середа, 15 квітня 2020 р.

СВЯТА ВЕЛИКА НЕДІЛЯ ПАСХИ На Вечірні

СВЯТА ВЕЛИКА НЕДІЛЯ ПАСХИ

На Вечірні з Літургією св. Василія Великого

На «Господи, візвав» стихири, глас 1:
Вечірні на́ші моли́тви* прийми́, Святи́й Го́споди,* і пода́й нам відпу́щення гріхів,* Ти бо єси́ Єди́ний,* Хто яви́в у світі Воскресіння.
Обійдіте, лю́ди, Сіо́н* і обійміте його́,* і відда́йте в ньо́му сла́ву Воскре́слому із ме́ртвих,* Він бо єсть Бог наш,* що відкупи́в нас від беззако́нь на́ших.
Прийдіте, лю́ди, заспіва́ймо* і поклонімся Христо́ві,* сла́влячи Воскресіння Його́ із ме́ртвих,* Він бо єсть Бог наш,* що від облу́ди во́рога світ відкупи́в.
Стра́стю Твоє́ю, Хри́сте,* ми від при́страстей ви́зволені,* і Воскресінням Твоїм* – від тління відку́плені.* Го́споди, сла́ва Тобі.
Інші самогласні, Йоана Дамаскина на Велику Суботу, глас 8:
Днесь Ад, сто́гнучи, голо́сить:* «Ліпше було́ б мені, якби́ я Рожде́нного від Марії не прийня́в;* прийшо́вши бо на ме́не, Він вла́ду мою́ зруйнува́в,* врата́ мідні сокруши́в,* ду́ші, що їх держа́в я до́сі, Він, як Бог, воскреси́в!»* Сла́ва, Го́споди, Хресту́ Твоє́му* і Воскресінню Твоє́му!
Днесь Ад, сто́гнучи, голо́сить:* «Упа́ла моя́ вла́да!* Прийня́в я Сме́ртного, як одно́го з поме́рлих,* але́ держа́ти Його́ зо́всім не мо́жу* і втрача́ю з Ним тих, над ким царюва́в я.* Ме́ртвих мав я споконвіку,* але́ ось, Він усіх підніма́є!»* Сла́ва, Го́споди, Хресту́ Твоє́му* і Воскресінню Твоє́му!
Днесь Ад, сто́гнучи, голо́сить:* «Пропа́ла моя́ могу́тність!* Па́стир розп’я́вся і Ада́ма воскреси́в.* Тих, над ким я царюва́в, – втра́тив я;* а тих, яки́х спромігся я погли́нути, всіх ви́вергнув.* Спусто́шив гро́би Розп’я́тий,* і немощіє вла́да сме́рти!»* Сла́ва, Го́споди, Хресту́ Твоє́му* і Воскресінню Твоє́му!

Слава, глас 6: Дне́шній день та́йно* вели́кий Мойсе́й прообразува́в, сказа́вши:* «І благослови́в Бог день сьо́мий»,* бо се єсть благослове́нна субо́та,* се єсть день спочи́нку,* в яки́й спочи́в од усіх діл Своїх Єдиноро́дний Син Бо́жий.* По Про́мислу на смерть пішо́в* і пло́ттю спочива́в,* і знов поверну́вся до того, чим був, Воскресінням,* і дарува́в нам життя́ вічне,* як єди́ний Благи́й і Чоловіколю́бець.
І нині, богородичний-догмат, глас 1: Всесвітню сла́ву, що од люде́й процвіла́ і Влади́ку породи́ла, Небе́сну Бра́му – оспіва́ймо Марію Діву, Безпло́тних пісню і вірних окра́су. Вона́ бо яви́лась Не́бом і Хра́мом Божества́; Вона́, перегоро́ду ворожне́чі зруйнува́вши, мир ввела́ і Ца́рство відкри́ла. Її, о́тже, трима́ючись, як віри я́коря, Оборо́нцем ма́ємо од Неї зро́дженого Го́спода. Дерза́й же, дерза́й, наро́де Бо́жий, бо Він перемо́же ворогів, як Всемогу́тній.

Прокімена немає.

Книги Буття читання (1:1-13)
В началі сотворив Бог небо і землю.
Земля ж була безвидна і безладна, і темрява [була] пове́рх безодні, і Дух Божий ширяв пове́рх вод.
І сказав Бог: «Хай постане світло!» І постало світло.
І побачив Бог світло, що добре [воно], і розділення поклав Бог поміж світлом і поміж темрявою.
І назвав Бог світло – день, а темряву назвав – ніч. І настав вечір, і настав ранок – день єдин.
І сказав Бог: «Хай постане твердь посеред вод, і буде розділенням між сією водою і водою [тією]». І сталося так.
І сотворив Бог твердь, і поклав Бог розділення між водою, що була під твердю, і між водою понад твердю.
І назвав Бог твердь – небо, і побачив Бог, що добре [воно]. І настав вечір, і настав ранок – день другий.
І сказав Бог: «Хай збереться вода, що під небом, у місце одне, і хай покажеться суша». І сталося так. І зібралася вода, що під небом, у місця свої, і з’явилася суша.
І назвав Бог сушу – земля, а зібрання вод – моря; і побачив Бог, що добре [воно].
І сказав Бог: «Хай виростить земля рослину трав’яну, що сіє насіння за родом і видом [її], і дерево плодоносне, що плід родить, у якому його насіння, за родом [його] на землі». І сталося так.
І вивела земля рослину трав’яну, шо сіє насіння за родом і видом [її], і дерево плодоносне, що плід родить, у якому його насіння, за родом [його] на землі. І побачив Бог, що добре [воно].
І настав вечір, і настав ранок – день третій.

Пророцтва Ісаї читання (60:1-16)
Світися, світися, Єрусалиме, прийшло бо твоє світло, і Слава Господня над тобою засяяла! Ось темрява і морок покриють землю над народами, а над тобою з’явиться Господь, і Слава Його над тобою покажеться. І підуть царі на світло твоє і народи до свяйва твого.
Возведи довкола очі твої і поглянь: зійшлися всі діти твої, ось прийшли всі сини твої зда́лека, і дочок твоїх на плечах принесуть.
Тоді побачиш і збентежишся, і вельми здивуєшся в серці, бо перейде до тебе багатство моря і племен, і народів. І прийдуть до тебе стада верблюдів, і вкриють тебе верблюди Мадіаму і Гайфи, всі з Сави прийдуть, несучи золото і ліван принесуть, і спасіння Господнє благовіститимуть. І всі вівці Кедару будуть зібрані в тебе, і барани Навайоту зберуться до тебе; і вознесуться благоприємні приношення на жертовнику моєму, і дім молитви мій прославиться.  
Хто се літає, немов хмари, і немов голу́бки з пташатами? Мене острови чекали і кораблі Тарсісу серед перших, привести дітей твоїх здалека і срібло та золото з ними; задля Імені Господнього святого і задля того, що Святий Ізраїлів – славний!
І збудують інородці стіни твої, і царі їх стануть перед тобою; бо у гніві моєму вдарив я тебе і в милості – полюбив тебе. І відкритими будуть ворота твої повсякчас, день і ніч, не закриватимуться, щоб могли привести до тебе силу народів і царів-бранців.
Народи і царі, які не служитимуть тобі, згинуть, і народи, як пустка, опустіють. І слава Ліванова до тебе прийде у кипарисі, і сосні, і кедрі, разом прославити місце святе моє. І підуть до тебе у страсі сини тих, хто упокорював тебе і озлоблював тебе, і будеш називатися Град Господній, Сіон Святого Ізраїлевого!
Тому що був єси покинутий і знена́виджений, і не було нікого, хто б поміг, то вчиню тебе веселістю вічною, радістю в роди родів!
І ссатимеш молоко народів і багатства царів їстимеш, і знатимеш, що я – Господь, Спаситель твій і Визволитель твій, Бог Ізраїлів.

Книги Виходу читання (12:1-11)
Мовив Господь до Мойсея й Аарона в землі єгипетській, кажучи:
«Місяць сей – для вас начало місяців, він для вас перший з-поміж місяців року. Промов до всієї громади синів Ізраїлевих, кажучи, щоб десятого числа сього місяця взяли кожен агнця в кожному родинному домі, кожен – агнця від родини, а якщо замало їх у домі, так що не досить їх для споживання агнця, то хай візьмуть до себе свого близького сусіда, кожен порахує по кількості душ на агнця.
Агнець той буде у вас бездоганний, чоловічого роду, однорічний, з-поміж ягнят і козенят візьмете його. І буде він у вас пильно́ваний аж до чотирнадцятого дня місяця, коли зако́ле його перед вечором уся громада синів Ізраїлевих.
І візьмуть його крови і помажуть два бокові одвірки і верхній у всіх домах, де їстимуть їх. І їстимуть м’ясо в ту ніч, спечене на вогні, і прісний хліб з гіркими травами їстимуть. Не їстимете його сирим, ані вареним у воді, але печеним на вогні з головою, ногами і нутрощами. Не залишатимете нічого з нього на ранок і костей його не ламатимете, а що залишиться з нього на ранок – те у вогні спалите.
Ось так їжте його: стегна ваші підперезані і взуття на ногах ваших, і палиці в руках ваших, і їстимете його з поспіхом – се бо Пасха Господня».

Пророцтва Йони читання (1:1–16; 2:1–11; 3:1–10; 4:1–11)
І було слово Господнє до Йони, сина Аматі: «Встань і йди в Ніневію, місто те велике, і проповідуй у ньому, бо піднявся голос злоби їх до мене».
Та Йона встав, щоб утікати в Тарсіс від лиця Господнього, і зійшов в Яффу, і знайшов корабля, що плив у Тарсіс, дав заплату свою і вступив на нього, щоб відплисти́ з ними у Тарсіс від лиця Господнього.
Та Господь воздвиг вітер великий на море, і зняла́ся страшна буря на морі, і корабель ось-ось мав уже розбитися. Злякалися моряки і візвали кожен до свого бога, а щоб поле́гшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж спустився у черево корабля, заснув і почав хропіти. І підійшов до нього керманич та й каже: «Що ти хропиш? Устань і призови Бога твого, щоб спас Бог нас і ми не загинули!».
І говорили один до одного: «Нумо, киньмо жереб і довідаємося, через кого сталося нам се лихо». І кинули вони жереб, і жереб упав на Йону. І сказали вони до нього: «Повідай-но нам, через кого сталося нам се лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш і з якого краю, і з якого народу ти?». Він відповів їм: «Раб Господній я, і Владику Господа Небес я почитаю, Який сотворив море і сушу». І злякалися мужі ті страхом великим, і промовили до нього: «Що се ти зробив?», бо довідалися мужі ті, що від лиця Господнього він утікав, бо розповів їм.
І промовили до нього: «Що нам тобі зробити, щоб утихло море?», бо воно бушувало і здіймало великі хвилі.
Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, і море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця буря». І заходилися люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалося і проти них бушувало. Тоді вони візвали до Господа і сказали: «О Господи, не дай, благаємо Тебе, щоб ми загинули за життя сього чоловіка, і не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як Тобі було вгодно». Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати. Люди вельми налякалися Господа й принесли Господеві жертву та обреклися обітом. 
І повелів Господь китові великому поглинути Йону, і був Йона у череві кита три дні і три ночі. І молився Йона до Владики Господа свого з черева китового і мовив:
«Заволав я в скорботі моїй до Господа Бога мого – і Він почув мене; із черева аду – зойк мій, і почув єси голос мій.
Ти вве́ргнув мене у глиби́ни, в серце моря, і потоки оточили мене; всі буруни́ Твої і хвилі Твої на́до мною пройшли.
І мовив я: Відкинутий я від очей Твоїх! Чи лучиться ще мені поглянути на храм Твій святий?
Обгорнула вода аж по душу мене, безодня оточила мене остання; поринула голова моя в розко́лини гір, зійшов я в землю, чиї за́суви – зако́ви вічні.
Та хай вийде із зотління життя моє до Тебе, Господи, Боже мій!
Коли покидала мене душа моя, Господа я пом’янув, – і хай прийде до Тебе молитва моя, до храму святого Твого!
Ті, що тримаються су́єтного і ло́жного, – Милість свою покинули.
Я ж із голосом хвали та ісповідання принесу Тобі жертву, все, що обітува́в, воздам Тобі, у спасінні моїм – Го́сподеві!
І Господь повелів рибі, і вона виблювала Йону на сушу. 
І надійшло слово Господнє до Йони вдруге: «Вставай, іди в Ніневію, в те велике місто, і проповідуй йому те, що я скажу тобі». І встав Йона, і пішов у Ніневію, як сказав йому Господь. Ніневія ж була надзвичайно велике місто: на три дні ходи́.
І почав Йона заходити в місто, один день ходи. Він обявив, кажучи: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована». І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого. Вістка про се дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покрився веретищем і сів на попелі. Далі, за наказом царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити. Та щоб усі – від людини до скотини –понакривалися веретищами і чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку і насильство рук своїх. Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає і не відверне від нас палю́чий гнів Свій, і ми не загинемо?»
І побачив Бог діла їх, що відвернулися вони від шляхів своїх лукавих, і розкаявся Бог щодо того лиха, яке казав, що вчинить їм, – і не вчинив його. 
І не сподобалося те Йоні вельми; запалав він гнівом, і почав молитися до Господа, і мовив: «О Господи! Хіба ж не се я говорив, бувши ще в моїй країні? Тому ж я й утік був напочатку до Тарсісу; знав бо, що ти Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і вболіваєш над злом. Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене душу мою, бо ліпше мені вмерти, ніж жити». А Господь сказав: «Чи ж слушно ти розсердився?».
Вийшов Йона з міста й сів зі східного боку міста. Зробив він собі там навіс, і сів під ним у затінку, визираючи, що станеться з містом. А Господь Бог виростив тикву, і вона здійнялася над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади. І радів Йона тикві радістю великою. І звелів Бог червякові вранці на зорі, і він підточив тикву, і вона всохла. А як зійшло сонце, послав Бог посушний східний вітер, і сонце вдарило в голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерти, кажучи: «Ліпше мені вмерти, ніж жити».
Бог промовив до Йони: «Чи слушно ти розсердився із-за тикви?». Він відповів: «Я розсердився через тикву так слушно, хоч би й умерти». Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не порався коло неї і не зростив її, що за одну ніч виросла і за одну ніч пропала. А мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють відрізняти правицю від лівиці, і худоби безліч?»

Книги Ісуса Навина читання (5:10-15)
Отаборилися сини Ізраїлеві в Галга́лі; і справили Пасху чотирнадцятого дня місяця ввечорі, на захід від Єрихо́ну, по той бік Йордану на рівнині. І їли вони зі збіжжя землі тієї опрісноки свіжі в день сей. І перестала сходити манна після того, як наситилися вони зі збіжжя землі, і не було більше для синів Ізраїлевих манни, а збирали вони плоди країни Фінікійської того року.
І сталося, як був Ісус у Єрихоні, звів він очі й узрів чоловіка, що стояв навпроти нього, і меч оголений був у руці його. І підійшовши, Ісус сказав йому: «Наш ти, чи один із супротивників?» А той сказав йому: «Я – Воєначальник Сил Господніх, нині прийшов на допомогу!» І впав Ісус обличчям до землі, і сказав йому: «Владико, що накажеш слузі Твоєму?» І говорить Воєначальник Господній до Ісуса: «Розв’яжи сандалі з ніг твоїх, бо місце, на якому стоїш ти, – святе!» І вчинив Ісус так.

Книги Виходу читання (13:20 – 15:1)
Знявшись із Сокхоту, сини Ізарїлеві отаборилися в Отомі, на межі пустелі. І провадив їх Бог удень у стовпі хмарово́му, аби вказувати їм путь, а вночі – у стовпі вогненному. Не зникав стовп хмарови́й удень і стовп вогненний уночі з-перед обличчя всього народу.
І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: «Скажи синам Ізраїлевим, хай вони повернуться і розіб’ють табір перед [одним] селом, посередині між Магдо́лом і морем, навпроти Веельсепфо́ну, перед ними розбийте табір при морі. І скаже фараон народові своєму: ті сини Ізраїлеві блукають краєм, бо замкнула їх пустеля. Я ж затверділим учиню серце фараонове, і він поженеться за ними, і прославлюся у фараоні і у всьому воїнстві його, і пізнають усі єгиптяни, що я – Господь і я вчинив так».
І було звіщено цареві єгипетському, що втік народ, і обернулося серце фараона і служителів його проти народу, і сказали вони: «Що ж ми зробили, відпустивши синів Ізраїлевих з неволі нашої!»
І запряг фараон колісницю свою, і весь народ свій повів із собою, взявши шістсот добірних колісниць і всю кінноту єгипетську, і всіх верховодів її. І вчинив Господь затверділим серце фараона, царя єгипетського, і служителів його, і погналися вони за синами Ізраїлевими, а сини Ізраїлеві собі прямували, проваджені рукою високою. І погналися єгиптяни за ними, і знайшли їх, як ті стояли табором при морі, і вся кіннота, і колісниці фараонові, і вершники, і воїнство його [було] перед тим селом навпроти Веельсепфо́ну. І наблизився фараон, і сини Ізраїлеві, звівши очі, побачили, що єгиптяни стали табором за ними, і злякалися вельми, і заголосили сини Ізраїлеві до Господа. І сказали Мойсеєві: «Чи тому, що немає гробниць у Єгипті, вивів ти нас помирати в пустелі? Що ж се ти нам зробив, вивівши нас із Єгипту? Чи ж не казали ми тобі сього в Єгипті: залиш нас, ми служитимемо єгиптянам. Краще бо нам служити єгиптянам, ніж загинути в сій пустелі!» І відрік Мойсей народові: «Бадьоріться! Стійте і споглядайте спасіння, що від Господа, яке Він учинить нам сьогодні. Так, як ви бачили єгиптян сьогодні, вже не побачите їх повіки! Господь воюватиме за вас і матимете спокій».
І сказав Господь до Мойсея: «Чого волаєш до Мене? Промовляй до синів Ізраїлевих, і хай збирають табір. А ти піднеси жезл твій і простягни руку твою на море, і розсічи його, і хай увійдуть сини Ізраїлеві в середину моря по суші. І ось я вчиню затверділим серце фараона і єгиптян усіх, і вони ввійдуть за вами, і прославлюся я в фараоні і в усьому воїнстві його, і в усіх колісницях і вершниках його, і пізнають усі єгиптяни, що я – Господь, коли прославлюся у фараоні і в колісницях та вершниках його».
І знявся Ангел Божий, що йшов перед табором синів Ізраїлевих, і перенісся позад них; знявся і стовп хмарови́й з-перед лиця їх і став позаду них. І перейшов на середину між табором єгиптян і табором Ізраїля, і став там. І настала темрява і морок, і ніч проминула так, що не наближалися одні до одних цілу ніч.
І простягнув Мойсей руку на море, і відводив Господь море могутнім південним вітром цілу ніч, і зробив море сухим, і розступилася вода, і ввійшли сини Ізраїлеві в середину моря по суші, а вода – стіною їм праворуч і стіною ліворуч.
А єгиптяни погналися за ними, і ввійшла вся кіннота фараонова і колісниці і верховоди всередину моря. І під час світанкової сторожі глянув Господь на табір єгиптян у стовпі вогняному і хмаровому, і тривога пойняла́ табір єгиптян. І прив’язували вони мотуззя до осе́й колісниць своїх і насилу тягли їх. І сказали єгиптяни: «Втікаймо від лиця Ізраїля, бо Господь воює за них проти єгиптян!»
І мовив Господь до Мойсея: «Простягни руку твою на море, і хай повернеться вода назад і покриє єгиптян з колісницями їх і наїзниками».
І простягнув Мойсей руку свою на море, і повернулася вода назад на місце своє, поки настав день, а єгиптяни втікали від води. І поверг Господь єгиптян посередині моря. І вода, обернувшись, покрила колісниці і наїзників, і всю силу фараонову, що ввійшла за ними в море, і не залишилося з них жодного.
А сини Ізраїлеві перейшли сушею посередині моря, а вода – стіною їм праворуч і стіною ліворуч. І врятував Господь Ізраїля в день той з руки єгиптян, і бачив Ізраїль мертвих єгиптян по березі моря. І бачив Ізраїль величну руку, те, що вчинив Господь єгиптянам; і почав боятися народ Господа і повірив Богові і Мойсеєві, служителеві Його.
Тоді заспівав Мойсей і сини Ізраїлеві пісню оцю Господеві, і промовили, говорячи:

Пісня Мойсея у Виході, глас 5 (Вх 15:1-19)
Всі встають; читець посеред церкви заспівує стихи,
а лики на кожен з них відповідають приспівом.

Читець: Співа́ймо Го́сподеві.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Коня́ і ве́ршника вве́ргнув у мо́ре.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Помічни́к і Покрови́тель став мені спасінням.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Він мій Бог – і просла́влю Його́, Бог ба́тька мого́ – і вознесу́ Його́.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Госпо́дь, що сокруша́є войо́вників, Госпо́дь – Ім’я́ Йому́. Колісни́ці фарао́нові та си́лу його́ вве́ргнув у мо́ре.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Добірних воєво́д трійкови́х потопи́в у Черво́ному мо́рі.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Безо́днею покри́в їх, вони́ пори́нули в глибінь, мов ка́мінь.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Прави́ця Твоя́, Го́споди, просла́вилася в кріпості.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Пра́ва рука́ Твоя́, Го́споди, сокруши́ла ворогів, і огро́мом сла́ви Твоє́ї стер єси́ супоста́тів.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Посла́в єси́ гнів Твій, він поже́р їх, як стебе́лля, і ду́хом я́рости Твоє́ї розступи́лася вода́.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Загустіли стіно́ю во́ди, загустіли і хви́лі се́ред мо́ря.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Сказа́в во́рог: Пожену́сь, насти́гну, розділю́ здо́бич, наси́чу ду́шу мою́, уб’ю́ мече́м моїм, панува́тиме рука́ моя́!
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Посла́в єси́ Дух Твій, покри́ло їх мо́ре, пори́нули, як о́ливо, у воді могу́тній.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Хто подібний до Те́бе між бога́ми, Го́споди? Хто подібний до Те́бе, що просла́влений у святи́х, ди́вний у сла́ві, тво́риш чудеса́?
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Простягну́в єси́ прави́цю Твою́, – поже́рла їх земля́. Попрова́див єси́ пра́вдою Твоє́ю наро́д Твій оце́й, яки́й відкупи́в єси́.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Призва́в єси́ кріпостю Твоє́ю до осе́лі свято́ї Твоє́ї. Почу́ли наро́ди – і розгнівалися, му́ки пойняли́ жи́телів Філістії.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Тоді стурбува́лися влади́ки Едо́мські, а князів Моа́вських – пойня́в їх тре́пет, стриво́жилися всі, що живу́ть у Ханаа́ні.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Хай нападе́ на них страх і тре́пет, од ве́личі раме́на Твого́ хай закам’яніють.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Допо́ки не про́йде наро́д Твій, Го́споди, допо́ки не про́йде наро́д Твій сей, яки́й придба́в єси́.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Введи́ й насади́ його́ на горі насліддя Твого́ – в гото́ве житло́ Твоє́, яке́ учини́в єси́, Го́споди, святи́ню, яку́ приготува́ли ру́ки Твої.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Госпо́дь царюва́тиме вічно, і повік, і да́лі. Коли́ ввійшо́в кінь фарао́на з колісни́цями та ве́ршниками в мо́ре, і навів на них Госпо́дь во́ду морську́.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Сини́ ж Ізра́їлеві пройшли́ суходо́лом се́ред мо́ря.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
І ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
Приспів: Сла́вно бо просла́вився.
І наостанок читець сам заспівує:
Сла́вно бо просла́вився.

Пророцтва Софонії читання (3:8-15)
Так говорить Господь: Дожидай мене, дожидай дня востання мого на свідоцтво!
Бо суд мій – над зборами народів, щоб скликати царів, щоб вилити на них усю лють гніву мого, бо вся земля буде охоплена вогнем ревности моєї!
Бо тоді я зміню язик людей роду сього, щоб призивали всі Ім’я Господнє, служили йому в одному ярмі однозгідно.
Із країв рік етіопських принесуть жертви мені.
В день той не будеш соромитися всіх діл твоїх, якими зневажив ти мене, бо тоді відніму від тебе скверну гордині твоєї, і не вихвалятимешся більше проти гори святої моєї.
І залишу в тобі людей лагідних і смиренних, і останок Ізраїля благоговітиме перед Іменем Господнім.
І не чинитимуть неправди, і не говоритимуть марноти, і не знайдеться в устах їх язика лукавого, тому мирно пастимуться вони і спочиватимуть, і не буде нікого, хто потривожив би їх.
Радуйся, дочко Сіонова, вельми! Викликуй, дочко Ізраїлева! Веселися і красуйся з усього серця твого, дочко Єрусалимова! Відняв Господь неправди твої і викупив тебе з руки ворогів твоїх. Цар Ізраїлів, Господь – посеред тебе, і ти більше не побачиш зла.

Третьої книги Царств читання (17:8-24)
І було слово Господнє до Іллі:
«Устань і піди в Саре́пту Сидонську – ось повелів я там жінці-вдові, щоб утримувала тебе». І встав, і пішов у Сарепту до міської брами, і ось там жінка-вдова збирала дрова, і закликав до неї Ілля і сказав їй: «Набери мені трохи води у глечик напитися». І пішла вона набрати води, а Ілля гукнув їй услід: «Візьми ще мені шмат хліба в руку свою!» І сказала вдова: «Живе Владика твій Господь, якщо є в мене паляниця! – одна лише жменя муки у дзбані для води і трішки олії в баклазі, і ось – зберу я два поліна дров і прийду, і приготую се собі і дітям моїм, і з’їмо, і помремо».
І промовив до неї Ілля: «Бадьори́ся, йди і зроби по слову твоєму, але приготуй з того всього спершу невеличку паляницю для мене і принеси мені, а собі і дітям своїм зробиш пізніше! Бо так говорить Господь: Дзбан муки не скінчиться й олії в баклазі не поменшає аж до дня, коли дасть Господь дощ на землю». І пішла жінка, і приготувала, і їли вона, і він, і діти її. І дзбан муки не кінчався, й олії в баклазі не меншало, за словом Господім, яке дав Він рукою Іллі.
І сталося по сьому – занедужав син жінки, господині дому, і була недуга його сильна вельми, аж доки не вийшов з нього дух. І сказала вона до Іллі: «Що мені і тобі, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене пом’янути неправди мої й умертвити сина мого?» І сказав Ілля до жінки: «Дай мені сина твого». І взяв його з лона її і виніс його у горницю, в якій сам спочивав, і поклав його на ложе своє. І закли́кав Ілля і промовив: «Горе мені, Господи! Ти – свідок удови, в якої я живу. На неї прогнівався Ти й умертвив сина її!» І подув на хлопчину тричі, і призвав Господа, і сказав: «Владико Господи мій, хай же повернеться душа хлопчини сього в нього!» І сталося так, і скрикнув хлопчина. І звів Ілля його з горниці в дім, і віддав його матері його, і сказав: «Поглянь, син твій живий!» І мовила жінка до Іллі: «Тепер я зрозуміла, що чоловік Божий ти, і слово Господнє в устах твоїх істинне».

Пророцтва Ісаї читання (61:10–11; 62:1–5)
Хай возрадується душа моя у Господі: Він бо облачив мене в ризу спасіння і в одежу веселости зодягнув мене; мов на жениха возложив на мене вінець і мов невісту прикраси́в мене красою.
І як земля зрощує квіт свій і сад – насіння своє, так зрощує Гоподь правду і веселість перед усіма народами.
Задля Сіону – не мовчатиму, і задля Єрусалиму – не вгаватиму, поки не засяє, як світло, правда моя, і спасіння моє, як світоч, не заясніє.
І побачать народи правду твою, і царі славу твою, і зватиме тебе іменем твоїм новим, яке нарече Господь. І будеш вінцем прекрасним у руці Господа, і діадемою царською в руці Бога твого.
І вже не будеш зватися покинутою, і земля твоя не зватиметься пустелею. Ти ж зватимешся Уподобання моє, а земля твоя – землею велелюдною.
І як молодий живе з молодою, так замешкають сини твої з тобою, і як втішається молодий молодою, так втішатиметься Гоподь тобою.

Книги Буття читання (22:1-18)
І сталося після тих подій – випробовував Бог Авраама; і сказав до нього: «Аврааме, Аврааме!», а той сказав: «Ось я!»
І сказав Бог: «Візьми сина твого улюбленого, якого полюбив ти, Ісаака, і йди в край високогірний, і принеси його там у всепалення на одній із гір, яку я тобі вкажу».
Уставши ж уранці, Авраам осідлав свою ослицю і взяв із собою двох отроків-слуг та Ісаака, сина свого, і, зв’язавши дрова для всепалення, встав і пішов, і на третій день прибув у місце, яке вказав йому Бог.
І звівши очі, побачив те місце здаля. І сказав Авраам отрокам-слугам своїм: «Сидіть ось тут з ослицею, а я і хлоп’я підемо он туди і, поклонившись, повернемося до вас». Тож узяв Авраам дрова всепалення і поклав на Ісаака, сина свого, і взяв із собою ще й вогонь у руку й ніж, і пішли обоє разом. Ісаак же промовив до Авраама, батька свого: «Батьку!» А той відрік: «Що, дитино?» «Ось вогонь і дрова, а де ж ягня на всепалення?» Авраам же сказав: «Бог нагледить собі ягня на всепалення, дитино!»
Ідучи так обоє разом, прийшли на місце, яке вказав йому Бог, і спорудив там Авраам жертовника, і поклав дрова на нього, і, зв’язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник пове́рх дров.
І простягнув Авраам руку свою, щоб узяти ножа і зарізати сина свого, і призвав його Ангел Господній з неба і сказав йому: «Аврааме, Аврааме!» А той відрік: «Ось я!» І сказав Ангел: «Не накладай руки твоєї на дитину і не роби йому нічого! Сьогодні я пізнав, що боїшся ти Бога і не пожалів сина свого улюбленого задля мене».
І підвів Авраам очі свої, і поглянув, аж ось – баран заплутався рогами в хащах чагарнику. І пішов Араам, і взяв барана, і приніс його у всепалення замість Ісаака, сина свого.
І назвав Авраам ім’я місцю тому: «Господь нагледів», щоб говорили й сьогодні: «На горі, де Господь нагледів».
І призвав Ангел Господній Авраама вдруге з неба, кажучи: «Мною самим клянуся, говорить Господь: тому, що вчинив ти сю річ і не пожалів сина свого улюбленого задля мене, то благословляючи, благословлю тебе, і помножуючи, помножу сім’я твоє, наче зорі небесні і наче пісок при березі моря, й успадкує сім’я твоє міста супротивників. І благословляться в сімені твоїм усі народи землі за те, що послухав єси голосу мого!»

Пророцтва Ісаї читання (61:1-10)
Дух Господній на мені, бо Він мене помазав, послав мене благовістити вбогим, зціляти сокруше́нних серцем, звіщати невольникам звільнення і сліпим прозріння. Проголосити рік Господа приємний і день відплати, щоб утішити всіх скорботних, дати скорботним Сіону славу замість попелу, помазання радости скорботним, одежу слави замість духа знеохоти, і зватимуться вони – покоління праведности, саджанець Господній на славу!
І забудують вони пустелі одвічні, місця, раніш опустілі, відродять і відновлять міста пустельні, опустілі зправіку. І прийдуть чужинці, пасучи вівці твої, й чужоплемінники – рільники й винороби.
Ви ж – священиками Господніми зватиметеся, служителями Божими, силу народів приймете і багатство їх заживете. Так удруге вони успадкують землю і радість вічна – понад голову їх.
Я бо Господь, який любить правду і нена́видить зиск неправедний, і я дам праведним труд їх і Завіт вічний укладу з ними. І знатимуть між народами сім’я їх і потомство їх. Кожен, хто бачитиме їх, упізнає їх, бо вони – сім’я, благословенне від Бога. І радістю возрадуються в Господі!

Четвертої книги Царств читання (4:8-37)
І настав день, що прийшов Єлисей у Сума́н, і там одна вельможна жінка змусила його з’їсти в неї хліба. І сталося так, що він доволі часто приходив туди і звертав, щоб там поїсти. І сказала жінка своєму мужеві: «Поглянь, я пізнала, що чоловік той, що постійно до нас заходить, – чоловік Божий святий. Зробімо ж йому невеличку горницю і поставмо йому там ложе, стіл, лаву і світильник, і коли він приходитиме до нас, то звертатиме туди».
І настав день, що він прийшов туди і звернув у горницю і приліг собі там. І сказав до Ґієзі, отрока-слуги свого: «Поклич-но мені ту соманитянку». І покликав її, і вона стала перед ним. І він сказав йому: «Скажи їй: Ось ти здивувала нас вельми всією сею нежданою гостинністю. Що треба зробити для тебе? Чи треба замовити за тебе слово перед царем, чи перед воєводою?» Вона ж відказала: «Я живу собі серед свого народу». А він сказав: «То що ж треба зробити їй?» І сказав Ґієзі, отрок-слуга його: «Поправді, вона не має сина, а муж її старий». І покликав її, і стала вона при дверях. І сказав їй Єлисей: «В ту саму пору через рік прийде час тобі родити, і триматимеш в обіймах сина!» Вона ж мовила: «Ні, пане мій, не обманюй слугині твоєї!»
І зачала жінка в утробі, і породила сина в ту пору, коли прийшов час їй родити, як і сказав їй Єлисей.
І виросло хлоп’я, і сталося, що коли вийшло воно до батька свого, до женців, то сказало батькові своєму: «Голова моя, голова моя!» А він сказав до слуги: «Віднеси його до матері його!» І відніс його до матері його, і пролежало воно на колінах її аж до полудня, і померло. І винесла вона його, і поклала його на ложе чоловіка Божого, і зачинила двері, і вийшла.
І покликала мужа свого і сказала: «Пошли зо мною одного зі слуг твоїх і одну ослицю, і піду мерщій до чоловіка Божого, і повернуся». І сказав він: «Чого ж ти підеш до нього сьогодні, се ж не новомісяччя ані не субота?» Вона ж сказала: «Мир!»[1]. Й осідлала ослицю, і скзала до слуги свого: «Ну ж бо, біжи вперед, не чекай, поки я сяду на ослицю, хібащо я тобі скажу зачекати. Поспішай чимдуж, іди і прийди до чоловіка Божого на гору Кармель!»
І сталося, як побачив Єлисей, що вона наближається, то сказав до Ґієзі, слуги свого: «Дивись, се ж та соманитянка. Мерщій біжи їй назустріч і скажи: Чи мир з тобою? чи мир з мужем твоїм? чи мир з дитиною?» А вона сказала: «Мир!»
І прийшла до Єлисея на гору й обхопила ноги його, і підійшов Ґієзі, щоб відвести її, і сказав Єлисей: «Залиш її, бо душа її зболена в ній, і Господь утаїв се від мене і не звістив мені». Вона ж сказала: «Хіба просила я сина у пана мого? Хіба не казала не обманювати мене?»
І сказав Єлисей Ґієзі: «Підпережи стегна свої і візьми посох мій у руки свої, і біжи так, що коли зустрінеш мужа якого, не благословляй його, і якщо поблагословить тебе муж який, не відповідай йому. І покладеш посох мій на обличчя хлоп’яти. І сказала мати хлоп’яти: «Живе Господь і живе душа твоя, що не відступлюся від тебе!» І встав Єлисей і пішов за нею.
А Ґієзі побіг перед нею, і поклав посох на обличчя хлоп’яти, та не було ані звуку, ані по́руху. І повернувся назустріч йому, і повідомив його, кажучи: «Не встало хлоп’я!»
І ввійшов Єлисей у кімнату, і ось – хлоп’я вмерле, покладене на ложі його. І ввійшовши Єлисей у дім, зачинив двері перед ними двома, і помолився до Господа. І піднявся, і ліг на хлоп’я, і приклав уста свої до уст його, і очі свої – до очей його, і руки свої – до рук його, і зігнувся над ним, і почало зігріватися тіло хлоп’яти. І він повертався, і ходив по кімнаті туди й сюди, і знову піднімався й нагинався над хлоп’ям, і так до семи разів, і відкрило хлоп’я очі свої. І гукнув Єлисей до Ґієзі, і сказав: «Поклич-но ту соманитянку!» І той покликав, і ввійшла вона до нього, і сказав Єлисей: «Візьми сина свого!» І ввійшла жінка, і впала в ноги йому, і поклонилася йому до землі, і взяла сина свого, і вийшла.

Пророцтва Ісаї читання (63:11–19; 64:1–5)
Так говорить Господь: Де Той, Хто вивів із землі пастиря овець Своїх? Де Той, Хто вклав у них Духа Святого? Той, Хто провадив десницею Своєю Мойсея? Рука могутня Слави Його розігнала води з-перед лиця Його, щоб Ім’я Його вчинити вікопомним. Провів їх безоднею, як коня пустелею, і як худобу випасом, і не знемогли вони. Зійшов Дух від Господа і провадив їх, і так привів Ти народ Твій, щоб Ім’я Своє вчинити славним.
Зверни очі Свої з небес і споглянь, із дому Твого святого і Слави: де ревність Твоя і кріпость Твоя? Де багатство милості Твоєї і щедрот Твоїх, що Ти віддалив їх від нас? Адже Ти нам єси Отець, бо Авраам не знав нас і Ізраїль не пізнав нас, але Ти, Господи, Отець наш, – спаси нас, бо ж від початку Ім’я Твоє на нас!
Чому відвів Ти нас, Господи, від путі Твоєї, вчинив Ти заскорузлими серця наші, щоб не боялися Тебе? Повернися, задля рабів Твоїх, задля племен спадкоємства Твого! Щоб успадкували ми хоч де́щицю Гори святої Твоєї!
Супротивники наші потоптали святилище Твоє, стали ми як на початках, коли Ти не правив над нами, ані не призивали ми Імені Твого.
Якщо розве́рзеш небо – трепет перед Тобою охопить гори, і вони розтануть, як віск від вогню тане, і спалить вогонь супостатів. І Ім’я Господнє знаменним стане серед супротивників, перед лицем Твоїм народи збентежаться. Коли вчиниш діла славні, трепет перед Тобою пройме гори.
Від віку не чули ми, ані очі наші не бачили Бога іншого, крім Тебе, і діл Твоїх, які вчиниш тим, хто очікує помилування. Зустріне воно тих, хто чинить правду, і вони путі Твої згадають.

Пророцтва Єремії читання (31:31-34)
Так говорить Господь: Ось надходять дні, і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди Завіт Новий. Не як той Завіт, що його уклав я з батьками їхніми в день, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської, – бо вони не втрималися в Завіті моєму, і я відвернувся від них, – говорить Господь. – Се ж Завіт, який укладу я з домом Ізраїля після днів тих, – говорить Господь.Я міцно вкладу закони мої в мислі їхні і на серцях їхніх напишу їх, і буду їм Богом, і вони будуть мені народом. І не навчатиме ніхто ближнього свого й ніхто – брата свого, говорячи: «Пізнай Господа!», бо всі пізнають мене від малого аж до великого серед них, бо я змилуюся над неправдами їх і гріхів їхніх на пом’яну надалі.

Пророцтва Даниїла читання (3:1-56)
Вісімнадцятого року [правління] цар Навуходоно́сор зробив золотого ідола, шістдесят ліктів заввишки і шість ліктів завширшки; і поставив його на полі Деїрі у Вавілонській області. І послав [цар Навуходоносор] зібрати сатра́пів, намісників, воєвод, верховних суддів, скарбників, радників, урядників та всіх володарів країв, щоб прибули на врочисте відкриття ідола, якого поставив Навуходоносор-цар. І зібралися сатрапи, намісники, воєводи, верховні судді, скарбники, радники, урядники й усі володарі країв на відкриття ідола, якого поставив Навуходоносор-цар; і стали перед ідолом, якого поставив Навуходоносор-цар.
Тоді вістовий голосно вигукнув: «Наказується вам, народи, племе́на і язи́ки: в той час, як почуєте голос труби, флейти, гарфи, гусел, ліри і симфонії і всякого приладдя музичного, падайте і поклоняйтеся золотому ідолові, якого поставив Навуходоносор-цар, а хто не впаде і не поклониться, в той же час буде ввержений у піч, розпалену вогнем!» І було, що коли почули народи голос труби, флейти, гарфи, гусел, ліри і симфонії і всякого приладдя музичного, то впали всі народи, племе́на і язи́ки і поклонилися золотому ідолові, якого поставив Навуходоносор-цар.
Тоді приступили мужі халдейські з доносом на юдеїв; мовивши, сказали вони Навуходоносору-цареві: «Царю, жий во віки! Ти, царю, віддав повеління, щоб кожний чоловік, який почує голос труби, флейти, гарфи, гусел, ліри і симфонії і всякого приладдя музичного, впав і поклонився золотому ідолові, а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути ввержений у піч, розпалену вогнем. Є тут мужі юдейські, яких ти настановив над справами Вавілонської области, – Седра́х, Міса́х і Авденаго́, – що не скорилися наказові твоєму, царю, і богам твоїм не служать, та й ідолові золотому, якого поставив ти, не поклоняються».
Тоді Навуходоносор у лютості і гніві наказав привести Седра́ха, Міса́ха й Авденаго́; і приведено було їх перед царя. І мовив Навуходоносор, і спитав їх: «Чи й справді ви, Седра́х, Міса́х і Авденаго́, богам моїм не служите та й ідолові золотому, якого поставив я, не поклоняєтеся? Тепер же, якщо ви на се готові, як тільки почуєте голос труби, флейти, гарфи, гусел, ліри і симфонії і всякого приладдя музичного, впадіть і поклоніться золотому ідолові, якого сотворив я. Якщо ж не поклонитеся, в той же час будете ввержені в піч, розпалену вогнем; і який Бог врятує вас із руки моєї
І відповідаючи, Седрах, Місах і Авденаго сказали цареві Навуходоносору: «Не маємо потреби відповідати тобі на се веління; бо єсть Бог наш на небесах, Якому ми служимо,  сильний врятувати нас із печі, вогнем розпаленої, та з руки твоєї визволити нас, царю. А якщо й ні, то хай буде тобі відомо, царю, що богам твоїм ми не служимо і золотому ідолові, якого ти поставив, не поклоняємося».
Тоді Навуходоносор сповнився люттю, і вид лиця його змінився проти Седраха, Місаха й Авденаго, і звелів він: «Розпаліть піч усемеро, щоб аж до краю розгорілася!» І мужам, сильним дужістю, звелів: «Зв’язавши, ввергніть Седраха, Місаха й Авденаго в піч, розпалену вогнем!» І негайно їх було зв’язано в їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на головах та з іншим убранням на них, і ввержено в середину печі, розпаленої вогнем.
Тому, що веління царя було суворе і піч розпалена була понадміру, тих мужів, що вкидали Седраха, Місаха й Авденаго, вбило полум’я вогненне. А сі три мужі: Седрах, Місах і Авденаго, впали посеред печі, вогнем розпаленої, зв’язані. І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа. І ставши з ними, Аза́рія ось так молився і, відкривши уста свої посеред вогню, промовляв:
«Благословен єси, Господи Боже отців наших, і хвальне і прославлене Ім’я Твоє повіки.
Бо праведен єси в усьому, що вчинив єси нам, і всі діла Твої істинні, і пра́ві путі Твої, і всі суди Твої істинні.
І при́суди істинні вчинив єси в усьому, що навів єси на нас, і на град святий отців наших Єрусалим, бо істиною і судо́м навів єси все те на нас через гріхи наші.
Бо согрішили ми і беззаконствували, відступивши від Тебе, і прогрішили в усьому, і заповідей Твоїх не послухали.
Ні не пильнували, ні не учинили так, як заповів був єси нам, щоб добре нам було.
І все, що вчинив єси нам, і все, що навів єси на нас, істинним судо́м учинив єси.
І віддав єси нас у руки ворогів беззаконних, мерзенних відступників, і цареві неправедному і найзліснішому на всій землі.
І нині не маємо як відкрити уст; соромом і ганьбою стали ми для рабів Твоїх і тих, що шану віддають Тобі.
Не відкинь же нас до кінця Імені Твого ради, і не зруйнуй Завіту Твого; і не віддаляй милости Твоєї від нас, задля Авраама, возлюбленого Тобою, і задля Ісаака, раба Твого, і Ізраїля святого Твого, яким обіцяв єси, що розмножиш сім’я їх, як зорі небесні і як пісок при березі моря.
Бо змаліли ми, Владико, гірше всіх народів, і принижені днесь по всій землі через гріхи наші.
І не маємо в час теперішній ні князя, ні пророка, ані вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні тиміаму, ні місця, де б принести́ первоплоди перед лицем Твоїм і знайти милість.
Але з душею сокруше́нною і духом смиренним хай будемо прийняті, як при всепаленнях баранів і тельців, і як при міріа́дах ягнят дорідних, так хай буде жертва наша перед Тобою днесь, і хай звершиться Тобі, бо нема сорому тим, що покладаються на Тебе.
І нині ми слідуємо за Тобою всім серцем, і боїмося Тебе, і шукаємо обличчя Твого; не посором нас, але вчини з нами по негнівливості Твоїй і по множеству милости Твоєї.
І вирятуй нас силою чудес Твоїх, і дай славу Імені Твоєму, Господи.
І хай осоромляться всі, що виявляють до рабів Твоїх зло, і хай постидяться з усією їх силою і могутністю, і кріпость їх нехай сокруши́ться.
І хай пізнають, що Ти єси Господь Бог єдиний і уславлений по всій вселенній».
І не переставали слуги царські, що ввергли їх, розпалювати піч ропо́ю, і смолою, і клоччям, і хмизом. І здіймалося полум’я пове́рх печі на сорок дев’ять ліктів, і вихва́чувалося, і спалювало тих халдеїв, яких досягло біля печі.
Ангел же Господній зійшов у піч до тих, що були разом із Азарією, і відвернув полум’я вогненне від печі. І зробив, що в середині печі був ніби шумливий вітер росистий, і вогонь зовсім не торкнувся їх, не завдав їм болю і не скоїв їм жодної шкоди.
Тоді ті троє немов єдиними устами заспівали в печі, і благословляли, і прославляли Бога, промовляючи:
«Благословен єси, Господи, Боже отців наших, і хвальний і превозноси́мий повіки.
І благословенне Ім’я слави Твоєї святеє, і прехвальне і превозносиме повіки.
Благословен єси у храмі святої слави Твоєї, і преоспіваний і препрославлений повіки.
Благословен єси, що споглядаєш безодні, возсідаєш на Херувимах, і хвальний і превозносимий повіки.
Благословен єси на престолі слави Царства Твого, і преоспіваний і превозносимий повіки.
Благословен єси на тверді небесній, і оспівуваний і прославлений повіки».

Пісня Трьох Отроків, глас 5 (Дан 3:57-88)

Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.

Читець посеред церкви заспівує стихи, а лики на кожен з них відповідають приспівом.

Читець: Благословіте, всі діла́ Госпо́дні, Го́спода, оспівуйте і превозносіте Його́ повіки.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, Ангели Госпо́дні, небеса́ Госпо́дні, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, во́ди всі по́над ви́ссю небе́с, усі Си́ли Госпо́дні, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, со́нце й місяць, звізди небе́сні, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, світло й те́мрява, но́чі і дні, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, вся́кий дощ і роса́, і всі вітри́, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, вого́нь і спе́ка, хо́лод і гарячи́зна, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, ро́си й іней, кри́га й холодне́ча, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, льоди́ й сніги́, бли́скавки і хма́ри, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, земля́, го́ри і па́горби, і все, що вироста́є на ній, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, джере́ла, моря́ й ріки, кити́ і все, що ру́хається у во́дах, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, всі пти́ці небе́сні, звірі і вся скоти́на, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, сини́ лю́дські, хай благослови́ть Ізра́їль Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, свяще́ники Госпо́дні, слу́ги Госпо́дні, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, ду́хи і ду́ші пра́ведних, преподо́бні і смире́нні се́рцем, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, Ана́нія, Аза́рія і Мисаїл, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословіте, Апо́столи, Проро́ки і Му́ченики Госпо́дні, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Благословім Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, Го́спода.
Приспів: Го́спода оспівуймо і превозносімо по всі віки.
І ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
Приспів: Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки.
Хва́лимо, благословимо́, поклоня́ємося Го́сподеві.
Приспів: Оспівуючи і превозно́сячи [Його́] по всі віки.

Інший варіант закінчення:
Го́спода оспівуймо і славословімо по всі віки.

І слідує по чину Літургія св. Василія Великого:
мала єктенія з виголосом трисвятого,
а замість трисвятого співаємо:

Всі ви, що в Христа́ хрести́лися,у Христа́ зодягну́лися. Алилу́я.(Гал 3:27) Тричі.

Прокімен, глас 5: Вся земля́ нехай покло́ниться Тобі і співа́є Тобі, нехай же співа́є Імені Твоє́му, Всеви́шній! (Пс 65:4)
Стих: Воскли́кніте Го́сподеві, вся зе́мле, співа́йте ж Імені Його́, відда́йте сла́ву в хвалі Йому́! (Пс 65:1-2)

До Римлян послання святого апостола Павла читання
Зачало 91 (6:3-11)
Браття, всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його охрестилися. Ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос востав із мертвих славою Отця, так і ми ходили в оновленні життя. Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою Його смерти, то будемо і подобою воскресіння. Знаючи те, що ветхий наш чоловік став розп’ятий з Ним, щоб знищилось оце тіло гріховне, щоб нам гріхові більше не служити; бо хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним, знаючи, що Христос, воставши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше влади не має. Вмираючи бо, Він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашому.

Після апостола лик замість Алилуя співає на глас 7:
Приспів: Воскре́сни, Бо́же, суди́ зе́млю, Ти бо ма́тимеш уділ у всіх наро́дах!
Стих 1: Бог став у собо́рі богів, по́серед богів верши́ть Він суд:
Стих 2: «До́кіль суди́тимете не по пра́вді і на осо́би грішників зважа́тимете?
Стих 3: Вчиніть правосу́ддя сироті і вбо́гому, смире́нного і неіму́щого оправда́йте.
Стих 4: Ви́зволіть неіму́щого і вбо́гого, із руки́ грішника ви́рятуйте його́!»
Стих 5: Не пізна́ли, не збагну́ли, в те́мряві блука́ють, – хай похитну́ться всі осно́ви землі!
Стих 6: Я сказа́в: «Ви – боги́ і всі – сини́ Всеви́шнього. Та ви, як лю́ди, вмира́єте і, як оди́н із князів, па́даєте».

Євангеліє від Матея, зачало 115 
Після ж вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. І ось великий зчинився землетрус, – ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, неначе блискавиця, а одежа, як сніг, біла. Зо страху перед ним сторожа затремтіла й стала, наче змертвіла. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: «Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав. Та біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї, – там ви його побачите. Я вам сказав.» І вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити його учнів. Аж: ось Ісус зустрів їх і каже: «Радуйтеся!» Ті підійшли й кинулися йому в ноги і вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: «Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать.» Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і звеліли: «Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати.» Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями – аж по цей день. А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися. Ісус же приступив і промовив до них: «Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.» (Мт. 28, 1-20)
Замість Херувимської співаємо на глас 8:
Хай мовчи́ть уся́ка плоть лю́дська і хай стоїть зо стра́хом і тре́петом, і ні про що земне́ в собі не помишля́є: Цар бо над царя́ми і Влада́р над владаря́ми прихо́дить бу́ти зако́леним і да́ним на пожи́ву вірним.
По вході: Амінь. І далі:
Пе́ред Ним іду́ть Чи́ни Ангельські з уся́ким Нача́лом і Вла́дою, многоо́кі Херуви́ми і шестикри́лі Серафи́ми, ли́ця закрива́ючи і пісню голо́сячи: Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Замість «Достойно» ірмос, глас 6:
Не рида́й на́до мно́ю, Ма́ти, ба́чачи у гро́бі Си́на, яко́го без сімені зача́ла єси́ в утро́бі, – воскре́сну бо і просла́влюся, і вознесу́ в сла́ві, як Бог, тих, що вірою і любо́в’ю безнаста́нно Тебе́ велича́ють.

Причасний, глас 4: Воста́в, мов зо сну, Госпо́дь і воскре́с, спаса́ючи нас (Пс 77:65). Алилу́я.

Заамвонна молитва у Святу і Велику Суботу
Ісу́се Хри́сте, Си́ну Бо́га Живо́го, що зруйнува́в бра́ми Аду і за́суви залізні сокруши́в, що смерть потопта́в і в’язня́м її свобо́ду дарува́в, що Ад роззбро́їв і пе́рвістків Святи́х із ме́ртвих підня́в, що мо́рок просвіти́в і сокрове́нне об’яви́в, що дия́вола посоро́мив і ома́ну його́ із землі прогна́в, Ца́рю віків, що вчини́в нас прича́сниками Пречи́стих і Животворя́щих Твоїх Та́їн, зволь і в ніч цю, в яку́ Ти Про́мисел спасіння на́шого зверши́в, розігна́ти мо́рок невідання на́шого і розірва́ти пу́та на́ших гріхів, щоб воскре́снувши із гро́бу ме́ртвих діл, жили́ ми ю́ністю ново́го життя́, оспівуючи і благословля́ючи вели́чне Ім’я́ Твоє́, з Безнача́льним Твоїм Отцем, і Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь.

Молитва на освячення приношень:
Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш, що благослови́в п’ять хлібів і п’ять ти́сяч наро́ду насити́в! Сам благослови́ † і хліби́ ці †, пшени́цю †, вино́ † і єле́й, і примно́ж їх у місті цьо́му (або в селі цьо́му, або у святій оби́телі цій) і у всьо́му світі Твоє́му, і вірних, що їх спожива́ють, освяти́.
Бо Ти благословля́єш і освя́чуєш усе́, Хри́сте Бо́же наш, і Тобі сла́ву возсила́ємо, з Безнача́льним Твоїм Отце́м, і Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Відпуст Великої Суботи
Христо́с, істинний Бог наш, що за́для нас, люде́й, і на́шого ра́ди спасіння во́лею положи́вся у гро́бі пло́ттю і зійшо́в на Ад, моли́твами пречи́стої Своє́ї Ма́тері, святи́х сла́вних і всехва́льних апо́столів, во святи́х отця́ на́шого Васи́лія Вели́кого, архиєпи́скопа Кесарії Каппадокійської, і всіх святи́х, поми́лує і спасе́ нас, як благи́й і чоловіколю́бець.

Переклад майстерні літургійних перекладів «Трипіснець»



[1] «Мир!» – тут: вислів привітання або прощання, відповідник нашого «бувай», «на все добре».

1 коментар:

  1. Моє життя сповнене щастя, тому що лікар Алаба робить мене щасливим. Мене звуть Анна Андреева з України, і те, що зі мною сталося, я не можу залишити в собі, а також розповісти світові, щоб ті, хто має якісь проблеми у стосунках чи шлюбі, могли знову отримати свою любов і бути щасливими. Ми з коханим мали серйозні проблеми, які призвели до нашого розриву, бо після цього моє життя ніколи не було таким, я спробував усі методи, щоб повернути його назад. але вони були лише марною тратою зусиль і марною тратою часу. Але одного разу під час пошуку в Інтернеті я натрапив на свідчення про доктора Алабу. Я зв’язуюся з ним і пояснюю йому свою проблему, і все одно мене вражає, наскільки йому вдалося повернути мого коханого протягом 48 годин. З цією великою справою, яка трапилася зі мною у моєму житті, я вирішив розповісти всьому світу про цю велику людину на ім’я Д-Р АЛАБА. Для тих, хто потребує чогось, він сказав мені, що в його храмі немає нічого неможливого. Я йому так довіряю. Друзі чи хтось, хто читає мої свідчення, якщо вам потрібна допомога повернути колишнього коханого / колишнього чоловіка або ви хочете мати дитину, зв’яжіться з ним по електронній пошті; Надішліть йому електронного листа на dralaba3000@gmail.com або його WhatsApp за номером: +2349071995123 .. І я обіцяю вам, що ваш коханий обов’язково повернеться до вас.

    ВідповістиВидалити