понеділок, 13 квітня 2020 р.

СВЯТА І ВЕЛИКА СЕРЕДА На Утрені

СВЯТА І ВЕЛИКА СЕРЕДА
На Утрені
Тропар, глас 8: Ось Жени́х гряде́ опівночі, і блаже́н раб, яко́го Він заста́не невсипу́щим; недосто́йний же той, яко́го заста́не недба́лим. Гляди́, о́тже, душе́ моя́: сно́ві не піддава́йся, аби́ сме́рті тебе́ не віддано і не за́мкнено по́за Ца́рством, але́ отя́мся і взива́й: Свят, Свят, Свят єси́, Бо́же, Богоро́диці ра́ди поми́луй нас!
По першому стихослов’ї сідальний, глас 3. Подібний «Красоті дівства»:
Блудни́ця приступи́ла до Те́бе,* ми́ро зі сльоза́ми узлива́ючи на но́ги Твої, Чоловіколю́бче,* і од смо́роду зол ізбавля́ється повелінням Твоїм!* А у́чень неблагода́рний, що ди́хав Твоє́ю благода́ттю,* – її відкида́є і смо́родом пройма́ється,* зі сріблолю́бства продаючи́ Тебе́.* Сла́ва, Хри́сте, милосе́рдю Твоє́му!
 По другому стихослов’ї сідальний, глас 4. Подібний «Скоро предвари»:
Юда підсту́пний, сріблолю́бством одержи́мий,* уми́слив Тебе́, Го́споди, Ска́рбе життя́, підступом ви́дати.* Тому́ й біжи́ть сп’яніло до первосвяще́ників, гово́рить беззако́нникам:* «Що хо́чете мені да́ти, і я ви́дам Його́ вам,* щоб ви розп’яли́ Його́?»
По третьому стихослов’ї сідальний, глас 1. Подібний «Гроб Твой»:
Блудни́ця в пла́чі взива́ла, Ще́дрий,* обтира́ючи га́ряче пречи́сті Твої но́ги* воло́ссям голови́ своє́ї* і з глибини́ зітха́ючи:* «Не відки́нь мене́ і не обри́дься мно́ю, Бо́же мій,* але́ прийми́ мене́, ка́янницю, і спаси́* як єди́ний Чоловіколю́бець!»

Євангеліє від Йоана, з зачала 41, близько кінця:(Йн 12:17-50).


Святителя Амфілохія, єпископа Іконійського
Слово про жінку-блудницю, що помазала Господа миром
Велику радість дарував нам Христос, завітавши в гості до Закхея, бо де Христос гостює і з людьми возлежить, і приймає нашу їжу і пиття, там усе по́вниться радістю. Хто ж бо з митарів чи блудниць, чи інших грішників не скаже, що це свято і торжество, коли Творець неба і землі входить під митаре́ву крівлю, коли Зрости́тель хлібів приймає в руки хліб людський, коли Насадитель винограду благословляє вино для спільного пиття? Воістину, свято це і радість ангельського бенкету – бачити, як Владика з рабами, Бог із людьми, Суддя зі злочинцями розділяє спільну трапезу.
Він і разом з фарисеями їжу споживає, і митарів від Себе не відкидає, і блудниць допускає, і ханааня́нки слово приймає, і з самарянкою бесіду веде, і кровоточивій край одежі подає. Так, бо Він – Цілитель усіх тих пристрастей і недуг, до яких дотикається, Благодійник усіх – злих і добрих, невдячних і беззлобних. Тож і тепер, запрошений фарисеєм, Він увіходить в оселю, досі повну зла. Адже де фарисей – там лігвище лукавства, пристанище гріха, оселя гордині і зверхности.
Однак, незважаючи на те, що дім цей був таким, Господь не відмовляється ввійти в нього, бо як сонце не зазнає́ шкоди, посилаючи своє проміння в темряву, а навпаки, просвічує її, само ані трохи не затьмарюючись, так і Христос – Сонце Правди – всіляке прокляте і осквернене місце приймає і промінням Своєї благости його нечистоту розганяє, не зазнаючи́ при тому ані зневаги, ані приниження, ані осквернення задля величі Свого Божества.
Оскільки Господь у Своєму передвіданні знав, що блудниця намірилася прийти в дім фарисея і показати істинний гарячий і полум’яний образ покаяння, то задля цього Він негайно погодився на запрошення господаря, щоб жінка та навчила книжників і фарисеїв відкрито визнавати власні гріхи, показала, як грішникам, обтяженим злочинами, слід умилости́влювати Бога.
Приступивши до Христа, жінка-блудниця омила ноги Його сльозами. Як очима вона зводила багатьох юнаків у блуд, так ними омила сьогодні скверну свого гріха, проливши потоки сліз, сама влаштувавши собі купіль покаяння сльозами. Вона використала сльози як воду, а від Христа прийняла прощення. Вона омила ноги Христові не просто наслідуючи Авраама, що колись омив ноги ангелів, а й перевершивши його. Бо той омив водою і обтер рушником, а вона сльозами омила ноги Ісусові й обтерла волоссям своїм.
І було очевидно, що жінка цілковито навернулася до служіння Ісусові: очі її зверху, немов джерела вод, посилали слізні потоки, а душа, немов підставлена посудина, внизу приймала у себе стікаючі з ніг краплини сліз; волосся обтирало їх, немов рушник, а руки, ллючи́ миро з аляба́стрової посудини, помазували божественні ноги, миром земним вшановуючи Миро Небесне.
І Христос, Який не гріх осуджує, а покаянню радіє, не за минуле карає, а на майбутнє увагу звертає, не згадав минулих її злочинів, але вшанував жінку і похвалив її покаяння, оправдання за сльози дарував і добре діло її увінчав.
Молитвами святого отця нашого Амфіло́хія, єпископа Іконійського, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.

ТРИПІСНЕЦЬ
Творіння кир Косми. Акростих у первотворі Τετρδι ψαλ. Глас 2.
Пісня 3
[Τ] Ірмос: На ске́лі віри мене́ утверди́вши, розши́рив єси́ уста́ мої на ворогів моїх, возвесели́вся бо дух мій у співі: «Нема́ свято́го, як Бог наш, і нема́ пра́ведного по́над Те́бе, Го́споди!»
Приспів: Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
[Ε] Даре́мно синедріо́н беззако́нних з на́міром збира́ється зловми́сним – засу́дженим оголоси́ти Тебе́, Ізбави́теля, Хри́сте, Яко́му співа́ємо: «Ти єси́ Бог наш, і нема́ свято́го по́над Те́бе, Го́споди!»
[Τ] Лю́та ра́да беззако́нних, душе́ю – богобо́рців су́щих, наміря́ється як невго́дного вби́ти пра́ведного – Христа́, Яко́му співа́ємо: «Ти єси́ Бог наш, і нема́ свято́го по́над Те́бе, Го́споди!»
Кондак, глас 4. Подібний «Вознесийся»:
Більше од блудни́ці, Благи́й, впа́вши в беззако́ння,* зли́ви сліз Тобі нітро́хи не приніс я;* але́ в безмо́вній моли́тві припада́ю до Те́бе,* з любо́в’ю обціло́вуючи пречи́сті Твої но́ги,* щоб Ти про́щення довгів, я́ко Влади́ка,* дарува́в мені, що кли́чу, Спа́се:* «Од скве́рни діл моїх ізба́в мене́!»
Ікос: Жона́, раніше розпу́сна, знена́цька цілому́дренною яви́лася, знена́видівши діла́ гане́бного гріха́ і насоло́ди тіле́сні, помишля́ючи про со́ром вели́кий і суд із ка́рою, що його́ зазна́ють блу́дники й розпу́сники, з яки́х пе́рший – я; і хоч страха́юся, проте́ трима́юся лихо́го зви́чаю, безу́мний. А блу́дна жона́, убоя́вшись і поспіши́вши, ско́ро прийшла́, взива́ючи до Викупи́теля: «Чоловіколю́бче і Ще́дрий,* од скве́рни діл моїх ізба́в мене́!»

Пісня 8
[Ρ] Ірмос: Поси́лив тира́н своє́ веління, тож семикра́тно розпали́ли коли́сь піч, у якій о́троки, нака́з царя́ знева́живши, не опали́лися, але́ взива́ли: «Всі діла́ Госпо́дні, Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!»
[Α] Жона́, ви́ллявши ми́ро прецінне на Влади́чню і Боже́ственну страшну́ главу́ Твою́, Хри́сте, торка́лася пречи́стих стіп Твоїх занечи́щеними доло́нями і взива́ла: «Всі діла́ Госпо́дні, Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!»
[Δ] Сльоза́ми омива́є і воло́ссям обтира́є но́ги Сотвори́теля ви́нна у гріха́х; тому́ не позба́вилася вона́ відпу́щення вчи́неного не́ю в житті, але́ взива́ла: «Всі діла́ Госпо́дні, Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!»
[Ι] Священнодіється відку́плення благорозу́мної че́рез спасе́нний її жаль та сліз потік, у яко́му вона́ ісповіданням оми́тися не соро́милася, але́ взива́ла: «Всі діла́ Госпо́дні, Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!»
«Чеснішу» не співаємо:

Пісня 9
[Ψ] Ірмос: Ду́шами чи́стими і нескве́рними уста́ми, прийдіте, возвели́чмо Непоро́чну і Пречи́сту Ма́тір Еммануїлову, че́рез Не́ї прино́сячи Наро́дженому з Не́ї моли́тву: «Пощади́ ду́ші на́ші, Хри́сте Бо́же, і спаси́ нас!»
[Α] Безрозсу́дним ви́явившись і лука́вим за́здрісником, злости́вий Юда оцінює дар, досто́йний Бо́га, за́для яко́го був відпу́щений борг гріхів, і торгу́є боголю́бною благода́ттю. Пощади́ ду́ші на́ші, Хри́сте Бо́же, і спаси́ нас!
[Λ] «Що́ мені хо́чете да́ти, і я вам ви́дам, як бажа́єте, розшу́куваного Христа́?» – гово́рить, прийшо́вши до беззако́нних нача́льників, Юда, що за зо́лото відки́нув зріднення з Христо́м. Пощади́ ду́ші на́ші, Хри́сте Бо́же, і спаси́ нас!
[Ω] О сліпе твоє́ сріблолю́бство, непримире́нний! Че́рез ньо́го впав ти в забуття́, що душі цілий світ не ва́ртий, як був єси́ на́вчений; адже́ з відчаю сам на собі петлю́ затягну́вши, задуши́вся ти, зра́днику. Пощади́ ду́ші на́ші, Хри́сте Бо́же, і спаси́ нас!

І співаємо світильний на глас 3 тричі, розлого і мелізматично.
Черто́г Твій, Спа́се мій, ба́чу прикра́шений, та оде́жі не ма́ю, щоб до ньо́го увійти́. Вчини́ світлою о́діж душі моє́ї, Світлода́вче, і спаси́ мене́.

НА ХВАЛИТНИХ стихири самогласні.
Глас 1. У То́бі, Си́нові Діви, впізна́вши Бо́га,* блудни́ця промовля́ла,* у пла́чі блага́ючи,* як така́, що досто́йне сліз учини́ла:* «Відпусти́ борг, як я – розпусти́ла ко́си,* возлюби́ лю́блячу, справедли́во знена́виджену,* і я Дру́гом ми́тарів Тебе́ проголошу́,* Доброчи́нцю Чоловіколю́бче!»
Многоцінне ми́ро* блудни́ця зміша́ла зі сльоза́ми* і ви́лляла на пречи́сті но́ги Твої, їх цілу́ючи.* Її одра́зу ж оправда́в єси́* – і нам про́щення дару́й,* Ти, що постражда́в за нас,* і спаси́ нас.

Коли́ грішниця прино́сила ми́ро,* тоді у́чень змовля́вся з беззако́нними.* Та – раділа, витрача́ючи многоцінне,* а сей – поспіша́в прода́ти Безцінного;* та – Влади́ку пізнава́ла,* а сей – від Влади́ки віддаля́вся;* та визволя́лася,* а Юда става́в рабо́м во́рога.* Страшне́ – збайдужіння,* вели́ке – покая́ння:* його́ дару́й мені, Спа́се,* що постражда́в за нас,* і спаси́ нас.
О Юдине окая́нство!* Ба́чив він блудни́цю, що цілува́ла сто́пи,* – і замишля́в підсту́пно поцілу́нок зра́ди.* Вона́ воло́сся розв’яза́ла – а він лю́ттю себе́ зв’я́зував,* но́сячи за́мість ми́ра – злово́нну зло́бу:* бо за́здрість не вміє обира́ти кори́сне.* О Юдине окая́нство!* – від ньо́го ж ізба́ви, Бо́же,* ду́ші на́ші.
Слава, глас 2: Грішниця бігла ми́ро купи́ти,* щоб пома́зати Многоцінне Ми́ро – Доброчи́нця,* і до мирова́рника взива́ла:* «Дай мені ми́ро, щоб і я пома́зала* То́го, Хто згла́див усі мої гріхи́!»
І нині, глас 6: Потопа́юча в гріху́ знайшла́ Тебе́, При́стань спасіння,* і, ми́ро зі сльоза́ми вилива́ючи, до Те́бе вола́ла:* «Згля́нься, Ти, що чека́єш покая́ння грішників!* Спаси́ ж мене́, Влади́ко, з кругове́рті гріха́* за́для вели́кої Твоє́ї ми́лости!»

НА СТИХОВНІ стихири самогласні, глас 6:
Днесь Христо́с прихо́дить у дім фарисе́я,* і жона́-грішниця, приступи́вши,* упа́ла в но́ги, вола́ючи:* «Погля́нь на ме́не,* що потону́ла у гріху́ і впа́ла у відчай че́рез свої дія́ння!* Та не обри́дилася мно́ю доброта́ Твоя́,* і дай мені, Го́споди, відпу́щення зол моїх,* і спаси́ мене́!»
Простягну́ла блудни́ця воло́сся до Те́бе, Влади́ки,* простягну́в Юда ру́ки до беззако́нних:* та – щоб прийня́ти відпу́щення,* сей же – щоб узя́ти срібники.* Тому́ взива́ємо до Те́бе,* Яко́го прода́ли і Яки́й ви́купив нас:* «Го́споди, сла́ва Тобі!»
Приступи́ла жона́ злово́нна і оскве́рнена,* сльо́зи пролива́ючи на но́ги Твої, Спа́се,* і стра́сті звіща́ючи:* «Як піднесу́ я о́чі на Те́бе, Влади́ку?* Але́ Ти Сам прийшо́в спасти́ блудни́цю!* Мене́ з глиби́н, поме́рлу, воскреси́,* Ти, Яки́й Ла́заря воздви́г із гро́бу на четве́ртий день.* Прийми́ мене́, окая́нну, Го́споди,* і спаси́ мене́!»
Стих: Ісповім Тебе́, Го́споди, всім се́рцем моїм,* повім усі чудеса́ Твої.
Зневірена життя́м своїм* і всім відо́ма своїм но́ровом,* ми́ро несучи́, приступи́ла до Те́бе і візва́ла:* «Не відки́нь мене́, блу́дну, Наро́джений Дівою!* Не погорду́й слізьми́ моїми, Ра́досте Ангелів!* Але́ прийми́ мене́ ка́янницею, яку́ не відкида́в Ти і грішницею, Го́споди,* зара́ди вели́кої Твоє́ї ми́лости!»
Слава, і нині: глас 8. Творіння інокині Кассії:
Го́споди, жона́, що у мно́гі гріхи́ впа́ла,* Твоє́ відчу́ла Божество́* і, прийня́вши чин мироно́сиці,* рида́ючи, прино́сить Тобі ще до погребе́ння ми́ро,* – «Го́ре мені! – промовля́ючи,* – бо ніччю є для ме́не жага́ розпу́сти* і пітьмо́ю безмісячною – пожада́ння гріха́!* Прийми́ мої джере́ла сліз,* Ти, що з хмар виво́диш во́ду мо́ря.* Прихили́сь до моїх сто́гонів серде́чних,* Ти, що прихили́в Небеса́ невимо́вним Твоїм умалінням.* Обцілу́ю пречи́сті Твої но́ги,* ще й обітру́ їх голови́ моє́ї воло́ссям* – ті, шум од яки́х Єва в Раю́ пополу́дні почу́вши у ву́хах,* зі стра́ху схова́лася.* Гріхів моїх мно́жества* і судів Твоїх безо́дню – хто досліди́ть?* Душеспаси́телю, Спа́се мій,* не погорду́й же мно́ю, Твоє́ю рабо́ю,* Ти, що ма́єш безмірну ми́лість!»

Відпуст: Госпо́дь, що гряде́ на во́льну страсть спасіння на́шого ра́ди – Христо́с, істинний Бог наш, моли́твами пречи́стої Своє́ї Ма́тері, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів, преподо́бних і богоно́сних отців на́ших, і всіх святи́х, поми́лує і спасе́ нас, як благи́й і чоловіколю́бець.
Переклад майстерні літургійних перекладів «Трипіснець»

Немає коментарів:

Дописати коментар