поки́нувши Зако́н та Боже́ственні Писа́ння, * – всьо́го мене́ зціли́, Доброчи́нцю, * що став таки́м, як я, ра́ди ме́не, Благи́й; * наверни́ мене́, Ще́дрий, при́страстей Очисти́телю: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Стих: Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, бо на́дто спо́внені ми пого́рди. Надміру спо́внена душа́ на́ша ганьби́ від бага́тих * та знева́ги від го́рдих.
ΠБлудни́ця сльоза́ми змо́чує * пречи́сті і чесні но́ги Твої, * всіх заклика́ючи прибіга́ти * і прийма́ти звільнення від гріхів своїх. * Її віру пода́й і мені, Спа́се, щоб голоси́ти до Те́бе: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

До решти стихир приспівуємо:
Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
ΡСкве́рну очи́сти душі моє́ї, * Ти, що мене́ ра́ди зубожів і младе́нствував пло́ттю, * кра́плю ми́лости Твоє́ї низпосла́вши * не́мічному й окая́нному, Хри́сте: * оми́й од скве́рни, ви́лікуй неду́жого, * – Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
ΣУтверди́, Влади́ко, ду́шу мою́ * до Те́бе прибіга́ти і Тобі за́вше служи́ти, * Ти бо Покро́в мій єси́ і Хорони́тель, * і засту́пництво, і допомо́га; * сподо́би мене́, Бо́же-Сло́ве, взива́ти у дерзнове́нні: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
ΤСтіно́ю непохи́тною будь нам, Ісу́се Спа́се, * і Ми́лостивий Бо́же, * бо ло́жжю зви́чаїв і діл упа́ли ми; * але́ піднеси́, як Доброчи́нець, творіння * і примири́ся, як Ще́дрий. * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
ΥСи́ном блу́дним став я, розтра́тивши бага́тство, * від го́лоду ни́ні та́ну. * Під за́хист Твій прибіга́ю: * прийми́ мене́, як і то́го, Отче Благи́й, * і прича́сником тра́пези удосто́й бу́ти, щоб голоси́в я до Те́бе: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
ΦІз за́здрости позба́вив Ра́ю * первозда́нного злонача́льник; * сказа́вши «Пом’яни́!» на Дре́ві, розбійник поверну́в Рай. * А я, вірою і стра́хом, * «Пом’яни́ мене́!» вола́ю до Те́бе; * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
ΧРу́ку мені простягни́, як Петро́ві, * і возведи́ з глибини́, Бо́же, * благода́ть і ми́лість мені пода́й, * моли́твою Всенепоро́чної Ма́тері, що Тебе́ породи́ла без сімені, * і святи́х Твоїх усіх: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
ΨСпівця́ Твого́ кожноде́нного – прийми́ мене́, * Агнче, що бере́ш гріх мій; * ду́шу і тіло всеціло * в ру́ки Твої передаю́, * і вночі, і вдень спра́гло взива́ю до Те́бе: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові.
ΩО, невимо́вне Твоє́ благоутро́біє, * Преблаги́й, Незлоби́вий Го́споди! * О Безгрішний і Ще́дрий, не відки́нь мене́ від Лиця́ Твого́! * – щоб і я подя́чно, * радіючи й співа́ючи, взива́в до Те́бе: * Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

І ни́ні, і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
О,невимо́вне схо́дження! * О, небува́лого Різдва́ пречу́дність! * О, як Діва Младе́нця Тебе́ но́сить * в обіймах своїх – Творця́ і Бо́га! * Ти, що з Не́ї воплоти́тися зво́лив, Доброчи́нцю * – Го́споди, пе́рше, ніж до кінця́ заги́ну, спаси́ мене́.

Прокімен, глас 4: Бог по́мсти Госпо́дь, Бог по́мсти яви́вся відкри́то (Пс 93:1).
Стих: Піднеси́ся, Судде́ землі, відда́й відпла́ту го́рдим! (Пс 93:2).
З книги Буття читання 17:1-9.

Прокімен, глас 4: Заспіва́йте Го́сподеві пісню нову́ (Пс 95:1).
Стих: Заспіва́йте Го́сподеві, благословіте Ім’я́ Його́ (Пс 95:2).
З книги Приповідок читання 15:20-33; 16:1-9.

Немає коментарів:

Дописати коментар