понеділок, 13 квітня 2020 р.

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК На Утрені

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК
На Утрені

Тропар, глас 8: Ось Жени́х гряде́ опівночі, і блаже́н раб, яко́го Він заста́не невсипу́щим; недосто́йний же той, яко́го заста́не недба́лим. Гляди́, о́тже, душе́ моя́: сно́ві не піддава́йся, аби́ сме́рті тебе́ не віддано і не за́мкнено по́за Ца́рством, але́ отя́мся і взива́й: Свят, Свят, Свят єси́, Бо́же, Богоро́диці ра́ди поми́луй нас!

По першому стихослов’ї  сідальний, глас 4. Подібний «Вознесийся на Крест»:
Жениха́, бра́ття, возлюбімо,* світи́льники свої приготу́ймо,* чесно́тами ся́ючи і вірою пра́вою,* щоб, як му́дрі Госпо́дні діви, гото́вими ввійшли́ ми з Ним на весілля;* подає́ бо всім у дар Жени́х, як Бог,* віне́ць нетлінний.

По другому стихослов’ї  сідальний, глас 4. Подібний «Удивися Йосиф»:
Ра́ду беззако́нну** про́ти Те́бе, Спа́се, свяще́ники і кни́жники* із за́здрости зібра́вши лю́то,* на зра́ду подви́гли Юду;* тим-то він безсоро́мно відійшо́в* і говори́в про́ти Те́бе беззако́нним лю́дям:* «Що мені, – ка́же, – дасте́,* і я вам ви́дам Його́ в ру́ки ва́ші?»* Від за́суду сього́* ви́зволь, Го́споди, ду́ші на́ші!

По третьому стихослов’ї сідальний, глас 8. Подібний «Премудрости»:
Юда свідо́мо сріблолю́бствує,* про́ти Вчи́теля, воро́жий, подвиза́ється,* ра́диться, проду́мує зра́ду,* від світла відпада́є,* те́мряву обра́вши,* узго́джує ціну́, продає́ Безцінного;* тим-то й повішення у відпла́ту за сподіяне* отри́мує, злоща́сний,* і лю́ту смерть.* Від його́ до́лі нас ви́бав, Хри́сте Бо́же,* прогрішень відпу́щення дару́ючи* тим, що святку́ють із любо́в’ю пречи́сту страсть Твою́.
Ієрей читає Євангеліє від Матея, з зачала 90: (Мт 22:15 – 23:39).

Во святих отця нашого Йоана Золотоустого
Слово про милостиню та про десятьох дів
Існують численні й різноманітні шляхи покаяння, щоб спасіння було для нас легким. Якби Бог дав нам лиш один шлях покаяння, то ми мали б таку відмовку: не можемо йти цим шляхом, не можемо спастися. Та, щоб позбавити тебе таких відмовок, Він дав тобі не лише один шлях, і не два, і не три, а численні й різноманітні, щоб через таке розмаїття зробити для тебе легким сходження на небо.
Покаяння не важке, і немає в ньому жодного тягаря. Ти грішник? Увійди в храм і скажи: я згрішив! – і загладиш гріх. За приклад маєш Давида, який згрішив і загладив гріх.
Існує й другий шлях – плач за гріхи. І це не важко: не треба ні витрачати гроші, ні долати далеку путь, ні щось інше подібне робити, а треба лише заплакати над гріхом.
А третій шлях представляє Священне Писання, коли говорить про фарисея і митаря: фарисей, що надмірно хвалився, втратив праведність, а митар, виявивши почуття смирення, вийшов з плодом праведности: дав слова́, а отримав оправдання на ділі.
Тепер зробімо ще один крок уперед і розміркуймо над четвертим шляхом покаяння. Це – милостиня, цариця чеснот, найвірніша захисниця, яка одразу возносить людей у небесні висоти. Це слово самого Бога, Який каже: Що ви зробили одному з сих найменших, те мені зробили (Мт 25:40). Отож, хоч би скільки було в тебе гріхів – твоя милостиня перевершить їх усіх.
Хіба не знаєш у Євангелії притчу про десятьох дів, як вони, не маючи милостині, залишилися поза весільною світлицею, хоч і подвизались у дівстві?
Соромлюся я й червонію і плачу, коли чую про немудру діву, що зосталася немудрою після таких великих чеснот, після подвигів дівства, після того, як тілом вони піднялися на небо і порівнялися з вишніми Силами. І після сього їх названо нерозумними, і справедливо, бо, звершивши велике, вони зазнали поразки од малого. Були в нерозумних світильники, однак у світильниках мудрих був єлей, а в них не було. Бо ж дівство – це вогонь, а милостиня – єлей. Тому так, як вогонь гасне, коли до нього не підливати єлею, так і дівство вгасає, коли не має милостині.
Хто ж продавці того єлею? – бідні, що заради милостині сидять перед церквою. А за скільки він продається? – за скільки хочеш: ціни не вказано, щоб ти не посилався на вбогість. Що маєш, за те й купи. Маєш дрібний гріш? Купи ним небо, не тому, що небо дешеве, а тому, що Господь – чоловіколюбний. Не маєш і дрібного гроша? Подай чашу холодної води, бо хто напоїть одного з сих малих чашею холодної води ради мене, той не втратить нагороди своєї (Мт 10:42). Не маєш і цього? Поплач із нещасним і отримаєш нагороду – нагороду не за вимушену, а за вільну справу.
Дай хліб – і візьми Рай, дай мале – і візьми велике, дай тлінне і візьми нетлінне! Дай бідному, і навіть коли ти сам мовчатимеш, тисячі уст говоритимуть на твій захист, бо милостиня піднесеться і захистить тебе. Милостиня – це відкуплення душі.
Молитвами святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Царгородського, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.

Кондак, глас 2. Подібний «Вишніх іщя»:
Про годи́ну кінця́, душе́, поми́сливши* і зруба́ння смоко́вниці убоя́вшись,* да́ним тобі тала́нтом трудолю́бно ору́дуй, окая́нна,* чува́ючи і взива́ючи:* «Не зоста́ньмося по́за світли́цею Христо́вою!»
Ікос: Чом ни́дієш, окая́нная душе́ моя́? Чому́ не в по́ру сниш турбо́тами про нікче́мне? Чому́ займа́єшся швидкопли́нним? Оста́ння годи́на настає́ відни́ні, і розлучи́тись му́ситимемо з туте́шнім. Допо́ки ма́єш час, отя́мся, кли́чучи: «Згріши́ла я пе́ред Тобо́ю, Спа́се мій, не зруба́й мене́, як безплідну смоко́вницю, але́ як Добросе́рдий, Хри́сте, пожалій мене́, що зі стра́хом взива́ю:* Не зоста́ньмося по́за світли́цею Христо́вою!»

ДВОПІСНЕЦЬ
Творіння кир Косми. Акростих у первотворі Τρτη τε.
Глас 2.

Пісня 8
[Τ] Ірмос: Велінню тира́нському преподо́бні три о́троки не підкори́вшись, до пе́чі вве́ржені, Бо́га ісповідали, співа́ючи: «Благословіте, творіння Госпо́дні, Го́спода!»
Приспів: Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
[Ρ] Недба́льство дале́ко від нас відки́ньмо і з сяйли́вими світи́льниками Безсме́ртного Жениха́ – Христа́ пісня́ми зустріньмо, взива́ючи: «Творіння, благословіте Го́спода!»
[Ι] Хай ви́стачить єле́ю спільно́тности в посу́динах душі на́шої, аби́ час нагоро́д не змарнува́вши на купівлю, ми співа́ли: «Благословіте, творіння Госпо́дні, Го́спода!»
[Τ] Ви, що тала́нт від Бо́га прийняли́, примно́жте рівноси́льну благода́ть з допомо́гою Пода́теля – Христа́, співа́ючи: «Благословіте, творіння Госпо́дні, Го́спода!»

«Чеснішу» не співаємо:

Пісня 9
[Η] Ірмос: Невмістимого Бо́га в ло́ні вмісти́ла Ти і ра́дість світові роди́ла – Тебе́ оспівуємо, Всесвята́я Діво.
[Τ] «Чува́йте, – мо́вив єси́ у́чням, Благи́й, – бо не відаєте годи́ни, в яку́ при́йде Госпо́дь ко́жному возда́ти!»
[Ε] У дру́гому Твоє́му і страшно́му прише́сті, Влади́ко, причи́сли мене́ до ове́ць по прави́ці, знева́живши моїх прогрішень мно́жество.

І співаємо світильний на глас 3 тричі, розлого і мелізматично.
Черто́г Твій, Спа́се мій, ба́чу прикра́шений, та оде́жі не ма́ю, щоб до ньо́го увійти́. Вчини́ світлою о́діж душі моє́ї, Світлода́вче, і спаси́ мене́.

І співаємо повсякденним чином «Хваліте Господа з небес»:

НА ХВАЛИТНИХ ставимо 4 стихири самогласні.

Глас 1.  У світлій пишно́ті святи́х Твоїх* як увійти́ мені, недосто́йному?* Адже́ якщо́ нава́жуся ввійти́ з ни́ми в черто́г,* – о́діж мене́ ви́криє, бо не є весільною,* і, зв’я́заного, ви́кинуть мене́ Ангели.* Очи́сти, Го́споди, скве́рну душі моє́ї* і спаси́ мене́, як Чоловіколю́бець.
Глас 2. Од душе́вного недба́льства задріма́вши,* не придба́в я, Жениху́ Хри́сте, світи́льника, запа́леного чесно́тами,* і уподібнився до нерозу́мних дів:* у по́ру дії – ма́явся.* Се́рця Тво́го чу́йного не зачини́ пе́редо мно́ю, Влади́ко,* але́ струси́вши з ме́не сон похму́рий,* воздви́гни і з му́дрими дівами введи́ у весільний покій Твій,* де чи́стий го́лос тих, хто святку́є і взива́є безнаста́нно:* «Го́споди, сла́ва Тобі!»
Слава, і нині: глас 4: Про засу́дження то́го, хто схова́в тала́нт,* почу́вши, душе́, не хова́й сло́ва Бо́жого,* возвіща́й чудеса́ Його́,* щоб, примно́живши дар,* увійшла́ ти в ра́дість Го́спода твого́.

СТИХИРИ НА СТИХОВНІ, самогласні, глас 6:
Прийдіте, вірні,* потрудімося ре́вно для Влади́ки,* бо Він уділя́є раба́м бага́тство;* і хай ко́жен співрозмірно примно́жить благода́ті тала́нт:* оди́н му́дрість неха́й набува́є че́рез до́брі діла́,* інший – слу́жбу світлости неха́й зве́рщує.* Неха́й же прилуча́є до Сло́ва вірний невтаємни́ченого,* і неха́й роздає́ бага́тство неіму́щим інший:* бо так ми да́не нам у борг примно́жимо,* і як вірні управи́телі благода́ті* – удосто́їмося ра́дости з Влади́кою.* Її нас сподо́би, Хри́сте Бо́же,* як Чоловіколю́бець.
Коли́ при́йдеш у сла́ві з Ангельськими Си́лами* і ся́деш, Ісу́се, на престо́лі розсу́джування,* не розлучи́ мене́ з Собо́ю, Па́стирю До́брий:* бо відаєш Ти путі пра́ві,* а ліві – облу́дні.* Не погуби́ ж мене́ з козла́ми, згрубілого у грісі,* але́, до ове́ць, що по прави́ці, мене́ причи́сливши,* спаси́ як Чоловіколю́бець.
Жениху́, квіту́чий красо́ю над усіх люде́й,* що призва́в нас на у́чту духо́вну у весільнім поко́ї Твоїм!* Незуга́рний мій ви́гляд – лахміття пере́ступів – скинь* прича́стям стражда́нь Твоїх* і, о́діжжю сла́ви мене́ прикра́сивши – Твоє́ю красо́ю,* співтрапе́зником світлим яви́ мене́ у Твоїм Ца́рстві,* як Милосе́рдний!
Слава, і нині:  глас 7: Оце́ довіря́є тобі Влади́ка тала́нт, душе́ моя́.* Зі стра́хом прийми́ дар,* принеси́ відсо́тки Позикода́вцеві,* роздава́й убо́гим і придба́й дру́га – Го́спода,* щоб ста́ти право́руч Ньо́го, коли́ Він при́йде у сла́ві,* і почу́ти блаже́нний глас:* «Увійди́, слуго́, в ра́дість Го́спода твого́!»* Досто́йним її вчини́, Спа́се, і мене́, заблу́длого,* за́для вели́кої Твоє́ї ми́лости.

Відпуст: Госпо́дь, що гряде́ на во́льну страсть спасіння на́шого ра́ди – Христо́с, істинний Бог наш, моли́твами пречи́стої Своє́ї Ма́тері, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів, преподо́бних і богоно́сних отців на́ших, і всіх святи́х, поми́лує і спасе́ нас, як благи́й і чоловіколю́бець.

Немає коментарів:

Дописати коментар