понеділок, 13 квітня 2020 р.

СВЯТА І ВЕЛИКА СЕРЕДА На Великому Повечер’ї


СВЯТА І ВЕЛИКА СЕРЕДА

На Великому Повечер’ї

ТРИПІСНЕЦЬ
Творіння кир Андрея Критського, глас 2
Пісня 3
Ірмос: Безплідний мій ум плодоно́сним, Бо́же, в мені яви́, добра́ Зрости́телю, благо́го Насади́телю, із милосе́рдя Твого́.
Приспів: Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
Всескінчення час: навернімося вре́шті – Христо́с навча́є; при́йде бо Він уми́ть, при́йде не зволіка́ючи – суди́ти світ уве́сь.
Рапто́вість Свого́ прише́стя явля́ючи, Христо́с прорік, що, як за Но́я коли́сь, неочікувана поги́бель зно́ву найде́ на зе́млю.
Відкри́вся Черто́г, обря́джене з ним Боже́ственне весілля, бли́зько Жени́х, що призива́є нас; приготу́ймося відни́ні!
Си́монова осе́ля вмісти́ла Тебе́, Невмісти́мого всім, Ісу́се Ца́рю, і жона́ грішна ми́ром Тебе́ пома́зала.
Благово́нням та́йним спо́внена жона́, Спа́се, була́ ви́зволена від попере́днього злово́ння мно́гих гріхів; Ти бо вито́чуєш ми́ро життя́.
Небе́сна Їже голо́дних, Сам – Життя́ су́ще, Ти їв, Хри́сте, з людьми́, явля́ючи Своє́ низхо́дження.
Безрозсу́дний у́чень, яки́й відки́нув Тебе́, Хри́сте, цілу́ чоту́ беззако́нників узя́вши, вів про́ти Те́бе, вда́вшись до зра́ди.
Слава, троїчний: Із Отце́м Тобі, Си́нові, і Ду́хові пра́вому, Єди́ному Єству́ поклоня́юся й оспівую, в Осо́бах розрізня́ючи, а в Су́щності єдна́ючи.
І нині, богородичний: Агниця, що народи́ла Тебе́, Па́стиря і Агнця, повсякча́сно блага́є, Ісу́се Бо́же, за всіх, на землі ро́джених, що вірують у Те́бе.

Сідальний, глас 1. Под. «Лик Ангельскій»:
Ось, істинно лука́ва ра́да зійшла́ся у воро́жості* засуди́ти як підсу́дного – всіх Го́спода,* що во ви́шніх як Суддя́ возсіда́є.* Ни́ні об’є́днується з Пила́том Ірод,* і Анна ра́зом з Кая́фою допита́ти* Єди́ного Довготерпели́вого.

Пісня 8
Ірмос: Хто в купині Мойсе́єві чу́до Діви на Сина́йській горі прообрази́в коли́сь – Того́ оспівуйте, благословіте і превозносіте на всі віки!
Не од невідання ча́су кінця́ світу на́шого проріка́в віків Воло́дар, що не відає дня того́: але́ всім поста́вив ме́жі смиренному́дрія.
Коли́ ся́деш, Судде́, одділя́ючи, як мо́вив єси́, Па́стирю, од ове́ць козлів, не позба́в нас, Спаси́телю, стоя́ння там, де Боже́ственна Твоя́ десни́ця.
Ти єси́ Па́сха на́ша, зако́лений за всіх, як Агнець, і Же́ртва, і за гріхи́ умилости́влення; і Твої Боже́ственні стражда́ння превозно́симо, Хри́сте, на всі віки.
Млино́ві уподібнене для те́бе, і по́лю, і до́мові, все життя́, душе́ моя́: тому́ здобу́дь до Бо́га націлене се́рце, аби́ нічо́го тлінного пло́ті не зоста́вити.
Не до фарисе́їв, Спа́се, не до Си́мона одно́го зво́лив єси́ на гости́ну прийти́: але́ вже й ми́тарі, заразо́м і блудни́ці Твоє́ почерпа́ють милосе́рдя.
Сріблолю́бством одержи́мий зра́дник Юда про ви́трачене ми́ро турбува́вся; а невдо́взі – про те, як прода́ти Влади́ку: до беззако́нників прийшо́вши, він ціну́ узго́джував.
О блаже́нні ру́ки! О воло́сся і гу́би цілому́дренної блудни́ці! Ни́ми ви́лляла вона́, Спа́се, ми́ро на но́ги Твої, обтира́ючи їх, ча́стими поцілу́нками вкрива́ючи.
Коли́ возлежа́в Ти, Сло́ве, жона́, предста́вши й у нога́х Твоїх рида́ючи, аляба́стр ми́ра, Спа́се, ви́лляла на Твою́ го́лову, безсме́ртне Ми́ро!
Благословім Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, Го́спода. Троїчний: Із Отце́м Си́на і Свято́го Ду́ха, Святу́ Тро́йцю в Божестві єди́ному сла́вимо, взива́ючи: «Свят, Свят, Свят єси́ на віки!»
І нині, богородичний: Блага́ннями, Спаси́телю, Пречи́стої Твоє́ї Ма́тері і Твоїх Апо́столів, ми́лості Твої нам зішли́ го́йно і мир Твій пода́й наро́дові Твоє́му.
Пісня 9
Ірмос: Ту, Яка́ надприро́дньо пло́ттю зача́ла в утро́бі Сло́во, що від Отця́ по́за ча́сом предвозсія́ло, – в пісня́х невмовка́ючих велича́ймо, вірні.
Тру́ду пора́, спасіння – мета́: тала́нт прийня́вши – дре́вній о́браз, душе́ моя́, придба́й вічне життя́.
Як світи́льники світлі прикра́сивши ду́ші до прихо́ду Жениха́ на нетлінне весілля, пе́ред за́мкненням двере́й увійдімо ра́зом з Ним.
Всім показа́ти бажа́ючи, Ісу́се, надприро́днє Твоє́ смире́ння, Ти їв на вече́рі в до́мі Си́мона, голо́дних Пожи́во!
Су́щий Хліб животворя́щий, гости́вся єси́, Ісу́се, в Си́мона фарисе́я, щоб блудни́ця благода́ть Твою́, яка́ не продає́ться, придба́ла ви́траченням ми́ра.
«Ру́ки мої скве́рні, гу́би в ме́не блудли́ві, нечи́сте життя́ моє́, розтлінні – чле́ни; але́ дай поле́гшу мені і прости́», – взива́є блудни́ця до Христа́.
Приступи́вши до ніг Твоїх, Спаси́телю, жона́ узлива́ла ми́ро, благоуха́нністю все сповня́ючи і ми́ром умилости́влення за свої діла́ сповня́ючись.
«Арома́тами бага́та я, а чесно́тами – нужде́нна; що ма́ю, Тобі прино́шу: дару́й мені Сам те, що ма́єш, і дай поле́гшу мені і прости́», – взива́є блудни́ця до Христа́.
«В ме́не – ми́ро тлінне, в Те́бе – ми́ро життя́, бо Ім’я́ Твоє́ – Ми́ро, проли́те на досто́йних; але́ дай поле́гшу мені і прости́», – взива́є блудни́ця до Христа́.
Слава, троїчний: Безнача́льний єси́, Отче; нество́рений єси́, Си́ну; сопресто́льний – і Ду́ше, Тро́є – одне́ приро́дою і три – Осо́бами: єди́ний Бог істинний.
І нині, богородичний: Богоро́дице, упова́ння тих, що вшано́вують Тебе́ за́вжди, не перестава́й моли́ти од Те́бе Рожде́нного про ви́зволення мене́ од бід і вся́ких споку́с.

Кондак дня, глас 4. Под. «Вознесийся»:
Більше од блудни́ці, Благи́й, впа́вши в беззако́ння,* зли́ви сліз Тобі нітро́хи не приніс я;* але́ в безмо́вній моли́тві припада́ю до Те́бе,* з любо́в’ю обціло́вуючи пречи́сті Твої но́ги,* щоб Ти про́щення довгів, я́ко Влади́ка,* дарува́в мені, що кли́чу, Спа́се:* «Од скве́рни діл моїх ізба́в мене́!»
Переклад майстерні літургійних перекладів «Трипіснець»

Немає коментарів:

Дописати коментар